Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №757/23308/26-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23308/26-ц

пр. 2-о-249/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Козлова Р.Ю.,

при секретарі - Іваненку С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за спільною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

У квітня 2026 року заявники звернулися до суду із вказаною заявою про розірвання шлюбу в порядку ч. 3 ст. 293 ЦПК України.

В обґрунтування заяви зазначають, що 23 серпня 2007 року вони уклали шлюб в Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї було укладено шлюб, про що у Книзі реєстрації шлюбів було зроблено актовий запис за № 2359 та видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від шлюбу мають спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 15.06.2021 року Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що зроблено актовий запис за № 1382.

Однак згодом стосунки між подружжям припинились. Заявники у своїй заяві зазначають, що подальше збереження шлюбу суперечить їх інтересам та інтересам дитини, у зв`язку із чим вони дійшли спільної згоди щодо необхідності розірвання шлюбу. Таким чином, зважаючи на вищезазначені обставини, вважають, що подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить їх інтересам та інтересам їх спільної дитини.

Додатково заявники повідомили суд про те, що між ними досягнуто згоди щодо визначення місця проживання дитини з урахуванням бажання дитини, участі обох батьків у вихованні дитини та питання її утримання, що зафіксовано нами в Договорі між батьками про утримання та виховання дитини від 03 квітня 2026 року.

Відповідно до умов Договору про утримання та виховання дитини, неповнолітня дочка - ОСОБА_3 проживатиме з батьком, при цьому мати має право бачитись з нею та брати участь у її вихованні в порядку, передбаченому зазначеним Договором. Крім цього, дитина має право відповідно до ч. 3 ст. 160 Сімейного кодексу України самостійно визначати (змінювати) місце проживання.

В судове засідання заявники не з`явилися, про розгляд заяви повідомлені належним чином, направили заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Вивчивши заяву, дослідивши та оцінивши письмові докази у їхній сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 23 серпня 2007 року між заявниками було укладено шлюб, який зареєстровано у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї, про що у Книзі реєстрації шлюбів було зроблено актовий запис за № 2359 та видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

У шлюбі у заявників народилась спільна неповнолітня дитина: дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 15.06.2021 року Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що зроблено актовий запис за № 1382.

Обґрунтовуючи свою заяву, заявники зазначають що через певний час після реєстрації шлюбу сімейне життя між подружжям не склалося. Фактично шлюбні відносини між ними припинені та спільне господарство не ведеться, нормальні шлюбні відносини між ними не можуть бути поновлені, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам подружжя.

Також судом встановлено, що між заявниками досягнуто згоди щодо визначення місця проживання дитини з урахуванням бажання дитини, участі обох батьків у вихованні дитини та питання її утримання, що зафіксовано нами в Договорі між батьками про утримання та виховання дитини від 03 квітня 2026 року.

Відповідно до умов Договору про утримання та виховання дитини, неповнолітня дочка - ОСОБА_3 проживатиме з батьком, при цьому мати має право бачитись з нею та брати участь у її вихованні в порядку, передбаченому зазначеним Договором. Крім цього, дитина має право відповідно до ч. 3 ст. 160 Сімейного кодексу України самостійно визначати (змінювати) місце проживання.

Згідно з ч. 3 ст. 293 ЦПК України, у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

Статтею 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Відповідно до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з приписами ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до ст. 10 ЦК України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За ч. 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспiльствi в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.

Як проголошено положеннями ст. 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім`ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема ст.ст. 5, 8 вказаного міжнародного договору.

З`ясувавши фактичні взаємини подружжя, суд приходить до висновку, що сім`я сторін існує формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 21, 24, 51, 55, 129 Конституції України, ст.ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 81, 263, 265, 273, 293, 294, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з державним

Центром розвитку сім`ї 23 серпня 2007 року, актовий запис № 2359.

Повне рішення суду складено 02 липня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Суддя