Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №307/4644/25 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/4644/25

Провадження № 2/307/1734/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Ком`яті Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , де треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав. В позовній заяві позивачка зазначила, що 24 вересня 2016 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 у виконкомі Вільховецької сільської ради, Тячівського району, Закарпатської області, Україна, про що складено відповідний актовий запис №40. Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2021 року в цивільній справі №307/2853/20 даний шлюб було розірвано. В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час дитина знаходиться на її повному утриманні та вихованні, що підтверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Вільховецької сільської ради №1057 від 12 листопада 2025 року та №1056 від 12 листопада 2025 року. Спільним сімейним життям сторони перестали проживати з початку 2020 року, від початку процесу розлучення, і з того часу періодично ще підтримували спілкування, яке весь час закінчувалось неприязними відносинами. Припинили вони спілкування у 2021 році після розірвання шлюбу. З того часу син знаходиться на її повному утриманні та вихованні. Участі у вихованні дитини відповідач зовсім не бере, покладених законом на батька обов`язків, відповідач не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дитини. Всі питання щодо виховання вирішуються нею самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Відповідач жодним чином не був позбавлений інформації стосовно місця її та їх дитини перебування, і у нього навіть наявний номер телефону сина, а з її боку ніколи не створювалися перешкоди у його спілкуванні з сином та прийманні участі батька в його вихованні. Вищевикладені обставини свідчать про фактичну можливість, але вольове небажання виконувати відносно дитини батьківські обов`язки, покладені на нього відповідача законом. Позивачка зазначає, що стягнуті рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області в цивільній справі №307/4994/24 з ОСОБА_2 аліменти в твердій грошовій сумі на утримання сина ОСОБА_2 у розмірі 2500 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 листопада 2024 року і до досягнення дитиною повноліття відповідач ОСОБА_2 не сплачує, що стверджується довідкою-розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, виданою головним державним виконавцем Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області від 14 листопада 2025 року про наявність заборгованості станом на 14 листопада 2025 року в сумі 25000 гривень. Нагляд за станом здоров`я сина з моменту його народження і по сьогоднішній день здійснює вона, а відповідач участі в цій сфері життя дитини не приймає та ніколи не приймав, що стверджується довідкою сімейного лікаря за №354 від 12.11.2025 року. На даний час, вона та її неповнолітній син ОСОБА_2 проживають у будинку її батьків, так як власного житла вона не має. Дитині забезпечені гідні умови проживання та гармонійна атмосфера оточення, між нею та сином склалися усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному його вихованню, повноцінному світосприйманню життя та оточуючих людей. У 2017 році вона закінчила Ужгородський коледж культури і мистецтв за спеціальністю «Народна художня творчість» та у 2019 році закінчила приватний вищий навчальний заклад «Європейський університет» за спеціальністю «Музичне мистецтво. Намагаючись забезпечити сину належний рівень життя, вона змушена періодично виїжджати на заробітки.

Просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бряник Р.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки і піклування при виконавчому комітеті Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки і піклування при виконавчому комітеті Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, також представник подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ста. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч 7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані виховувати і утримувати дитину до досягнення повноліття, піклуватися про стан здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

В судовому засіданні встановлено, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком якого являється відповідач ОСОБА_2 , а матір`ю - позивачка ОСОБА_1 (а.с.8).

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 13 січня 2025 року у справі №307/4994/24 вирішено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 аліменти в твердій грошовій сумі на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 2500 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 листопада 2024 року і до його повноліття (а.с.14-15).

Згідно рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2021 року у цивільній справі №307/2853/20 шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 розірвано (а.с.20).

Згідно довідки №1056 від 12 листопада 2025 року, виданою виконавчим комітетом Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, до складу сім`ї ОСОБА_1 входить син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.21).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області №1057 від 12 листопада 2025 року на утриманні ОСОБА_1 знаходиться неповнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.21).

Згідно акту обстеження матеріально побутових умов від 14 листопада 2025 року, складеного депутатом Вільховецької територіальної громади Копилець А.М., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , власного житла немає, проживає разом з батьками в АДРЕСА_1 , має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; батько неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2021 року участі у вихованні та забезпеченні неповнолітнього сина не приймає (а.с.22).

З акту обстеження житлово-побутових умов в АДРЕСА_1 від 23 травня 2026 року, вбачається, що житло двоповерхового будинку складається з 10 кімнат. Онук ОСОБА_2 проживає з матір`ю за кордоном в Німеччині, приїжджає до бабусі та дідуся на літні канікули. Санітарні гігієнічні умови гарні, всюди чисто, кімнати великі, просторі та світлі. За даною адресою проживають: ОСОБА_4 (дідусь), ОСОБА_5 (бабуся), ОСОБА_1 (донька), ОСОБА_2 (онук) (а.с.85).

Згідно письмових пояснень від 17 листопада 2025 року ОСОБА_6 вона проживає по сусідству з ОСОБА_1 та зазначає, що за останні 4 роки батько неповнолітнього ОСОБА_2 жодного разу не відвідував сина та не спілкувався з ним (а.с.23).

В довідці сімейного лікаря Бібен Т.В. №354 від 12 листопада 2025 року зазначено, що батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2021 року участі у проведенні профілактичних оглядів та лікуванні сина не приймає (а.с.27).

Згідно характеристики учня 3-А класу Вільхлвецько-Лазівського ліцею Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, ОСОБА_2 , вбачається що він навчається в ліцеї з першого класу, за час навчання зарекомендував себе розумним, добрим, старанним, уважним учнем, має високі досягнення в навчанні, є учасником учнівського самоврядуванння класу, бере активну участь у позаурочному житті класу. Навчається в повну міру своїх сил. Має довільну зорову, слухову пам`ять, добре запам`ятовує навчальний матеріал, виявляє логічне та творче мислення, має здібності до вивчення предметів математичного напрямку, на уроках активний, виконує домашнє завдання, допомагає товаришам, має добрий загальний розвиток та багато читає. ОСОБА_2 дружній, доброзичливий, веселий має багато друзів, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями, має лідерські здібності серед товаришів. Мати ОСОБА_1 бере активну участь у житті класу, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям свого сина, організовує правильне проведення вільного часу, забезпечує всім необхідним шкільним приладдям та речима, які необхідні для навчання в ліцеї. Батько ОСОБА_2 із сином не спілкується, з сім`єю не проживає. На прохання класного керівника не відгукується. За три роки навчання дитини в ліцеї, батько на зв`язок не виходив, не цікавився життям сина, на батьківські збори не приходив (а.с.28).

Згідно постанови головного державного виконавця Федина М.М. від 07 листопада 2025 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №307/4994/24, виданим 11 квітня 2025 року Тячівським районним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій суму на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2500 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 листопада 2024 року і до його повноліття (а.с.30).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, у відповідача ОСОБА_2 станом на 14 листопада 2025 року наявна заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 25000 гривень (а.с.31).

З диплома молодшого спеціалісті ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , вбачається, що ОСОБА_1 30.06.2017 року закінчила Ужгородський коледж культури і мистецтв вищий навчальний заклад комунальної форми власності (а.с.32).

Згідно диплома бакалавра серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 , вбачається що остання 21.06.2019 року закінчила Приватний вищий навчальний заклад «Європейський університет» (а.с.33).

Згідно висновку органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області №17-21/03 від 30 березня 2026 року дано згоду на позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , мешк. АДРЕСА_2 , відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.67-68).

Згідно висновку органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 05 червня 2026 року №84, дано згоду на позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.83-84).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що він являється батьком позивачки ОСОБА_1 . Йому відомо, що відповідач ОСОБА_2 погано ставився до своєї сім`ї, після розлучення з позивачкою участі у вихованні дитини не брав, на свята до свого сина не приїжджав. Відповідач в даний час знаходиться за кордоном. Також, йому відомо, що відповідач раніше грав в гральні апарати та програвав гроші.

Відповідно до ст. 164 ч.1 п.2 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виходячи з тлумачення п.2 ч.1 ст.164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Згідно з пунктами 15 та 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Пунктом 18 вказаної Постанови передбачено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а тому суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі №461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що «звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст. 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на від 03 грудня 1986 року)».

Верховний Суд неодноразово наголошував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 13 квітня 2020 року у справі №760/468/158, 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21).

При вирішенні такої категорії спорів суди повинні мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування, а ч. 2 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Судом встановлено, що на даний час відповідач ОСОБА_2 не проживає зі своїм малолітнім сином ОСОБА_2 , оскільки останній знаходиться на утриманні матері ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.ч.4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд не бере до уваги висновок органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Буштинської селищної ради від 30 березня 2026 року №17-21/03, та висновок органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Вільховецької сільської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 05 червня 2026 року №84, якими рекомендовано позбавити відповідача ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав, оскільки вони не достатньо обґрунтовані та не свідчать про умисне ухилення відповідача ОСОБА_2 від утримання та виховання своєї малолітньої дитини, у зв`язку з чим потребує застосування до нього такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.

Крім того, суд вважає, що допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 також не підтвердив умисне ухилення відповідача ОСОБА_2 від утримання та виховання своєї малолітньої дитини.

Суд зазначає, що до відповідача заходи реагування не вживалися і він не попереджався органами опіки та піклування про необхідність зміни своєї поведінки щодо виховання дитини.

Матеріали справи також не містять доказів того, що відповідач притягувався до відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, або жорстоке поводження з дитиною, веде аморальний спосіб життя, що негативно впливає на інтереси дитини.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що матеріалами справи не доведено факт умисного та злісного ухилення відповідачем ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків по вихованню і утриманню свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підстав для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не має, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав слід відмовити.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.5, 12, 81, 209, 223, 263, 265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи :

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 .

Третя особа - орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, адреса: с. Вільхівці, вул. Центральна, 118, Тячівського району Закарпатської області.

Третя особа: орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, адреса: с-ще Буштино, вул. Головна, 91, Тячівського району Закарпатської області.

Повний текст рішення суду складено 24 серпня 2026 року.

Головуючий В.І. Бобрушко