Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №205/39/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/39/26

Номер провадження2/205/10/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Грони Д. С.,

за участі секретаря судового засідання Швидкої К. О.,

позивача: ОСОБА_1 ,

третьої особи: ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , Дніпровської територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , Державний нотаріус Другої Дніпровської державної нотаріальної контори Олехнович Лариса Юльянівна, про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2026 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 904-н, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 як продавцями та ОСОБА_5 як покупцем 29 вересня 1998 року на біржі «Катеринославська нерухомість», зареєстрований Дніпровським бюро технічної інвентаризації управління житлово-комунального господарства Дніпропетровського облвиконкому у реєстровій книзі № 457 за реєстровим № 38 від 02.11.1998 року. Вказав, що при реєстрації договору сторонами були виконані всі умови договору купівлі-продажу. При укладенні договору керувались положеннями ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», яким передбачено, що такий договір купівлі-продажу подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. 27.04.2024 ОСОБА_5 , яка була дружиною позивача, померла у віці 72 років, не склавши заповіту. При оформленні спадщини позивач дізнався, що нормами Цивільного кодексу передбачено обов`язкове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, тому просив суд визнати договір дійсним.

Ухвалою суду від 06.01.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

04.02.2026 представником Дніпровської міської ради подано відзив на позовну заяву в якому посилаючись на не засвідчення спірного договору нотаріально, вказав, що ОСОБА_5 не набула прав на нерухоме майно, відповідно позивач не може набути його у спадок. У зв`язку з цим просив у позові відмовити.

26.03.2026 на адресу суду від Другої дніпровської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи ОСОБА_5 . Крім того, Друга дніпровська державна нотаріальна контора у листі № 144/02-14 від 07.03.2026 повідомила, що після смерті ОСОБА_4 спадкова справа у Другій ДДНК не заводилась.

07.04.2026 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач наполягав на своїх позовних вимогах.

Також 07.04.2026 від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про визнання позову та заява про розгляд справи без її участі.

15.05.2026 ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Третя особа ОСОБА_2 також просив позов задовільнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, заяв про відкладення слухання справи до суду не подавали.

Дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку про таке.

20.09.1969 між ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_6 було укладено шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 виданим Будинком щастя Ленінського району м. Дніпропетровська 20.09.1969.

29.09.1998 між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які були продавцями та ОСОБА_5 , яка виступила в ролі покупця, на Біржі «Катеринославська нерухомість» було укладено Договір купівлі-продажу № 904-н нерухомого майна а саме: домоволодіння АДРЕСА_1 . Цей договір зареєстрований Дніпровським бюро технічної інвентаризації управління житлово-комунального господарства Дніпропетровського облвиконкому у реєстровій книзі № 457 за реєстровим № 38 від 02.11.1998 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 від 27.04.2024.

Позивач 25.02.2025 звернувся до Другої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті дружини.

20.03.2025 КП "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" надало лист № 2942 про те, що в інвентарній справі містяться відомості, що будинок по АДРЕСА_2 в цілому на праві власності належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 29.09.1998, укладеного на Товарній біржі "Катеринославська нерухомість", за реєстром № 904-н, зареєстроване 02.11.1998 КП «ДМБТІ» в реєстрову книгу № 457 за реєстровим номером № 38.

Постановою від 02.04.2025 державним нотаріусом Другої дніпровської державної нотаріальної контори Олехнович Л. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_2 , у зв`язку з невідповідністю документа, що підтверджує право власності вимогам законодавства (не посвідчений нотаріально).

Як вбачається з письмової заяви відповідачки ОСОБА_3 від 07.04.2026, вона повністю визнає позов. Додатково вказала, що вона безпосередньо зі своєю сестрою, ОСОБА_4 виступаючи в якості продавців відчужили на користь ОСОБА_5 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 . Пропозицію ОСОБА_5 нотаріально посвідчити договір продавці відхилили, оскільки працівники Товарної біржі завірили їх, що такі додаткові дії не потрібні.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 від 18.09.2012 виданим Відділом державної реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області. Після її смерті спадкова справа не заводилась, що слідує з відповіді Другої дніпровської державної нотаріальної контори від 07.03.2026 № 144/02-14.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 з 18.02.1999 по теперішній час, що вбачається з Довідки № 11/5-1933 від 24.02.2025, виданої Відділом формування та ведення реєстру територіальної громади ДМР.

Відповідно до ст. 224 ЦК України 1963 року, який діяв на той час (час укладення договору), за договором купівлі-продажу продавець зобов`язаний передати майно у власність покупця, а останній зобов`язаний прийняти майно та сплатити за нього обумовлену грошову суму.

Право власності на майно, придбане за таким договором настає, відповідно до ст. 128 того ж кодексу, з часу передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що між сторонами відбулася домовленість про купівлю-продаж будинку.

На підтвердження угоди між сторонами був підписаний в простій письмовій формі договір купівлі-продажу № 904-н, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 як продавцями та ОСОБА_5 як покупцем 29 вересня 1998 року на біржі «Катеринославська нерухомість», зареєстрований Дніпровським бюро технічної інвентаризації управління житлово-комунального господарства Дніпропетровського облвиконкому у реєстровій книзі № 457 за реєстровим № 38 від 02.11.1998 року.

Після укладення договору дружина позивача сплатила власникам повну вартість будинку та отримала його у користування та володіння.

В той же час, нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна не відбулося, що не дає можливості ОСОБА_1 успадкувати його після смерті дружини.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли 29 вересня 1998 року, а тому при вирішенні спору підлягають застосуванню положення ЦК Української РСР 1963 року (надалі - ЦК УРСР).

Відповідно до статті 224 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із частиною першою статті 128 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти. Відповідно до статті 4 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі і з угод. Згідно зі статтею 41 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Зі змісту статті 227 ЦК УРСР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі та підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню, якщо хоча б одна із сторін є громадянином.

Згідно з приписами частини 1 статті 47 ЦК УРСР, недотримання вимог, передбачених статтею 227 ЦК УРСР тягне за собою недійсність договору.

Відповідно до частини 2 статті 47 ЦК УРСР суд може визнати дійсною угоду, що потребує нотаріального посвідчення, коли сторони досягли згоди за всіма її істотними умовами і одна сторона ухиляється від нотаріального посвідчення останньої за відсутності передбачених законодавством перешкод для цього.

При укладенні вищевказаного договору сторонами досягнуто всіх істотних умов, договір виконано сторонами у повному обсязі, тому покупець в силу статті 145 ЦК УРСР є добросовісним набувачем.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про власність», який діяв на час укладення сторонами спірної угоди, громадянин набуває права власності внаслідок укладення угод, не заборонених законом. Оскільки покупцем укладена угода, яка не суперечить закону, він вважається власником придбаного майна.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Отже, законодавець на час виникнення спірних правовідносин не вимагав нотаріального посвідчення договору відчуження нерухомості у разі укладання такого договору на товарній біржі.

Відповідно до матеріалів справи та змісту вказаного вище договору вбачається, що його сторони узгодили всі суттєві умови угоди, в тому числі й ціну, а потім виконали зобов`язання за ним, тому суд вбачає достатньо підстав для визнання дійсним договору купівлі-продажу будинку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу № 904-н нерухомого майна, укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 як продавцями та ОСОБА_5 як покупцем 29 вересня 1998 року на Біржі «Катеринославська нерухомість», зареєстрований Дніпровським бюро технічної інвентаризації управління житлово-комунального господарства Дніпропетровського облвиконкому у реєстровій книзі № 457 за реєстровим № 38 від 02.11.1998.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Денис ГРОНА