Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №153/1397/26 — Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2026 р. Справа153/1397/26

Провадження2/153/703/26-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Дзерина М.М.

за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області в режимі відеоконференції цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на колишню дружину,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду про стягнення аліментів на колишню дружину. Заявлені позовні вимоги мотивовані наступним: 01 листопада 2008 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області №2-136/11 від 22.02.2011 року шлюб між ними розірвано. Однак, вони продовжували проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, облаштовували спільний будинок, де вони всі разом зареєстровані. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився спільний син, ОСОБА_4 . 09 червня 2022 року вона з відповідачем зареєстрували шлюб повторно у Ямпільському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), актовий запис №101. Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 16 травня 2023 року шлюб між ними було розірвано, підставою розірвання шлюбу стало домашнє насильство вчинено відповідачем відносно неї. Після розірвання шлюбу вони продовжили проживати разом, оскільки мають спільного сина та спільний будинок та інше майно.

В 2025 році відповідач незаконно перетнув державний кордон України та проживав в Чеській Республіці та працював в Німеччині. Перший час він добровільно надсилав кошти їй, оскільки вона має третю групу інвалідності та є непрацездатною, крім того, доглядає за їх неповнолітнім сином, та спільним будинком.

Відповідно до Пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії ААІ від 19.12.2017 року вона має третьою групу інвалідності з дитинства. Інвалідність має з дитинства, після чергового проходження Медико-соціальної експертної комісії в 2017 році отримала посвідчення довічно. Таким чином, при укладенні шлюбу з відповідачем вперше в 2008 році вона вже булла особою з інвалідністю, про що відповідачу було відомо.

Відповідач має значний щомісячний дохід, а саме орієнтовний дохід відповідача 3000-4000 Євро щомісяця, він не має дружини, інших дітей, окрім їх спільного сина, чи інших осіб на утриманні. Аліменти, які оплачує на утримання спільного сина близько 3 000 грн. щомісячно.

Також відповідач після 1-2 місяців перебування за кордоном придбав автомобіль AUDI А6С6, постійно подорожує, ходить в гірські походи, відвідує виставки мототехніки та визначні історичні місця в Європі. Про свої подорожі постійно розповідає сину та надсилає фото та відео-підтвердження. Таких спосіб життя в Європі потребує значних грошових витрат, в той час як вона з сином змушені жити на її пенсію (3-4 000 грн.) та аліменти на дитину (близько 3000 грн.). Відповідач є молодою працездатною особою і спроможній платити аліменти, як на утримання сина, так і дружині, яка проживає зі спільною дитиною, є непрацездатною і враховуючи відсутність в неї самостійного доходу, чоловік має їй компенсувати втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському житті та надавати визначену законодавством допомогу дружині.

З урахуванням вищевикладеного, вона змушена звернутися до суду з метою захисту своїх прав та просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання колишньої дружини в розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання даної заяви. Крім цього, просить суд стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

27 липня 2026 року відповідно до ухвали судді Ямпільського районного суду Вінницької області відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання з розгляду справи на 21 серпня 2024 року.

17 серпня 2026 року ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області було призначено розгляд справи в режимі відео конференції за участю представника позивача адвоката Філіповської В.В.

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Філіповська В.В. діючи на підставі ордеру серії АВ №1090179 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просили суд їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України.

Судом встановлено такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин:

З досліджених судом письмових доказів встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є інвалідом третьої групи з дитинства, дата видачу пенсійного посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_3 . Термін дії довічно (копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.9).

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №588410 встановлено, що ОСОБА_2 встановлена третя група інвалідності, з дитинства, їй протипоказана важка фізична праця та тривала ходьба. Дата встановлення 11.10.2017 року (а.с.10).

З копії витягу з реєстру територіальної громади від 03.07.2024 року встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована по АДРЕСА_1 (а.с.12).

З копії відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 15.07.2026 року №348 встановлено, що по АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.14).

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.11).

З копії рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 13 квітня 2018 року у справі №153/144/18 встановлено, що з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було вирішено стягувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі – 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень, щомісячно, починаючи із 07.02.2018 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.18-19).

09 червня 2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб Ямпільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), актовий запис №101 (а.с.13).

З копії постанови Ямпільського районного суду Вінницької області від 26 квітня 2-23 року встановлено, що ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП відносно ОСОБА_2 (а.с.15).

З копії рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 16 травня 2023 року у справі №153/582/23 встановлено, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с.16-17).

З копії виписки про рух грошових коштів наданої АТ КБ «ПриватБанк» по банківській картці/рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_2 за період з 01.09.2025 року по 21.01.2026 року встановлено, що на банківську карту позивача надходять наступні зарахування коштів: виплати пенсійного фонду, пенсія, виплати Соціального фонду, субсидія, Виплата Соціального фонду соціальна виплата. Крім цього, зараховано грошові кошти (аліменти) від ОСОБА_3 21.09.2025 року у сумі 1200 грн., 23.09.2025 року – 5000 грн., 10.10.2025 року – 5000 грн., 17.10.2025 року у розмірі 15000 грн., 11.11.2025 року 3000 грн., 16.12.2025 року 10 000 грн., 16.01.2026 року 15 000 грн. (а.с.20-22).

З копії виписки про рух грошових коштів наданої АТ КБ «ПриватБанк» по банківській картці/рахунку № НОМЕР_4 ОСОБА_2 за період з 01.09.2025 року по 21.01.2026 року встановлено, що на банківську карту позивача було зараховано кошти в розмірі 47 664 грн. 80 коп., з яких надходження коштів в розмірі 2000 грн. від ОСОБА_3 , сплата аліментів ОСОБА_4 , однак характер та джерело кожного із надходжень не можливо встановити з її змісту (а.с.23-25).

За положеннями ст.75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Частинами першою та другою статті 76 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання після розірвання шлюбу регламентується статтею 76 СК України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов`язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу (стаття 76 СК України); непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №161/16931/16-ц; постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15 та від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1111цс17.

Згідно з частинами 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Оцінюючи наведені обставини та докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку:

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства, а інвалідність встановлена їй до розірвання шлюбу. Отже, сама по собі обставина непрацездатності позивачки підтверджена належними доказами.

Разом із тим, наявність інвалідності сама по собі не є безумовною підставою для стягнення аліментів на утримання колишнього з подружжя. Для вирішення питання про виникнення права на утримання необхідним є встановлення також факту потреби особи у матеріальній допомозі та можливості іншого з подружжя її надавати.

Звертаючись до суду, позивачка посилається на те, що у зв`язку з інвалідністю є непрацездатною, не має достатнього самостійного доходу, проживає разом із неповнолітнім сином та потребує матеріальної допомоги відповідача. Водночас позивачкою не наведено конкретного розрахунку необхідних їй щомісячних витрат та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження фактичного розміру таких витрат.

Посилання позивачки на те, що вона виховує спільну з відповідачем неповнолітню дитину, у зв`язку з чим не має можливості повноцінно працювати та забезпечувати себе самостійно, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2026 року встановлено у розмірі 2 595 грн.

Водночас, як убачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності у розмірі 3323 грн. щомісячно, а також соціальні виплати у розмірі 3 843 грн. 70 коп. щомісячно.

При цьому позивачкою не надано належних і допустимих доказів того, що отримувані нею доходи є недостатніми для забезпечення її основних потреб. Зокрема, матеріали справи не містять документального підтвердження розміру її щомісячних витрат на лікування, придбання лікарських засобів, медичні послуги, реабілітацію чи інші витрати, безпосередньо пов`язані зі встановленою їй інвалідністю. Також відсутні докази, які б давали можливість встановити співвідношення між сукупними доходами позивачки та її фактичними необхідними витратами, а отже — об`єктивно оцінити її матеріальне становище та наявність потреби у додатковому матеріальному забезпеченні.

Отже, з урахуванням установленого законом розміру прожиткового мінімуму, фактично отримуваних позивачкою пенсійних і соціальних виплат, а також відсутності належних доказів недостатності її доходів для задоволення необхідних потреб, доводи позивачки щодо її матеріального становища не підтверджені належними доказами.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 13 квітня 2018 року у справі №153/144/18 з ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання спільного сина сторін у розмірі 1 500 грн. щомісячно. Разом із тим із дослідженої судом виписки про рух коштів вбачається, що протягом періоду з 21.09.2025 року по 16.01.2026 року на рахунок позивачки від ОСОБА_3 надходили кошти на утримання їх неповнолітньої дитини у значно більшому розмірі, ніж встановлено зазначеним судовим рішенням, а саме: 1200 грн., 5000 грн., 5000 грн., 15000 грн., 3000 грн., 10000 грн. та 15000 грн., на загальну суму 54200 грн. за період з 21.09.2025 року по 16.01.2026 року. Таким чином, встановлені судом фактичні обставини не узгоджуються з твердженнями позивачки про те, що відповідач сплачує на утримання дитини близько 3000 грн. щомісячно, що є недостатнім. Зазначені платежі суд враховує для оцінки достовірності доводів позивачки щодо фактичного матеріального забезпечення сім`ї відповідачем.

Посилання позивачки на те, що відповідач отримує дохід у розмірі 3000–4000 євро щомісячно, також не знайшло належного документального підтвердження. Самі лише припущення щодо розміру доходу відповідача, його способу життя, придбання автомобіля, подорожей, участі у виставках чи відвідування туристичних та історичних місць не можуть самі по собі свідчити про конкретний розмір його доходу та не звільняють позивачку від обов`язку довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Також суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що відповідач повинен компенсувати їй «втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському житті». Така обставина сама по собі не є визначеним законом критерієм для стягнення аліментів на утримання колишнього з подружжя. Суд при вирішенні спору має встановити передбачені сімейним законодавством умови виникнення права на утримання, зокрема факт потреби у матеріальній допомозі.

Позивачкою також не надано доказів, які б дозволили суду встановити конкретний розмір необхідного їй щомісячного утримання та співвіднести його з її фактичними доходами, витратами і матеріальним становищем.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтями 76, 77, 78, 79, 81 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачкою необхідності отримання матеріальної допомоги у заявленому розмірі, відсутність належного розрахунку її матеріальних потреб, недоведеність заявленого розміру доходів відповідача, а також встановлені судом обставини щодо фактичного отримання позивачкою пенсійних, соціальних та інших виплат.

При цьому суд враховує, що відповідач має обов`язок щодо матеріального забезпечення спільного неповнолітнього сина сторін, на утримання якого рішенням суду з нього стягуються аліменти у розмірі 1 500 грн щомісячно. Із дослідженої судом банківської виписки вбачається, що фактично відповідач у спірний період перераховував на рахунок позивачки грошові кошти у значно більшому розмірі, ніж встановлено судовим рішенням. Зазначені обставини свідчать про фактичне виконання відповідачем обов`язку щодо матеріального забезпечення спільної дитини у розмірі, що перевищує встановлений судом, та підлягають врахуванню при оцінці матеріального становища сторін.

За сукупністю встановлених обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання ОСОБА_2 , у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно із ст.141 ЦПК України, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову до суду, суд відносить судовий збір за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 75,76 СК України, ст.263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на колишню дружину – відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 серпня 2026 року.

Головуючий М.М.Дзерин