Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №523/4394/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1386/26

Номер справи місцевого суду: 523/4394/26

Головуючий у першій інстанції Середа І. В.

Доповідач Кравець Ю. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Кравця Ю.І, при секретарі судового засідання – Губарі Д.В., за участі: представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Колеснікова І.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Колеснікова І.Л. на постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 22.05.2026 року, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП

установив

Судом 1-ої інстанції встановлені наступні обставини: 19 лютого 2026 року о 00.05 годині в м. Одесі, по вул. В. Бувалкіна, 13А ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Honda Accord» номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 7510», прилад АRМС-0121, що підтверджується тестом від 19 лютого 2026 року № 1723, кількісний показник склав 0,71 % проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, відповідальність за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. ст.130 КУпАП.

За вказаними обставинами працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 595396 від 19 лютого 2026 року.

Зазначеною постановою суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,0 грн., а також стягнуто судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 – адвокат Колесніков І.Л. подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що постанова суду незаконна та необґрунтована, просить скасувати постанову у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що

-суд першої інстанції не повно з`ясував всі обставини справи, не дослідив та не надав оцінки доказам наявним в матеріалах справи;

-з матеріалів відеофіксації не вбачається належної фіксації факту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_1 не було роз`яснено порядку проведення огляду, а також не було роз`яснено його процесуальні права та обов`язки;

-після проходження огляду за допомогою газоаналізатору, ОСОБА_1 не погодився з його результатом, проте, йому не запропонували пройти огляд в медичному закладі;

-працівниками поліції не було складено акту огляду на стан алкогольного сп`яніння;

На підставі цього, захисник просить задовольнити апеляційну скаргу, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, причини неявки апеляційному суду не повідомив, однак участь в апеляційному розгляді приймає його захисник – адвокат Колесніков І.Л., який просив розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 .

З огляду на вищевикладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , за участі його представника.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат Колесніков І.Л. підтримав доводи апеляційної скарги, та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та долучені докази; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи; суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді є обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням вимог КУпАП, за результатами повного та всебічного дослідження доказів.

Мотивуючи свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції у постанові послався на наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 595396 від 19 лютого 2026 року, складеним відносно ОСОБА_1 відповідно до якого, 19 лютого 2026 року о 00.05 годині в м. Одесі, по вул. В. Бувалкіна, 13А ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Honda Accord» номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, зі згоди водія огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 7510», прилад АRМС-0121, що підтверджується тестом від 19 лютого 2026 року № 1723, кількісний показник склав 0,71 % проміле, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП, який підписаний ОСОБА_1 (а.с. 1);

- результатом тесту за допомогою приладу «Drager», згідно якого, тестом від 19.02.2026 року встановлено вміст алкоголю у видихаємому ОСОБА_1 повітрі становить 0,71 ‰ проміле, який підписаний ОСОБА_1 (а.с. 5);

- диском відеозапису, з якого вбачаються обставини, зазначені в протоколі про адміністративне порушення (а.с. 8);

Посилаючись на наведені докази, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, зі змісту протоколу серії ЕПР1 № 595396 від 19 лютого 2026 року, вбачається що він складений відносно ОСОБА_1 за те що останній, 19 лютого 2026 року о 00.05 годині в м. Одесі, по вул. В. Бувалкіна, 13А ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Honda Accord» номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, зі згоди водія огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 7510», прилад АRМС-0121, що підтверджується тестом від 19 лютого 2026 року № 1723, кількісний показник склав 0,71 % проміле, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України,.

Під час складання протоколу проводилася відео зйомка на поліцейську бодікамеру на підставі Закону України №1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху».

ОСОБА_1 при складанні працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП була присутнім, йому роз`яснено права, передбачені ст.63 Конституції України, а також ст.268 КУпАП, повідомлено, що справа про адміністративне правопорушення буде розглянута у строки, визначені ст.277 КУпАП, про що зроблено відмітка, чим спростовуються доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не було роз`яснено порядку проведення огляду, а також не було роз`яснено його процесуальні права та обов`язки.

ОСОБА_1 проставлений підпис в адміністративному протоколі, в графі пояснення, водій зазначив, що з драгером не згоден, випив 0.5 пива.

Крім того, на місці зупинки, під час складання протоколу ОСОБА_1 надавав пояснення по суті порушення, зокремавказував, що напередодні вживав алкоголь.

Долучені до матеріалів справи відеозаписи повністю відображають події, які відбулися 19.02.2026. Зокрема, відеозапис розпочинається з моменту переслідування транспортного засобу в дворі багатоквартирного будинку за кермом якого перебував, як згодом було встановлено, ОСОБА_1 . Після зупинки, в ході спілкування з водієм, зафіксовано як поліцейський повідомив водієві про підозру перебування його у стані алкогольного сп`яніння, наголосивши ознаки такого сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), на пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 погодився та в подальшому пройшов тест на газоаналізаторі. Після цього, поліцейським роз`яснені права водію та складено протокол про адміністративне правопорушення.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, дослідженими під час апеляційного розгляду, які дають підстави визнати докази належними та допустимими та такими, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.

Твердження апеляційної скарги, що ОСОБА_2 не було проінформовано про порядок огляду на стан алкогольного сп`яніння є неприйнятними та спростовуються долученим до матеріалів справи відеозаписом з портативного відео реєстратору.

Наявний відеозапис відображає послідовність дій поліцейських. Апеляційний суд вважає, що відеозаписи, залучені інспекторами поліції як безумовний доказ у справі, відповідають вимогам Інструкції. Так, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, портативний відеореєстратор – пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

З відеозапису на DVD-R диску прослідковується чітка послідовність подій, які відбувались 19.02.2026 року, під час складення відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, який беззаперечно підтверджує відомості викладені в протоколі та вину водія.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно п. 1.4.5 «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів)», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року, однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об`єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів, а тому даний доказ, у розумінні ст.251 КУпАП, є належним і допустимими.

Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаного відеозапису апелянтом не надано. Не встановлено таких обставин і під час апеляційного розгляду справи.

Крім того, дій, які б вказували на грубе недотримання поліцейськими порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння або Інструкції, під час апеляційного розгляду скарги судом не встановлено.

Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер та досліджується у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.

Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозапис не викликає, оскільки на ньому відображено подію, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаного відеозапису апелянтом не надано. Не встановлено таких обставин і під час апеляційного розгляду справи.

Зазначені вище докази, на переконання апеляційного суду, спростовують доводи апелянта та підтверджують винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом особою у стані алкогольного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги, що з матеріалів відеофіксації не вбачається належної фіксації факту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , апеляційний суд не приймає, оскільки зазначені твердження спростовуються змістом відеозапису долученого да матеріалів справи. Крім того, ОСОБА_1 факту керування взагалі не заперечував, так само як і факт вживання алкогольних напоїв перед поїздкою.

Щодо посилань сторони захисту на те, що поліцейським було порушено порядок огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, тому він вважається недійсним, а складений щодо нього протокол - недопустимим доказом його вини, оскільки йому не пропонувалося пройти огляд у закладі охорони здоров`я, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Приписами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

З огляду на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та не висловив свою незгоду з його результатами, необхідність пропонувати пройти огляд у закладі охорони здоров`я була відсутня.

Що стосується посилань захисника Колеснікова І.Л. щодо відсутності, як доказу акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням технічних засобів, апеляційний суд зазначає наступне.

Пунктами 3, 4, 10 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», передбачено, що поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі – акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння.

Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що не встановлюється імперативний обов`язок долучення до матеріалів справи письмового акту огляду.

Разом із цим, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №595396 від 19.02.2026 (а.с. 1) зазначено, що до протоколу долучаються: показання технічного засобу, направлення водія для проведення огляду на стан сп`яніння, висновок про результати огляду на стан сп`яніння, інші матеріали справи, відео з ПВР 471003, 470622.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що відсутність в матеріалах справи письмового акту огляду на стан алкогольного сп`яніння не є істотним порушенням та не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що температура, зазначена у роздруківці газоаналізатора «Drager», відрізняється від фактичної температури повітря на вулиці, апеляційний суд не приймає, оскільки прилад «Drager» не є приладом, призначеним для вимірювання температури зовнішнього повітря. Показник температури, що відображається на роздруківці, характеризує поточну робочу температуру самого приладу та може відрізнятися від температури навколишнього середовища, зокрема у зв`язку з тим, що газоаналізатор до проведення огляду міг перебувати в салоні автомобіля. Така розбіжність сама по собі не свідчить про несправність газоаналізатора або недостовірність результату тестування.

Таким чином, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу, адже воно, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.

Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в оскарженій постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, в апеляційній скарзі не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

У відповідності до припису п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Отже, за результатами апеляційного розгляду апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та справедливою, тому підстави для задоволення апеляційної скарги, - відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив

Апеляційну скаргу захисника Колеснікова І.Л. – залишити без задоволення.

Постанову Пересипського районного суду м. Одеси від 22.05.2026, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець