Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №308/5793/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5793/26

2/308/3113/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Зареви Н.І.,

за участю секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 ,

про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказав, що 05.09.1998 між ним та відповідачкою було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Закарпатського обласного управління юстиці, серії НОМЕР_3 від 20.04.2005, актовий запис № 463. Останніми роками, стосунки між сторонами розладились, зникло взаємопорозуміння і взаємоповага, стали частими сварки. Кожен з них живе окремим життям та своїми власними інтересами. Фактично сім?я припинила своє існування. Сторони спільного господарства не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують, а отже збереження шлюбу неможливе.

Позивачем просив розглянути справу в його відсутності, про що подав через канцелярію суду відповідну письмову заяву, в якій зазначив, що зберігати шлюб не бажає через втрату взаєморозуміння, строк на примирення не надавати, до збереження шлюбу не примушувати, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явилася, подала письмову заяву про розгляд справи у її відсутності, в якій також вказала, що подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим, у зв`язку з чим просить шлюб розірвати.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належним чином зібрані у справі докази у їх сукупності, суд виснував.

Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , 20.04.2005 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклали шлюб, який був зареєстрований міським відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міськрайонного управління юстиці,ї про що зроблено відповідний актовий запис № 25. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка - « ОСОБА_4 », дружини - « ОСОБА_4 ».

Як вбачається з матеріалів справи, подружнє життя між сторонами не склалося через відсутність між ними взаєморозуміння, шлюбних стосунків між собою не підтримують. І позивач, і відповідачка проти збереження шлюбу заперечують.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Зі змісту статті 55 Сімейного кодексу України вбачається, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини чи чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно з ст. 112 СК України, під час розгляду справи про розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 Сімейного кодексу України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Так як позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідачка проти припинення шлюбних відносин не заперечує, то відповідно відмова у розірванні шлюбу буде примушуванням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Підстав для надання сторонам строку для примирення суд не знайшов.

Позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини, утримання та порядку її виховання, поділу спільного майна сторонами не заявлено.

Враховуючи наведене, з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, суд дійшов висновку, що подальше подружнє життя сторін та збереження шлюбу є неможливим та суперечить їхнім інтересам, а тому на підставі ст. 105 СК України шлюб слід розірвати.

Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 56, 105, 110, 112, 115 СК України, ст. ст. 4, 13, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву задовольнити.

2. Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 05.09.1998 Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міськрайонного управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 463 від 05.09.1998, - розірвати.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили у відповідності до ч. 2 ст. 115 СК України, надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом згідно з ч. 3 ст. 115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Суддя Н. І. Зарева