Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №346/968/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/968/26

Провадження № 2/346/1584/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області, у складі головуючого - судді Коваленка Д.С., секретар судового засідання: Івантишин Д.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні зали судових засідань Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якою просить визнати в порядку спадкування за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку та господарські будівлі і споруди, що знаходяться в АДРЕСА_1 .

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 27 березня 2026 року суд відкрив провадження у справі, призначив підготовче судове засідання на 26 травня 2026 року. Останній раз суд призначив судове засідання на 19.08.2026 року.

Стислий виклад позицій учасників справи.

Аргументи позивача. 08 грудня 1992 року мати позивача ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла позивачу належну їй на праві власності частину жилого будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Коломия, про що було складено свідоцтво про смерть. Після смерті матері позивач з метою оформлення спадщини після смерті матері звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно, але в отриманні такого свідоцтва щодо майна, нотаріус відмовив, оскільки було здійснено самочинні добудови до будинку. У зв`язку із чим позивач просить визнати за нею право власності на вказане майно.

Позиція відповідачів. В судове засідання не з`явились та не повідомив про причини своєї неявки.

Оцінка суду щодо фактів.

08 грудня 1992 року ОСОБА_4 , склала заповіт який зареєстровано в реєстрі за № Д-2324, згідно якого на випадок своєї смерті вона зробила таке розпорядження: частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що розташовані в м. Коломия, Івано-Франківської області заповідає синові ОСОБА_1 (а.с. 13).

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

Рішенням Народного суду м. Коломия від 19.08.1968 року у вказаній справі шлюб між сторонами був розірваний і за його матір`ю ОСОБА_4 визнано право власності на частку житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , що складається з кімнати площею 13.9 кв.м., кухні площею 11.6 кв.м., коридору площею 7.6 кв.м., а ОСОБА_5 виділено в натурі кімнату площею 17.10 кв.м. кухню 12.10 кв.м., веранду 4.3 кв.м., що становить частку, а також кожній стороні було виділено частка сараю (а.с.16)

Той факт, що АДРЕСА_3 підтверджується довідкою відділу архітектури Коломийської міської ради за № 107/16-22 від 19.05.2017 року (а.с. 14)

Згідно з випискою з інвентаризаційних матеріалів житловий будинок який позначений літерою «А» розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 139.5 кв.м. та житловою площею 86.0 кв.м. Разом з цим наявні господарські будівлі та споруди, а саме: гаража (літера за планом – Б1); літня кухня (літера за планом – В); сарай - (літери за планом –Г) та частки господарських споруд – погріб (літера за планом – Д); навіс - (літера за планом – Е); вбиральня - (літери за планом – Ж,З); криниця- (літера за планом – К); навіс - (літера за планом – М); огорожа (літера за планом – 1-8); вимощення (літера за планом – І-ІІ) (а.с. 24), що також підтверджується технічним паспортом (а.с. 18-23). З часу постановлення рішення відбулись наступні зміни, які відображені у виготовленому 14.12.2025 року технічному паспорті на будинок садиьного типу з господарськими будівлями та спорудами. Так у виписці з інвентаризаційних матеріалів зазначено, що у вищевказаному будинку площа кімнати № 1-6 змінилась з 13.9 кв.м. на 14.1. кв.м. кімнати № 5 з 11,6 кв.м. на 12.0 кв.м. внаслідок демонтажу печей, а площа котельні № 4 змінилась з 7.6 кв.м. на 7.3. кв.м. внаслідок помилки, допущеної при підрахунку площі. Оскільки демонтаж печей не потребує дозвільної документації, вказані зміни не відносяться до самочинного будівництва.

Мати позивача ОСОБА_6 проживаючи в присудженій вказаним судовим рішенням її частині будинку, добудувала в 1991 році до своєї частини будинку приміщення кухні 1/8 площею 10.2 кв.м. Той факт, що дане приміщення збудоване матір`ю позивача в 1991 році стверджується вищевказаною випискою з інвентаризаційних матеріалів, в якій зазначено, що приміщення кухні 1-8 площею 10.2 кв.м. побудовано в 1991 році.

Оскільки будівництво, яке здійснене до 05.08.1992 року, не потребує дозвільної документації то добудова його матір`ю до її частини будинку приміщення кухні 1-8 площею 10.2 кв.м. не відноситься до самочинного будівництва.

Виходячи зі змісту ч.4 ст. 357ЦК України добудова кухні 1-8 не змінює розміру частки його матері у праві спільної часткової власності. Отже його мати на день її смерті була власником у вищевказаному будинку частки яка складається з кімнати № 1-6 площею 14.1 кв.м. кімнати № 5 (колишня кухня) площею 12.0 кв.м. котельні (колишній коридор) площею 7.3 кв.м. та добудованої кухні 1-8 площею 10.2 кв.м.

Також судом встановлено, що в 2006 році до вищевказаної частини будинку братом позивача була здійснена самочинна добудова, а саме кухня 1-7 площею 15 кв.м., кімната 1-9 площею 29.2 кв.м., санвузол 1-10 площею 6.6 кв.м., коридор 1-12 площею 3.7 кв.м. коридор 1-11 площею 6.4 кв.м., внаслідок чого загальна площа будинку змінилась з 99.7 кв.м. на 139.5 кв.м., житлова площа з 56.8 кв.м. на 86 кв.м. Дана частина будинку, до якої здійснена вказана самочинна добудова не входить в спадкову масу за заповітом після смерті його матері, оскільки його мати заповіла їй належну на праві власності частину жилого будинку.

Проте, повідомленням від 17.02.2026 року, приватний нотаріус Трачук Л.В. повідомила, що оскільки житлова та загальна площа житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , змінилась внаслідок самочинного будування без дозвільної документації йому рекомендовано звернутись до суду із позовом про визнання права власності на вищевказане спадкове майно (а.с. 15).

Оцінка суду щодо правовідносин учасників.

Із встановлених обставин вбачається вступ позивача у цивільно-правові відносини щодо власності в межах яких, виник спір щодо набуття позивачем права власності на нерухоме майно, у порядку спадкування, яке не визнається нотаріусом та на яке претендують відповідачі.

Оцінка суду щодо права позивача.

Відповідно до положень частини 1 статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). А згідно з положеннями частини 1 статті 1218 цього ж кодексу, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Отже, у зв`язку із смертю ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої, з огляду на встановлені судом обставини, дійсно увійшли наступні права: право власності на частину житлового будинку та господарські будівлі, що розташовані в АДРЕСА_1 .

І всі вказані права існували в неї на момент її смерті і не відносились до тих прав, які в силу положень статті 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини, бо припиняються.

Положення частини 1 статті 1223 ЦК України передбачають, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. А в силу положень частини 2 статті 1223 цього ж кодексу, тільки у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

При цьому суд враховує, що з огляду на положення частини 1 статті 1269 ЦК України якщо спадкоємець, постійно не проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, такий спадкоємець має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

І з огляду на матеріали спадкової справи, саме позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття усієї спадщини ОСОБА_4 .

А за таких обставин, суд вважає, що саме позивач є єдиним її спадкоємцем і відповідно саме він успадкував вказані права ОСОБА_4 , що не визнав нотаріус і на які претендують відповідачі. Тож, вказані права позивача підлягає судовому захисту.

Судом також встановлено, що в 1990 році батьки позивача на земельній ділянці, на якій знаходиться їхній вищевказаний будинок, збудували гараж - Б1, літню кухню - В, сарай – Г. Рік 1990 будівництва вказаних споруд зазначений у вищевказаному технічному паспорті та у виписці з інвентаризаційних матеріалів. Оскільки будівництво до 05.08.1992 року не потребувало дозвільної документації, вказані об`єкти не вважаються самочинними, то на день смерті його матері вона була власником частки даних господарських будівель. Господарські будівлі: гараж – Є та сарай – Л самочинно збудовані братом позивача в 1995 році, що вказано у виписці з інвентаризаційних матеріалів і вони не входять в спадкову масу після смерті його матері.

Після ухвалення вищевказаного судового рішення батьками позивача на вказаній земельній ділянці також побудовані: погріб – Д, навіс – Е, вбиральня –Ж,З, криниця – К, навіс –М. огорожа 1-8, вимощення – І-ІІ. У вказаній виписці з інвентаризаційних матеріалів вказано, що дані господарські споруди відносно до постанови КМУ № 406 від 07.06.2017 року відносяться до будівельних робіт, які не потребують документів що дають право на їх виконання та після закінчення не потребують здачі в експлуатацію. Тобто ці споруди не відносяться до самочинного будівництва.

Станом на дату завершення вказаного будівництва кухні 1-8 вказаних господарських будівель гаражу Б1, літньої кухні В, сараю Г законодавством не було передбачено державної реєстрації права власності на житлові будинки та господарські споруди. Вказане будівництво кухні, господарських будівель: гаражу - Б1, літньої кухні – В, сараю – Г не підлягає і прийняттю в експлуатацію.

Також постановою КМУ від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва.

Згідно абзацу 3 п. 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ( в чинній на даний час редакції від 25.05.2021 року) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівні і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року.

Виходячи з порожень і п.9 розділу V «Прикінцеві положення» ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові дачні будинки, громадські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року), не подається. Згідно з пунктом 3.1. порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних та житлово-комунального господарства, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських(присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. Вказане зазначено у висновках Верховного Суду у постановах 29.07.2025 року у справі 753/19295/23 від 21.08.2023 року в справі № 303/1176/17 від 10.08.20222 року в справі № 175/2629/18 від 15.01.2021 року, згідно яких індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації, і є тим документом, що засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року будинків, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, вимогам законодавства, тому окремих дозвільних документів не потребується.

Також з огляду на положення частини третьої статті 8, частини четвертої статті 13 та частини першої статті 55 Конституції України, держава гарантує будь-якому суб`єкту права власності можливість звернутись до суду за захистом цього права. А згідно з статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, у спосіб, визначений законами України.

Тож суд враховує, що в силу пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України, способом захисту цивільного права може бути і його визнання судом. При цьому, з огляду на положення статті 392 цього ж кодексу, позов про визнання права власності може бути подано власником майна, якщо це право не визнається будь-якою іншою особою. І оскільки обраний позивачем спосіб захисту його прав є належно обраним, а позовні вимоги доведеними, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, керуючись статтями 1-113,217-250,258-259,263-268,272-273,351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) право власності на частину житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та складається з кімнати № 1-6 площею 14.1 кв.м., кімнати № 5 площею 12 кв.м. котельні площею 7.3 кв.м., кухні 1-8 площею 10,2 кв.м., частки господарських споруд – гаража (літера за планом – Б1); літня кухня (літера за планом – В); сарай - (літери за планом –Г) та частки господарських споруд – погріб (літера за планом – Д); навіс - (літера за планом – Е); вбиральня - (літери за планом – Ж,З); криниця- (літера за планом – К); навіс - (літера за планом – М); огорожа (літера за планом – 1-8); вимощення (літера за планом – І-ІІ);.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги, заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга позивачем може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення. Заява про перегляд цього заочного рішення відповідачем може бути подана до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 24 серпня 2026 року.

Суддя: Коваленко Д. С.