Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №442/6302/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/6302/26

Провадження №2-а/442/100/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі головуючої судді – Курус Р.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду, за відсутності сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Федоренко Ольга Петрівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача, адвокат Федоренко О.П., 13.08.2026 подала до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області позов, де відповідачем визначила ІНФОРМАЦІЯ_2 , пред`являючи вимоги на предмет визнання протиправною та скасування постанови №377/2026 від 08.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Позов обґрунтовує тим, що 08.07.2026 тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №377/2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. З ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Як зазначено у постанові, позивач не з`явився 05.06.2026 о 14:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою №7394505, яка, за твердженням відповідача, була надіслана рекомендованим поштовим відправленням №R067172683697. Підставою для висновку про належне повідомлення позивача відповідач визначив довідку АТ «Укрпошта» про повернення поштового відправлення із зазначенням причини «одержувач відсутній за вказаною адресою». Крім того, в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 про причини неявки у строки, визначені п. 24 Порядку №560, а також не з`явився на розгляд справи про адміністративне правопорушення, хоча, на думку відповідача, був належним чином повідомлений про дату, час та місце її розгляду.

У позові посилається на те, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов`язаний та є особою з інвалідністю III групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 1/26/2109/В від 21.05.2026. У зв`язку з цим він користується правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відстрочку надано до завершення мобілізації, що підтверджується витягом із застосунку «Резерв+».

Крім того, вказує, що 18.06.2026 позивач у мобільному застосунку «Резерв+» виявив інформацію про те, що перебуває у розшуку, після чого 19.06.2026 позивач особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Під час особистого звернення працівники ТЦК та СП повідомили йому, що фактично його не розшукують. Однак, після цього інформація про перебування у розшуку в застосунку «Резерв+» не була змінена, 22.06.2026 позивач повторно особисто прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 , однак жодних роз`яснень або відповіді щодо причин перебування у розшуку так і не отримав.

Зазначає, що 05.07.2026 позивачу зателефонував юрист ІНФОРМАЦІЯ_5 та запросив прибути до центру комплектування. Позивач у той же день особисто з`явився до ТЦК та СП. Однак жодного протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього складено не було.

Згодом через застосунок «Дія» позивачу стало відомо про винесення 25.07.2026 постанови № R653437 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Лише після цього позивач отримав поштовим зв`язком ще одну постанову №377/2026 від 08.07.2026, в якій зазначено, що він не з`явився на розгляд справи про адміністративне правопорушення, хоча, на думку відповідача, був належним чином повідомлений про дату, час та місце її розгляду.

Таким чином, позивач не погоджується з постановою №377/2026 від 08.07.2025 оскільки жодної повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 не отримував, про необхідність явки не був обізнаний, а відтак був позбавлений можливості виконати покладений на нього обов`язок щодо прибуття за викликом.

Лише після отримання копії оскаржуваної постанови позивачу стало відомо, що, за твердженням відповідача, повістка №7394505 була направлена рекомендованим поштовим відправленням та повернута відправнику з відміткою АТ «Укрпошта» «одержувач відсутній за вказаною адресою».

З метою з`ясування обставин невручення поштового відправлення позивач звернувся до АТ «Укрпошта» зі скаргою, в якій просив провести службову перевірку щодо дотримання працівниками поштового зв`язку вимог законодавства під час доставки рекомендованого поштового відправлення, а також перевірити обґрунтованість проставлення відмітки «одержувач відсутній за вказаною адресою». Станом на день звернення до суду відповідь за результатами розгляду зазначеної скарги позивачем не отримана.

З огляду на викладене, позивач вважає, що постанова №377/2026 від 08.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

14.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 25.08.2026.

20.08.2026 представником відповідача подано відзив, у якому відповідач заперечує проти задоволення позову. Зазначає, що 18.05.2026 року позивачу було сформовано та направлено повістку № 7394805 з вимогою прибути 05.06.2026 року о 14:00 год. для уточнення даних. Поштове відправлення повернулося з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, є належним підтвердженням оповіщення позивача. Однак останній у визначений строк не з`явився та про причини неявки не повідомив. Відповідач також звертає увагу суду, що повістка № 7394805 для уточнення даних з терміном прибуття на 05.06.2026 року о 14:00, була сформована Позивачу до моменту оформлення відстрочки належним чином - 19.06.2026, та також до моменту отримання ним встановленої групи інвалідності - 25.05.2026, що підтверджується належними доказами. Відповідач вказує, що під час особистої явки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У протоколі було зазначено дату, час і місце розгляду справи, про що позивача повідомлено в усному порядку, однак від підпису протоколу та отримання його копії він відмовився, про що зроблено відповідну відмітку. Після чого, 08.07.2026 року за результатами розгляду матеріалів справи начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 було прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення та накладено на позивача штраф у сумі 17000 грн. Суть правопорушення полягала у тому, що позивач, будучи військовозобов`язаним, під час дії особливого періоду не з`явився 05.06.2026 року о 14:00 годині на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 за повісткою, надісланою йому засобами поштового зв`язку. З огляду на викладене відповідач вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

25.08.2026 представником відповідача подано відповідь на відзив, проте, згідно вимог ст. 269 КАС України у справах даної категорії заявами по суті є позовна заява та відзив на позовну заву, про що зазначено в ухвалі про відкриття провадження. За таких обставин суд не приймає до уваги подану представником відповідача відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, суд приходить такого висновку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Положеннями ч.ч. 1-4 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Як передбачено ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписами статті 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм інших нормативно-правових актів у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, оборони України та про військовий обов`язок та військову службу.

Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час розгляду судом справи.

Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року постановлено про проведення загальної мобілізації, яка триває на час розгляду справи.

Відповідно до ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Частиною другою статті 283 КУпАП визначено, що постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що 22.05.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслано ОСОБА_1 (на адресу АДРЕСА_1 ) повістку № НОМЕР_1 з вимогою з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних,/а.с.36/.

Згідно трекінгу відправлення №R0 6717 2683 697 поштове відправлення з повісткою було повернуто відправнику з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою»,/а.с.37/.

04.07.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 надіслано повідомлення №10312 про розгляд справи про адміністративне правопорушення адресоване ОСОБА_1 , яке згідно трекінгу відправлення повернулось до відправника з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою»,/а.с.38-39/.

05.07.2026 відносно ОСОБА_1 складено протокол №377 про адміністративне правопорушення, за ч.3 ст.210-1 КУпАП, з якого вбачається, що ОСОБА_1 від підпису протоколу та отримання другого примірника протоколу відмовився,/а.с.39 (зворот)/.

Відповідно до оскаржуваної постанови від № 377/2026 від 08.07.2026, гр. ОСОБА_1 , являючись військовозобов`язаним, під час дії в Україні особливого періоду, порушив вимоги законодавства про мобілізацію, визначені ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, а саме: не з`явився на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 05.06.2026 о «14:00» год. по повістці № 7394505, надісланій йому засобами поштового зв`язку, у відповідності до пунктів 34 та 41 Порядку, згідно рекомендованого поштового відправлення №R067172683697 з довідкою Укрпошти про причини повернення/досилання: одержувач відсутній за вказаною адресою, а також не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 у строк, визначений пунктом 24 Порядку, який передбачає обов`язок громадянина, у разі його неприбуття у строк, визначений у повістці, не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до ІНФОРМАЦІЯ_6 або в будь-який інший спосіб, з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів,/а.с.17-18/.

Окрім цього, у вказаній постанові вказано, що позивач на розгляд справи не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце такого розгляду, встановлено, що направлений позивачу поштовий конверт, повернувся відправнику 03.06.2026 з довідкою Укрпошти про причини повернення «одержувач відсутній за вказаною адресою»,/а.с.17-18/.

На підставі цього, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни, зокрема, зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки тощо визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі - Порядок), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560.

Пунктом 21 Порядку передбачено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки),проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

У пункті 27 Порядку зазначено, що під час мобілізації громадяни викликаються з метою, зокрема, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Пунктом 41 Порядку встановлено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

З вищезгаданої постанови № 377/2026 від 08.07.2026 вбачається, що позивачу належало з`явитися 05.06.2026 о «14:00» год. на виклик ІНФОРМАЦІЯ_6 по повістці №7394505.

Однак, з постанови № 377/2026 від 08.07.2026 видно, що повістку було повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_6 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Доказів поважності причини неприбуття позивачем не надано.

За приписами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії» зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов`язків.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Зважаючи на викладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення №377/2026 від 08.07.2026 відносно позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП складена повноважною особою, за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тому, приймаючи вказану постанову, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови з огляду на її правомірність.

Керуючись ст.ст. 6, 17, 77, 158, 159, 161, 163, 171-2 КАС України, на підставі ст. 268, 263 КУпАП, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Федоренко Ольга Петрівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Курус Р.І.