Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №333/7740/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 24.08.2026 Справа № 333/7740/25

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 333/7740/25 Пр. № 22-ц/807/1493/26 Головуючий у 1-й інстанції: Тучков С.С. Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Сакояна Д.І., Салтан Л.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ДЕПАРТАМЕНТУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2026 року у справі за позовом ДЕПАРТАМЕНТУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (надалі – ДЕПАРТАМЕНТ) до ОСОБА_1 про стягнення коштів надміру виплаченої державної соціальної допомоги

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ДЕПАРТАМЕНТ звернувся до суду з вищезазначеним позовом (а.с. 1-6), в якому на підставі ст. ст. 1212 -1213 ЦК України просив стягнути з відповідача на користь держави в особі ДЕПАРТАМЕНТУ надміру виплачену державну соціальну допомогу особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату у сумі 13811,45 грн., від сплати якої відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір, сплачений при поданні позову, у розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що на обліку в ДЕПАРТАМЕНТІ знаходиться особова справа №613428 по призначенню тимчасової державної соціальної допомоги особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату ОСОБА_1 . Згідно з рішенням Запорізької міської ради від 07.12.2022 року №71 ДЕПАРТАМЕНТ є правонаступником Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району. Вперше ОСОБА_1 звернувся до управління 26.06.2020 року для оформлення тимчасової державної соціальної допомоги особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату. Відповідачем було заповнено «Заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг», «Декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги», а також надано пакет документів, передбачений пунктом 5 Порядку призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 року № 1098. На підставі поданих документів ОСОБА_1 06.07.2020 року було призначено державну соціальну допомогу на період з 26.06.2020 року по 30.06.2020 року у розмірі 1638,00 грн. на місяць, на період з 01.07.2020 року по 31.12.2020 року у розмірі 1712,00 грн. на місяць. Також відповідач 04.01.2021 року особисто звертався до управління для продовження терміну виплати допомоги та, відповідно до вимог законодавства, підтвердження права на отримання такої допомоги, заповнив «Заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг», «Декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги», а також подав пакет документів, передбачений пунктом 5 Порядку. На підставі заяви та доданих до неї документів відповідачу 11.01.2021 року рішенням управління було призначено державну соціальну допомогу на період з 01.01.2021 року по 31.01.2023 року у розмірі 1769,00 грн щомісячно. Управлінням строки виплати державної соціальної допомоги продовжувались безперервно незалежно від наявності особистого звернення після прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 08.04.2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги». У подальшому проводились автоматичні подовження строку виплати державної соціальної допомоги без додаткового звернення у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та автоматичні перерахунки розміру допомоги у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму. В результаті проведення верифікації у вересні 2023 року спеціалістами департаменту було встановлено, що відповідач одночасно отримує пенсію за віком та державну соціальну допомогу особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату з 01.02.2023 року. Заповнюючи «Заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг» ОСОБА_1 ставив власний підпис та ознайомлювався з тим, що у разі зміни обставин, які можуть вплинути на отримання соціальної допомоги, зобов`язаний повідомити органи соціального захисту населення. В результаті неповідомлення відповідачем інформації про оформлення пенсії, виникли надміру виплачені кошти за період з 01.02.2023 року по 30.09.2023 року у сумі 16084,00 грн. АТ КБ «ПриватБанк» кошти допомоги у сумі 2272,55 грн. були повернуті на рахунок ДЕПАРТАМЕНТУ. Таким чином, сума надмірно отриманої державної соціальної допомоги особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, ОСОБА_1 становить 13811,45 грн., яку відповідачем у добровільному порядку до державного бюджету на час звернення до суду не повернуто.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Тучкова С.С. (а.с. 29). Ухвалою суду першої інстанції від 01.09.2025 року (а.с. 33) відкрито провадження у даній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 58) витребувано з Відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області інформацію про те, чи отримував ОСОБА_1 пенсію за віком у період з 01.02.2023 року по 30.09.2023 року. На виконання вищезазначеної ухвали Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області надано відповідь (а.с.62-64).

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2026 року (а.с. 71-73) у задоволенні позову позивача у цій справі відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, ДЕПАРТАМЕНТ, як позивач, у своїй апеляційній скарзі (а.с. 79-85) просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення коштів надміру виплаченої державної соціальної допомоги у сумі 13811,45 грн., та стягнення судових витрат у розмірі 3028,00 грн.; стягнути з відповідача судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги у розмірі 4542,00 грн.

В автоматизованому порядку 15.05.2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Полякова О.З. та Трофимову Д.А. (а.с. 90). Ухвалою апеляційного суду від 15.05.2026 року (а.с. 91) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 25.05.2026 року (а.с. 94). Ухвалою апеляційного суду від 26.05.2026 року (а.с. 95) апеляційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, які було усунуто у встановлений апеляційним судом строк (а.с. 98-104). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 09.06.2026 року (а.с. 106), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Оскільки, відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції ЗУ від 19.06.2024 року № 3831-ІХ, якій набрав чинності з 19.07.2024 року, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: 3328,00 грн. * 30 = 99840,00 грн., у цій справі ціна позову 13811,45 грн. (а.с. 1), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч.3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень; загальний штат суддів Запорізького апеляційного суду взагалі, а також перебування судді-доповідача у відпустці у період з 13.07.2026 року по 21.08.2026 року включно (довідка – а.с. 112).

В автоматизованому порядку 24.08.2026 року суддями Сакоян Д.І. та Салтан Л.Г. замінено суддів Полякова О.З. та Трофимову Д.А. у зв`язку із тривалою відпусткою останніх (а.с. 113-114).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ДЕПАРТАМЕНТУ підлягає залишенню без задоволення у цій справі з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі, керувався ст. ст. 1212, 1215 ЦК України, Порядком призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 року № 1098, ст.ст.10-13, 77-80, 133, 137, 141, 142, 263-265 ЦПК України та виходив із відсутності підстав для задоволення останнього.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що згідно з рішенням Запорізької міської ради від 07.12.2022 року №71 «Про реорганізацію управлінь соціального захисту населення Запорізької міської ради та перейменування управління соціального захисту населення Запорізької міської ради в Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради» та Положення про Департамент, затвердженого додатком 1 до вказаного рішення, Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради є правонаступником, серед іншого, Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району (а.с.8, 9-11).

26.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району для оформлення тимчасової державної соціальної допомоги особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, заповнивши «Заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг», «Декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги», а також подавши пакет документів, передбачений пунктом 5 Порядку (а.с.13-14, 15-16).

На підставі поданих документів ОСОБА_1 06.07.2020 року було призначено державну соціальну допомогу на період з 26.06.2020 року по 30.06.2020 року у розмірі 1638,00 грн. на місяць, на період з 01.07.2020 року по 31.12.2020 року у розмірі 1712,00 грн. на місяць (а.с.17).

Також ОСОБА_1 04.01.2021 року особисто звернувся до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району для продовження терміну виплати допомоги та, відповідно до вимог законодавства, підтвердження права на отримання такої допомоги, заповнив «Заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг», «Декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги», а також подав пакет документів, передбачений пунктом 5 Порядку (а.с.18-19, 20-21).

На підставі заяви та доданих до неї документів ОСОБА_1 11.01.2021 року рішенням Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району було призначено державну соціальну допомогу на період з 01.01.2021 року по 31.01.2023 року у розмірі 1769,00 грн. щомісячно (а.с.22).

Управлінням строки виплати державної соціальної допомоги продовжувались безперервно незалежно від наявності особистого звернення після прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 08.04.2020 року № 264 «Деякі питання надання державної соціальної допомоги». У подальшому проводились автоматичні подовження строку виплати державної соціальної допомоги без додаткового звернення у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану та автоматичні перерахунки розміру допомоги у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму.

В результаті проведення верифікації у вересні 2023 року спеціалістами департаменту було встановлено, що відповідач одночасно отримує пенсію за віком та державну соціальну допомогу особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату з 01.02.2023 року (а.с.28).

Відповідно до розрахунку позивача, у результаті неповідомлення відповідачем інформації про оформлення пенсії, виникли надміру виплачені кошти за період з 01.02.2023 року по 30.09.2023 року у сумі 16084,00 грн. АТ КБ «ПриватБанк» кошти допомоги у сумі 2272,55 гривень були повернуті на рахунок департаменту (а.с.25).

Згідно з інформацією, наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області на запит суду, ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 01.02.2023 року та отримує пенсію за віком. ОСОБА_1 була нарахована і виплачена пенсія у період з 01.02.2023 року по 30.09.2023 року.

Порядок призначення та виплати тимчасової державної соціальної допомоги особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату регулюється «Порядком призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 року № 1098.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що у разі зміни обставин, які можуть вплинути на розмір або порядок отримання тимчасової допомоги, особа зобов`язана не пізніше ніж через десять днів повідомити про це органу соціального захисту населення, який призначив таку тимчасову допомогу.

На підставі абзацу 10 пункту 5 Порядку відповідальність за достовірність наданої інформації покладається на особу, яка звернулася за призначенням тимчасової допомоги.

Згідно із статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Разом з тим, ст. 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача резюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд України в постанові від 2 липня 2014 року у справі № 6-91цс14.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

В ході розгляду справи позивачем не наведено обов`язкових умови повернення надмірно виплаченої соціальної допомоги, ознаки (обставини) навмисного подання недостовірних відомостей чи приховання відомостей, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру – судом першої інстанції не встановлені, оскільки при призначенні допомоги позивач міг і повинен був дізнатися про порушення свого права з часу призначення відповідачу державної соціальної допомоги, тобто з лютого 2023 року, зробивши відповідні запити і перевіривши майновий стан, що своєчасно позивачем зроблено не було.

Само по собі продовження виплати допомоги на підставі постанови КМУ №264 у зв`язку веденням в Україні воєнного стану не виключає можливості органу соціального захисту населення зробити запит та отримати відомості про доходи осіб від ПФУ та ДПС, необхідні для розрахунку допомоги та продовження її виплати.

Водночас ОСОБА_1 не звертався за виплатою йому допомоги в цей період, а матеріали справи не містять доказів його недобросовісної поведінки.

Таким чином, підстав, передбачених ст.1215 ЦК України, для стягнення з відповідача на користь позивача надміру виплаченої державної соціальної допомоги в сумі 13811,45 грн. як безпідставно отриманої, суд першої інстанції правильно не знайшов.

Доводи апеляційної скарги ДЕПАРТАМЕНТУ є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача, яку він та його представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою. Ці доводи є такими, що фактично дублюють доводи позову позивача у цій справі у суді першої інстанції, яким останній вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи: витребував відповідну інформацію (а.с. 58-64) тощо.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставусвоїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування позивача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Позивач та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача. Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лишеу виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, у цій справі відсутні та стороною позивача апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ДЕПАРТАМЕНТУ не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Встановлено, у рішенні, що оскаржується, суд першої інстанції хоча й послався на ст. 141 ЦПК України, однак, фактично він не вирішував у цій справі питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Проте, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді судового збору у належному розмірі.

Разом із цим, апеляційний суд вважає за доцільне роз`яснити ДЕПАРТАМЕНТУ його право у подальшому на повернення з бюджету зайво сплаченого ним судового збору у цій справі за апеляційну скаргу (розрахунок: сплачено судового збору апелянтом за апеляційну скаргу 4542,00 грн. (а.с.88) – хоча належний розмір судового збору за апеляційну скаргу 3633,60 грн. (розрахунок: судовий збір за позов у суді першої інстанції 3028,00 грн. (а.с.7) * 150%/100% * 0,8 коефіцієнт при подачі апеляційної скарги через систему «Електронний суд») за ухвалою апеляційного суду в порядку ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» за результатами розгляду відповідного клопотання апелянта.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ДЕПАРТАМЕНТУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2026 року у цій справізалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова апеляційним судом складена 24.08.2026 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Сакоян Д.І.Салтан Л.Г.