Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №592/6119/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/6119/26

Номер провадження 22-ц/816/2720/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Черних О.М., Худика А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Оніщенка Олега Вікторовича, подану в інтересах ОСОБА_1 ,

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 липня 2026 року в складі судді Алфьорова А.М., ухваленого в м. Суми (повний текст виготовлено 01 липня 2026 року)

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

15.04.2026 ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, який мотивувало тим, що 06.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і відповідачкою було укладено кредитний договір №130261450, на підставі якого остання отримала кредит у сумі 3000 грн, за що зобов`язалася сплачувати проценти. Згодом відповідачка збільшила суму кредиту до 8700 грн. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у тому числі й до відповідачки.

Надалі між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» декілька разів укладалися додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01.

20.10.2023 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №20/10/23-03, згідно з яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», у тому числі й до ОСОБА_1 на загальну суму 22636 грн 59 коп.

Вказувало, що відповідачка не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 15.04.2026 у неї утворилася заборгованість у розмірі 22636 грн 59 коп., з яких: 8699 грн 10 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 13937 грн 49 коп. - заборгованість за відсотками.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства вказану суму та судові витрати.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01.07.2026 позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» 22636 грн 59 коп. заборгованості за кредитним договором від 06.12.2021 №130261450, 2662 грн 40 коп. судових витрат, 7000 грн витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Оніщенко О.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, не встановлення фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що договір факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01 укладений значно раніше ніж кредитний договір від 06.12.2021 №130261450.

Зазначає, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.

Вказує, що передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Крім того, у справі встановлено, що правовідносини за кредитним договором №130261450 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 виникли 06.12.2021, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01, що взаємовиключає одне одне, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги.

Зазначає, що положення п. 1.3 договору факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01 щодо можливості передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому, належним чином не індивідуалізовані.

Крім того, вказує, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Вважає, що ТОВ «ФК «Ейс» не довело порушення його прав з боку відповідачки та наявність у нього права звернення до суду з позовом до останньої про стягнення заборгованості за кредитним договором від 06.12.2021 №130261450, який укладений після відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Таліон Плюс», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» відсутні, оскільки ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не мали права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.

Крім того, зазначає, що сплачений при поданні позову судовий збір, а також витрати на правничу допомогу не підлягають стягненню з відповідачки та залишаються за позивачем.

06.08.2026 ТОВ «ФК «Ейс» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 06.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №130261450, відповідно до умов якого останній надано кредит у вигляді кредитної лінії на суму 8700 грн на умовах строковості, зворотності, платності (договір кредитної лінії зберігається в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Відповідно до п. 1.3, 1.7, 1.8, 1.9, 1.9.1, 1.9.2, 1.9.3, 1.12, 1.12.1, 1.12.2 кредитодавець надає перший транш за договором у сумі 3000 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 20.12.2021.

Кредитна лінія надається строком на 14 (чотирнадцять) днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме: до 20.12.2021. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Сторони погодили, що встановлений у п. 1.7 договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних у цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою:

Z = 30 - (Х – Y), де: Z – кількість днів, на які продовжується дисконтний період;

Х – поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень дисконтного періоду;

Y – дата ініціації (день місяця) продовження дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця).

При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується дисконтний період, дорівнює 30 днів.

За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 766,5% річних, що становить 2,1% від суми кредиту за кожний день користування ним;

за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 766,5% річних, що становить 2,1% у день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті.

Якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів у порядку, передбаченому п. 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,5% річних, що становить 2,1% у день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та в порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за цим договором щодо виникнення в позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду, є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду з урахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8 цього договору. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 2,1% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.

Сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:

зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;

з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,7% річних, що становить 2,98% у день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Вказаний договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV22J7A.

У заявці на отримання грошових коштів у кредит від 06.12.2021 відповідачка надала свої персональні дані та номер карти, на яку необхідно перерахувати кошти: 4149-62XX-XXXX-6141 (заявка зберігається в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Згідно з довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 06.12.2021 товариством відправлено ОСОБА_1 ідентифікатор MNV22J7A на номер телефону НОМЕР_1 , який введено останньою та відправлено товариству 06.12.2021. Цього ж дня кошти перераховані позичальнику (довідка зберігається в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Відповідно до платіжних доручень від 06.12.2021 та 14.12.2021 на підставі договору від 06.12.2021 №130261450 на карту 4149-62XX-XXXX-6141 було перераховано 3000 грн та 5700 грн (платіжні доручення зберігаються в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому (договір зберігається в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

28.11.2019, 31.12.2020, 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладали додаткові угоди, на підставі яких строк дії договору факторингу продовжувався, останній раз до 31.12.2024 (додаткові угоди зберігаються в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 06.12.2021 №130261450 становить 22286 грн 01 коп., з яких: 8699 грн 10 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 13586 грн 91 коп. – заборгованість за відсотками (розрахунок зберігається в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-011, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» передало, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому, у тому числі й до ОСОБА_1 у сумі 22636 грн 59 коп. (договір, реєстр прав вимоги від 30.05.2023 №9 зберігаються в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Відповідно до протоколу узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги згідно з реєстром прав вимоги від 30.05.2023 №9 та платіжної інструкції від 30.05.2023 №4097 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» здійснило оплату за відступлення права вимоги згідно з реєстром прав вимоги від 30.05.2023 №9 та договору факторингу від 05.08.2020 №05/0820–01 на рахунок ТОВ «Таліон Плюс» (протокол, платіжна інструкція зберігаються в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

20.10.2023 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №20/10/23-03, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало, а ТОВ «ФК «Ейс» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому, у тому числі й до ОСОБА_1 у сумі 22636 грн 59 коп., з яких: 8699 грн 10 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 13937 грн 49 коп. – заборгованість за відсотками (договір зберігається в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Відповідно до реєстру боржників заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 06.12.2021 №130261450 становить 22636 грн 59 коп., з яких: 8699 грн 10 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 13937 грн 49 коп. – заборгованість за відсотками (реєстр зберігається в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Відповідно до платіжної інструкції від 20.10.2023 №2109 ТОВ «ФК «Ейс» здійснило оплату за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу від 20.10.2023 №20/10/23–03 на рахунок ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (платіжна інструкція зберігається в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Згідно з випискою з особистого рахунку за кредитним договором від 06.12.2021 №130261450 станом на 26.12.2025 заборгованість відповідачки становить 22636 грн 59 коп., з яких: 8699 грн 10 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 13937 грн 49 коп. – заборгованість за відсотками (виписка зберігається в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі).

Постановляючи рішення про задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що відповідачка, скориставшись кредитними коштами, умови договору не виконала, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість у сумі 22636 грн 59 коп.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони відповідають матеріалами справи та вимогам закону.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №910/3105/21 зроблено висновок, що використання електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому підпису (ст. 14, 18, 23 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора зроблено також і в постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №623/2936/19.

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

У даній справі відповідачка не оспорює факт укладення кредитного договору та отримання грошових коштів у сумі 8700 грн, у зв`язку з чим колегія суддів доходить висновку, що подані позивачем докази в їх сукупності є достатніми та переконливими для встановлення наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин за договором кредитної лінії від 06.12.2021 №130261450.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивач не мав права звертатися до суду з даним позовом, оскільки на час укладення договору факторингу не існувало кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина 2 ст. 1078 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 07.01.2026 у справі №727/2790/25 зроблено висновок, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті, які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» з тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися з клієнтом.

У справі, що переглядається, встановлено, що 06.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №130261450.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги від 22.02.2022 №174. Строк дії договору факторингу №28/1118-01 неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод, останній раз до 31.12.2024. За змістом пункту 2.1 договору факторингу №28/1118-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до пункту 4.1 договору факторингу №28/1118-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги від 22.02.2022 №174 до договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» від 28.11.2018 №28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 у сумі 22286 грн 01 коп.

05.08.2020 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №05/0820-01. За змістом пункту 2.1 договору факторингу №05/0820-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до пункту 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги від 30.05.2023 №9 до договору факторингу №20/10/23-03 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 у сумі 22636 грн 59 коп.

20.10.2023 між ТОВ «ЕЙС» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №20/10/23-03. За змістом пункту 1.1 договору факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід`ємною частиною договору. Відповідно до пункту 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги від 20.10.2023 до договору факторингу №20/10/23-03 ТОВ «ФК «Ейс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 у сумі 22636 грн 59 коп.

Колегія суддів враховує, що майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» з тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

Оскільки внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за договором кредитної лінії між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 від 06.12.2021 №130261450 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Ейс», тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 07.01.2026 у справі №727/2790/25.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що позивач не мав права звертатися до суду з даним позовом, оскільки на час укладення договору факторингу не існувало кредитного договору, є необґрунтованими.

Посилання в апеляційній скарзі на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, та на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц, від 16.10.2018 у справі №914/2567/17, від 04.12.2018 у справі №31/160(29/170(6/77-5/100), від 14.06.2023 у справі №755/15965/17, від 07.11.2018 у справі №243/11704/15-ц, від 04.06.2020 у справі №910/1755/19, від 21.01.2019 у справі №909/1411/13, від 13.10.2021 у с праві №910/11177/20, від 24.04.2018 у справі №914/868/17, від 29.06.201 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 20.12.2021 у справі №911/3185/20, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки суду першої інстанції, зроблені за наслідками розгляду справи по суті, не суперечать нормативно-правовим обґрунтуванням та правовому висновку, викладеному в наведених в апеляційній скарзі постановах.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, законодавець чітко окреслив межі апеляційного перегляду, дозволивши перегляд справи лише у межах тих доводів і вимог, які обґрунтовані в чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

Враховуючи, що єдиною підставою апеляційного оскарження є укладення кредитного договору пізніше договору факторингу, тому в іншій частині судове рішення в цьому апеляційному провадженні не переглядається.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу адвоката Оніщенка Олега Вікторовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - А.О. Замченко

Судді: О.М. Черних

А.М. Худик