Рішення від 24 червня 2026 р. у справі №308/4890/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4890/26

2/308/2682/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Зареви Н.І.,

за участю секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що з відповідачкою ОСОБА_2 06 серпня 2011 року уклали шлюб, зареєстрований виконавчим комітетом Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, що підтверджується оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , актовий запис № 167. За час перебування у шлюбі у них народилося двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується свідоцтвом про її народження, серії НОМЕР_5 . Однак, сімейне життя з відповідачкою не склалося через відсутність взаєморозуміння, що призвело до того, що вони втратили почуття любові один до одного. Все це створює негативну, напружену атмосферу в сім`ї, унеможливлює їх спільне проживання та може негативно вплинути на подальше виховання дітей. На цьому тлі їх подружні стосунки фактично припинились і носять суто формальний характер. Зважаючи на це, збереження сім`ї стало неможливим, а розірвання цього шлюбу відповідатиме його з відповідачкою інтересам та волевиявленню, а також інтересам дітей. Діти проживають разом з сторонами в будинку, розташованому за адресою: по АДРЕСА_1 . Майнового спору та спору щодо місця проживання дітей між сторонами не має.

Позивач проси розглядати справу у його відсутності, про що подав канцелярію суду відповідну письмову заяву, в якій також вказав, що позов підтримує, просить його задовольнити, строк на примирення не надавати, рішення про розірвання шлюбу є остаточним, спору щодо місця проживання дітей немає, спільного майна немає.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у її відсутності не подала, у зв`язку з чим суд розглянув справу у її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належним чином зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно з оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 06.08.2011, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 (після одруження прізвище – ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб, про що цього ж дня виконкомом Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області було зроблено актовий запис № 167 від 06.08.2011. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка – « ОСОБА_6 », дружини – « ОСОБА_6 ».

За час перебування у шлюбі у сторін народилися діти: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як вбачається з матеріалів справи, подружнє життя між сторонами не склалося, спільного господарства сторони не ведуть, а рішення позивача про розірвання шлюбу є остаточним.

Згідно зі ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 24, ст. 25 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним з подружжя.

Згідно з ст. 112 СК України, під час розгляду справи про розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 Сімейного кодексу України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Так як позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідачка у свою чергу проти припинення шлюбних відносин по суті не заперечила, відзиву на позов не подала, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушуванням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Підстав для надання сторонам строку для примирення суд не знайшов.

Позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини, утримання та порядку її виховання, поділу спільного майна сторонами не заявлено.

Враховуючи наведене, з`ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, суд дійшов висновку, що подальше подружнє життя сторін та збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача, а тому на підставі ст. 105 СК України шлюб слід розірвати.

Керуючись ст. ст. 56, 105, 110, 112, 115 СК України, ст. ст. 4, 13, 89, 223, 258, 259, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву задовольнити.

2. Шлюб між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 (після одруження прізвище – ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 06 серпня 2011 року виконкомом Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що зроблено відповідний актовий запис №167 від 06.08.2011, - розірвати.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили відповідно до ч. 2 ст. 115 СК України, надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом згідно з ч. 3 ст. 115 СК України є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Суддя Н. І. Зарева