Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №539/1038/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/1038/26 Номер провадження 22-ц/814/2932/26Головуючий у 1-й інстанції Пилипчук М. М. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

Суддів: Чумак О.В., Одринської Т.В.

при секретарі Ванді А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 квітня 2026 року ухвалене у складі головуючого судді Пилипчука М.М., повний текст судового рішення виготовлено – дати не вказано

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що сторони у справі 16 серпня 2025 року зареєстрували шлюб. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками двох дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначала, що діти проживають разом з нею та перебувають на її утриманні. Позивач не працює, допомоги на дітей не отримує. Відповідач допомоги на утримання дітей не надає, іншим особам аліменти не сплачує. Відповідач перебуває на службі в Збройних Силах України.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини доходу і заробітку платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 09 квітня 2026 року і до досягнення дітьми повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Рішення мотивовано конституційним обов`язком батьків утримувати своїх дітей до їх повноліття, а також тим, що ОСОБА_2 не надає позивачу регулярної матеріальної допомоги на утримання дочки та сина, хоча є працездатним, інших аліментних зобов`язань немає.

Суд вважав, що такий розмір аліментів на утримання дітей буде необхідним та достатнім для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильну оцінку доказів просила змінити рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 квітня 2026 року в частині визначення розміру аліментів.

Визначити розмір аліментів у 1/3 частини від усіх видів доходу відповідача щомісячно на двох дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначає, що при поданні позовної заяви нею було помилково визначено розмір аліментів у частини доходу, що враховує фактичні потреби двох дітей.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 16 серпня 2025 року зареєстрували шлюб.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 січня 2026 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження від 11 серпня 2011 року серії НОМЕР_1 та від 11 грудня 2013 року серії НОМЕР_2 , відповідно.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 13 лютого 2026 року та довідки Відділу реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_3 від 18 липня 2025 року № 04/4077, ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_3 з 24 червня 2025 року по теперішній час.

Доказів того, що відповідач надає будь-яку матеріальну допомогу на утримання дітей, матеріали справи не містять.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 місцевий суд виходив з того, що на відповідача як на батька покладено однаковий з позивачем обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своїх дітей, які проживають разом із матір`ю.

Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Згідно зі статтею 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно до частини 6 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положеннями частини 3 статті 181 СК України передбачено, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку .

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову (стаття 191 СК України).

Згідно частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Параграф 1 глави 5 ЦПК України містить основні положення про докази, зокрема частиною 1 статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналізуючи матеріали справи та враховуючи обов`язок обох батьків утримувати дитину, забезпечувати їй необхідні та достатні умови життя, які б сприяли всебічному і гармонійному розвитку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на відповідача як на батька покладено однаковий з позивачем обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своїх дітей, які проживають разом з матір`ю.

Твердження апелянта про те, що при поданні позовної заяви нею було помилково визначено розмір аліментів у частини доходу та прохання апеляційний суд збільшити частку стягуваних аліментів до 1/3 колегія суддів відхиляє з огляду на те, що згідно з частиною 3 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд не приймає і не розглядає позовні вимоги та докази, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Збільшення розміру аліментів з 1/4 до 1/3 безпосередньо в апеляції є неприпустимим.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції регламентовані положеннями статті 367 ЦПК України, частинами 1-3 якої визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 серпня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді О.В. Чумак

Т.В. Одринська