Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №445/1163/23 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 18 серпня 2026 р.

Справа: №445/1163/23

Суддя: Урдюк Т. М.

Справа № 445/1163/23 Головуючий у 1 інстанції: Сивак В.М.

Провадження № 33/811/1387/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю захисника Докашенко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеконференції клопотання захисника Докашенка Д.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Золочівського районного суду Львівської області від 08 червня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 536,80 грн. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, захисник Докашенко Д.В. подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

У клопотанні зазначає, що хоча розгляд справи і відбувся за участі ОСОБА_1 та останній вину у вчиненому визнав, проте, на думку захисника, не міг дати належну оцінку доказам, наявним у матеріалах справи та не усвідомлював наслідків правопорушення. Вказує, що ОСОБА_1 має багатодітну родину, на його утриманні перебуває 3 неповнолітніх дітей. Вважає, що урахування цих обставин є важливим для об`єктивного розгляду справи, а також ці обставини є поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження.

Захисник Докашенко Д.В., який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав подане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, просив задоволити.

Заслухавши пояснення захисника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в частині поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що у поновленні такого слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.

За змістом частини другої статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, з-поміж інших особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Системний аналіз зазначеної норми КУпАП вказує на те, що до повноважень суду апеляційної інстанції належить вирішення питання про поновлення строку апеляційного оскарження в разі надходження такого клопотання.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. При цьому, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.

Також, у справі Каракуця проти України у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Мельник проти України", норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржена постанова судді Золочівскього районного суду Львівської області прийнята у судовому засіданні 08.06.2023 з участю ОСОБА_1 . За наслідками розгляду справи ОСОБА_1 був визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього було накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік та постановлено стягнути судовий збір – 536 грн. 80 коп. Штраф та судових збір були сплачені ОСОБА_1 08.06.2026, що підтверджується квитанціями за №9308-0499-2184-5058 та №9308-0498-0753-7855 від 08.06.2023.

Натомість з апеляційною скаргою захисник ОСОБА_1 – Докашенко Д.В звернувся лише 04.08.2026, тобто більш ніж через два роки після прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та фактичного виконання постанови.

Враховуючи наведене, доводи щодо поважності причин пропуску строку на оскарження викладені у клопотанні є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Будь-яких інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду захисник не надає і не посилається на інші обставини, що перешкоджали йому реалізувати своєчасно своє право на оскарження постанови суду.

Водночас апеляційний суд зауважує, що вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що звертаючись з апеляційною скаргою поза процесуальними строками, встановленими законом, захисник Докашенко Д.В. не навів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не надав доказів про наявність перешкод у реалізації права на оскарження постанови судді у встановлений КУпАП десятиденний строк, а тому у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження належить відмовити та повернути апеляційну скаргу разом із доданими до неї матеріалами заявнику.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

відмовити захиснику Докашенку Д.В. у поновлені строку на апеляційне оскарження постанови судді Золочівського районного суду Львівської області від 08 червня 2023 року, якою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційну скаргу повернути захиснику Докашенку Д.В.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Т.М. Урдюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua