Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №167/10/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 167/10/26 Головуючий у 1 інстанції: Гармай І. Т.

Провадження № 22-ц/802/1092/26 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Прядун Ю. В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Копачівської сільської ради Луцького району Волинської області, ОСОБА_5 про визнання недійсним і скасування рішення та скасування державної реєстрації, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 08 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_6 , яка за життя відповідно до рішення № 21/12-3 від 02 квітня 2008 року Копачівської сільської ради отримала безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,14 га для обслуговування житлового будинку та 0,57 га для ведення особистого селянського господарства, та дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на ці земельні ділянки.

Вона після смерті матері є єдиним спадкоємцем за заповітом, спадщину прийняла та частково оформила.

В процесі оформлення спадщини, зокрема земельної ділянки в АДРЕСА_1 , з`ясувала, що не може отримати цілісну земельну ділянку, яка була передана в свій час ОСОБА_6 . Причиною цього вважає незаконне оформлення права власності на земельну ділянку відповідачем ОСОБА_3 із накладенням земельної ділянки на її земельну ділянку.

Копачівською сільською радою було прийнято рішення № 8/12-14 від 25 квітня 2016 року про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,25 га для будівництва житлового будинку господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 .

Вважає, що приймаючи дане рішення, сільською радою не досліджено та не враховано того, що частина земельної ділянки, на яку ОСОБА_3 буде здійснювати виготовлення технічної документації, уже є переданою її матері ОСОБА_6 ..

Після цього відповідач ОСОБА_3 розпочав виготовлення технічної документації на суміжну з її земельною ділянкою без жодних погоджень. Складався акт погодження межових знаків на зберігання без її підпису та датований «__» жовтня 2016 року, тобто після рішення Копачівської сільської ради № 8/12-14 від 25 квітня 2016 року і без конкретної дати.

На жодне із засідань чи виїздів постійної комісії з питань сільського господарства, земельних відносин, екології та національного використання природних ресурсів по вирішенню земельних питань на території Копачівської сільської ради вона не була запрошена, чим не надано їй можливості надати документи та пояснення.

У подальшому підставою для здійснення державної реєстрації земельної ділянки стала технічна документація із землеустрою щодо виготовлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка складена з порушеннями погодження самих меж, без врахування її документації та затверджена рішенням Копачівської сільської ради № 17/6 від 27 січня 2017 року.

Рішення Копачівської сільської ради № 17/6 від 27 січня 2017 року та державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер 0724582900:01:001:0819 проведені всупереч вимогам закону, у зв`язку із чим вони підлягають скасуванню.

Ураховуючи наведене, просила визнати недійсним і скасувати рішення Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області № 17/6 від 27 січня 2017 року та скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 0724582900:01:001:0819, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області віл 08 червня 2026 року в позові відмовлено.

Додатковим рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 22 червня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове – про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 від імені відповідача ОСОБА_3 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав і просять її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 апеляційну скаргу заперечив і просить залишити її без задоволення.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у неї права користування земельною ділянкою, порушення ОСОБА_3 права позивача внаслідок оформлення ним права власності на земельну ділянку, накладення спірних земельних ділянок та підстав позбавлення відповідача ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України).

Судом встановлено, що матір позивача ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 17 червня 2009 року Копачівською сільською радою Рожищенського району Волинської області.

06 березня 2008 року ОСОБА_6 на випадок смерті був складений заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Копачівської сільської ради Ткачук Г. Й., згідно якого належний їй житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та все належне їй майно, на яке вона за законом матиме право на день смерті, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, заповіла своїй дочці ОСОБА_1 ..

Спадкодавець ОСОБА_6 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 одна.

Заповіт від ОСОБА_6 виконкомом Копачівської сільської ради посвідчувався 06 березня 2008 року за № 80. Спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою виданою Копачівською сільської ради від 11 серпня 2025 року № 238.

Місце проживання позивача ОСОБА_1 з 27 серпня 2003 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади Луцької територіальної громади № 2025/009169742 від 08 липня 2025 року.

З копії архівних витягів встановлено, що рішенням Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області п`ятого скликання від 02 квітня 2008 року № 21/12-3 вирішено передати безоплатну у приватну власність: «жительці с. Копачівка ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,14 га для обслуговування житлового будинку та 0,57 га для ведення особистого селянського господарства».

Рішенням Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області від 02 квітня 2008 року № 21/12-3 надано згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку громадянці ОСОБА_6 , а саме: земельну ділянку площею 0,14 га для обслуговування житлового будинку та 0,57 га для ведення особистого селянського господарства.

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 81622066, сформованого 23 червня 2025 року та довідки про склад спадкоємців № 288/02-14 від 23 червня 2025 року встановлено, що Рожищенською державною нотаріальною конторою Волинської області заведено спадкову справу № 375/2009 щодо майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . До складу спадкоємців входить ОСОБА_1 ..

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 22 червня 2010 року визнано за ОСОБА_1 право власності на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , як на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_6 ..

19 серпня 2010 року на замовлення ОСОБА_1 комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

27 серпня 2010 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав № 27136650 від 27 серпня 2010 року.

Постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Копачівської сільської ради Волинської області 18 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 186 КУпАП (самоуправство) та до неї застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 51 грн.

З листа Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 3-3-0.4-6929/2-19 від 16 жовтня 2019 року встановлено, що позивач ОСОБА_1 зверталась до управління з заявою щодо надання земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1 на території Копачівської сільської ради Луцького району Волинської області та останній повідомлено про необхідність забезпечити відновлення межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) із закріпленням їх меж межовими знаками.

Згідно листа фізичної особи – підприємця ОСОБА_7 від 10 липня 2025 року № 1 встановлено, що позивачем ОСОБА_1 , на підставі договору № 04/06 від 16 квітня 2025 року, було замовлено виконання робіт із виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,14 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 . Під час проведення підготовчих робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою було проведено геодезичні обміри земельної ділянки, якою користується ОСОБА_1 , по фактичних огороджених межах. По матеріалах геодезичних обмірів визначено площу ділянки фактичного користування, яка становить 0,1353 га. На основі геодезичних даних та даних Державного Земельного Кадастру було вивчено та проведено обробку даних меж суміжних земельних ділянок на предмет перетину з земельною ділянкою ОСОБА_1 . В результаті виконання вищевказаних робіт виявлено перетин меж суміжної земельної ділянки (кадастровий номер 0724582900:01:001:0819), яка знаходиться у власності ОСОБА_3 , з межами фактичного користування земельною ділянкою позивача на площу 0,0309 га.

09 грудня 1996 року відповідач ОСОБА_3 набув право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що стверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ААА №074459.

Згідно довідки Копачівської сільської ради Луцького району Волинської області від 12 лютого 2026 року № 65 вбачається, що ОСОБА_3 користується земельною ділянкою площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, з господарськими та побутовими будівлями та спорудами в с. Копачівка з 1996 року.

25 квітня 2016 року рішенням Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області № 8/12-14 вирішено надати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,25 га для будівництва житлового будинку господарських будівель та споруд в АДРЕСА_2 .

У жовтні 2016 року складено акт прийому-передачі межових знаків на зберігання щодо земельної ділянки площею 0,25 га в с. Копачівка, наданої ОСОБА_3 . В акті зазначено, що межі ділянки закріплені межовими знаками, претензій щодо меж і конфігурацій земельної ділянки не виявлено, а межові знаки передані власнику на зберігання. Водночас акт не підписаний ОСОБА_1

26 січня 2017 року актом постійної комісії з питань сільського господарства, земельних відносин, екології та раціонального використання природних ресурсів по вирішенню земельних питань на території Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області вирішено погодити межі землекористування згідно виготовленої технічної документації.

Рішенням Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області восьмого скликання від 27 січня 2017 року № 17/6 погоджено акт постійної комісії з питань сільського господарства, продовольства, екології та раціонального використання земельних ресурсів від 26 січня 2017 року.

З інформації Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку від 03 січня 2026 року встановлено, що 12 серпня 2025 року право власності на земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 0724582900:01:001:0819, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована в АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_5 ..

На замовлення ОСОБА_3 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 .

17 травня 1990 року був виготовлений технічний паспорт на житловий будинок ОСОБА_6 за адесою: АДРЕСА_1 .

16 січня 2002 року рішенням Рожищенського районного суду Волинської області заяву ОСОБА_6 задоволено та встановлено, що архівна довідка від 19 квітня 2000 року № К-276-00/п видана Державним архівом Львівської області, де зазначена ОСОБА_9 належить ОСОБА_10 ..

Судом встановлено, що 12 серпня 2025 року між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_5 (обдаровувана) укладено договір дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Петришиною О. П., зареєстрований в реєстрі за № 756, за умовами якого ОСОБА_3 (дарувальник) подарував, а ОСОБА_5 (обдаровувана) прийняла в дар належні дарувальнику на праві власності житловий будинок з господарськими та побутовими будівлі та споруди, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,2500 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 0724582900:01:001:0819, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є законним представником дитини з інвалідністю до 18 років ОСОБА_11 та отримує державну соціальну допомогу, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 .

Розпорядженням Рожищенської районної державної адміністрації від 10 липня 2012 року № 235 ОСОБА_1 призначено опікуном над дитиною, позбавленою батьківського піклування ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права / інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Предметом спору у цій справі є оскарження рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність відповідачу земельної ділянки, наслідком чого, як стверджує позивач, стало накладення суміжних земельних ділянок і порушення прав позивача як власника суміжної земельної ділянки.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У частині другій статті 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

У частині першій статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами першою та другою статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України.

Згідно з вимогами статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Нормами частини першої статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом частин першої, другої статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

У статті 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У частинах другій та третій статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Згідно зі статтею 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Отже, щоб набути право власності на земельну ділянку необхідно здійснити комплекс робіт: провести кадастрову зйомку землі з геодезичним встановленням меж земельної ділянки, яка включає, зокрема, і, перенесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проєктом відведення цієї ділянки, погодження цих меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. Виконання усіх підготовчих робіт з виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку передбачає перевірку того, чи не належить земельна ділянка іншому власнику або правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки.

Згідно з пунктом 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року № 43 (у редакції, чинній на момент видання державного акта на право власності на земельну ділянку) (далі - Інструкція № 43) складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об`єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановчих документів на земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

У пункті 2.1 Інструкції № 43 передбачено, що роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності: підготовчі роботи; встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; складання кадастрового плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта.

У пункті 2.6 Інструкції № 43 визначено, що кадастровий план земельної ділянки складається в масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів. На план наносяться: межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів; поворотні точки меж земельної ділянки; лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки; річки, озера, канали, шляхи, лісосмуги, інші елементи ситуації; межі будинків і споруд, розташованих на земельній ділянці; межі вкраплених земельних ділянок сторонніх землевласників і землекористувачів (додається їх список).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18) зробила правовий висновок про те, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 540/861/16-ц (провадження № 14-660цс19) зазначила, що захист прав позивача, порушеного внаслідок накладення земельних ділянок, шляхом визнання недійсними рішення сільської ради, державного акта на право власності на земельну ділянку і скасування його державної реєстрації є ефективним способом захисту порушеного права чи інтересу.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач надала докази того, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті її матері ОСОБА_6 , а саме на таке спадкове майно: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , на який позивач ОСОБА_1 зареєструвала право власності 27.08.2010.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу ОСОБА_1 належить на праві власності чи на праві користування земельна ділянка, на якій розташований вищевказаний житловий будинок з господарськими спорудами (кадастровий номер відсутній), загальною площею 0,14 га і що на час розгляду справи не відповідає тій площі, в межах якої спадкодавцю ОСОБА_6 вона була виділена у приватизацію (менша за попередньо виділеною площею - 0,1353 га в межах фактичного користування).

Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до органу місцевого самоврядування із заявою про завершення процедури приватизації земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Після смерті спадкодавця ОСОБА_6 її заява (а.с. 38) хоч і адресована Копачівському сільському голові, однак не містить прохання про завершення процедури приватизації, дати та підпису заявника, а відтак не може вважатися належним та допустимим доказом у справі.

В матеріалах справи також відсутні відповіді сільської ради про відмову позивачу у завершенні такої процедури приватизації.

Зважаючи на вищевказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не надала належних та допустимих доказів, які б свідчити про її право власності та/або користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відсутність доказів про існування у позивача майнового права виключає можливість застосування заявлених нею способів захисту.

Крім того, повідомлення ФОП ОСОБА_12 про неможливість виготовлення технічної документації на земельну площею 0,14 га у зв`язку із перетином меж суміжної земельної ділянки (кадастровий номер 0724582900:01:001:0819, що перебуває у власності ОСОБА_3 ) з межами її фактичного користування на площу 0,0309 га, без висновку судової земельно-технічної експертизи не є самостійно належним та достатнім доказом факту накладення меж суміжних земельних ділянок, оскільки для встановлення таких обставин необхідні спеціальні знання.

Факт накладення земельних ділянок, площа їх накладення, доводяться виключно спеціальним засобом доказування – судовою земельно-технічною експертизою відповідно до правил, встановлених ст. ст. 102-104 ЦК України, клопотання про призначення якої не заявлялося.

Позивач також заперечувала погодження меж земельної ділянки, яка перебуває у власності відповідача, однак доказів того, що без наявності у неї відповідної технічної документації на земельну ділянку вона вважається суміжним землевласником – позивач не надала.

Разом із тим, колегія суддів зауважує, що непогодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками не може бути підставою для визнання рішення сільської ради та державних актів недійсними (постанова Верховного Суду в справі № 467/1637/16-ц від 03.07.2019).

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на об`єктивно встановлених фактичних обставинах справи, яким судом надано належну правову оцінку, правильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 08 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий – суддя

Судді