Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №320/6966/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 серпня 2026 року справа № 320/6966/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головне управління ДПС у м. Києві, третя особа - ОСОБА_2 в якому просить суд:

1. Визнати протиправність дій (бездіяльності) Головного управління Державної податкової служби у м.Києві, за правилами припису пункту 15 частини першої статті 1 Закону №2671-VIII, пункту 281.1 статті 281 ПКУ, яке негативно впливає на життя, стан здоров`я та розвиток особи, функціонування сім`ї дією порушення законодавства про шкоду, завдану бойовими діями, збройним конфліктом (загроза життю та здоров`ю) особі з інвалідністю армії II групи, особі старечого віку (86 років), отримувачу соціальної послуги ОСОБА_1 , який обтяжений складними життєві обставинами.

2. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м.Києві скасувати і відмінити податкове повідомленням-рішення від 26 червня 2024 року №242687-24/26-52 у розмірі 361,36 грн направленого електронним ідентифікатором 0600979160582 та податкове повідомленням-рішення від 17 грудня 2024 року №2324340-24/26-52 у розмірі 35,58грн направленого електронним ідентифікатором 0601103367950.

Від відповідача надійшов відзив в якому заперечував щодо позовних вимог, просив закрити провадження в частині: "відмінити повідомленням-рішення від 26 червня 2024 року №242687-24/26-52 у розмірі 361,36грн" та відмовити в задоволенні вимоги "відмінити податкове повідомленням-рішення від 17 грудня 2024 року №2324340-24/26-52 у розмірі 35,58грн направленого електронним ідентифікатором 0601103367950".

Дослідивши обставини справи та оцінивши доводи сторін суд зазначає наступне.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до абз. 1 п. 74.1 ст. 74 Кодексу податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики (п. 74.3 ст. 74 Кодексу .

Однією з функцій контролюючото органу є здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проведення відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (пп. 191.1.1 п 191.1 ст. 191 Кодексу).

Враховуючи вищевикладене, при розрахунку грошового зобов`язання з податку Позивачу було використано інформацію, що була зібрана контролюючим органом в межах своїх повноважень делегованих законодавчими нормативними актами, які діють для повноцінного та елективного виконання завдань та функцій контролюючого органу.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України

від 25.10.2001 № 2768 - III (далі - ЗКУ), а справляння мінімального податкового

зобов`язання - Кодексом.

Законом України від 30.11.2021 № 1914 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» для платників податків - фізичних осіб, у яких у власності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі, постійному користуванні) є земельні

ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, введено поняття мінімального податкового зобов`язання (далі - МПЗ).

Відповідно до п.п. 162.1.11 п. 162.1 ст. 162 Кодексу платниками у частині МПЗ зобов`язання є резидент, який володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь.

Підпунктом 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 Кодексу встановлено, що визначення

загального МПЗ фізичним особам, які не зареєстровані як фізичні особи - підприємці, здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб до 1 липня року, наступного за звітним.

Платниками податку до бюджету сплачується лише позитивне значення різниці між сумою загального МПЗ та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь.

До загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) рокубподатків, зборів, платежів для платника податку - фізичної особи включаються: податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції; земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь (п.п. 170.14.5 п. 170.14 ст. 170 Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.1142 п. 14.1 ст. 14 Кодексу мінімальне податкове зобов`язання - мінімальна величина податкового зобов`язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов`язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов`язанням.

Згідно з пп. 38 .1.1 п. 381.1 ст. 381 Кодексу, мінімальне податкове зобов`язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, обчислюється за формулою:

МПЗ = НГОд х К х М /12,

де:

МПЗ - мінімальне податкове зобов`язання;

НГОд - нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;

К - коефіцієнт, який становить 0,05;

М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Відповідно до пп. 381.1.2 п. 381.1 ст. 381 Кодексу, мінімальне податкове зобов`язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою:

МПЗ = НГО х Б х К х М /12,

де:

МПЗ - мінімальне податкове зобов`язання;

НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;

Б - площа земельної ділянки, гектарах;

К - коефіцієнт, що становить 0,05;

М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Відповідно до п. 67 підрозд. 10 розд. XX Кодексу, тимчасово, для розрахунку мінімального податкового зобов`язання за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт "К", визначений у підпунктах 381.1.1 і 381.1.2 статті 381 цього Кодексу, застосовується із значенням 0,04.3

Згідно з пп. 381.1.4 п. 381.1 ст. 381 Кодексу, мінімальне податкове зобов`язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

Згідно з п. З81.3 ст. 38 Кодексу, у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов`язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 381.4. ст. 381 Кодексу у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов`язання кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Відповідно до 170.14.1 п. 170.14 ст. 170 Кодексу для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом.

У разі передачі таких земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, їх розмір враховується при визначенні загального мінімального податкового зобов`язання орендарів, користувачів на інших4 умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) таких земельних ділянок у порядку, встановленому цим Кодексом (п. 170.14.2 п. 170.14 ст. 170 Кодексу).

Визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб (п. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 Кодексу).

Так, станом на дату формування податкового повідомлення-рішення, згідно Реєстру платників МПЗ бази даних інформаційно-комунікаційної системи органів ДПС України у ОСОБА_1 обліковувалась: земельна ділянка з кадастровим номером:

7423684700:12:000:0516, площею 0,3754 га., Код ТГ земельної ділянки: иА74060030000026607.

ГУ ДПС у м. Києві в автоматичному режимі ОСОБА_1 було сформовано податкове повідомлення-рішення по МПЗ форми «МПЗФ» від 26 червня 2024 року № 242687-24/26- 52 на загальну суму 361,36 гривень.

Вищезазначене податкове повідомлення-рішення по МПЗ форми «МПЗФ» від 26 червня 2024 року № 242687-24/26-52 на загальну суму 361,36 гривень було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_1 (номер поштового відправлення - 0600979160582) та відповідно до трекінгу відправлення з сайту Укрпошти (https://track.ukrposhta.ua/), відправлення було вручено особисто - 10.12.2024.

ГУ ДПС у м. Києві була проведена звірка по податку на доходи фізичних осіб щодо визначеної суми МПЗ фізичним особам.

За результатами проведеної звірки ГУ ДПС у м. Києві було внесено вірні відомості до Реєстру платників МПЗ інформаційно-комунікаційної системи органів ДПС України щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки ОСОБА_1 та проведено перерахунок МПЗ.

При цьому податкове повідомлення-рішення форми «МПЗФ» від 26 червня 2024 року № 242687-24/26-52 на загальну суму 361,36 гривень було скасовано (відкликано).

Отже, в силу вищезазначених норм законодавства, так як податкове повідомлення - рішення від 26 червня 2024 року № 242687-24/26-52, вважається відкликаним та не може бути скасоване судом, а отже позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню, оскільки відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлення суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2024 року № 242687- 24/26-52 в силу вимог норм Кодексу вважаються відкликаними та такими, що втратили свою чинність й, як наслідок, не створюють для Позивача обов`язків із сплати податків та не породжують для нього інших негативних наслідків, а відтак і не порушують прав Позивача.

Натомість, Відповідачем було сформовано нове податкове повідомлення-рішення форми «МПЗФ» від 17 грудня 2024 року № 2324340-24/26-52 на загальну суму 35,58 гривень, яке було направлено як додаток до листа від 18.12.2024 № 792/ЗПІ/26-15-24-01- 12-09.

Сума МПЗ по податковому повідомленню-рішенню форми «МПЗФ» від 17 грудня 2024 року № 2324340-24/26-52 на загальну суму 35,58 гривень була розрахована наступним чином:

Загальне мінімальне податкове зобов`язання (ЗМПЗ) - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів протягом податкового (звітного) року = позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання (ЗМПЗ) та загальною сумою сплачених податків та зборів:

2162.79 гривень * 0,04 - 50,93 гривень = 35,58 гривень, де:5

2162.79 гривень - нормативна грошова оцінка земельної ділянка з кадастровим номером: 7423684700:12:000:0516, площею 0,3754 га.;

0,04 - коефіцієнт;

2162.79 гривень * 0,04 = 86,51 гривень - загальне мінімальне податкове зобов`язання (ЗМПЗ);

50,93 гривень - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів протягом податкового (звітного) року, а саме: земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь - 50,93 гривень.

35,58 гривень - позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання (ЗМПЗ) та загальною сумою сплачених податків та зборів.

Відповідно до пп. 170.14.6 п. 170.14 ст. 170 Кодексу у разі згоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним мінімальним податковим зобов`язанням та/або розрахованою сумою річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку зобов`язаний сплатити зазначену у відповідному податковому повідомленні-рішенні суму податку протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп. 170.14.6 п. 170.14 ст. 170 Кодексу у разі незгоди платника податку з визначеним контролюючим органом загальним МПЗ та/або розрахованою у відповідному податковому повідомленні-рішенні сумою річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб такий платник податку має право у порядку, встановленому статтею 42 цього

Кодексу, звернутися до контролюючого органу для проведення звірки даних, використаних для розрахунку суми податку на доходи фізичних осіб, з наданням підтвердних документів, зокрема щодо:

- земельних ділянок, що знаходяться у платника податку у власності та/або постійному користуванні або в оренді (суборенді, емфітевзисі), їх нормативної грошової оцінки та площі;

- суми доходу, отриманого від реалізації власної сільськогосподарської продукції;

- суми сплачених податків, зборів, платежів.

У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельні ділянки або договорів про передачу в оренду, емфітевзис або інше користування земельних ділянок, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, обчислення мінімального податкового зобов`язання здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації від відповідних органів про власність/користування або перехід права власності/користування на такі земельні ділянки.

Якщо за результатами звірки виявлено розбіжності між даними контролюючого органу та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, контролюючий орган протягом 106 днів, наступних за днем завершення звірки, зобов`язаний скасувати (відкликати) таке податкове повідомлення-рішення та у разі потреби надіслати (вручити) платнику податку нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку, складене з урахуванням результатів проведеної звірки.

Вищезазначене податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2024 року № 2324340-24/26-52 на суму 35,58 гривень було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_1 (номер поштового відстеження - 0601103367950) та відповідно до трекінгу відправлення з сайту Укрпошти (https://track.ukrposhta.ua/), відправлення було вручено особисто - 28.01.2025.

Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків» від 28.12.2015 № 1204 з метою встановлення єдиного порядку надіслання податкових повідомлень-рішень платникам податків було затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1 розд. II Порядку контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, і складає податкове повідомлення-рішення у випадку, зокрема:

- згідно з податковим, митним та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з п. З розд. II Порядку при складанні податкових повідомлень-рішень до них заноситься інформація, передбачена відповідними формами, встановленими цим Порядком.

Податкові повідомлення-рішення у випадках, визначених Кодексом, повинні містити:

1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок;

2) попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених Кодексом);

3) граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної;

4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк;

5) граничні строки, передбачені Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), штрафних фінансових санкцій та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами "Р" (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу), "Д" та "Є").

Отже, враховуючи зазначене, законодавцем чітко встановлено, яка інформація має містити податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи зазначене, законодавцем чітко встановлено, яка інформація має містити податкове повідомлення-рішення.

В постанові від 11.02.2021 по справі № 160/4023/19 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: «...Щодо інших доводів, наведених у касаційній скарзі, слід зауважити, що у постановах від 19 травня 2020 року у справі №820/2300/18, від ЗО квітня 2020 року у справі №810/384/16, від 17 березня 2020 року у справі № 808/4140/15, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16 Верховний Суд вказував, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення щгийняте контролюючим органом у межах своєї кощіетещії_ та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнану судом правомірним навіть у раз/, коли недотримано окремих елементів...».

Таким чином, якщо податкове повідомлення-рішення, прийняте контролюючим органом у межах компетенції та з його форми можна чітко встановити його зміст, згідно з яким визначено грошове зобов`язання, таке рішення є правомірним.

Аналогічні правові позиції визначені у постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 820/2300/18, від 30.04.2020 у справі № 810/384/16, від 17.03.2020 у справі № 808/4140/15, від 25.01.2019 у справі № 812/1112/16, від 23.11.2023 у справі № 815/3358/15.

Отже, податкове повідомлення-рішення було прийнято у межах своєї компетенції та з їх змісту чітко встановлено підстави за якими Позивачу було визначено грошові зобов`язання.

відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію, щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленні при ухваленні судового рішення.

Статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до пунктів 2, 4 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.06.2024 у справі № 400/249/23 виклав наступний висновок: «Як передбачено частиною першою статті 9 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Відповідно до частини першої статті 77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 79 КАСУ позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 79 КАСУ якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Крім того, частинами першою, другою статті 80 КАСУ визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Отже, наведеними положеннями процесуального закону передбачено, що сторони судового процесу, зокрема позивач, повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обгрунтованості своєї позиції перед судом.

Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності у судовому процесі.

Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності.

Тобто обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається.

При цьому підставу позову повинен довести саме позивач.

Посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАСУ обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Тобто позивач ніяким чином не довів підстави заявленого ним позову.».

З зазначеної позиції суду касаційної інстанції випливає, що Позивач не звільнений від обов`язку обґрунтовування позовних вимог та надання суду відповідних доказів у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Разом з тим, Позивачем не обґрунтовано та не надано жодного належного, достовірного доказу заявлених позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи наголошуємо, Позивачем не було надано обґрунтованих доводів щодо порушення його прав та законних інтересів зі сторони ГУ ДПС у м. Києві та неправомірності дій останнього, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Згідно п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Кодексу, платник податку зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.І ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного вище, зважаючи на відсутність факту порушення прав платника податку з боку відповідача суд відмовляє в задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним податкового повідомленням-рішення від 17 грудня 2024 року №2324340-24/26-52 у розмірі 35,58грн направленого електронним ідентифікатором 0601103367950.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Закрити провадження у справі в частині оскарження податкового повідомленням-рішення від 26 червня 2024 року №242687-24/26-52 у розмірі 361,36 грн направленого електронним ідентифікатором 0600979160582.

2. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.