Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №322/2061/23 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №322/2061/23 Головуючий в 1 інст.Губанов Р.О.

Провадження №33/807/43/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.5 ст.126 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою останнього на постанову Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 03 січня 2024 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі в розмірі дві тисячі чотириста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою суду, 02 грудня 2023 року об 11 год 20 хв в районі буд.16 по вул.Янишева в смт.Новомиколаївка, Запорізькому районі, Запорізької області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2102 д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами. Керування транспортним засобом без наявності такого права було вчинено останнім повторно протягом року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову постанову, якою закрити провадження у справі у зв`язку із вчиненням дії у стані крайньої необхідності.

В обґрунтування своєї скарги зазначає, що він діяв в умовах крайньої необхідності, оскільки є військовослужбовцем та здійснював управління автомобілем для виконання завдань особового складу військової частини.

Зауважує на тому, що на місці зупинки транспортного засобу працівниками поліції не були роз`яснені його права та обов`язки, та не було забезпечено можливості в їх реалізації шляхом залучення захисника.

Також, вказує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції йому не було надано такої можливості, чим було порушено його право на захист.

01 липня 2026 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання захисника-адвоката Курлятович Р.Б. про закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків адміністративного стягнення, в якому остання просить провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 жовтня 2024 року клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 задоволено.

Провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 03 січня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП зупинено до звільнення його з військової служби.

В свою чергу, за змістом положень ст.294 КУпАП, участь в апеляційному розгляді осіб – учасників провадження у справі про адміністративне правопорушення не є обов`язковою.

Апеляційний суд враховує те, що справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у разі, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідно до вимог частини 1 статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

У листі Верховного Суду від 04 грудня 2025 року №718/0/158-25, який адресований апеляційним та місцевим судам загальної юрисдикції, зазначено, що зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.126 КУпАП у зв`язку з перебуванням осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, на військовій службі, можливе лише після внесення відповідних змін до КУпАП.

У зв`язку з наведеним, провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає поновленню.

В судове засідання, призначене на 14 серпня 2026 року, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Курлятович Р.Б. не з`явилися, про день та час судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином, причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання від сторони захисту не надходило.

Суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав апеляційний розгляд справи задля виклику ОСОБА_1 , останній викликався до суду за допомогою SMS – повідомлень за номером телефону, вказаному в рапорті працівника поліції, згідно з відповідними довідками у додатку «Viber» судові повістки є доставленими, також здійснено відповідне оголошення на сайті Судової влади України.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного суду, викладеній у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 згідно з якою, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03, п.41) від 03 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

Суд не зобов`язаний сам з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи.

Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та забезпечення його права на особисту участь під час апеляційного розгляду справи, проте останній долею своєї справи не цікавиться.

В свою чергу, подальше відкладення апеляційного розгляду через неявку ОСОБА_1 може затягнути цей розгляд на невизначений час.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 , що узгоджується з положеннями ст.294 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Цих вимог закону суд першої інстанції в цілому дотримався при розгляді справи.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

З матеріалів справи убачається, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, в повному обсязі підтверджене наявними в справі доказами, зокрема відомостями, які містяться:

-у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №593388 від 02 грудня 2023 року;

-у довідці, відповідно до якої, згідно з даними ГСЦ «Посвідчення водія» інформація щодо видачі зазначеного документа ОСОБА_1 відсутня. Згідно з базою даних підсистеми ІТС «Інформаційний портал Національної поліції», власником транспортного засобу ВАЗ 2102, номерний знак НОМЕР_1 , являється ОСОБА_2 . Згідно з базою даних підсистеми «Адмінпрактика» ІТС ІПНП станом на 11 год. 40 хв. 02 грудня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом року не притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, не зафіксовано позбавлення права керування будь-якими видами транспорту. 18 вересня 2023 року відносно ОСОБА_1 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАТ №7762759 за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 20400 гривень;

-у рапорті поліцейського взводу 1 роти 3 БПОП ГУНП в Запорізькій області сержанта поліції Шульги С.; з рапорту інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 1 УПП в Запорізькій області ДПП лейтенанта поліції Заярного І.;

-у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7762759 від 18 вересня 2023 року щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП;

-відеозаписом події.

Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП, при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи.

Наразі стороною захисту фактичні обставини справи не оспорюються.

Переглядаючи оскаржувану постанову суду в межах поданої апеляційної скарги, а саме доводів ОСОБА_1 про те, що йому не було повідомлено на момент складання протоколу його права та обов`язки, що призвело до того, що він не зміг скористатися правовою допомогою, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

З протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що ОСОБА_1 були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, та останнього ознайомлено з місцем та часом розгляду справи, що підтверджується його підписом.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він діяв в стані крайньої необхідності, апеляційний суд вважає також непереконливими, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

В своїй постанові від 21 грудня 2018 року Верховний Суд зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності, така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Суд роз`яснив, що стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті "для усунення небезпеки, яка загрожує". Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім.

Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях.

Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

В свою чергу, матеріалами справи не підтверджується те, що ОСОБА_1 02 грудня 2023 року об 11-20 годині у час і місці, зазначених у протоколі, виконував службове (бойове) завдання чи наказ військового командування, невиконання якого могло створити реальну та невідворотну небезпеку, і що окрім нього це завдання ніхто не міг виконати.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам належну оцінку.

Неповноти та однобічності з`ясування обставин, що мають значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, а також упередженості з боку суду першої інстанції не убачається.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП.

Доводи апелянта про те, що у постанові неналежним чином відображена об`єктивна сторона інкримінованого йому правопорушення є безпідставними, оскільки суть вчиненого ОСОБА_1 правопорушення сформульована належним чином та відповідає кваліфікації дій останнього.

При накладені адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Клопотання захисника-адвоката Курлятович Р.Б. про закриття провадження в цій справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП – через закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Згідно з встановленими судом обставинами, адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , мало місце 02 грудня 2023 року.

Отже, на момент розгляду справи судом першої інстанції – 03 січня 2024 року, строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч.6 ст.38 КУпАП, не закінчились.

Тому підстави для закриття провадження в справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП відсутні, а думка сторони захисту про протилежне не узгоджується з положеннями законодавства України про адміністративні правопорушення.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 03 січня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП поновити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 03 січня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева

Дата документу Справа № 322/2061/23