Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №761/23248/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23248/26

Провадження № 3/761/4791/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Литвин О.А., розглянувши матеріали, що надійшли з Військової прокуратури київського гарнізону, про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіцера відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_2 , старшого лейтенанта, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 172- 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 21.05.2026 орієнтовно з 21 год. 00 хв. ніс службу у складі групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка тимчасово дислокувалась на проїзній частині ділянки дороги, розташованої поблизу будинку АДРЕСА_2 .

Орієнтовно о 21 год. 38 хв. на вищевказаній ділянці дороги зазначеною групою оповіщення з метою перевірки документів був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_2 , який згодом вийшов із транспортного засобу. В ході спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раптово сформувались неприязні відносини на ґрунті суперечки щодо особливостей проходження військової служби в результаті якої ОСОБА_2 отримано тілесні ушкодження.

Разом із тим встановлено, що під час зазначених подій відео фіксація заходів не здійснювалася.

Відповідно до книги обліку видачі технічних засобів, станом на 21.05.2026 старшому лейтенанту ОСОБА_1 , був виданий портативний відеореєстратор (бодікамера) з інвентарним номером 2024-4484.

Відомості щодо несправності, пошкодження або перебування зазначеного відеореєстратора в неробочому стані від старшого лейтенанта ОСОБА_1 до відповідальної особи за облік та зберігання технічних засобів а також до керівництва ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходили.

Так, старший лейтенант ОСОБА_1 , будучи уповноваженою особою, у порушення вимог пункту 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та наказу Міністра оборони України від 06.08.2024 № 532, не забезпечив здійснення безперервної відеофіксакції під час участі у вказаних заходах.

Отже ОСОБА_1 , будучи службовою особою, чітко знаючи та розуміючи зміст покладних на нього обов`язків з військової служби, допустив недбале ставлення до військової служби, вчинене у умовах особливого періоду, тобто вчинив недбале ставлення до військової служби, що виразилось у неналежному виконанні обов`язків щодо забезпечення відеофіксації заходів під час виконання службових обов`язків, під час здійснення заходів оповіщення громадян у Шевченківському районі міста Києва, чим порушено вимоги пункту 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та наказу Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 532, , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судове засідання ОСОБА_1 , будучи належно повідомленим про час та місце судового засідання, не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

В письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що з 20.04.2025 проходить військову службу на посаді офіцера обліку та бронювання Шевченківського районного в м.Києві ТЦК. 21.05.2026 у складі групи оповіщення був залучений до проведення заходів з оповіщення громадян. Орієнтовано о 21 год. 00 хв. під час виконання службових обов`язків виникла конфліктна ситуація з громадянином ОСОБА_2. Перед початком спілкування з громадянином ОСОБА_2 було здійснено спробу увімкнення нагрудної камери відеофіксації шляхом натискання відповідної кнопки. У зв`язку з розвитком конфліктної ситуації можливість перевірити факт початку відеозапису була відсутня. Про відсутність відеозапису зазначеної події стало відомо після завершення інциденту.

Дослідивши матеріали справи у сукупності, суд доходить висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у учинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходить військову служби на посаді офіцера відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_4 , має військове звання старшого лейтенанта, а наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.05.2026 № 208-ОД на 21.05.2026 його було визначено старшим групи оповіщення № 1.

Факт безпосереднього виконання ОСОБА_1 у цей день заходів оповіщення підтверджується як його власними поясненнями, так і матеріалами службового розслідування та поясненнями інших військовослужбовців, які перебували у складі групи.

Відповідно до вимог п. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 532, під час здійснення відповідних заходів уповноваженими представниками застосовуються технічні прилади та засоби фото- і відеофіксації, при цьому відеозапис ведеться безпосередньо упродовж визначеного нормативним актом періоду виконання таких заходів.

Матеріалами справи також підтверджено, що для виконання зазначених обов`язків ОСОБА_1 було видано портативний відеореєстратор з інвентарним номером 2-24-4484. Відомостей про його несправність, пошкодження чи інші технічні обставини, які об`єктивно унеможливлювали здійснення відеофіксації, матеріали справи не містять.

Незважаючи на це, під час виконання ОСОБА_1 службових обов`язків та подій за участю ОСОБА_2 відеофіксація не здійснювалася, що самим ОСОБА_1 не заперечується.

Надаючи оцінку його поясненням про те, що перед початком спілкування з ОСОБА_2 він натиснув кнопку увімкнення нагрудної камери, однак про відсутність відеозапису дізнався лише після завершення інциденту, суд виходить із того, що такі обставини не свідчать про належне виконання покладеного на нього службового обов`язку.

Встановлений нормативними актами обов`язок полягає не у самому лише вчиненні дії, спрямованої на увімкнення технічного засобу, а у забезпеченні здійснення відеофіксації під час виконання відповідних службових заходів.

Фактично ж відеозапис подій не здійснювався, хоча ОСОБА_1 був забезпечений відповідним технічним засобом, про покладений на нього обов`язок знав, а об`єктивних перешкод для його виконання матеріалами справи не встановлено.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать саме про неналежне виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків унаслідок недбалого ставлення до військової служби.

При цьому, суд враховує, що за результатами службового розслідування ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді суворої догани. Водночас предметом відповідної дисциплінарної оцінки було застосування ним фізичного впливу до ОСОБА_2 , тоді як у межах цієї справи ОСОБА_1 інкримінується інше діяння - неналежне виконання обов`язку щодо забезпечення відеофіксації під час здійснення заходів оповіщення. Відтак йдеться про різні за своїм фактичним змістом порушення.

Доводи ОСОБА_1 про необхідність закриття провадження у справі у зв`язку з наявністю кримінального провадження щодо нього є безпідставним, оскільки предметом кримінального провадження є обставини заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , тоді як у цьому провадженні йому інкримінується неналежне виконання службового обов`язку щодо забезпечення відеофіксації, тобто йдеться про різні за своїм фактичним змістом діяння.

Вирішуючи питання про адміністративне стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини, а також наявні у матеріалах справи характеризуючі дані. Зі службової характеристики вбачається, що за час проходження служби він зарекомендував себе грамотним, дисциплінованим та сумлінним військовослужбовцем, брав безпосередню участь у бойових діях, під час яких двічі отримував поранення та контузії, має відомчі відзнаки та заохочення.

А тому зважаючи на наведене у сукупності суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції статті за вчинене ним адміністративне правопорушення у вигляду штрафу в мінімальних межах визначених санкцією інкримінованої статті.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_1 , перебуває на військовій службі, останній звільняється від сплати судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 33, ст. 34, 35 ст. 40-1, ч.2 ст.172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в 1000 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а у разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною 1 статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи правопорушника або за місцезнаходженням його майна у порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП.

Постанова суду підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.

На постанову суду по справі про адміністративне правопорушення може бути подана скарга до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.А. Литвин