Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №175/6228/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/6228/25

Провадження № 2/175/1467/25

РІШЕННЯ

Іменем України

"24" серпня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Краснокутської Н.С., за участю секретаря судового засідання Коломоєць Т.А., представника позивача адвоката Бєлостоцької А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду с-щя Слобожанське цивільну справу № 175/6228/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності та поділ спільно набутого майна, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності та поділ спільно набутого майна, у якій позивач просить суд:

- встановити факт проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з квітня 2018 року по 31.07.2021 року.

- визнати у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтуванні позовних вимог зазначено про те, що позивачка ОСОБА_1 проживала разом із відповідачем ОСОБА_2 з квітня 2018 року як дружина та чоловік, але шлюб між ними було зареєстровано тільки 31.07.2021 року та в інших шлюбних відносинах вони не перебували.

Позивачка з відповідачем були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільні доходи та витрати, піклувалися один про одного.

За час проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини між ними були відносини, які притаманні подружжю, вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм квартири, а саме: робили ремонт, спільно вирішували побутові проблеми і здійснювали купівлю майна, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, крім того, всі свята проводили в колі рідних та друзів. Відповідач спілкувався з батьками та родичами позивачки, вона спілкувалась з його.

Позивачка з сином від першого шлюбу – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом відповідачем проживали в орендованому житлі за наступними адресами:

- у період з квітня 2018 року по червень 2018 року за адресою: АДРЕСА_2 ;

- у період з червня 2018 року по травень 2019 року за адресою: АДРЕСА_3 ;

- у період з травня 2019 року по жовтень 2019 року за адресою: АДРЕСА_4 .

За весь період, а саме: з квітня 2018 року по серпень 2023 року, вони вели спільне господарство та були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки як чоловік та дружина, що підтверджується Актом про фактичне проживання, виданим Комітетом мікрорайону №6 Краматорської міської ради від 28.04.2025р. вих. №01-26-18.

Також підтвердженням спільного проживання є те, що позивачка проживала у квартирі, в якій зареєстрований відповідач, а саме: АДРЕСА_2 .

21.10.2019 року за спільні кошти з відповідачем вони купили квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу від 21.10.2019 року). Договір купівлі-продажу був оформлений на відповідача, оскільки для придбання зазначеної квартири на ім`я відповідача був оформлений Договір про іпотечний кредит на придбання спірної квартири. Зазначена квартира придбана в період спільного проживання та переважно на кошти, які надала позивачка, оскільки вона працювала на більш високооплачуваній роботі, ніж відповідач що підтверджується відомостями про доходи позивачки та відповідача та розпискою на суму 2000 доларів.

Відповідно до відомостей про доходи з Державного реєстру фізичних осіб платників податку та порівняльної таблиці доходів позивачки та відповідача за період з 2009 року по 2024 рік:

- дохід позивачки складає – 1.337.249,58 грн.

- дохід відповідача складає – 339.180,35 грн.

За період з 2018 року по 2021 рік (з моменту спільного проживання до купівлі спірної квартири) дохід позивачки складав 649.007,90 грн., а відповідача 215.351,00 грн., що також підтверджує той факт, що спірна квартира була придбана за спільні кошти, оскільки вартість квартири за Договором купівлі-продажу від 21.10.2021 року складає 201 000 грн. і у відповідача були відсутні кошти на придбання квартири.

На підтвердження факту спільної покупки квартири позивачка зазначає, що її мати у 2014 році продала будинок за адресою: АДРЕСА_5 та надала позивачці з відповідачем у 2021 році кошти у розмірі 2000 доларів для погашення іпотечного кредиту для придбання спірної квартири.

Отримані 2000 доларів (в еквіваленті 54000 грн) від ОСОБА_4 були передані позивачкою відповідачу та сплачені в АТ КБ «Приватбанк» як дострокове погашення іпотечного кредиту. Витребування у АТ КБ «Приватбанк» відомостей щодо розміру та дати останнього платежу за Договором про іпотечний кредит №MRH0GK0000000001 від 21.10.2019 року, внесеним ОСОБА_2 , на думку позивачки, також підтвердить надання саме зазначеної суми для погашення іпотеки.

Також на підтвердження спільного проживання та спільного бюджету позивачки з відповідачем, вона посилається на квитанцію про погашення кредиту за договором № 3001222546801 від 11.01.2019 року, де відправником зазначений відповідач, а код -2942900986 належить позивачці (код РНОКПП ОСОБА_5 НОМЕР_1 ), що підтверджує спільне погашення кредиту та ведення спільного бюджету.

У зазначеній спірній квартирі, придбаної для спільного проживання як сім`ї проживали позивачка, її син від першого шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідач.

Для визнання права спільної сумісної власності на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , позивачці необхідно встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Факт проживання позивачки з відповідачем як чоловіка та дружини підтверджується Актом про фактичне мешкання, виданою комітетом мікрорайону №6 Краматорської міської ради, про те, що позивачка з сином та відповідачем за весь період, а саме: з квітня 2018 року по серпень 2023 року фактично спільно проживали та вели спільне господарство та були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки як чоловік та дружина.

Крім того, цей факт підтверджується адресою реєстрації місця проживання позивачки: АДРЕСА_1 , тобто адреса реєстрації позивачки співпадає з адресою квартири, яку купив відповідач за договором купівлі-продажу від 21.10.2019 року.

За час спільного проживання позивачки з відповідачем, вони вели спільне господарство, робили ремонт в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , замінювали вікна та двері, встановлювали лічильники, купували меблі, побутову техніку, але всі підтверджуючі документи залишились в зазначеній квартирі.

Відповідач в серпні 2023 року після сварки змінив замки на вхідних дверях і з того часу позивачка позбавлена можливості проживати в спільній квартирі, а також взяти всі необхідні документи. Також саме позивачка оплачувала комунальні послуги, що підтверджується квитанціями про оплату за газ, світло, інтернет.

Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було ухвалено рішення у цивільній справі № 175/3545/25, яким шлюбні відносини між сторонами було розірвано.

Факт проживання однією сім`єю позивачки з відповідачем, як чоловіка та дружини підтверджується також наступними доказами: спільними фото, на яких зображені позивачки з відповідачем, при цьому не просто як малознайомі люди, а як люди, які перебувають в близьких відносинах: обнімають один одного, з любов`ю дивляться одне на одного, з родичами та на сімейному відпочинку.

Також, факт проживання позивачки з відповідачем як подружжя та ведення спільного господарства можуть підтвердити свідки.

Таким чином, вищеперераховані обставини стали підставою для звернення до суду з метою захисту законних прав та інтересів.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано у провадження судді Краснокутської Н.С.

09.07.2025 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про відкриття загального позовного провадження та даною ухвалою було визначено дату підготовчого судового засідання.

09.07.2025 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу, якою було вжито заходів забезпечення позову щодо спірного майна.

30.07.2025 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу, якою було витребувано відомості з АТ КБ «ПриватБанк» щодо розміру та дати останнього платежу за іпотечним договором, однак від банку надійшла відповідь, що по даному іпотечному договору кредит не знайдене (договір про іпотечний кредит №MRH0GK0000000001 від 21.10.2019 року).

15.10.2025 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи безпосередньо до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Бєлостоцька А.В. наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи. 06.01.2026 року отримав копію позовної заяви, про що свідчить заява про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 1.ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступні фактичні обставини справи.

Відповідно до акту про фактичне мешкання № 01-26-18 від 28.04.2025 року, даний акт було складено про те, шо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з її сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживали спільно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з квітня 2018 року та за весь період, а саме: з квітня 2018 року по серпень 2023 року, вони вели спільне господарство та були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки як чоловік та дружина.

Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мала дохід та сплачувала податки.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мав дохід та сплачував податки.

Згідно з договором про іпотечний кредит №MRH0GK0000000001 від 21.10.2019 року, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено даний договір, за яким кредитор зобов`язувався надати позичальнику грошові кошти у сумі 184111,50 грн у вигляді невідновлювальної кредитної лінії на цілі придбання нерухомості 150700 грн та сплати страхових платежів 33411,50 грн ( п 1.1. договору).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 21.10.2019 року, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (продавці) та ОСОБА_2 (покупець) уклали договір, за яким до покупця перейшло право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.2. договору).

Згідно із заявою (зареєстровано в реєстрі за № 2828, 2829,2830), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (продавці) отримали від ОСОБА_2 (покупець) суму у розмірі 201000 грн.

Відповідно до платіжних інструкцій, які наявні у матеріалах справи, ОСОБА_1 здійснювала оплату за комунальні послуги за адресою спільного проживання.

З фотографій, які були долучені до матеріалів справи також вбачається факт спільного проживання, ведення спільного побуту та вищезазначене також підтверджується заявами свідків, які було долучено до матеріалів справи.

Згідно п.1 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами в порядку окремого провадження, але, оскільки існує спір про право на майно, суд розглядає дану справу в порядку позовного провадження.

Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ч.1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Разом із тим згідно зі ст. 74 СК якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Аналіз указаних норм дозволяє зробити висновок про те, що для застосування положень цієї статті необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.

Позивач просить встановити факт проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з квітня 2018 року по 31.07.2021 року.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю, до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем було долучено до справи наступні докази, а саме: квитанції про оплату комунальних послуг, фотознімки, показання свідків, договори, довідки про доходи.

Враховуючи наведене, а також приймаючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним факт проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з квітня 2018 року по 31.07.2021 року.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Ч. 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Ст. 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися, обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. № 11).

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Судом встановлено, що згідно з договором про іпотечний кредит №MRH0GK0000000001 від 21.10.2019 року, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено даний договір, за яким кредитор зобов`язувався надати позичальнику грошові кошти у сумі 184111,50 грн у вигляді невідновлювальної кредитної лінії на цілі придбання нерухомості 150700 грн та сплати страхових платежів 33411,50 грн ( п 1.1. договору).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 21.10.2019 року, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (продавці) та ОСОБА_2 (покупець) уклали договір, за яким до покупця перейшло право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.2. договору).

Згідно із заявою (зареєстровано в реєстрі за № 2828, 2829,2830), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (продавці) отримали від ОСОБА_2 (покупець) суму у розмірі 201000 грн.

Відповідно до розписки від 01.01.2021 року отримані позивачем 2000 доларів від ОСОБА_4 були взяті в борг для погашення іпотечного кредиту.

Відповідно до квитанції про погашення кредиту за договором № 3001222546801 від 11.01.2019 року, де відправником зазначений відповідач, а код -2942900986 належить позивачці (код РНОКПП ОСОБА_5 НОМЕР_1 ), що підтверджує спільне погашення кредиту та ведення спільного бюджету.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 369/16486/18.

Таким чином, судом встановлено, що спірне майно придбане за період спільного фактичного проживання, як чоловіка та жінки, та за спільні кошти, тому дане майно відповідно до ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, шляхом визнання за сторонами право власності по 1/2 частці спільного майна за кожним.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaariv.Finland» від 27.09.2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Положеннями п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

У зв`язку з наведеним позов підлягає частковому задоволенню, тому що майно слід ділити порівну.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 76 - 81, 82, 89, 209, 229, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності та поділ спільно набутого майна задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з квітня 2018 року по 31.07.2021 року.

Визнати у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.С. Краснокутська