Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №185/11412/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2330/26 Справа № 185/11412/26 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Безрука А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду апеляційну скаргу захисника Безрука Артема Володимировича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, старшого солдата, старшого водія військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

на постанову судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2026 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

У постанові суду зазначено, що 06 липня 2026 року, близько 13:12 годин, старший солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, в умовах воєнного стану перебував при виконанні обов`язків військової служби в стані алкогольного сп`яніння на території тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 . Останній був виявлений посадовими особами військової частини НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (характерний запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка вимова, порушення координації рухів). Після чого старший солдат ОСОБА_1 був доставлений на огляд до Військової служби правопорядку для встановлення стану сп`яніння. Перебування в стані алкогольного сп`яніння підтверджується тестом на алкоголь № 4476 від 06 липня 2026 року (1,14 %).

В апеляційній скарзі захисник вказує на незаконність та необґрунтованість постанови, ухваленої без належної перевірки порядку проведення огляду, повноважень особи, яка його проводила, справності та відповідності технічного засобу, дотримання права ОСОБА_1 на проходження огляду в закладі охорони здоров`я, а також без дослідження відеозапису проведення відповідної процедури.

Посилається на те, що огляд ОСОБА_1 проведено без передбаченої законом об`єктивної фіксації, а повноваження особи, яка здійснювала перевірку, належним чином не підтверджені. У постанові суду немає жодного посилання на відеозапис проведення огляду та відсутні відомості про проведення огляду у присутності двох неупереджених свідків, їхні анкетні дані та пояснення.

Відсутність відеозапису та свідків унеможливлює перевірку фактичного перебігу процедури, зокрема встановлення того, хто саме проводив огляд, який прилад використовувався, чи був мундштук новим, чи демонструвався результат перевірки та чи висловлював ОСОБА_1 незгоду з отриманим показником.

Крім того, зі змісту постанови неможливо встановити прізвище, посаду та звання особи, яка фактично проводила перевірку. Факт складання акта не доводить, що перевірку проводила належна посадова особа. За відсутності відеозапису неможливо установити, чи складала акт та застосовувала технічний засіб одна й та сама особа. Тому акт огляду №4476 не може беззастережно підтверджувати законність проведеної процедури.

Захисник зазначає, що достовірність показників приладу «Алконт-М» не підтверджена, а сам огляд проведено за обставин, які викликають сумніви щодо його результату.

У постанові зазначено, що перевірка проводилася спеціальним технічним засобом «Алконт-М», серійний номер 00236-15. Однак зазначення назви та серійного номера приладу саме по собі не підтверджує його відповідність установленим вимогам, справність та точність показників.

У матеріалах справи відсутні відомості про наявність чинного свідоцтва про повірку, дату останньої повірки, строк її дії та технічну справність приладу станом на 06 липня 2026 року. Суд не встановив, чи відповідав фактично використаний засіб серійному номеру, зазначеному в акті, та чи застосовувався він із дотриманням інструкції виробника.

За поясненнями ОСОБА_1 , перед проведенням огляду мундштук не був розпакований у його присутності, а вже перебував у відкритому стані. Від самого приладу та трубки відчувався запах алкоголю. За таких обставин ОСОБА_1 не міг переконатися, що мундштук був новим, одноразовим, чи раніше не використовувався та не контактував із речовинами, здатними вплинути на показники приладу.

Посадові особи не замінили мундштук, не провели повторного тестування із застосуванням іншого приладу та не усунули висловлених ОСОБА_1 сумнівів.

Після завершення перевірки ОСОБА_1 також не було продемонстровано цифровий показник на екрані приладу та не надано можливості особисто переконатися у правильності результату, внесеного до акта. Суд не з`ясував, чи була сформована роздруківка, чи долучена вона до справи, чи складався акт у двох примірниках та чи вручався один примірник ОСОБА_1 , хоча відповідний порядок передбачає вручення військовослужбовцю примірника акта, а за наявності технічної можливості - долучення роздрукованого результату до матеріалів справи.

Постанова суду містить у собі суперечності - спочатку суд указав результат перевірки як 1,14 відсотка, а надалі - як 1,14 проміле. На переконання захисника, зазначені одиниці вимірювання не є тотожними, тому така розбіжність стосується не технічної деталі, а основного доказу, на якому ґрунтується висновок про стан сп`яніння. Суд не встановив, який саме показник відобразив прилад, у яких одиницях він був зафіксований та які відомості містилися у первинному результаті тестування.

Після висловлення незгоди з результатом перевірки ОСОБА_1 не було забезпечено проведення огляду в закладі охорони здоров`я.

На думку апелянта, суд першої інстанції формально оцінив матеріали справи та безпідставно визнав протокол і акт огляду достатніми доказами вини.

Посилання суду на письмову заяву ОСОБА_1 про визнання вини не усуває зазначених вище порушень, а визнання вини не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність події правопорушення, допустимість доказів і дотримання процедури їх отримання.

Крім того, ОСОБА_1 не був присутній під час судового розгляду, тому суд безпосередньо не з`ясував обставини проведення перевірки, причини подання заяви, факт незгоди з результатом та вимогу пройти медичний огляд. За цих умов письмове визнання вини не могло бути використане як підстава для відмови від повного дослідження матеріалів справи.

Крім того, суд першої інстанції позбавив ОСОБА_1 можливості реалізувати право на захист, оскільки не надав захиснику матеріали справи для ознайомлення та проігнорував заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Саме по собі прохання ОСОБА_1 розглянути справу без його особистої участі не означало відмови від права користуватися допомогою адвоката та не надавало суду підстав ігнорувати окремо подану заяву захисника. Право на участь захисника є самостійною процесуальною гарантією та повинно було бути реально забезпечене судом.

На підставі викладеного захисник просить постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2026 року скасувати, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 172-20 КУпАП закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю належних, допустимих і достатніх доказів складу адміністративного правопорушення

В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Враховуючи думку захисника Безрука А.В., який не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 , апеляційний суд, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, вважає можливим провести апеляційний перегляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Під час апеляційного перегляду справи захисник Безрук А.В. підтримав доводи поданої апеляційної скарги та просив її задовольнити, постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2026 року скасувати та закрити провадження щодо ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 172-20 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Вислухавши пояснення захисника дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, які перевірені під час апеляційного перегляду справи.

Так, за протоколом ДНП/М №1745 про військове адміністративне правопорушення від 06.07.2025, близько 13:12 06 липня 2026 року старший солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, в умовах особливого періоду (воєнного стану) перебував при виконанні обов`язків військової служби в стані алкогольного сп`яніння на території тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 . Останній був виявлений посадовими особами військової частини НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (характерний запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка вимова, порушення координації рухів), у зв`язку з чим було прийнято рішення направили військовослужбовця на огляд з метою встановлення стану (ступеню) алкогольного сп`яніння до Військової служби правопорядку. Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу від 06.07.2026 № 4476, старший солдат ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння — 1,14 проміле, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 172-20 КУпАП.

Факт вчиненого правопорушення підтверджують свідки - майор ОСОБА_3 та старший солдат ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 роз`яснено зміст ст.63 Конституції України та права, передбачені ст.268 КУпАП, про що у відповідній графі наявний підпис останнього.

Протокол про адміністративне правопорушення підписаний старшим офіцером відділення патрульно-постової служби та діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_5 свідками - майором ОСОБА_3 та старшим солдатом ОСОБА_4 , а також особою, яка притягається до адміністративного правопорушення — ОСОБА_1 (а.с.4-5).

З Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу № 4476 від 06.07.2026 убачається, що у зв`язку з виявленими у солдата ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння (характерний запах алкоголю, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук), проведено його огляд на перебування у стані алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Алконт М» зав. № 002236-15, результат позитивний – 1,14 проміле. Акті підписаний свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та посадовою особою, яка його складала — ОСОБА_5 (а.с.6).

Згідно чеку алкотестеру «Алконт М», прилад № 002236-15, 06.07.2026 було проведено огляд ОСОБА_1 на перебування у стані алкогольного сп`яніння, результат позитивний — 1,14‰. Зазначено дату повірки приладу: 16.04.2026. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 погодився з результатами проведеного тестування, про що свідчить його власноручний підпис (а.с.6).

Згідно долучених до матеріалів справи копій свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, медичний виріб - аналізатор вмісту парів алкоголю «Алконт М» внесений до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення і дозволений до застосування на території України; прилад «Алконт М» зав. № 002236-15 має свідоцтво про повірку №1201/1383, чинне до 16.04.2027 (а.с.7).

Відповідно до клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 від 06.07.2026, останній просить розглянути адміністративну справу без його безпосередньої участі у зв`язку із необхідністю виконання обов`язків військової служби та завдань за призначенням. Крім того ОСОБА_1 вказав, що свою провину у вчиненому правопорушенні визнає та усвідомлює повністю (а.с.10).

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Досліджені та перевірені місцевим судом обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість солдата ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме у перебуванні при виконанні обов`язків військової служби на території розташування військової частини НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). А тому доводи апеляційної скарги захисника про відсутність належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є неспроможними.

Суд апеляційної інстанції враховує, що сам факт перебування солдата ОСОБА_1 06.07.2026 близько 13:12 годин при виконанні обов`язків військової служби на території розташування військової частини НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння захисником в поданій апеляційній скарзі не оспорюється, водночас доводи апелянта про відсутність в матеріалах справи належних і допустимих доказів вини ОСОБА_1 є необґрунтованими.

Диспозиція ч. 1 ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП настає за умови вчинення цих дій, якщо вони вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Аналізуючи доводи захисника про порушення процедури огляду ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп`яніння, апеляційний суд уважає їх неспроможними з огляду на наступне.

За ч.ч.2,4,6,7 ст. 266-1 КУпАП, огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

Під час проведення огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Порядок направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 3, 5, 6, 7, 8 Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 № 32, визначено, що огляду підлягають військовослужбовці/військовозобов`язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння).

Огляд військовослужбовців/військовозобов`язаних проводиться посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення (далі - уповноважена посадова особа), з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд проводиться:

- уповноваженою посадовою особою - на місці вчинення (виявлення) правопорушення, а у разі неможливості провести огляд на місці вчинення (виявлення) правопорушення - безпосередньо в органі управління, у військовій частині (в установі, організації, на підприємстві, в закладі, підрозділі) з використанням спеціальних технічних засобів (засоби вимірювальної техніки, які відповідають законодавству, що містить вимоги до таких засобів) і тестів, які мають документ про відповідність;

- лікарем закладу охорони здоров`я, який пройшов спеціальну підготовку.

Уповноважена посадова особа, яка проводить огляд, застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі неможливості застосування спеціальних технічних засобів відеозапису такий огляд проводиться у присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки особи, які перебувають у відносинах підлеглості з особою, стосовно якої проводиться огляд, або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Результати огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою, зазначаються в акті огляду на стан сп`яніння.

У разі встановлення факту перебування у стані сп`яніння результати огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду на стан сп`яніння.

Підтвердження стану сп`яніння за результатами огляду та згода військовослужбовця/військовозобов`язаного з такими результатами є підставою для його притягнення до відповідальності згідно із законом.

Військовослужбовець/військовозобов`язаний, який відмовився від проведення огляду уповноваженою посадовою особою з використанням спеціального технічного засобу і тесту або не висловив згоду з його результатами, направляється відповідним командиром (начальником) для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Матеріалами справи підтверджено, що огляд солдата ОСОБА_1 на перебування у стані алкогольного сп`яніння проведено 06.07.2026 старшим офіцером відділення патрульно-постової служби та діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_5 , у присутності двох свідків - майора ОСОБА_6 та старшого солдата ОСОБА_4 , про що було складено відповідні акт огляду та роздруковано чек алкотестеру «Алконт М» заводський номер 00236-15, тест № 4476 (а.с.6). При цьому солдат ОСОБА_1 жодної незгоди на проведення такого огляду уповноваженими особами за допомогою технічних засобів, або незгоди з результатами проведеного огляду, не зазначав, підписавши акт огляду, чек з результатами проведеного огляду за допомогою приладу «Алконт М» та протокол про адміністративне правопорушення, без жодних зауважень, заяви чи клопотань (а.с. 4-5,6). Ба більше, згідно клопотання ОСОБА_1 від 06.07.2026, він усвідомив та визнав свою провину у вчиненому адміністративному правопорушенні (а.с.10). Отже, підстави для направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я для проведення огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у уповноважених осіб були відсутні.

Таким чином твердження адвоката про те, що огляд ОСОБА_1 проведено без відеофіксації та за відсутності свідків; що за матеріалами справи неможливо встановити прізвище, посаду та звання особи, яка фактично проводила перевірку ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння; що після висловлення незгоди з результатом огляду ОСОБА_1 не було забезпечено проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я, є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами.

До такого ж висновку дійшов апеляційні суд і щодо доводів захисника про те, що достовірність показників приладу «Алконт М» є сумнівними через відсутність у справі чинного свідоцтва про повірку станом на 06.07.2026 та роздрукованого результату огляду.

Як було зазначено вище, в матеріалах справи наявні копії свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про повірку аналізатор вмісту парів алкоголю «Алконт М», відповідно до яких пилад пройшов повірку 16.04.2026, свідоцтво про повірку № 1201/1383 чинне до 16.04.2027 (а.с.7).

Також наявний в матеріалах провадження чеку алкотестеру «Алконт М», прилад №002236-15 (а.с.6), відповідно до якого 06.07.2026 було проведено огляд ОСОБА_1 на перебування у стані алкогольного сп`яніння, результат позитивний — 1,14‰ .

Твердження сторони захисту про те, що за поясненнями ОСОБА_1 перед проведенням огляду мундштук не був розпакований у його присутності, від самого приладу та мундштука відчувався запах алкоголю, після завершення перевірки ОСОБА_1 не було продемонстровано цифровий показник на екрані приладу та не було надано можливості особисто переконатися у правильності результату огляду, - не заслуговують на увагу та спростовуються наявними матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, роздруківкою чеку алкотестера «Алконт-М» та заявою ОСОБА_1 про визнання своєї провини у вчиненні адміністративного правопорушення, які власноручно підписані ОСОБА_1 , у присутності двох свідків, без жодних зауважень, заяви чи клопотань. Підстави для сумніву у належності та допустимості наведених доказів в апеляційного суду відсутні та стороною захисту не надано.

Не впливає на правильність висновків суду і помилкове зазначення в оскаржуваній постанові при викладенні фактичних обставин справи, що результат огляду ОСОБА_1 за допомогою приладу «Алконт М» склав 1,14 відсотків, замість вірного- 1,14 проміле. Така описка жодним чином не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, правильність кваліфікації його дій, а також вид та міру призначеного адміністративного стягнення.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-20 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Твердження захисника про порушення судом права ОСОБА_1 на захист шляхом ненадання захиснику можливості ознайомитись з матеріалами провадження та приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції - є непереконливими.

Як убачається з матеріалів справи (а.с.13), заява захисника Безрука А.В. про ознайомлення з матеріалами справи щодо ОСОБА_1 та про надання йому можливості приймати участь в судових засідання в режимі відеоконференції була сформована адвокатом в системі «Електронний суд» 16.07.2026 о 16:07:24 годині, зареєстрована судом першої інстанції 17.07.2025 о 07:11:33 годині, тоді як справу вже було розглянуто — 16 липня 2026 року.

Враховуючи клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі та відсутності будь-яких інших клопотань, з огляду на вимоги закону щодо строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП, перебіг строків, передбачених вимогами ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доцільність провести судовий розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З цих підстав слід зазначити, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 рішення ЄСПЛ) від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, під час його складання 06.07.2026 солдату ОСОБА_1 були роз`яснені його процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема надавати пояснення та докази, заявляти клопотання користуватися юридичною допомогою адвоката, а також положення ст. 63 Конституції України, про що у відповідній графі наявний власноручний підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (а.с.4-7).

Крім того, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КУпАП, були відновлені шляхом подання апеляційної скарги та надання йому можливості відстоювати свою позицію в апеляційному суді.

Одночасно апеляційний суд зауважує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився і в судове засідання суду апеляційної інстанції, клопотань про відкладення розгляду справи чи про проведення судового засідання в режимі відеоконференції або власні письмові пояснення — не подавав, тому суд позбавлений можливості безпосередньо заслухати доводи ОСОБА_1 , на що посилається захисник в поданій ним апеляційній скарзі.

Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції, з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішення, власної оцінки доказів у справі та положень КУпАП, які він тлумачать на свій розсуд, ігноруючи їх сукупність.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд зробив висновок, що доводи апеляційної скарги захисника є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, а постанова судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2026 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Безрука Артема Володимировича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а постанову судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 172-20 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО