Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №214/6796/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/6796/26

2-а/214/89/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 серпня 2026 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Гриня Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, третя особа інспектор Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Синицької Катерини Іванівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,-

ВСТАНОВИВ:

10.06.2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 7316492 від 05.06.2026.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначено, що 05.06.2026 поліцейськими за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення було винесено постанову серії ЕНА №7316492, якою останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Посилається на те, що він дійсно керував транспортним засобом «Matrix», який є електроскутером. Відповідно до технічних характеристик зазначеного транспортного засобу потужність його електродвигуна становить 1200W( 1.2 кВт.) та є значно меншим за 3 кВт. Таким чином, його електроскутер із потужністю двигуна до 3кВт не відноситься до механічних транспортних засобів у розумінні ПДР України у зв`язку з чим позивач не мав юридичного обов`язку пред`являти посвідчення водія категорії «А1». Враховуючи вищевикладене, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.

Ухвалою суду від 30.07.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачеві строк для подання відзиву. Роз`яснено сторонам право подати клопотання про проведення розгляду справи з повідомленням сторін.

Відповідач Департамент патрульної поліції скористався правом подання відзиву на позов та представник відповідача Краснов К.В. 11.08.2026 направив до суду засобами поштового зв`язку відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вважає висновок позивача про те, що сама по собі потужність електродвигуна менше 3 кВт безумовно звільняє водія від необхідності мати посвідчення на право керування відповідним транспортним засобом, ґрунтується на вибірковому тлумаченні окремого положення ПДР без системного застосування Закону України «Про Дорожній рух», Положення №340 та пункту 2.13 ПДР України. На підставі викладеного просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Позивач не скористався правом надання відповіді на відзив.

Частиною першою статті 205 КАС України визначено, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Особливості повідомлення учасників справи у цій категорії справ визначено статтею 268 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали, оцінюючи докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов наступного висновку.

Завданням адміністративного судочинства в силу норм частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема, накладення стягнення у виді штрафу.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 04 вересня 2019 у справі № 285/1535/15, який на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України, враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

В межах розгляду цієї справи суду належить здійснити перевірку постанови відповідача як рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет його відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).

Приписи статті 251 КУпАП визначають, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами частин першої-третьої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

При цьому, відповідно до абзаців першого-другого частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7316492 від 05.06.2026, винесеної рядовою поліції Синицькою К.Д. щодо позивача, 05.06.2026 о 09-50 год. м. Кривий Ріг, вул. вільної Ічкерії, 9 ОСОБА_1 керував транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом, тобто не отримував посвідчення водія, чим порушив п.2.1 а ПДР – керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом (а.с.7).

З позовної заяви вбачається, що вимоги позивача ґрунтуються на тому, що транспортний засіб, яким він керував не належить до механічних транспортних засобів, а тому він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.

Доводи ОСОБА_1 про те, що електроскутер, на якому він рухався, не є механічним транспортним засобом, а тому не може нести відповідальність за ч.2 ст.126 КУпАП є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Аналогічне правил встановлено пунктом 2.13 ПДР України, до категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Таким чином, якщо транспортний засіб, яким керував позивач, є двоколісним транспортним засобом з електродвигуном потужністю 1200 W, така потужність, знаходиться в установлених законодавством межах категорії А1.

Сам факт того, що потужність двигуна становить 1,2 кВт, не може автоматично свідчити про відсутність законодавчо встановлених вимог щодо права на керування таким транспортним засобом.

Отже, висновок позивача про те, що сама по собі потужність електродвигуна менше 3 кВт безумовно звільняє водія від необхідності мати право керування відповідним транспортним засобом, ґрунтується на вибірковому тлумаченні окремого положення Прави дорожнього руху без системного застосування закону України «Про дорожній рух», Положення №340 та пункту 2.13 ПДР.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.

Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 керував електроскутером, який має двигун потужністю 1200 Вт, за допомогою якого він приводиться у рух, а тому такий електроскутер є електричним транспортним засобом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП, що свідчить про правомірність оскаржуваної постанови від 05.06.2026 року серії ЕНА №7316492.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що справи про адміністративні правопорушення розглянуті відповідачем у встановленому порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення, посадовою особою, уповноваженою розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КупАП, та на законних підставах. Відповідач довів правомірність винесеної ним постанови у справі про адміністративне правопорушення і оскаржувана постанова є обґрунтованою і законною. Вина позивача у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення доведена та підтверджується належними та допустимими доказами, а тому позовна заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 72, 77, 139, 244-246, 262, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні адміністративного позову позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, третя особа інспектор Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Синицької Катерини Іванівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Г. Гринь