Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №688/1847/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/1847/26

№ 2/688/1492/26

Рішення

Іменем України

(заочне)

24 серпня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Козачук С.В.,

з участю секретаря судового засідання Міськової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Шепетівці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Вітюка Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиція позивача

24.04.2026 адвокат Вітюк С.В. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 , спадщину якого прийняла його дружина ОСОБА_4 , але не оформила своїх спадкових прав. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 , після смерті якої залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_5 в управління та розпорядження спадковим майном вступила її донька ОСОБА_1 , оскільки на день смерті матері позивач була зареєстрована та проживала з нею за однією адресою, доглядала за будинком, проводила поточний ремонт. ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Шепетівського районного нотаріального округу Огородник Л.Ю. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері, на підставі якої було заведено спадкову справу №192/2024 від 24.09.2024. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказане майно їй було відмовлено через відсутність документів, які б підтверджували право власності ОСОБА_3 на нього тапозивачу рекомендовано звернутися до суду для захисту своїх спадкових прав. Оскільки позивач ОСОБА_1 спадщину прийняла, просить суд визнати за нею право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 , вартістю 76425 грн, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились. Адвокат Вітюк С.В. подав до суду письмові пояснення та заяву, у якій просив розгляд справи провести у його та позивача відсутності, позов підтримав, просив його задовольнити. У разі неявки відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, причини неявки не повідомила, відзив не подала, хоча про час, день і місце його проведення була повідомлена у встановленому законом порядку.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.04.2026 відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання о 09 год 15 хв 21.05.2026, витребувано у приватного нотаріуса Шепетівського районного нотаріального округу Огородник Л.Ю. належним чином завірену копію спадкової справи №192/2024, заведеної до майна померлої ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

15.05.2026 на виконання ухвали суду від 27.04.2026 від приватного нотаріуса Шепетівського районного нотаріального округу Огородник Л.Ю. надійшла належним чином завірена копія спадкової справи №192/2024.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21.05.2026 за клопотанням адвоката Вітюка С.В. витребувано у Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області відомості погосподарського обліку станом на 15.04.1991 щодо членів колгоспного двору по АДРЕСА_1 , головою якого був ОСОБА_3 ; закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті на 10 год 30 хв 30.07.2026, який через неявку учасників справи відкладено до 11 год 00 хв 24.08.2026.

26.06.2026 на виконання ухвали суду від 21.05.2026 від Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області надійшли витребувані судом відомості.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не надала, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Виклад встановлених судом обставин, зміст спірних правовідносин та докази на їх підтвердження

Як встановлено в суді та вбачається з даних свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.01.1971, позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Хутір Шепетівського району Хмельницької області. Її батьками в даному свідоцтві записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які з 29.09.1962 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується даними свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 29.09.1962.

Згідно довідки КП «Шепетівське бюро технічної інвентаризації» Шепетівської міської ради №690 від 14.10.2025, будинковолодіння АДРЕСА_1 складається з дерев`яного житлового будинку з прибудовою та верандою загальною площею 95,7 кв.м., житловою площею 57,8 кв.м (А-І), сараю з піноблоків загальною площею 75,6 кв.м. Згідно довідки ПП Шепетівського регіонального бюро технічної інвентаризації №572 від 29.10.2025 вартість будинковолодіння становить 76425 грн.

Згідно рішення виконавчого комітету Шепетівської районної ради народних депутатів Хмельницької області №102-а від 17.08.1989 «Про оформлення права власності на житлові будинки Корчицької сільської ради Шепетівського району» надано дозвіл на оформлення права власності і видачу свідоцтв в селах Корчик, Романів, Хутір громадянам на правах особистої власності; колгоспним дворам (за списками).

Відповідно до архівного витягу із списку власників будинків в с. Хутір Корчицької сільської ради Шепетівського району станом на 17.08.1989 під порядковим номером 43 зазначений ОСОБА_3 , назва АДРЕСА_1 , категорія двору – колгоспний.

Вищевказане рішення виконавчого комітету свідчить про те, що будинок згідно діючого на час прийняття такого рішення законодавства може бути зареєстрований на праві власності, тобто вже прийнятий в експлуатацію.

З довідки Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області №16 від 25.06.2026 слідує, що згідно із записом №461 в погосподарській книзі №1 сільської ради за 1991-1995 роки станом на 15.04.1991 в господарстві за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 – голова двору, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 – дружина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 – донька.

Отже, станом на 15.04.1991 спірне будинковолодіння за суспільною групою господарств відносилось до категорії «колгоспний двір», головою якого був ОСОБА_3 , а членами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та воно належало на їм праві приватної власності кожному по 1/3 частині.

Голова двору ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Хутір Шепетівського району Хмельницької області, що підтверджується даними свідоцтва про його смерть серїі НОМЕР_3 від 01.11.1999.

З архівної довідки Хмельницького обласного державного нотаріального архіву від 21.10.2025 за вих. №2027/01-15 слідує, що по документам архівного фонду Шепетівської районної державної нотаріальної контори спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 в 1999-2004 роках не заводилась.

Згідно довідки виконавчого комітету Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області №317 від 17.10.2025, на день смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , він дійсно проживав та був зареєстрований по АДРЕСА_1 , разом з ним за даною адресою були зареєстровані: ОСОБА_4 , 1942 року народження – дружина, ОСОБА_2 , 1962 року народження – дочка, ОСОБА_7 , 1957 року народження – зять, ОСОБА_1 , 1985 року народження – дочка; ОСОБА_8 , 1985 року народження – онук, ОСОБА_9 , 1986 року народження – онук.

Таким чином, спадщину ОСОБА_3 у вигляді 1/3 частини спірного будинковолодіння по АДРЕСА_1 прийняли його дружина ОСОБА_4 та дочки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 1/9 частині кожна.

Член колгоспного двору ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Хутір Шепетівського району Хмельницької області, що підтверджується даними свідоцтва про її смерть серії НОМЕР_4 від 16.04.2024.

За життя, а саме 12.06.2001 ОСОБА_4 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі, все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини за заповітом 24.09.2024 до нотаріуса звернулася її дочка ОСОБА_1 , у зв`язку з чим приватним нотаріусом Шепетівського районного нотаріального округу Огородник Л.Ю. заведено спадкову справу №192/2024 (№503 у Спадковому реєстрі). Спадщина складається із 1/3 частини спірного будинковолодіння, що належала померлій ОСОБА_4 на праві власності як члену колгоспного двору та 1/9 частини спірного будинковолодіння, яку вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_3 .

З роз`яснення приватного нотаріуса Шепетівського районного нотаріального округу Огородник Л.Ю № 427/02-14 від 28.10.2025 слідує, що ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на жилий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 відмовлено, у зв`язку з тим, що відсутній правовстановлючий документ на нього.

Застосовані норми права

При розгляді справ про спадкування необхідно встановити: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.

Його створення і діяльність врегульовувалось положеннями 120-127 ЦК Української РСР 1963 року.

Зокрема, згідно з частиною першою статті 120 ЦК Української РСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, а частина друга статті 123 цього Кодексу визначала, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Закон Української РСР «Про власність», який набув чинності 15 квітня 1991 року, не містив поняття «колгоспний двір» і закріпив загальні положення щодо права власності на майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї.

Так, відповідно до статті 17 цього Закону майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

6 січня 1994 року набрав чинності Закон України від 16 грудня 1993 року № 3718-XII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключено з ЦК Української РСР статті 120-127, які врегульовували створення та діяльність колгоспного двору, і статтю 563 щодо спадкування майна колгоспного двору.

При вирішення спорів щодо майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15 квітня 1991 року, судам належить застосовувати норми, що регулювали власність цього двору до вказаної дати, зокрема, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір таких часток визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

При вирішенні питання щодо спадкування майна колишнього колгоспного двору судами належить виходити з того, що Закон Української РСР «Про власність» не містив положень, які виключали майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, зі складу спадщини.

У пункті 4 Постанови Верховної Ради Української РСР № 885-XII від 26 березня 1991 року «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» вказано, що правила, які містяться в Законі Української РСР «Про власність» і були передбачені Законом СРСР «Про власність в СРСР», застосовуються з дня введення в дію Закону СРСР «Про власність в СРСР», тобто з 1 липня 1990 року.

Таким чином, з 1 липня 1990 року при спадкуванні частки майна колишнього колгоспного двору застосовувалися загальні правила щодо спадкування.

Такий правовий висновок відображено у постанові Верховного суду від 17.06.2020 року у справі №156/482/17 провадження 61-25814св18.

За змістом ст.ст.1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом на підставі письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, аналіз норм права, що регламентують порядок оформлення права на спадщину, що відкрилась після 1 січня 2004 року передбачає звернення спадкоємця як за законом так і за заповітом до нотаріуса і видачі ним відповідного свідоцтва.

Відповідно до абз. 2-3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Мотиви та висновки суду

З`ясувавши думки учасників справи, викладені у письмових заявах, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з огляду на наступне.

З матеріалів справи слідує, що будинковолодіння, яке входить до складу спадкового майна, побудоване на законних підставах і не є самочинним будівництвом.

ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_3 (спадкове майно складається із 1/9 частини спірного будинковолодіння).

Також позивач ОСОБА_1 в порядку та строк встановлені законом звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 та є єдиним спадкоємцем за заповітом (спакове майно складається із 1/3 частини спірного будинковолодіння, що належала померлій ОСОБА_4 на праві власності як члену колгоспного двору та 1/9 частини спірного будинковолодіння, яку ОСОБА_4 успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_3 )

У видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу ОСОБА_1 відмовлено з підстав відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, тобто порушено її цивільне право на отримання спадщини, яке відповідно до ст. 16 ЦК України підлягає судовому захисту шляхом визнання права власності на спадкове майно.

Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З урахуванням також того, що вищевказаний житловий будинок згідно записів у погосподарських книгах належить до суспільної групи - колгоспний двір, позивачка є членом колгоспного двору, спірний будинок є спільною сумісною власністю усіх його членів, кожен з яких має рівну частку у цьому будинку, суд дійшов висновку позов задовольнити частково та в порядку спадкування після смерті батьків визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/9 частин (1/3 + 1/9 + 1/9 = 5/9) будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки судовий спір виник з причин, не пов`язаних з діями відповідача, судовий збір покладається на позивача.

На підставі ст.ст. 120, 123, 524, 525, 548 ЦК УРСР 1963 року, ст.ст. 328, 392, 1216-1223, 1261,1268-1270,1296 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 289 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов адвоката Вітюка Сергія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на 5/9 частин будинковолодіння АДРЕСА_1 .

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач – ОСОБА_2 , проживає по АДРЕСА_1 .

Суддя: Світлана КОЗАЧУК