Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №211/5697/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/5697/26

Провадження № 2/211/4714/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

24 серпня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді – Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Медведєвої А.Д.,

позивачки – ОСОБА_1 (ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за аліментами з прихованих доходів, стягнення пені (неустойки) та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із зазначеним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що на підставі виконавчого листа, виданого за рішенням суду, Відповідач ( ОСОБА_2 ) зобов`язаний сплачувати на мою користь аліменти на утримання їх спільної дитини — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (25%) частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. Протягом 2019 року Відповідач офіційно декларував перед Державною виконавчою службою мінімальні доходи, з яких державним виконавцем здійснювався розрахунок та стягнення аліментів у мінімально встановленому законом розмірі. Проте, відповідно до офіційної Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка була сформована 18.05.2026 року, їй стало відомо, що 05.09.2019 року ОСОБА_4 став одноосібним власником трикімнатної квартири загальною площею 57,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 33093744). Підставою виникнення права власності є Договір купівлі-продажу, серія та номер: 1-1007, виданий 05.09.2019 року державним нотаріусом Ситник О. О. Факт укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна свідчить про наявність у Відповідача значного прихованого (неофіційного) доходу у 2019 році, отриманого під час його закордонного працевлаштування, з якого в порушення вимог ст. 187, 195 Сімейного кодексу України не було сплачено 1/4 частину аліментів на утримання сина ОСОБА_5 за попередніми розрахунками, ринкова вартість квартири на момент купівлі складала щонайменше 390 000 грн, а сума прихованих аліментів становить близько 97 526 грн. Відповідно до ст. 196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, одержувач аліментів має право на стягнення пені (неустойки) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день просрочки. За період з вересня 2019 року по травень 2026 року сума пені перевищує розмір основного боргу, а тому обмежена законом у розмірі 100% від суми недоплати (97 526 грн). Крім того, умисні дії Відповідача щодо приховування доходів, ухилення від утримання дитини та повна відсутність фінансової стабільності завдали дитині та їй, як матері, важкої моральної шкоди, яку вона оцінює у 100 000 грн. На підставі викладеного, просить суд визначити суму прихованого доходу Відповідача у 2019 році на підставі витребуваного договору та здійснити перерахунок заборгованості за аліментами у розмірі 1/4 частини від цієї суми; стягнути з Відповідача, ОСОБА_2 , на свою користь заборгованість за аліментами з прихованого доходу, пеню (неустойку) у розмірі 100% від суми заборгованості, а також моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.

Ухвалою судді від 20 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху, надано час для усунення недоліків.

20 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» позивачем до суду скеровано заяву про збільшення позовних вимог, за змістом якої позивач просить окрім первісних вимог, стягнути з відповідача на свою користь пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів за період з вересня 2019 року по травень 2026 року у повному розмірі в сумі 2483715,00 грн.

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 27 липня 2026 року витребувано докази у справі.

Протокольною ухвалою суду від 24 серпня 2026 року розгляд справи постановлено проводити в заочному порядку.

В судовому засіданні позивач підтримала збільшені позовні вимоги, наполягаючи на їх задоволенні. Проти розгляду справи в заочному порядку не заперечувала.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, не повідомив причини неявки, відзиву не подав.

Згідно вимог статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4 – копія свідоцтва), який проживає з матір`ю та знаходиться на її утриманні.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2017 року, з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходів), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 26 червня 2017 року, на користь ОСОБА_1 (а.с. 5-6 – копія рішення суду).

Як вбачається з довідки - розрахунку Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 01.05.2026 за №28.11-34/72289, борг ОСОБА_2 за виконавчим листом № 211/2844/17 від 29.09.2017 р. станом на 01.05.2026 р. відсутній (а.с. 16-17 – копія довідки).

При цьому, відповідно до вказаної довідки, позивач подала виконавчий лист до виконання в листопаді 2019 року.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини 1 статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач як на підставу для задоволення заявлених вимог посилається на факт придбання відповідачем 05.09.2019 року нерухомого майна, вважаючи, що це є прихованими доходами відповідача, отриманими під час роботи закордоном, з яких також повинні стягуватись аліменти на утримання їх спільної дитини, а відповідно і штрафні санкції.

Так, на виконання ухвали суду від 27.07.2026 року, до суду було надано копію договору купівлі-продажу квартири від 05 вересня 2019 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Ситнік О.О. та зареєстрованого в реєстрі за №1-1007. За змістом договору, відповідач ОСОБА_2 дійсно набув право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 за 160 160,00 гривень (а.с.59-60-копія договору).

Крім того, з Державної прикордонної служби України судом отримані відомості щодо перетину кордону ОСОБА_2 з 28.11.2017 р. по 23.07.2023 р., з яких вбачається, що ОСОБА_2 дійсно у зазначений період здійснював перетин державного кордону на в`їзд та виїзд з різних пунктів пропуску. Останній раз 23.07.2023 року ОСОБА_2 перетнув державний кордон на виїзд з України (а.с.61-довідка).

Також, за власною ініціативою, судом здійснено запит на отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи в період з 1 кварталу 2014 року по 4 квартал 2026 року. Згідно з відповіддю №3083224 від 27.07.2026 року відповідач отримував заробітну плату за задекларованими місцями роботи в період з 2014 по березень 2023 року (а.с. 50-51 - відповідь).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тому оскільки належним чином повідомлений про дату слухання справи відповідач відзиву на позов та доказів на його підтвердження, суду не надав, враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.

При дослідженні письмових доказів суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині визначення суми прихованого доходу та відповідно стягнення заборгованості по алміентам з огляду на те, що відповідач мав офіційно задекларовані доходи, які дозволяли придбати нерухоме майно 05.09.2019 року. Крім того, позивач за примусовим стягненням аліментів звернулась до державного виконавця лише в листопаді 2019 року, хоча відповідно до рішення суду стягнення провадилось з 26 червня 2017 року. Відкриваючи виконавче провадження, державний виконавець мав можливість отримати відомості щодо зареєстрованого за боржником майна та, з врахуванням отриманої інформації, здійснити нарахування та стягнення аліментів зі всіх видів його доходів в розмірі частини. Суд вважає, що лише саме по собі придбання майна та періодичний перетин кордону в період часу до примусового стягнення аліментів та протягом певного часу перебування виконавчого листа на виконанні, не може вважатись однозначним підтвердженням наявності у відповідача прихованих доходів, з яких повинні бути нараховані аліменти.

Ураховуючи такі висновки суду, як похідні вимоги позивача про стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів за період з вересня 2019 року по травень 2026 року в розмірі 2483715,00 грн, а також про стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000,00 гривень задоволенню не підлягають.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180, 196 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263-265, 278-279 ЦПК України,суд, -

ухвалив:

в задоволенні позову – відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 серпня 2026 року

Суддя Д.М.Ніколенко