Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №523/3110/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/686/26

Справа № 523/3110/25

Головуючий у першій інстанції Кочко В.К.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство «Одесагаз»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Одесагаз» в особі свого представника Веселова Олександра Вікторовича

на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 серпня 2025 року, ухвалене Овідіопольським районним судом Одеської області, у складі: судді Кочка В.К. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз» про визнання неправомірними дій, визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання перерахувати заборгованість,

в с т а н о в и в:

У лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати Акт Акціонерного товариства «Одесагаз» про порушення побутовим споживачем № 827 від 07.06.2019, рішення комісії № 528аб від 26.07.2019 АТ «Одесагаз» про донарахування об`єму природного газу за несанкціоноване втручання в роботу засобу вимірювальної техніки за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 115234,79 грн, а також скасувати розрахунок, на підставі якого ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити за граничними об`ємами споживання природного газу населення суму у 115234,79 грн;

2) визнати неправомірними дії Акціонерного товариства «Одесагаз» щодо проведення донарахування ОСОБА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , об`єму природного газу за несанкціоноване втручання в роботу засобу вимірювальної техніки за розрахунком в розмірі 115234,79 грн;

3) зобов`язати Акціонерне товариство «Одесагаз» провести перерахунок вартості природного газу та скасувати донарахований обсяг (об`єм) природного газу в розмірі 115234,79 грн за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

4) вирішити питання щодо судових витрат.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та є побутовим споживачем природного газу, користується послугами АТ «Одесагаз». ОСОБА_1 , 17 липня 2024 року отримав повідомлення про припинення надання послуги з розподілу природного газу у зв`язку з наявністю заборгованості в розмірі 115?234,79 грн, яка, за твердженням АТ «Одесагаз», виникла внаслідок несанкціонованого відбору газу. Підставою для таких нарахувань стало оформлення 07 червня 2019 року акта № 827, у якому зазначено, що за місцем проживання ОСОБА_1 виявлено порушення, що полягає у втручанні в роботу засобу вимірювальної техніки. Цього ж дня, за ініціативою АТ «Одесагаз», було здійснено демонтаж лічильника газу 2012 року випуску, після чого складено протокол про направлення пристрою на експертизу.

Однак, 10 червня 2019 року ОСОБА_1 самостійно звернувся до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, куди передав лічильник для проведення дослідження. В результаті, 14 червня 2019 року Одеським НДІСЕ було складено висновок № 19-3111, відповідно до якого пломба, встановлена на лічильнику, не знімалася та повторно не встановлювалася, а також не виявлено ознак втручання у конструкцію чи роботу лічильника. Копія експертного висновку була надана АТ «Одесагаз», після чого протягом тривалого часу АТ «Одесагаз» не заявляло до ОСОБА_1 жодних претензій і нарахування заборгованості не здійснювалося.

Лише 26 липня 2019 року комісією АТ «Одесагаз» було ухвалено рішення № 528аб, в якому з посиланням на п.п. 3 п. 1 глави 2 розділу XI Кодексу газорозподільних систем зроблено висновок про несанкціоноване втручання споживача у роботу засобу вимірювальної техніки. Ухвалене рішення ґрунтувалося на акті № 827 від 07 червня 2019 року, складеному представниками СК ПЛГ. Внаслідок цього АТ «Одесагаз» провело донарахування об`ємів спожитого природного газу за граничними показниками у розмірі 115?234,79 грн.

ОСОБА_1 не погоджується з висновками, викладеними у вказаному акті та рішенні, оскільки на підтвердження відсутності будь-яких ознак порушення ним було надано до АТ «Одесагаз» експертний висновок Одеського НДІСЕ, який засвідчує відсутність втручання у роботу лічильника чи пошкодження пломби. У зв`язку з відмовою АТ «Одесагаз» здійснити перерахунок заборгованості, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права шляхом визнання дій товариства неправомірними, скасування рішення № 528аб від 26.07.2019 року та зобов`язання провести відповідний перерахунок суми заборгованості.

ОСОБА_1 вважає, що дії АТ «Одесагаз» щодо донарахування суми заборгованості є безпідставними, оскільки відсутній факт несанкціонованого відбору газу. Позиція обґрунтовується тим, що експертним висновком № 19-3111 підтверджено відсутність будь-яких ознак демонтажу чи пошкодження пломб, а також будь-якого втручання у конструкцію лічильника. ОСОБА_1 наголошує, що застосування граничних обсягів споживання можливе виключно за наявності підтвердженого порушення, якого у даному випадку не встановлено. Також вказується, що посилання на кількість зареєстрованих осіб не є належним доказом, а правові підстави для нарахування заборгованості відсутні, оскільки строк позовної давності, передбачений ст. 267 ЦК України, є пропущеним. На думку ОСОБА_1 , рішення комісії АТ «Одесагаз» № 528аб не може бути належним доказом у справі, оскільки товариство не є юрисдикційним органом, а його висновки не мають преюдиціального значення. ОСОБА_1 вважає, що самостійна передача лічильника на експертизу до державної установи – Одеського НДІСЕ – здійснена ним у повній відповідності до вимог п. 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем та Закону України «Про судову експертизу», а тому є належною (а.с. 1-45).

У відзиві на позовну заяву відповідач АТ «Одесагаз» зазначає, що факт несанкціонованого втручання в роботу засобу обліку був встановлений 07 червня 2019 року, коли складено акт № 827, та цього ж дня підписано протокол, яким ОСОБА_1 зобов`язався доставити лічильник на експертизу до АТ «Одесагаз», проте не виконав цього обов`язку. У зв`язку з цим, на думку АТ «Одесагаз», в діях ОСОБА_1 підтверджується порушення. АТ «Одесагаз» також заперечує належність висновку Одеського НДІСЕ як доказу, оскільки, за твердженням АТ «Одесагаз», експертиза проведена з порушенням процедури, встановленої Кодексом газорозподільних систем, без погодження з оператором ГРМ, з використанням руйнівних методів дослідження, що унеможливлює проведення метрологічної повірки. Товариство вважає, що експертизою не встановлено відповідність пломби заводським характеристикам, а тому її висновки не можуть спростовувати факт можливого підроблення або порушення пломбування. Крім того, АТ «Одесагаз» стверджує, що ОСОБА_1 не надав лічильник на позачергову повірку, як того вимагає п. 10 глави 10 розділу Х Кодексу ГРМ. На думку АТ «Одесагаз», недоставлення засобу вимірювальної техніки на експертизу є підтвердженням факту несанкціонованого втручання, а правові висновки Верховного Суду, на які посилається ОСОБА_1 , не підлягають застосуванню через відмінність фактичних обставин (а.с. 80-89).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 серпня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Акт АТ «Одесагаз» про порушення побутовим споживачем № 827 від 07.06.2019 р., рішення комісії № 528аб від 26.07.2019 р. Акціонерного товариства «Одесагаз» про донарахування об`єму природного газу за несанкціоноване втручання в роботу засобу вимірювальної техніки за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 115 234,79 гривень, а також скасовано Розрахунок, на підставі якого ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити за граничними об`ємами споживання природного газу населення суму у 115 234,79 гривень.

Визнано неправомірними дії Акціонерного товариства «Одесагаз» щодо проведення донарахування ОСОБА_1 , за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , об`єму природного газу за несанкціоноване втручання в роботу засобу вимірювальної техніки за розрахунком в розмірі 115 234,79 гривень.

Зобов`язано Акціонерне товариство «Одесагаз» провести перерахунок вартості природного газу та скасувати донарахований обсяг (об`єм) природного газу в розмірі 115 234,79 гривень за особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 122-124).

В апеляційній скарзі відповідач Акціонерне товариство «Одесагаз» в особі свого представника Веселова Олександра Вікторовича просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 серпня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводами апеляційної скарги є те, що:

- під час розгляду справи судом першої інстанції скаржник звертався із клопотаннями про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак жодних процесуальних рішень за ініційованими клопотаннями судом не ухвалювалося, чим порушено право відповідача на доступ до суду;

- у зв`язку із не допуском до суду відповідач був позбавлений можливості заявити про застосування судом наслідків пропуску строків позовної давності до вимог позивача щодо оскарження рішення комісії про донарахування обсягів природного газу № 528 аб від 26.07.2019, так як на момент звернення позивача з позовом пройшло три роки, а позивач клопотання щодо поновлення строку на оскарження рішення комісії не заявляв;

- недоставлення ОСОБА_1 лічильника газу на повірку має розглядатися як підтвердження фактів (підозр), визначених в протоколі, з відповідними наслідками, про що, як зазначає скаржник, вказано Верховним Судом в аналогічній справі № 210/5346/19 у постанові від 02.08.2022;

- зазначення судом першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення про задоволення вимоги щодо визнання протиправним та скасування Акту АТ «Одесагаз» про порушення побутовим споживачем № 827 від 07.06.2019 суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 06.02.2019 по справі № 522/12901/17-ц;

- рішення суду в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості природного газу не засновано на законі, так як АТ «Одесагаз» не продає природній газ, а лише здійснює його розподіл, а тому не бере участі у визначенні ціни на природній газ на ринку природного газу;

- суд не вказав, в чому саме полягають неправомірні дії АТ «Одесагаз» під час складення рішення комісії під час розгляду акту про порушення, які саме норми і якого нормативно-правового акту при цьому порушені;

- суд вийшов за межі позовних вимог, зазначивши, що: «Крім того, з огляду на дату складання акту та прийняття рішення комісії, а також враховуючи, що перерахунок на суму 115234,79 грн здійснено за період, що розпочинається у 2019 році, суд дійшов висновку про застосування строку позовної давності відповідно до ст. 257 та ч. 1 ст. 267 ЦК України. АТ «Одесагаз» звернулося з відповідними вимогами пізніше трьох років з моменту виникнення підстав для донарахування, що свідчить про їхню необґрунтованість у зв`язку із закінченням строку давності». Позивач не ставив питання про поновлення строків на оскарження рішення комісії або застосування строків позовної давності до вимог, що прямо випливає із прохальної частини позову;

- висновок експерта не відповідає на питання, чи була встановлена на лічильнику під час його дослідження в експертній установі Мін`юсту заводська пломба або пломба кустарного виробництва, а також позивач без узгодження з судом або АТ «Одесагаз» надав дозвіл на застосування руйнівних методів дослідження, що позбавляє встановити чи мало місце виправлення обліку даних лічильником газу; при цьому без надання суду об`єкту дослідження (а лічильник не був наданий суду) висновок не може бути прийнятий до уваги в силу ч. 4 ст. 106 ЦПК України;

- споживач не в праві визначати виконавця експертизи та надавати лічильник газу до ОНДІСЕ, оскільки ініціатором проведення експертизи 07.06.2019 було АТ «Одесагаз» та це питання було вирішено сторонами під час складання акту щодо направлення лічильника газу на експертизу, з чим ОСОБА_1 погодився та зобов`язався надати особисто лічильник газу, але навмисно, на думку скаржника, не надав, а звернувся до експертної установи (а.с. 129-134).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Ухвалами Одеського апеляційного суду (у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Назарової М.В. (суддя – доповідач), Коновалової В.А., Таварткіладзе О.М.) від 13.10.2025 та 19.12.2025 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 14.04.2026 о 15:15 год (а.с. 161-162, 169).

Судове засідання, яке призначено на 14 квітня 2026 р. не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Назарової М.В. у відпустці. Розгляд справи відкладено на 11.08.2026 р. 14:00 год (а.с. 182).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2026 здійснено заміну судді Таварткіладзе О.М. на учасника постійно діючого складу колегії – суддю Кострицького В.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судовому засіданні 11.08.2026 представник відповідача (скаржника) АТ «Одесагаз» - Веселов О.В., який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Позивач ОСОБА_1 , який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи – у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як отримав особисто судову повістку-повідомлення на 11.08.2026, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 187), в судове засідання не з`явився.

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено та ніким по справі не оспорюється, що ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є побутовим споживачем природного газу та користується послугами АТ «Одесагаз».

07.06.2019 ПАТ «Одесагаз» складено акт про порушення побутовим споживачем № 827, в якому зазначено про несанкціоноване втрачання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу). До Акту додаються: Протокол, на проведення експертизи. З актом про порушення ознайомлений споживач ОСОБА_1 , який з даним актом не погодився (а.с. 20-21).

Того ж дня, 07.06.2019 складено протокол щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу, в якому зазначено, що згідно з актом № 827 ЗВТ типу Ester BK-G4 №5899211, рік виготовлення 2012, з показниками 13814 куб.м, дата проведення повірки 2012, пломба Оператора ГРМ на патрубках ЗВТ № 025432 та/або пломби 9685156, який встановлено за адресою: Стеценко, 3, ж/м «Луч», Чорноморка, о/р 10146652, споживач ОСОБА_1 , ЗВТ та/або пломба направляється на експертизу до ПАТ «Одесагаз» вул. Одарія, 1, м. Одеса. ЗВТ та/або пломба споживача демонтується представником Оператора ГРМ, замість яких в присутності споживача встановлюється інший ЗВТ типу G-4 Metrix, заводський номер 01436704 з показниками 00000 куб.м, та/або пломба № НОМЕР_2 . Для захисту ЗВТ та/або пломби від зовнішнього втручання до дня проведення експертизи представник Оператора ГРМ пакує в пакет, який опломбовується пломбою Оператора ГРМ № R25206601 та додатково опломбовується вхідний та вихідний патрубки ЗВТ (вхідний № R2520664, вихідний № R25206646). ЗВТ та/або пломба доставляється на місце проведення експертизи споживачем ОСОБА_1 (а.с. 22-23).

Однак, 10 червня 2019 року ОСОБА_1 самостійно звернувся до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, куди передав лічильник для проведення дослідження.

14 червня 2019 року Одеським НДІСЕ було складено висновок № 19-3111, відповідно до якого свинцева пломба, встановлена на лічильнику Ester BK-G4 №5899211-026-12-І, не знімалася та повторно не встановлювалася. Будь-яких характеристик трасо логічних слідів, що свідчать про розбирання наданого на експертне дослідження лічильника газу Ester BK-G4 №5899211-026-12-І немає.

Будь-яких характеристик трасологічних слідів втручання в роботу лічильного механізму наданого на експертне дослідження лічильника газу Ester BK-G4 №5899211-026-12-І, немає (а.с. 28-34).

24.06.2019 та 26.06.2019 відповідач повідомив позивача за зазначеною в акті адресою про непредставлення відповідальною особою ОСОБА_1 за доставку лічильника на експертизу згідно протоколу щодо направлення на е6кспертизу від 07.06.2019 (а.с. 27, 25-26).

21.09.2019 АТ «Одесагаз» складено Акт № 344 експертизи ЗВТ та пломб, в якому зазначено, що лічильник газу типу Ester BK-G4 заводський номер №5899211 не був представлений відповідальною особою за доставку лічильника на експертизу згідно протоколу щодо направлення на експертизу від 07.06.2019 року (а.с. 25-26).

26 липня 2019 року комісією АТ «Одесагаз» було ухвалено рішення № 528аб, в якому з посиланням на п.п. 3 п. 1 глави 2 розділу XI Кодексу газорозподільних систем зроблено висновок про несанкціоноване втручання споживача у роботу засобу вимірювальної техніки. Ухвалене рішення ґрунтувалося на акті №827 від 07 червня 2019 року, складеному представниками СК ПЛГ (а.с. 19).

Внаслідок цього АТ «Одесагаз» провело донарахування об`ємів спожитого природного газу за граничними показниками у розмірі 115?234,79 грн (а.с. 40).

Позивач повідомляє, що 17 липня 2024 року отримав повідомлення про припинення надання послуги з розподілу природного газу у зв`язку з наявністю заборгованості в розмірі 115?234,79 грн, яка, за твердженням АТ «Одесагаз», виникла внаслідок несанкціонованого відбору газу. Підставою для таких нарахувань стало оформлення 07 червня 2019 року акта № 827, у якому зазначено, що за місцем проживання ОСОБА_1 виявлено порушення, що полягає у втручанні в роботу засобу вимірювальної техніки.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 19-3111 від 14 червня 2019 року, яким підтверджено відсутність ознак несанкціонованого втручання у роботу газового лічильника, є належним, допустимим та достатнім доказом, оскільки виконаний спеціалізованою державною установою, яка діє відповідно до Закону України «Про судову експертизу». У матеріалах справи відсутні будь-які інші експертні дослідження, які б спростовували вказаний висновок або ставили під сумнів його об`єктивність та професійність.

Доводи АТ «Одесагаз» про те, що нібито недоставлення лічильника оператору газорозподільної мережі є свідченням порушення, не підтверджені жодним нормативним актом, зокрема Кодексом газорозподільних систем, і не мають правового значення у межах судового провадження, оскільки положення Кодексу не можуть встановлювати презумпцію вини фізичної особи або покладати на неї відповідальність без наявності прямої норми закону.

Судом встановлено, що рішення комісії АТ «Одесагаз» № 528аб від 26 липня 2019 року було прийнято на підставі акта № 827 від 07 червня 2019 року без участі ОСОБА_1 , за відсутності незалежної експертизи, та без забезпечення змагальності сторін. При цьому внутрішні документи АТ «Одесагаз» не можуть вважатися належними та допустимими доказами у розумінні процесуального законодавства, оскільки не були створені в умовах дотримання принципів об`єктивності, неупередженості та процесуальної рівності.

Окремо суд зазначив, допущені порушення формальних вимог до складання акта та супровідних документів (зокрема, відсутність уніфікованих реквізитів, місця, повної адреси тощо) також впливають на їхню доказову силу.

Крім того, з огляду на дату складання акта та прийняття рішення комісії, а також враховуючи, що перерахунок на суму 115?234,79 грн було здійснено за період, що розпочинається у 2019 році, суд дійшов висновку про застосування строку позовної давності відповідно до статті 257 та частини першої статті 267 Цивільного кодексу України. АТ «Одесагаз» звернулося з відповідними вимогами пізніше трьох років з моменту виникнення підстав для донарахування, що свідчить про їхню необґрунтованість у зв`язку із закінченням строку давності.

Таким чином, на підставі аналізу всіх поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що АТ «Одесагаз» не довело наявності факту несанкціонованого втручання у роботу засобу вимірювальної техніки, тоді як висновок Одеського НДІСЕ підтверджує відсутність ознак порушення, а тому донарахування вартості природного газу у розмірі 115?234,79 грн є безпідставним, неправомірним та здійсненим із порушенням матеріального та процесуального законодавства.

Суд визнав вказаний експертний висновок належним, допустимим і достатнім доказом, який підтверджує відсутність будь-яких ознак несанкціонованого втручання у роботу засобу вимірювальної техніки, а також відсутність демонтажу, заміни або пошкодження пломб. У висновку чітко зазначено, що лічильник не містить жодних слідів втручання або порушення його конструктивної цілісності, а пломба не знімалась та не встановлювалась повторно.

Водночас, АТ «Одесагаз», на обґрунтування правомірності донарахування вартості обсягів природного газу у сумі 115?234,79 грн, надало лише акт № 827 від 07.06.2019 р. та рішення комісії № 528аб від 26.07.2019 р., які є внутрішніми документами оператора газорозподільної системи, складеними без участі ОСОБА_1 , без забезпечення змагальності та права на об`єктивний розгляд, та, відповідно, не можуть мати преюдиціального або доказового значення у судовому процесі. При цьому, всупереч положенням частини першої статті 12 ЦПК України, саме АТ «Одесагаз» як сторона, яка заперечує проти позову, зобов`язана була надати суду належні докази існування правових підстав для донарахування, чого зроблено не було.

Щодо посилання АТ «Одесагаз» на Кодекс газорозподільних систем (далі — Кодекс ГРМ), суд зазначив, що положення цього підзаконного акта не можуть встановлювати юридичну презумпцію вини споживача або замінювати собою норми закону. Згідно з частиною першою статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи, а також суб`єкти господарювання, що виконують делеговані повноваження, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Таким чином, положення Кодексу ГРМ не можуть слугувати виключним доказом наявності порушення з боку ОСОБА_1 без підтвердження фактичних обставин іншими належними доказами, зокрема результатами незалежної експертизи.

Окремо суд звернув увагу на те, що відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність становить три роки. Підставою для нарахування заборгованості стала подія, яка мала місце у червні 2019 року. Водночас звернення ОСОБА_1 до суду відбулося у березні 2025 року, тобто через понад п`ять років після вказаної події. За змістом частини першої статті 267 ЦК України, позов не може бути задоволений, якщо особа, на користь якої його подано, пропустила строк позовної давності, а інша сторона заявила про це. АТ «Одесагаз» не довело, що строк позовної давності було перервано або поновлено в законний спосіб, тому вимоги, що ґрунтуються на нарахуваннях за подією 2019 року, є застарілими.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що дії АТ «Одесагаз» із донарахування обсягів спожитого природного газу у сумі 115?234,79 грн на підставі акта № 827 від 07.06.2019 р. є безпідставними, неправомірними та суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про судову експертизу», а також загальним принципам добросовісності, юридичної визначеності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Належним чином встановивши обставини справи, перевіривши надані ОСОБА_1 докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності для відповідних висновків, суд вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 311/2314/16 (провадження № 61-35175св18) вказано, що «за змістом пункту 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем передбачено, що вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку оператора газорозподільної системи, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі. У разі незгоди споживача (несанкціонованого споживача) з об`ємом та/або вартістю необлікованого (донарахованого) природного газу, він може оскаржити їх у судовому порядку, тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою. Таким чином, зазначеним нормативно-правовим актом прямо передбачено, що споживач у разі незгоди з об`ємом та/або вартістю необлікованого (донарахованого) природного газу, має право оскаржити такий акт (вимогу) в судовому порядку, і тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою. Крім того, пунктом 3.4. Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 № 619, визначено, що у разі незгоди будь-якої сторони з висновками комісії по газопостачальній (газотранспортній) організації спірні питання вирішуються у судовому порядку. ОСОБА_1 обґрунтовував обраний ним спосіб захисту тим, що між ним та ПАТ «Запоріжгаз» існує спір щодо вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється йому до сплати як сума заподіяних відповідачеві збитків, завданих газорозподільному підприємству на підставі акту - розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу, що становить 45 912,15 грн, а також щодо порядку проведення експертизи лічильника обліку газу. Крім того, позивач вказував на те, що до закінчення вирішення вказаного судового спору, оператор газорозподільної системи, у порушення зазначених положень законодавства у сфері газопостачання, 22 квітня 2017 року провів примусове відключення його домоволодіння від системи газопостачання, перекривши газ до будинку, попередивши про те, що його відновлення відбудеться лише за умови сплати заборгованості за несанкціонований відбір газу та встановлення нового засобу вимірювальної техніки. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо прийняття актів про порушення у сфері газопостачання та визнання їх недійсними, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що акт № (о/р) 021 виявлення порушень від 09 березня 2016 року, акт № 093 експертизи лічильника газу від 04 квітня 2016 року та акт про порушення № 000024 від 14 квітня 2016 року безпосередньо не встановлюють для позивача будь-яких обов`язків, а лише є фіксацією виявленого порушення, а тому їх оскарження не передбачено чинним законодавством, як спосіб захисту порушених прав. Зазначеного правового висновку також дійшли Верховний Суд України у постанові від 12 вересня 2011 року у справі № 6-25цс11 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 14-503цс18. Разом з тим, з урахування закріпленого на рівні спеціальних нормативно-правових актів права споживача оскаржити у судовому порядку об`єм та/або вартість донарахованого природного газу у разі незгоди з їх розміром, визначеним оператором газорозподільної системи за наслідками задоволення акту про порушення, Верховий Суд, не відступаючи від вищенаведених правових висновків Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду, зважаючи на те, що відмова позивачу у доступі у правосуддя призведе до невизначеності у спірних правовідносинах щодо порядку оспорення споживачем розміру нарахованих ПАТ «Запоріжгаз» матеріальних збитків, вважає помилковими висновки судів про те, що оскарження дій ПАТ «Запоріжгаз» щодо складення акту-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу від 01 липня 2016 року, яким визначено розмір збитків у сумі 45 912,15 грн, завданих газорозподільному підприємству внаслідок порушення ОСОБА_6 вимог Кодексу газорозподільних систем, не передбачено чинним законодавством».

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення ПКЕЕ є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18).

У справі, що переглядається, діючи в межах доводів апеляційної скарги, якими є, зокрема, неправильне застосування судом норм матеріального права, встановивши, що визнання протиправним та скасування акту про порушення від 07.06.2019 № 827 саме по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права, апеляційний суд робить висновок про скасування рішення суду першої інстанції в наведеній часині та відмовляє у задоволенні позову через обрання неефективного способу захисту прав позивача.

Ефективним способом захисту у спірних правовідносинах є пред`явлення вимоги про скасування рішення про донарахування об`єму природного газу за несанкціоноване втручання від 26.07.2019 та/або складеного на його підставі акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природнього газу.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в наведеній частині, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Правовідносини, які склалися між сторонами у справі, регулюються Кодексом ГРС, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, Положенням про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 року № 619 (далі - Положення).

У відповідності до пункту 1 глави 6 розділу X Кодексу ГРС власник комерційного ВОГ або суб`єкт господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 цього розділу, та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ).

Приписами пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС визначено види порушень споживача, внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, до яких, зокрема, належить несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу).

Несанкціонованим втручанням в роботу засобу вимірювальної техніки/лічильника газу є втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризації), в наслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу (пункт 4 глави 1 розділу I Кодексу ГРС).

Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу XI Кодексу ГРС у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 21 до цього Кодексу.

Згідно підпункту 3.1.3 Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, затверджених Наказом Міністерства палива та енергетик України від 27.12.2005 № 619, лічильники газу під час експлуатації підлягають експертизі в таких випадках: у разі виявлення представником газопостачальної (газотранспортної) організації ознак порушень конструкції лічильника газу, у тому числі справності лічильного механізму, або порушень у роботі лічильника.

Пунктом 6 глави Х розділу X Кодексу ГРС визначено, якщо при обстеженні пакувального пакета (тари) виявляється факт пошкодження пломби, встановленої на пакувальному пакеті (тарі), або пакувальний пакет з пломбою/ЗВТ не буде своєчасно доставлений відповідальною стороною на експертизу, а відповідальною стороною за його доставку на експертизу був визначений:

Оператор ГРМ - об`єм розподіленого природного газу на період відсутності ЗВТ розраховується за середньодобовими (для неповної доби - за середньогодинними) значеннями за попередні три аналогічні періоди споживання природного газу незалежно від висновків експертизи ЗВТ (у разі її проведення), а при направленні на експертизу пломби - перерахунки та нарахування за таких обставин не проводяться;

споживач (суб`єкт ринку природного газу) - факт пошкодження пломби або недоставка на експертизу пакувального пакета має розглядатися як підтвердження фактів (підозр), визначених у протоколі, з відповідними наслідками, передбаченими цим Кодексом.

Пунктом 4 глави 6 розділу Х Кодексу ГРС передбачено, що за збереження і цілісність комерційних та дублюючих ВОГ та пломб (відбитків їх тавр) відповідає власник (користувач), на території або у приміщенні якого вони встановлені, що має бути зафіксовано у відповідному акті про пломбування.

Згідно пунктом 1 глави 3 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об`ємами споживання природного газу населенням (додаток 15 цього Кодексу) з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

Частинами 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Як вже зазначалося вище, за обставинами даної справи позивач вважає, що дії АТ «Одесагаз» щодо донарахування суми заборгованості є безпідставними, оскільки відсутній факт несанкціонованого відбору газу. Позиція обґрунтовується тим, що експертним висновком № 19-3111 підтверджено відсутність будь-яких ознак демонтажу чи пошкодження пломб, а також будь-якого втручання у конструкцію лічильника. ОСОБА_1 наголошує, що застосування граничних обсягів споживання можливе виключно за наявності підтвердженого порушення, якого у даному випадку не встановлено.

Разом з тим, як слушно зауважує відповідач, недоставка споживачем на експертизу пакувального пакета має розглядатися як підтвердження фактів (підозр), визначених у протоколі, з відповідними наслідками, передбаченими цим Кодексом, в даному випадку – факт несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові 02 серпня 2022 року, справа № 210/5346/19, які з огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковими до застосування у виниклих спірних правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у п. 5.36-5.27 постанови від 18.05.21 р. по справі №902/417/20, а саме: виявлення несанкціонованого втручання в роботу лічильників газу, яке здійснене шляхом прихованих заходів, є завданням експертизи та/або позачергової чи експертної повірки лічильників газу. Підставами проведення експертизи та/або позачергової чи експертної повірки лічильників газу відповідно до положень Кодексу ГРМ (глава 5 розділ X) є сумніви сторін щодо результатів вимірювання об`єму природного газу та/або наявність несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ. Крім того, саме за результатами експертизи та/або позачергової чи експертної повірки може бути підтверджено наявність порушення (несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу), яке визначене розділом XI Кодексу ГРМ.

З огляду на це, колегія суддів звертає увагу, що направлення позивачем газового лічильника з власної ініціативи до ОНДІСЕ для проведення експертного дослідження, в даному випадку, не виключало обов`язку позивача, як споживача послуг, надати АТ «Одесагаз» зазначений лічильник для проведення експертизи, як це передбачено вимогами п. 1 глави 10 розділу Х Кодексу ГРС.

При цьому, як вбачається з висновку експертизи № 19-3111 від 14.06.2019, в ході дослідження пломба була знята з отвору, в якому встановлена (в ході знімання пломби сталося розділення циліндричної частини пломби), виступ, усередині якого встановлений лічильний механізм, був знятий з корпусу лічильника газу та розібраний.

Таким чином, подальше проведення експертизи вже АТ «Одесагаз» було неможливе, оскільки цілісність ЗВТ порушено, що не відповідає принципу добросовісності, а під час проведення експертизи, про проведення якої позивачем, на якого було покладено обов`язок схоронності упакованого та опечатаного лічильника та доставку його відповідачу для проведення експертизи за участю самого ОСОБА_1 , не було повідомлено відповідача.

З наданого позивачем експертного висновку вбачається відсутність з`ясування експертом питання, чи була встановлена на лічильнику під час його дослідження в експертній установі Мін`юсту заводська пломба або пломба кустарного виробництва, що зводить нанівець висновки експертного дослідження з приводу відсутності втручання в свинцеву пломбу, її не зняття та повторне не встановлення.

Через вищенаведене цілком слушно відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивач без узгодження з судом або АТ «Одесагаз» надав дозвіл на застосування руйнівних методів дослідження, що позбавляє встановити чи мало місце виправлення обліку даних лічильником газу; при цьому без надання суду об`єкту дослідження (а лічильник не був наданий суду) висновок не може бути прийнятий до уваги в силу ч. 4 ст. 106 ЦПК України.

Оскільки ініціатором проведення експертизи в даному випадку 07.06.2019 був саме відповідач, то споживач не в праві визначати виконавця експертизи та надавати лічильник газу до ОНДІСЕ, це питання було вирішено сторонами під час складання акту щодо направлення лічильника газу на експертизу, з чим ОСОБА_1 погодився та зобов`язався надати особисто лічильник газу, натомість лічильник на експертизу не надав, самостійно та, дозволивши руйнівні методи, унеможливив проведення експертизи у передбачений Кодексом ГРМ спосіб.

Відтак, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем було допущено порушення норм Кодексу ГРМ, а саме недоставлення лічильника газу для проведення експертизи і підстави для задоволення позовних вимог в такому разі відсутні, а доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження.

За наявності встановлених порушень з боку позивача, слід вважати необґрунтованими його вимоги про визнання неправомірним донарахування позивачу за його особовим рахунком 115234,79 грн і про зобов`язання відповідача провести перерахунок вартості природного газу та скасувати донарахований обсяг природного газу в розмірі 115234,79 грн, а рішення суду в цій частині про задоволення позовних вимог таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вказане порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 цієї статті визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання апеляційної скарги відповідач сплатив судовий збір у розмірі 4360,32 грн (а.с. 158), які з огляду на задоволення вимог апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Одесагаз» в особі свого представника Веселова Олександра Вікторовича задовольнити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13 серпня 2025 року скасувати та увалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз» про визнання неправомірними дій, визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання перерахувати заборгованість відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «Одесагаз» (ЄДРПОУ 03351208, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1) судовий збір у розмірі 4360,32 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький