Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №585/1644/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/1644/26

Номер провадження 22-ц/816/2696/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Черних О.М., Худика А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»

на заочне рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08 липня 2026 року в складі судді Євлах О.О., ухваленого в м. Ромни, Сумської області (повний текст виготовлено 08 липня 2026 року)

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

24.04.2026 ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулося до ОСОБА_1 з позовом, який мотивувало тим, що 07.09.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» і відповідачкою було укладено кредитний договір №3962392, на підставі якого остання отримала в кредит 2500 грн, за що зобов`язалася сплачувати проценти. 24.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №24/05/2024, згідно з яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників ТОВ «Лінеура Україна», у тому числі й до відповідачки. Вказувало, що остання не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 24.04.2026 у неї утворилася заборгованість у розмірі 18000 грн, з яких: 2500 грн – заборгованість за тілом кредиту, 10500 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими первісним кредитом, 5000 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими позивачем за 100 календарних днів.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства вказану суму та судові витрати.

Заочним рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08.07.2026 позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» 6250 грн заборгованості за кредитним договором №3962392 від 07.09.2023, 924 грн судового збору, 4000 грн витрат на правову допомогу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача 16192 грн 50 коп., з яких: 2500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10092 грн 50 коп. - заборгованість за процентами, 3600 грн – проценти, нараховані позивачем за 100 календарних днів, та судові витрати.

Вказує, що докази до позовної заяви подані відповідно до вимог чинного законодавства. Вони є належними та допустимими, отримані законним шляхом. А тому судом першої інстанції неналежним чином надано оцінку наданим доказам.

Зазначає, що суд фактично встановив факт укладення договору про надання споживчого кредиту, проте на інших умовах, а саме: щодо нарахування відсотків.

Звертає увагу, що суд не врахував додаткові роз`яснення щодо виконання окремих вимог Закону №3498-IX Національного банку України. Зокрема, відповідно до зазначених роз`яснень: «Як було зазначено в листі, відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом №3498-IX, тобто до 20.08.2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно). На підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом №3498-IX, тобто з 21.08.2024, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» не може перевищувати 1%».

Звертає увагу, що п. 1.4.1 договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2% у день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору. Відповідно до п. 1.4.2 передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,01% у день та застосовується на наступних умовах. Якщо клієнт до встановленого строку, зазначеного в п. 1.4.2 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що в разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати в бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Зауважує, що відповідно до п. 4.1 договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно з кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку, визначеного в п. 4.3 договору. У період з 07.09.2023 по 24.05.2024 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 1007 грн 50 коп., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами в розмірі 1007 грн 50 коп.

Крім того, станом на дату укладання договору факторингу від 24.05.2024 №24/05/2024 строк дії договору від 07.09.2023 №3962392 не закінчився, а тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачкою, позивачем у період з 25.05.2024 по 01.09.2024 (100 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в сумі 3600 грн.

Вважає, що нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору.

Звертає увагу, що на виконання вимог чинного законодавства ані первісним кредитором, ані позивачем не здійснювалось нарахування неустойки та пені за невиконання умов кредитного договору.

Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.

Відповідно до ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 07.09.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3962392, відповідно до умов якого останній надано 2500 грн на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів (а. с. 37 – 46).

Відповідно до п. 1.4 договору тип процентної ставки – фіксована.

Стандартна процентна ставка становить 2% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору.

Знижена процентна ставка становить 0,01% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 07.10.2023 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що в разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати в бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Згідно з п. 3.1 договору проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та в році, тобто метод «факт/факт».

Вказаний договір був підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором К791 (а. с. 46).

24.05.2024 між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» і ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу №24/05/2024, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» передало, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі й до ОСОБА_1 у сумі 13000 грн, з яких: 2500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10500 грн - заборгованість за відсотками (а. с. 28 – 29, 51 – 53, 82 – 84).

З листа від 27.05.2024 вбачається, що ТОВ «Лунеура Україна» в особистих кабінетах боржників повідомило про відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на підставі договору факторингу від 24.05.2024 (а. с. 17).

Рішенням від 25.11.2024 №251124/1 змінено найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (а. с. 70).

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 07.09.2023 по 24.05.2024 ОСОБА_1 має 13000 грн заборгованості за кредитом, з яких: 2500 грн – заборгованість за тілом кредиту, 10500 грн - заборгованість за відсотками (а. с. 19 – 24).

Згідно з розрахунком заборгованості, зробленим ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», за період з 25.05.2024 по 01.09.2024 (100 календарних днів) заборгованість ОСОБА_1 за відсотками становить 5000 грн (а. с. 25 - 26).

Згідно з листом А-Банк від 02.06.2026 картка №5375235106723644 (рахунок № НОМЕР_1 ) емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП /ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) (а. с. 109).

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що з 25.05.2024 відсоткова ставка не могла перевищувати 1,5%, у зв`язку з чим стягнув 3750 грн відсотків за 100 календарних днів. При цьому розрахунок заборгованості зроблено з 2% у день.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають матеріалами справи та вимогам закону.

У даній справі рішення районного суду оскаржується виключно в частині стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом, тому в іншій частині судове рішення в цьому апеляційному провадженні не переглядається.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В апеляційній скарзі адвокат посилається на те, що судом першої інстанції невірно застосовані положення Закону України «Про споживче кредитування» в частині визначення розміру відсотків за користування кредитом. Апеляційний суд вважає такі доводи обґрунтованими з огляду на наступне.

Законом України №3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, були внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування».

Зокрема пунктом 5 Закону №3498-ІХ від 22.11.2023 статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено частинами 5, 6 відповідно до яких максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги до складових розрахунку денної процентної ставки з метою уникнення недобросовісних практик розрахунку денної процентної ставки.

Також Законом України №3498-ІХ від 22.11.2023 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено пунктом 17 такого змісту: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5%;

протягом наступних 120 днів - 1,5%».

У рішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України роз`яснив порядок набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori «наступний закон скасовує попередній».

Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.

Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правового акта, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено в пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Перша форма застосовується в разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин та він залишається чинним на час, коли правовідношення припинило своє існування. У випадку, якщо в новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма.

Згідно з п. 2 - 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3498-ІХ від 22.11.2023 дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Банкам протягом:

30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону щодо забезпечення можливості проведення Національним банком України інспекційних перевірок та надання йому інформації шляхом віддаленого доступу з використанням інформаційно-комунікаційних технологій;

90 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи, не зазначені в абзаці другому цього пункту, у відповідність з вимогами цього Закону.

Надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, вказаними пунктами було визначено порядок дії новоприйнятих норм, як до кредитних договорів, укладених до набрання ними чинності, так і до кредитних договорів, укладених після набрання ними чинності.

Таким чином, надавачі фінансових послуг зобов`язані були протягом 30 днів починаючи з дня набрання Законом №3498-ІХ чинності, тобто з 24.12.2023, привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Таким чином, максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати:

- протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом №3498-ІХ – 2,5% (до 22.04.2024 включно);

- протягом наступних 120 днів – 1,5% (до 20.08.2024);

- починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом №3498-ІХ – 1% (з 21.08.2024).

Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту було укладено 07.09.2023, Закон України №3498-ІХ набрав чинності 24.12.2023.

З огляду на викладене, відсотки за користування кредитом за період з 08.09.2023 по 01.09.2024 становлять 14707 грн 50 коп. та розраховуються наступним чином:

за період з 08.09.2023 по 07.10.2023: 2500 грн х 0,01% х 30 днів = 7 грн 50 коп.;

за період з 08.10.2023 по 22.04.2024: 2500 грн х 2% х 198 днів = 9900 грн;

за період з 23.04.2024 по 20.08.2024: 2500 грн х 1,5% х 120 днів = 4500 грн;

за період з по 21.08.2024 по 01.09.2024: 2500 х 1% х 12 днів = 300 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою було сплачено 1007 грн 50 коп., тому сума заборгованості за відсотками становить 13700 грн.

При цьому колегія суддів враховує п. 3.2 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.09.2023 №3962392, відповідно до якого до періоду розрахунку процентів не включається день надання кредиту. Зазначене не було враховано позивачем при здійсненні розрахунку, долученого до апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 204, ч. 2 ст. 215 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно зі ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 71-73 постанови від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий споciб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається в резолютивній частині судового рішення.

З огляду на викладене, суд вважає що п. 1.4.1 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.09.2023 №3962392 щодо застосування процентної ставки в розмірі 2% з 21.08.2024 є нікчемним.

Враховуючи викладене, те, що позивач просить стягнути на його користь 13692 грн 50 коп. відсотків, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» необхідно стягнути 16192 грн 50 коп. заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.09.2023 №3962392, з яких: 2500 грн – тіло кредиту, 13692 грн 50 коп. – відсотки, тобто в межах вимог

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 1 - 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції викладеного вище не врахував, тому рішення необхідно скасувати та стягнути з відповідачки на користь позивача 16192 грн 50 коп. заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.09.2023 №3962392.

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам (90%) необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача 2396 грн 16 коп. судового збору, сплаченого в суді першої інстанції (а. с. 88).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статі 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.

У позовній заяві позивач просив стягнути 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу зменшено до 4000 грн.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 – 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати постанову суду апеляційної інстанції в апеляційному порядку та в яких межах, або чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанови Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №367/8744/16-ц, від 22.11.2023 у справі №465/6549/16-ц, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2024 у справі №336/6023/20).

Відповідно до ч. 2 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони в справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №602/1455/20).

Касаційний цивільний суд вже звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку з іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення.

Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанови Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №179/363/21, від 21.06.2023 у справі №757/42885/19-ц, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2024 у справі №336/6023/20, п. 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №756/11081/20).

Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу зменшено до 4000 грн, відповідачка рішення суду не оскаржувала, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не має права зменшувати ці витрати.

З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що витрати в сумі 4000 грн, понесені позивачем в суді першої інстанції, відповідатимуть вимогам розумності, справедливості та співмірності.

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам (90%) необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача 3600 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесену позивачем у суді першої інстанції (а. с. 33 - 34).

Оскільки апеляційну скаргу було задоволено в повному обсязі, тому з відповідачки також необхідно стягнути 3993 грн 60 коп. судового збору, сплаченого при зверненні до апеляційного суду, та 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції (а. с. 160 зв., 173 зв.).

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги зазначені вище критерії та вважає, що витрати в сумі 1000 грн, понесені позивачем в суді апеляційної інстанції, відповідатимуть вимогам розумності, справедливості та співмірності.

Всього з відповідачки необхідно стягнути 10989 грн 76 коп. судових витрат, понесених позивачем у суді першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити.

Заочне рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 08 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 16192 грн 50 коп. заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.09.2023 №3962392, 10989 грн 76 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - А.О. Замченко

Судді: О.М. Черних

А.М. Худик