Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №308/3966/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3966/26

2/308/2079/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Зареви Н.І.,

за участю секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_1 , до

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце

проживання : АДРЕСА_1 ,

про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовної заяви позивачка вказала, що 15.10.1965 із відповідачем ОСОБА_2 уклала шлюб, який був зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис № 439, що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 . Після укладення шлюбу в 1966 році відповідач запропонував позивачці поїхати із ним до м. Москва рф, однак, вона відмовилась та залишилась проживати в Ужгороді. З цього часу кожен із сторін живе окремо своїм життям. Спільних дітей у сторін не було. У січні 2026 року позивачка отримала в РАЦС м. Ужгорода повторне свідоцтво про шлюб, за яким досі перебуває в шлюбі із відповідачем. У позасудовому порядку розірвати шлюб не можливо, так як їй не відомо, де наразі перебуває відповідач.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 квітня 2026 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

20 квітня 2026 року представником позивачки – адвокатом Кроловецькою О. С. було подано 5 клопотань про витребування доказів з різних державних органів, у задоволенні яких судом було відмовлено, про що постановлено відповідну ухвалу від 11.05.2026.

Представник позивачки просила розглянути справу у її та позивачки відсутності, про що подала відповідну письмову заяву, у якій зазначила, що позовні вимоги підтримують, шлю просять розірвати.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у його відсутності не подав, у зв`язку з чим суд розглянув справу у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належним чином зібрані у справі докази у їх сукупності, суд виснував.

Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , 15.10.1965 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уклали шлюб, який був зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 439. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка - « ОСОБА_4 », дружини – « ОСОБА_4 ».

Як вбачається з матеріалів справи, подружнє життя між сторонами не склалося через від`їзд відповідача до м. Москва, росія. У зв`язку із спливом значного періоду часу в позивачки відсутні відомості про місце перебування відповідача. Зв?язок між собою вони вже довгий час не підтримують, спільного господарства не ведуть.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Зі змісту статті 55 Сімейного кодексу України вбачається, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини чи чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно з ст. 112 СК України, під час розгляду справи про розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 Сімейного кодексу України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Так як позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач у свою чергу проти припинення шлюбних відносин не заперечив, відзив на позов не подав, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушуванням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Підстав для надання сторонам строку для примирення суд не знайшов.

Враховуючи наведене, з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню

Відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи висновок суду про задоволення позову, з відповідача на користь позивачки належить стягнути сплачений нею судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 56, 105, 110, 112, 115 СК України, ст. ст. 4, 13, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву задовольнити.

2. Шлюб між ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 16 жовтня 1965 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 439 від 16 жовтня 1965 року, - розірвати.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одну гривню, 20 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили у відповідності до ч. 2 ст. 115 СК України, надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом згідно з ч. 3 ст. 115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Суддя Н. І. Зарева