Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №577/4340/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/4340/26

Провадження № 2-а/577/86/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року м.Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді Потій Н.В.,

за участю секретаря Волошко І.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Колодченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотоп в режимі відео конференції адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції сторін.

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому прохає суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушенні у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7536769 від 12.07.2026 про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді 3400 грн штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП; провадження у справі просить закрити та стягнути з відповідача сплачений судовий збір. Свої вимоги мотивує тим, що 12.07.2026 позивач керував мопедом Honda Lead, номерний знак НОМЕР_1 в м. Конотопі по вул. Вирівській та помітив автомобіль працівників поліції з увімкненими проблисковими маячками, після чого зупинився. До нього підійшов інспектор лейтенант поліції Іванов І.М. та вимагав пред`явити документи на мопед та посвідчення водія. На запитання про причину зупинки, інспектор послався на п.3 ст.35, але на вимогу позивача не надав докази підтвердження такої інформації (орієнтування, зафіксовані факти правопорушення, тощо). На думку позивача, було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо права позивача на ознайомлення з доказами вчинення адміністративного правопорушення, а розгляд справи був формальним. Стверджує, що відсутність будь-яких фактичних даних та доказів, що підтверджують наявність законних підстав для зупинки транспортного засобу, свідчать про безпідставність та незаконність вимоги щодо перевірки у позивача документів, визначених п. 2.1 ПДР та відповідно підстав для притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП. У силу презумпції невинуватості, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, тлумачаться на користь цієї особи.

У відзиві на позов ГУНП в Сумській області просить відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що у пункті 2.13 ПДР України передбачено, що транспортні засоби належать, зокрема, до таких категорій: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт. У пункті 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 року №340 передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються, зокрема, на категорії: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см. або електродвигун потужністю до 4 кВт. Відтак, транспортний засіб –скутер HONDA LEAD, яким керував позивач, є транспортним засобом. Водіями вважаються не лише особи, які керують механічними транспортними засобами, тобто, які обладнані електродвигуном потужністю понад 3 кВт, а й тими транспортними засобами, які не перевищують таких параметрів потужності. Під час винесення спірної постанови ОСОБА_1 було роз`яснено права, передбачені статтею 268 КУпАП, строк на оскарження постанови за статтею 289 КУпАП, а також, відповідно до статті 285 КУпАП, вручена копія постанови по справі про адміністративне правопорушення, що підтверджується підписом останнього. У зв`язку із чим, відповідно до пункту 2.13 ПДР України, частини 2 статті 16 Закону України № 3353-XII, пункту 3 Положення № 340, позивач для керування транспортним засобом, обладнаним електродвигуном потужністю до 4 кВт, зобов`язаний мати посвідчення водія категорії «А1» та відповідно до підпункту «а» пункту 2.4 ПДР України і статті 16 Закону України № 3353-XII виконати свій обов`язок, пред`являти на вимогу поліцейського для перевірки посвідчення водія. Натомість позивач, на вимогу працівника поліції, посвідчення відповідної категорії не надав. Зауважує, що у відповідності до вимог статті 16 Закону України № 3353-XII водій зобов`язаний на вимогу поліцейського, пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка») або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством. У випадку подання сигналу про зупинку водій зобов`язаний, зокрема, зупинити транспортний засіб з дотриманням вимог Правил дорожнього руху. Пунктом 2 частини 1 статті 32 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Виходячи з викладеного, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий документ. Варто зазначити, Правилами дорожнього руху не передбачено право водія не зупинятися на вимогу поліцейського та/чи не пред`являти документи, які дозволяють керувати транспортним засобом. Отже, є безпідставними доводи позивача на незаконну зупинку транспортного засобу поліцейським.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду від 31.07.2026 відкрито провадження у справі, судове засідання призначено о 14:30 год. 10.08.2026 (а.с. 13).

10.08.2026 у зв`язку із відсутністю відомостей про те, що позивач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, судове засідання відкладено на 09:30 год 20.08.2026 (а.с. 45).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав і прохав його задовольнити. При цьому визнав, що дійсно керував мопедом HONDA LEAD, не маючи посвідчення водія категорії «А1», але вважав, що оскаржувану постанову за ч.2 ст.126 КУпАП винесено неправомірно, оскільки ПДР України він не порушував і причин для зупинки не було. Також визнав, що не мав при собі техпаспорту, а також страхового полісу. Техпаспорт на мопед залишив вдома.

Представник відповідача Колодченко О.В. прохала суд відмовити в задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві на позов.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до постанови серії ЕНА № 7536769 від 12.07.2026, складеної інспектором Конотопського РВП Івановим І.М., 12 липня 2026 року о 14:35:19 в м. Конотопі по вул. Вирівська водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом HONDA LEAD, н/з НОМЕР_1 не мав права керування транспортним засобом відповідної категорії, а саме не отримав посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1а ПДР. За вказаним фактом ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 3400 грн. До постанови долучено відеозапис з нагрудного реєстратора (а.с. 17, 19, 26-27).

ОСОБА_1 не погодився із вказаною постановою та оскаржив її до суду.

Наведене свідчить про публічно-правовий спір з приводу рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

ІV. Норми права.

Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи із змісту ст.8 Конституції України щодо визначення і дії в Україні верховенства права, положення ст.62 цього Закону розповсюджуються і на обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція ч.2 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі ПДР), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п.2.1а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії

За п. 1.10 ПДР України транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Транспортні засоби поділяються на механічні та немеханічні. До механічних транспортних засобів відносяться ті, що приводяться в рух за допомогою двигуна або електродвигуна потужністю понад 3 кВт. До не механічних транспортних засобів належать деякі види мопедів з електродвигуном до 3 кВт. Термін «мопед» позначає в Правилах дорожнього руху категорію двоколісних транспортних засобів, які за своїми технічними характеристиками поступаються більш швидким двоколісним транспортним засобам і перевищують велосипеди.

Мопед незалежно від його зовнішнього вигляду має такі характерні ознаки: двигун до 50 см3 та/або електродвигун потужністю до 4 кВт. Якщо двоколісний транспортний засіб обладнаний одночасно педалями та електродвигуном потужністю до 4 кВт, то він прирівнюється до мопеда, а особа, яка керує ним зобов`язана мати посвідчення на право керування транспортним засобом категорії «А1». Максимальна швидкість руху мопеда обмежується 60 км/год.

Відповідно до п.2.13 ПДР України транспортні засоби належать до таких категорій: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

За п.2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу.

У пункті 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 року №340 № 340 передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються, зокрема, на категорії: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см. або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, зокрема за ч.1, ч.2 ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

V. Оцінка суду.

Суд вислухавши сторони, оцінивши докази за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим адміністративним позовом визнав, що в його діях, які полягали в керуванні мопедом Honda Lead без посвідчення водія категорії «А1» наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.2 сть.126 КУпАП. Проте, на його думку, протиправність дій відповідача полягає у здійсненні безпідставної зупинки, що виключає притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, водій ОСОБА_1 визнав, що також не мав при собі технічного паспорту (свідоцтва про реєстрацію) на цей транспортний засіб та полісу обов`язкового страхування. Вказане підтверджується наданим відповідачем відеозаписом.

Суд зауважує, що необхідним для врахування, є обставина дії в Україні військового стану, введеного з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та його подальшим продовженням, у зв`язку із чим працівники правоохоронних органів Законом України № 2123-IX від 15.03.2022, наділені додатковими повноваженнями, спрямованими на забезпечення безпеки мирного населення, виявлення та знешкодження осіб, які порушують або мають намір порушити закон, запобігаючи скоєнню злочинів.

Також Законом України «Про Національну поліцію» до кола основних повноважень поліції віднесено здійснення, у тому числі, превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень; виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, вжиття у межах своєї компетенції заходів для їх усунення (п.1, 2 ч. 1 ст. 23).

Переглядом відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського встановлено, що на запитання ОСОБА_1 , поліцейський повідомив, що підставою для перевірки документів є наявність підстав вважати, що особа вчинила адміністративне правопорушення, а саме керує транспортним засобом, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, що підтвердилося.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII: водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 13 березня 2020 року у справі №161/11159/16-а, від 21.11.2018 у справі 465/6677/16-а, від 25 вересня 2019 року у справі №127/19283/17

Згідно з пунктом 9 розділу III «Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Міністерство внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Отже, окрім вимог визначених пунктом 2.4 ПДР України щодо обов`язку водія пред`явити документи, зазначені пунктом 2.1 ПДР України, поліцейський після оголошення про початок розгляду справи встановлює особу правопорушника, а вже потім досліджуються всі наявні докази.

Таким чином, за приведеними вище положення відсутній такий обов`язок у поліцейського, як надання особі доказів порушення нею ПДР перед пред`явленням документів передбачених п.2.1 ПДР.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7536769 від 12.07.2026 складена з огляду на відсутність у позивача посвідчення водія відповідної категорії, тоді як цей факт і підтверджується матеріалами справи і встановлено відеозаписом із нагрудного реєстратора.

Суд також враховує, що частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відтак, як встановлено з відеозаписів, ОСОБА_1 , якому були роз`яснені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в ході розгляду справи поліцейським не заявляв клопотання про відкладення розгляду справи задля досягнення повноти та всебічності розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також забезпечення реалізацію його прав, які передбачені ч.1 ст. 268 КУпАП. Отже, працівники поліції діяли у межах норм права.

Вказане у сукупності свідчить про те, що оскаржувану постанову серії ЕНА № 7536769 від 12.07.2026 прийнято обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Керуючись ст. 2, 5-10, 13-14, 72-77, 94, 241, 246, 250, 255, 286, 293, 295 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,– відмовити

Апеляційна скарга на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін :

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 )

Представник відповідача: Колодченко Олена Вікторівна (адреса: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 23).

Повний текст рішення оголошено 25.08.2026 о 08:30 год.

Суддя Н. В. Потій