Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №153/1211/26 — Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2026 р. Справа153/1211/26

Провадження2/153/627/26-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Дзерина М.М.

за участю секретаря судового засідання Поліш Н.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Ямпільської міської ради Вінницької області, про встановлення факту, що має юридичне значення ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом. Вказав, що 29 квітня 2026 року між ним та відповідачем було розірвано шлюб. Фактично вони припинили шлюбні відносини з грудня 2025 року. За час проживання з відповідачем по справі у них народилась донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В грудні 2025 року, ще до розірвання шлюбу, відповідачка залишила сім`ю та влаштовує своє життя на власний розсуд. На даний час йому достовірно відомо, що відповідачка виїхала за кордону України. Донька проживає спільно із ним по АДРЕСА_1 . Даний житловий будинок належить йому на праві приватної власності. Умови проживання його дитини на належному рівні, санітарно-гігієнічний стан будинку добрий. Донька має власну кімнату, яка об лаштована дитячим куточком, письмовим столом для занять, одягом, іграшками, книгами та комп`ютерною технікою. Донька навчається в 3 класі Гуманітарного ліцею Ямпільської міської ради, він постійно бере участь в її навчанні, спілкується з класним керівником та учителями. Матір дитини ОСОБА_3 вихованням та утриманням доньки не займається, а тому виникла необхідність встановити факт самостійного утримання та виховання неповнолітньої дитини. Метою встановлення вказаного факту для позивача є захист та реалізація законних інтересів доньки та його батьківських прав. Крім того, встановлення факту самостійного виховання дитини потрібно позивачу для оформлення документів, необхідних для отримання відповідних пільг та соціальних гарантій від держави, виїзду з дитиною за кордон, необхідність отримання можливості одноосібного звернення до державних, медичних та освітніх закладів, від імені та в інтересах дитини. Іншим чином встановити даний факт законодавством не передбачено. У зв`язку з чим, позивач вимушений звернутися з даним позовом до суду та просити суд встановити факт самостійного виховання ним його неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без участі матері ОСОБА_3 .

29 червня 2026 року відповідно до ухвали судді Ямпільського районного суду Вінницької області відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

29 липня 2026 року ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області було закрито підготовче судове засідання, здійснено виклик свідків та справу призначено до судового розгляду .

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Снітко В.А. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору представник Служби у справах дітей Ямпільської міської ради Вінницької області Ляч К.О. в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Щодо вирішення даного позову покладається на розсуд суду.

Судом встановлено такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин:

Неповнолітня донька сторін ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає разом із батьком та навчається у третьому класі. Щодо місця перебування матері зазначила, що їй невідомо, де саме вона знаходиться, оскільки, за її словами, мати перебуває десь на роботі. Донька сторін повідомила, що давно не бачила матір. Пояснила, що батько допомагає їй виконувати домашні завдання, а також здійснює щоденний догляд за нею, зокрема розчісує їй волосся та заплітає косички. Мати телефонує їй дуже рідко.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні вказала, що позивач ОСОБА_1 є її зятем, а ОСОБА_3 її донькою. Зазначила, що у грудні 2025 року її донька залишила сім`ю та виїхала за кордон, де, зі слів самої доньки, працює. Про характер та умови її роботи за кордоном свідку невідомо. Неповнолітня внучка проживає разом із ОСОБА_1 за місцем його проживання, має окрему кімнату та забезпечена всім необхідним для проживання. Після виїзду ОСОБА_3 саме ОСОБА_1 фактично здійснює догляд за дитиною та самостійно займається її вихованням. Також свідок зазначила, що її донька телефонує дитині рідко, матеріальної допомоги на її утримання не надає та коштів на забезпечення потреб дитини не надсилає. Після виїзду ОСОБА_3 за кордон дитина постійно проживає з батьком, який самостійно забезпечує її належні побутові умови та здійснює її виховання.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні вказала, що вона приблизно 15 років знайома з ОСОБА_1 та є кумою сторін. Вона зазначила, що добре знає сім`ю сторін та обставини їхнього сімейного життя. Так, протягом тривалого часу ОСОБА_3 фактично відсутня та не бере участі у вихованні доньки. Увесь цей час ОСОБА_1 самостійно займається дитиною, здійснює догляд за нею, забезпечує її необхідним та займається її вихованням і навчанням. Також свідок зазначила, що, наскільки їй відомо, приблизно протягом року ОСОБА_3 не займається дитиною, тоді як усі питання щодо її догляду, виховання, навчання та забезпечення вирішує батько.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що проживає по сусідству з ОСОБА_1 та їй відомо, що останній проживав разом із ОСОБА_3 та донькою. Свідок зазначила, що ОСОБА_3 періодично виїжджала на заробітки, однак із кінця листопада 2025 року вона її більше не бачила. З цього часу неповнолітня донька сторін постійно перебуває під опікою батька ОСОБА_1 , який самостійно займається її вихованням та навчанням, здійснює необхідний догляд і забезпечує дитину всім необхідним для її належного проживання, повноцінного розвитку та виховання. Їй невідомо, чи цікавиться ОСОБА_3 життям та долею дитини після її виїзду.

Із досліджених судом письмових доказів, що є у справі – копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_1 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.18).

З копії рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який зареєстрований 14 вересня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ямпільським районним управлінням юстиції у Вінницькій області – розірвано (а.с.19-22).

З копії судового наказу Ямпільського районного суду Вінницької області від 26 березня 2026 року встановлено, що з ОСОБА_3 , стягуються на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини від всіх видів заробітку (доходу) та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 березня 2026 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с.23).

З копії довідки лікаря-нарколога №30 від 22.06.2026 року встановлено, що ОСОБА_1 за медичною допомогою до лікаря-нарколога не звертався (а.с.24).

З копії довідки лікаря-психіатра №29 від 22.06.2026 року встановлено, що ОСОБА_1 за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався (а.с.24).

З копії витяга з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» встановлено, що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимостей немає (а.с.25).

З витяга з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №482625035 встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки площею 3,0666 га та 3,0886 га (а.с.26-27).

З акта обстеження матеріально-побутових умов проживання дитини від 22 червня 2026 року встановлено, що було проведено обстеження будинку по АДРЕСА_1 . В ході огляду встановлено, що в будинку зареєстровані та проживають ОСОБА_1 та його донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитині створені належні умови для проживання та розвитку. У дитини наявна окрема кімнату, яка облаштована дитячим куточком, письмовим столом для занять, одягом, іграшками, книгами та комп`ютерною технікою. Дитина доглянута та має необхідний одяг та взуття, для відвідування навчального закладу та прогулянок. У будинку чисто, затишно, тепло, вдосталь продуктів харчування (а.с.28).

Відповідно до ст.3 «Конвенції про права дитини» від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці, а також несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

На підставі ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

На підставі ч.5 ст.150 СК передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

За ч.1 ст.151 СК батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Відповідно до ч.2 ст.155 СК батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із ч.ч.2,3 ст.157 СК той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

На підставі ст.141 СК встановлюється рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. За загальним правилом розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч.1 ст.180, ч.1 ст.181 СК батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. При цьому визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини відповідно до ч.8 ст.7 СК та ст.11 Закону України «Про охорону дитинства».

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право, зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дітей та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження із залученням органу опіки та піклування відповідно до ч. 4, 5 ст.19 СК.

Тобто факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Аналогічна правова позиція була викладена Великою палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року по справі №201/5972/22.

При цьому доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане із настанням обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Аналогічна правова позиція була викладена Великою палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року по справі № 201/5972/22.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не ставить питання визначення місця проживання неповнолітньої доньки разом із ним або питання участі матері у їх вихованні чи утриманні, а заявляє вимоги про встановлення факту самостійного виховання ним та утримання дитини. Між тим за наявності спору між сторонами щодо обсягу виконання ними батьківських обов`язків з утримання та виховання спільної для них доньки, суд вважає можливим вирішити даний спір між ними в позовному провадженні.

Таким чином суд вказує, що незважаючи на проживання матері окремо від дитини, це не впливає на обов`язок ОСОБА_3 піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя, а також на її обов`язок утримувати неповнолітню дитину до досягнення нею повноліття. Натомість, на підставі встановлених судом обставин справи вбачається, що ОСОБА_3 не виконує свої батьківські обов`язки щодо неповнолітньої дитини.

Судом було враховано встановлені обставини справи, за якими неповнолітня донька сторін, з грудня 2025 року постійно мешкає із батьком. У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 фактично одноосібно утримує та виховує свою дитину, оскільки доказів утримання спільної для сторін доньки з боку матері суду не було надано.

Враховуючи встановлені судом обставини, виходячи з якнайкращих інтересів дитини, з метою надання батьку більших повноважень з приводу виховання неповнолітньої доньки, на переконання суду слід задовольнити позовні вимоги останнього, встановивши факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 його неповнолітньої доньки ОСОБА_1 .

На стягнення судових витрат позивач не наполягає. Користуючись принципом диспозитивності визначеним ч.1 ст.13 ЦПК України, суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, а тому підстав для стягнення судових витрат із відповідача на користь позивача не вбачається.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Ямпільської міської ради Вінницької області, про встановлення факту, що має юридичне значення – задовольнити.

Встановити факт, який має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - здійснює самостійне виховання та утримання доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без участі матері ОСОБА_3 .

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 серпня 2026 року.

Головуючий М.М.Дзерин