Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №696/877/26 — Кам'янський районний суд Черкаської області

24.08.2026

Справа № 696/877/26

Провадження № 2/696/633/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Білопольської Н.А.,

за участі секретаря судового засідання Бондарь Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янка в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 45 450,00 грн боргу за кредитним договором з підстав неналежного виконання умов договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 05 листопада 2025 року укладено кредитний договір (оферта) № 02.11.2025-100001516 в електронному вигляді, у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору 05 листопада 2025 року позичальнику надано кредит у розмірі 15 000,00 грн строком на 168 днів з дати його надання, зі сплатою процентів, комісії, дата повернення (виплати) кредиту - 21 квітня 2026 року.

ТОВ «Споживчий центр» зобов`язання за кредитом виконало в повному обсязі та надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Однак ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 45 450,00 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 15 000,00 грн, процентам – 19 950,00 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) – 750,00 грн, додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) – 2 250,00 грн, відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України, – 7 500,00 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати по справі.

Ухвалою судді Кам`янського районного суду Черкаської області від 22 червня 2026 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Реалізуючи право на подання відзиву, у порядку ст. 178 ЦПК України, 15 липня 2026 року відповідач ОСОБА_1 надіслала суду відзив, в якому позовні вимоги визнала частково. Зокрема, заперечила щодо стягнення відсотків у розмірі 19 950,00 грн, оскільки такі відсотки є несправедливими у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та вважає, що буде справедливим стягнення відсотків, сума яких дорівнює вартості кредиту.

Окрім того, звертаючись із вимогою про стягнення комісії, на переконання ОСОБА_1 , позивач не надав жодного підтвердження факту наданих послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, не надав доказів наявності конкретного переліку таких послуг, які надаються більше, ніж один раз на місяць, погодження їх зі споживачем при укладанні кредитного договору, підтверджень факту надання таких послуг в обсязі, що перевищує право споживача за законом. Зазначила, що так як договір кредиту не містить переліку додаткових та супутніх послуг, за які встановлюється плата у вигляді комісії, встановлена у кредитному договорі умова про сплату комісії є нікчемною, а тому вважає, що така вимога задоволенню не підлягає.

Також не визнає вимогу щодо стягнення з неї відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 7 500,00 грн, оскільки перехідними положеннями ЦК України визначено, що у період воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати, визначеної ст. 625 ЦК України, на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені).

Просить судові витрати зі сплати судового збору та відправлення поштової кореспонденції вирішити відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Представник позивача Ларіонов К.О. через систему «Електронний суд» 20 липня 2026 року надіслав суду відповідь на відзив, в якому останній, не погоджуючись із доводами відповідача, викладеними у відзиві, звернув увагу, що Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набув чинності 24 грудня 2023 року, а тому вважає, що враховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором, є застосованою та законною.

Щодо розрахунку заборгованості вказав, що матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем доказів, а за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 липня 2018 року в справі № 753/7883/15, доводи протилежної сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Окрім того, зауважив, що ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту без відкриття рахунку, тому товариство не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду розрахунок вважає належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляла.

Щодо нарахування комісії за кредитним договором зазначив, що своїм підписом на договорі відповідач також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі й порядком та строками повернення кредиту і сплати процентів, комісії, розуміє та зобов`язується їх виконувати. У зв`язку з цим вважає, що за відсутності доказів оскарження відповідачем умов договору щодо встановлення комісії відсутні й підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Представник ОСОБА_2 у відповіді на відзив позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив провести розгляд даної справи без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, позовні вимоги не визнала з підстав, зазначених у відзиві.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання договірних зобов`язань.

05 листопада 2025 року відповідач ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е652 підписала пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта); заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору № 02.11.2025-100001516 (кредитної лінії); відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 02.11.2025-100001516 (кредитної лінії); додаток до кредитного договору № 02.11.2025-100001516 (кредитної лінії) від 05 листопада 2025 року.

Також 05 листопада 2025 року відповідач ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А652 підписала паспорт споживчого кредиту - інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма).

ОСОБА_1 отримала грошові кошти в сумі 15 000,00 грн, видача коштів за кредитним договором здійснювалася за допомогою системи іРаy на номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 912231941, призначення платежу: видача за договором кредиту № 02.11.2025-100001516, що підтверджується довідкою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ТОВ «УПР» № 1-1206 від 12 червня 2026 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 02.11.2025-100001516 від 05 листопада 2025 року у відповідача виникла заборгованість в 45 450,00 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 15 000,00 грн, процентам – 19 950,00 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) – 750,00 грн, додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) – 2 250,00 грн, відсоткам, нарахованим по ст. 625 ЦК України, – 7 500,00 грн.

Встановленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, що виникають із кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України). Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Як передбачено ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із наведеного слідує, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Таким чином, між сторонами було укладено кредитний договір № 02.11.2025-100001516 від 05 листопада 2025 року у формі електронного документа, визначеного ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що також не заперечується відповідачем.

Отже, із наведеного слідує, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Окрім того, суд зауважує, що відповідач не заперечує щодо отримання нею кредитних коштів у розмірі 15 000,00 грн.

Таким чином, судом встановлено факт невиконання відповідачем узятих зобов`язань за кредитним договором, що, у свою чергу, порушує право позивача на виконання умов договору.

Щодо заявленої вимоги про стягнення відсотків за кредитним договором № 02.11.2025-100001516 від 05 листопада 2025 року, суд вказує на те, що згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» установлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року - не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року - не більше 1%.

За умовами кредитного договору № 02.11.2025-100001516 (кредитної лінії) від 05 листопада 2025 року сторони погодили, що плата за користування кредитом є фіксованою. Відповідно до п. 6 договору стандартна процентна ставка становить 1,00% у день, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, а знижена процентна ставка становить 0,5% в день, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «стандарт».

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів проводилося за ставкою 1,00 % на день у період із 05 листопада 2025 року по 21 квітня 2026 року, що відповідає встановленому п. 4 договору строку дії кредиту.

Дослідивши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що відсотки нараховані вірно, у межах погодженого сторонами строку кредитування та з дотриманням умов щодо розміру ставок, фактична сума заборгованості за процентами у розмірі 19 950,00 грн повністю відповідає договірним умовам та періоду фактичного користування коштамиє

Суд зауважує, що відповідач ОСОБА_1 умови укладеного між сторонами кредитного договору, зокрема в частині визначення процентів, у судовому порядку не оспорювала.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на необґрунтованість нарахування процентів за кредитним договором не відповідають фактичним обставинам справи.

Разом з тим суд зазначає, що відповідачем не було надано жодного доказу, який би спростував наведений позивачем розрахунок заборгованості за процентами.

Щодо заявленої вимоги про стягнення заборгованості за комісією, суд зазначає таке.

За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 2, 3 ст.215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Так, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості.

У заявці кредитного договору № 02.11.2025-100001516 (кредитної лінії) від 05 листопада 2025 року сторони погодили як сплату комісії за надання кредиту — 5% від суми кредиту, що дорівнює 750,00 грн (п. 8), так і комісію за обслуговування кредитної заборгованості — 750,00 грн у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом (п. 9). При цьому у п. 9 заявки вказано, що до комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача комісії, пов`язаної з наданням кредиту (плата за надання кредиту) в сумі 750,00 грн, та комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 2 250,00 грн підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими по ст. 625 ЦК України згідно з п. 17 заявки кредитного договору № 02.11.2025-100001516 (кредитної лінії) від 05 листопада 2025 року, в розмірі 7 500,00 грн, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є платою за користування кредитом у розумінні ст.ст. 1048, 1054 ЦК України, а є спеціальною мірою цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання.

ТОВ «Споживчий центр» у розрахунку заборгованості виокремив спірну суму 7 500,00 грн як «залишок відсотків за ст. 625 ЦК України», тобто не як договірні проценти за користування кредитом, а саме як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Водночас ч. 1 ст. 550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, та звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок щодо аналізу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 910/10901/23, який у відповідності до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує при застосуванні відповідних норм права.

Згідно з правовим висновком, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23, дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

Суд виходить із того, що зазначена норма є спеціальною нормою, прийнятою законодавцем для особливого регулювання наслідків прострочення виконання кредитних зобов`язань у період дії воєнного стану. Така норма має імперативний характер.

Спірний договір є договором споживчого кредиту, кредитні кошти були надані відповідачу ОСОБА_1 у 2025 році, а нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України здійснено позивачем ТОВ «Споживчий центр» у період дії воєнного стану. Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 зазначив, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про встановлення законодавцем особливих правових наслідків для періоду дії воєнного або надзвичайного стану та тридцятиденного строку після його припинення або скасування. Такі особливості поширюються на договори, за якими позичальнику було надано кредит або позику банком чи іншим кредитодавцем, а позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

З огляду на це, заявлені позивачем кошти в розмірі 7 500, 00 грн відсотків за ст. 625 ЦК України є відповідальністю за прострочення виконання кредитного зобов`язання, а не платою за користування кредитом, тому на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не підлягають стягненню з відповідача.

Посилання позивача ТОВ «Споживчий центр» на умови договору щодо збільшеного розміру процентів річних за ст. 625 ЦК України не змінює цього висновку, оскільки положення договору не можуть скасовувати імперативне звільнення позичальника від відповідальності, встановлене законом на період дії воєнного стану.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» в частині стягнення із ОСОБА_1 7 500,00 грн відсотків на підставі ст. 625 ЦК України є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведеного, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду, пропорційно до суми задоволених судом вимог - 2 223,06 грн (37 950,00 х 2 662,40 / 45 450,00).

Крім цього, п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до судових витрат належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Висновки щодо необхідності розподілу судових витрат, понесених у зв`язку оплатою поштових відправлень, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в додаткових постановах від 20 вересня 2022 року у справі № 756/11978/16-ц та від 18 вересня 2023 року у справі № 759/5806/20 (провадження № 61-300ск23).

У прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 150,00 грн.

Однак, на підтвердження понесених витрат на поштові відправлення процесуальних документів відповідачу позивачем надано суду опис вкладення до цінного листа, квитанцію № 2107937 від 12 червня 2026 року ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» на суму 123,78 грн.

Отже, поштові витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення в розмірі 123,78 грн, підтверджені належними та допустимими доказами, та у зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягають стягненню в сумі 103,35 грн (37 950,00 х 123,78 / 45 450,00).

Інших належних та допустимих доказів, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, позивачем суду не надано.

На підставі ст.ст. 526, 626, 627, 629, 634, 1054ЦК України, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», керуючись 10, 12, 13, 89, 133, 141, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 37 950 (тридцять сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн 00 коп заборгованості за кредитним договором (кредитної лінії) (оферта) № 02.11.2025-100001516 від 05 листопада 2025 року, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн, процентам в сумі 19 950 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) – 750 (сімсот п`ятдесят) грн, додатковій комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) – 2 250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати зі сплати судового збору в сумі 2 223 (дві тисячі двісті двадцять три) грн 06 (шість) коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» поштові витрати в сумі 103 (сто три) грн 35 (тридцять п`ять) коп.

В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032; код в ЄДРПОУ: 37356833; МФО: 305299; р/р НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт № НОМЕР_3 від 20 січня 2025 року, орган, що видав, - 2110; РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя Н.А. Білопольська