Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №990/4/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

Іменем України

24 серпня 2026 року

м. Київ

справа №990/4/26

адміністративне провадження № П/990/4/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В., Гончарової І.А.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 01.07.2026 подав через систему «Електронний суд» до Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада, відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення ВРП №2653/0/15-25 від 11.12.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» (далі - Рішення № 2653/0/15-25 від 11.12.2025).

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вважає, що доводи, викладені у Рішенні № 2653/0/15-25 від 11.12.2025, є необґрунтованими, декларативними та такими, що не містять належних мотивів, з яких ВРП дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Свою позицію позивач обґрунтовує такими аргументами:

Рішення ВРП №2653/0/15-25 від 11.12.2025 не містить підстав та мотивів кваліфікації діяння судді за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки як підставу для звільнення в оскаржуваному Рішенні зазначено рішення ВРП №2537/0/15-25 від 25.11.2025 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 25.11.2024 № 3408/1дп/15-24 про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності». В той же час, рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 25.11.2024 № 3408/1дп/15-24 оскаржується позивачем у судовому порядку (справа №990SCGC/51/25).

Крім того, рішення Вищої ради правосуддя №2537/0/15-25 від 25.11.2025 ґрунтується на скарзі Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), в якій виокремленні деякі рішення судді, що перебували в його провадженні. При цьому, НАБУ не було та не являється на даний час учасником (стороною) у цивільних справах, які були у провадженні позивача. Також, НАБУ не набувало у вказаних цивільних справах процесуального статусу особи, щодо якого суд вирішив питання про її права, обов`язки та інтереси, оскільки такою особою з зазначених підстав апеляційні та касаційні скарги у цивільних справах, зазначених в дисциплінарній скарзі не подавались. Таким чином, рішення у цивільних справах, які винесені в рамках сімейних правовідносин, жодним чином не стосуються НАБУ. В свою чергу, подання НАБУ такої скарги разом з додатками до органів ВРП є розголошенням таємниці судового слідства, з огляду на що дисциплінарне провадження та, як наслідок, звільнення не може ґрунтуватися на неналежних доказах, адже фактично НАБУ долучено протоколи допиту свідків, яких не було заслухано під час дисциплінарного провадження, яких не попереджували про кримінальну відповідальність за дачу недостовірних показів, в тому числі стосовно судді ОСОБА_1 .

Позивач наголошує, що дисциплінарне провадження не повинне передбачати жодних оцінок судових рішень, оскільки такі рішення підлягають апеляційному/касаційному перегляду, а також повинні існувати фільтри для розгляду безпідставних по суті скарг. Отже, фактично ВРП притягнуло суддю ОСОБА_1 до відповідальності за прийняті рішення, що, в свою чергу, свідчить про втручання в дискреційні повноваження, адже лише суд має повноваження стосовно прийняття судових рішень, що відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.06.2024 у справі № 990SCGC/2/24, провадження № 11-14сап24 та у постанові від 12.05.2022 у справі № 11-194сап21.

Також, позивач зазначає, що наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені і поставлені у вину суб`єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причиновий зв`язок (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №9901/365/19). В той же час, зі змісту досліджених справ (№ 495/7932/23, № 495/3746/24, №495/12719/23) не встановлено будь-якої неможливості сторонам судової справи реалізувати свої процесуальні права.

В свою чергу, порушення правил суддівської етики, пов`язане зі здійсненням суддею правосуддя, вчиняється суддею у процесі розгляду певної справи та може проявлятися в одній із таких форм: вияв неповаги чи образа когось з учасників судового провадження, розголошення конфіденційної інформації, що стала відома судді у зв`язку з розглядом судової справи, позапроцесуальне спілкування з учасниками процесу, ухилення від здійснення правосуддя тощо. Однак, оцінивши дії судді Савицького С.І., ВРП не конкретизувала, яким чином порушення чи неправильне застосування норм процесуального права або відсутність такого порушення порушує етичні стандарти поведінки судді.

Поряд з цим, резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, визначено, що судді можуть бути тимчасово усунуті від посади або звільнені тільки з причин їх нездатності виконувати свої обов`язки чи поведінки, невідповідної до посади, яку вони займають. У Рекомендації CM/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухваленій 17.11.2010 зазначено, що тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для відповідальності судді, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункти 66, 68). Подібна позиція висловлена й Венеціанською комісією у висновку від 16-17 березня 2007 року № CDL-AD (2007)003 щодо законопроекту про судоустрій та статус суддів в Україні. У ньому було наголошено, що неправильне тлумачення закону суддею має вирішуватися шляхом апеляції, а не дисциплінарної процедури (пункт 40). З огляду на викладене, на переконання позивача, рішення ВРП №2653/0/15-25 від 11.12.2025, не містить обґрунтування, з якого би вбачалось, що при застосуванні до судді ОСОБА_1 найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, був урахований принцип пропорційності.

Крім іншого, у порушення вимог пункту 1 частини другої статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» при ухваленні рішення №2653/0/15-25 від 11.12.2025 брав участь член ВРП ОСОБА_2 . Згідно інформації, яка наявна в мережі інтернет, ОСОБА_2 з березня 2016 року та по дату призначення членом ВРП займав посади в НАБУ, а саме: детектив, старший детектив. Скарга, відповідно до якої позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, була подана НАБУ. Таким чином, позивач вважає, що член ВРП Сав`юк М.І. був побічно заінтересований в позитивному розгляді скарги НАБУ щодо судді ОСОБА_1 . Однак, при голосуванні членом ВРП ОСОБА_2 не було взято самовідводу при прийнятті рішення. Таким чином, на переконання позивача, як дисциплінарна справа так і питання про звільнення позивача були розглянуті за наявності реального конфлікту інтересів з боку членом ВРП ОСОБА_2 .

У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити в її задоволенні повністю. Вважає, що ВРП діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. ВРП не погоджується з доводами позивача про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та таким, що не містить належної мотивації, а також про неповноважний склад ВРП.

Свою позицію відповідач обґрунтовує такими аргументами:

Оскаржуване Рішення №2653/0/15-25 від 11.12.2025 було ухвалене повноважним складом ВРП, у відповідності до вимог статей 18 та 65 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», що підтверджується витягом з протоколу засідання від 11.12.2025 № 106. Відповідно до витягу з протоколу засідання Ради, на засіданні ВРП 11.12.2025 були присутні 15 членів ВРП. За результатами голосування «за» проголосувало 15 членів ВРП, «проти» - 0. Таким чином, оскаржуване рішення ухвалене повноважним складом ВРП та підписане всіма членами Ради, що брали участь у його ухваленні, що повністю узгоджується з вимогами чинного законодавства.

ВРП дотрималась усіх процедурних гарантій - повідомлення сторін, відкритість розгляду, оскільки про засідання ВРП, призначене на 11.12.2025, позивача було повідомлено своєчасно (28.11.2025) та належним чином шляхом надіслання письмового повідомлення засобами електронного поштового зв`язку. Відео-трансляцію засідання ВРП можна переглянути на Youtube-каналі ВРП за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалила рішення від 25.11.2024 № 3408/1дп/15-24 про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади. Зазначене рішення Позивач оскаржив до ВРП. ВРП рішенням від 25.11.2025 № 2537/0/15-25 залишила без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 25.11.2024 № 3408/1дп/15-24 про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.26.11.2025 до ВРП надійшло (вх. № 12617/0/8-25) подання Першої Дисциплінарної палати ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Відповідач звертає увагу, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (в тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу), що відповідає правовим висновкам, викладеним в постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема: від 23.01.2020 у справі № 9901/418/18, від 28.11.2019 у справі № 9901/449/18, від 29.11.2018 у справі № 9901/27/17.

Враховуючи зазначене, на переконання відповідача, зміст оскаржуваного рішення ВРП від 11.12.2025 № 2653/0/15-25 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» містить посилання на визначені законом підстави для звільнення судді (пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції України) та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків - рішення ВРП від 25.11.2025 № 2537/0/15-25, яким залишено без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 25.11.2024 № 3408/1дп/15-24.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бившева Л.І., судді: Гончарова І.А., Ханова Р.Ф., Хохуляк В.В., Юрченко В.П.

Верховний Суд ухвалою від 12.01.2026 відкрив провадження в даній справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 09.02.2026.

19.01.2026 від ВРП через систему «Електронний суд» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

19.01.2026 від ВРП через систему «Електронний суд» надійшли матеріали про звільнення з посади судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1

22.01.2026 від ВРП через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду адміністративної справи №990SCGC/51/25 за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 25.11.2025 № 2537/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 25.11.2024 № 3408/1дп/15-24 про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

Верховний Суд ухвалою від 26.01.2026 задовольнив заяву ВРП про участь у судовому засіданні, призначеному на 09.02.2026, та подальших засіданнях у цій справі, у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням ВРП від 17.08.2021 №1845/0/15-21.

06.02.2026 від ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду адміністративної справи №990SCGC/51/25 за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 25.11.2025 № 2537/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 25.11.2024 № 3408/1дп/15-24 про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності». Також, позивач подав клопотання про розгляд клопотань про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду адміністративної справи №990SCGC/51/25 без участі позивача та його представника.

09.02.2026 від ВРП через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача на підставі наявних у суду матеріалів.

Верховний Суд ухвалою від 09.02.2026 задовольнив клопотання позивача та відповідача про зупинення провадження у справі та зупинив провадження у справі №990/4/26 за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення ВРП №2653/0/15-25 від 11.12.2025 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №990SCGC/51/25 за скаргою ОСОБА_1 на рішення ВРП від 25.11.2025 № 2537/0/15-25 «Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 25.11.2024 № 3408/1дп/15-24 про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

30.06.2026 від ВРП через систему «Електронний суд» надійшла заява про поновлення провадження у справі. Також, ВРП просила здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача на підставі наявних у суду матеріалів.

Верховний Суд ухвалою від 27.07.2026 поновив провадження у справі №990/4/26 за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення та постановив здійснювати продовжити здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Президент України Указом від 15.02.2010 № 162/2010 призначив на посаду судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 строком на п`ять років. Указом від 02.11.2017 № 348/2017 Президент України призначив ОСОБА_1 на посаду судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

28.08.2024 до ВРП надійшла дисциплінарна скарга НАБУ на дії судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , зокрема, під час здійснення правосуддя у справах № 495/7932/23, № 495/3746/24, № 495/12719/23 (єдиний унікальний № справи: 433/0/13-24, вх. № справи: 104868).

Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 07.10.2024 № 2929/Ідп/15-24 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Рішенням від 25.11.2024 № 3408/1дп/15-24 Перша Дисциплінарна палата ВРП притягнула суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Зазначене рішення було оскаржене суддею ОСОБА_1 до ВРП, яка за результатами розгляду скарги рішенням Ради від 25.11.2025 № 2537/0/15-25 рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 25.11.2024 № 3408/1дп/15-24 про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності залишила без змін.

26.11.2025 до ВРП надійшло подання Першої Дисциплінарної палати ВРП за вхідним № 12617/0/8-25 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

11.12.2025 ВРП прийняла рішення №2653/0/15-25 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України». У цьому рішенні ВРП вказала, що рішення Ради про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише ухвалюється на його підставі, тому за суттю таке рішення є кадровим (постанови Великої Палати Верховного Суду від 1405.2020 у справі № 9901/187/19, від25.06.2020 у справі № 9901/103/19, від 06.04.2023 у справі № 990/86/22). Також, ВРП зазначила, що у цьому випадку Рада не вирішує питання про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а реалізує повноваження щодо вирішення питання про звільнення судді на підставі рішення, ухваленого уповноваженим органом - Першою дисциплінарною палатою ВРП.

Вважаючи рішення ВРП від 11.12.2025№2653/0/15-25 протиправним, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із цим позовом.

V. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України передбачено, що підставою звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Відповідно до статті 131 Конституції України в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункт 4 частини першої цієї статті).

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1402-VIII).

Статтею 108 Закону № 1402-VIII передбачено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 109 Закону № 1402-VIII до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Положеннями частини восьмої статті 109 Закону № 1402-VIII встановлено, що дсциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі: 1) вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 2) порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.

За приписами частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: 1) суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; 2) суддя вчинив дисциплінарний проступок, маючи непогашене дисциплінарне стягнення (крім попередження чи догани), або має два непогашених дисциплінарних стягнення; 3) установлено факт недоброчесної поведінки судді, у тому числі здійснення суддею або членами його сім`ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім`ї, законність джерел яких підтверджена; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим ним та членами його сім`ї майну і доходам; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди; 4) суддю визнано судом винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією; 5) суддя не виконав вимоги рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, ухваленого на підставі пункту 4 частини першої цієї статті, або за результатами кваліфікаційного оцінювання, призначеного відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, суддя не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді; 6) суддя умисно не подав декларацію доброчесності чи декларацію родинних зв`язків у встановлені строки або умисно задекларував недостовірні (в тому числі неповні) твердження у декларації доброчесності; 7) суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

Згідно з положеннями статті 112 Закону № 1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Статтею 115 Закону № 1402-VIII передбачено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади. Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені Вищою радою правосуддя (її відповідним органом)

Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 № 1798-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1798-VIII).

Відповідно до статті 1 цього Закону ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII засідання Вищої ради правосуддя у пленарному складі, засідання Дисциплінарної палати є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Вищої ради правосуддя або Дисциплінарної палати відповідно.

Відповідно до частин першої та третьої статті 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

Частиною шостою статті 56 Закону № 1798-VIII встановлено, що за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення.

Відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

Наявні в матеріалах справи документи, зокрема, витяг з протоколу засідання ВРП від 11.12.2025 № 106 та копія оскаржуваного рішення ВРП від 11.12.2025 №2653/0/15-25, свідчать про те, що на засіданні ВРП були присутні 15 її членів, тобто більшість від складу, які проголосували «за» звільнення позивачки з посади судді, «проти» - 0. Це рішення підписане повноважним складом ВРП та всіма її 15 членами, які брали участь у його ухваленні.

Таким чином, відсутні підстави, визначені пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, для скасування оспорюваного рішення ВРП.

Оцінюючи рішення ВРП від 11.12.2025 №2653/0/15-25 на його відповідність пункту 3 частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII, Верховного Суду вважає, що це рішення містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.

Так, підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді слугувало рішення ВРП від 25.11.2025 № 2537/0/15-25, яким залишено без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 25.11.2024 № 3408/1дп/15-24 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

Зазначені рішення ВРП та її дисциплінарного органу були предметом судової перевірки в порядку, визначеному частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за наслідками якої Велика Палата Верховного Суду постановою від 18.06.2026 (справа №990SCGC/51/25) скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення ВРП від 25.11.2025 № 2537/0/15-25, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 25.11.2024 № 3408/1дп/15-24 про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, залишила без змін.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення ВРП від 25.11.2025 № 2537/0/15-25 містить обґрунтовані мотиви, з яких цей орган дійшов висновку про наявність правових підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення, його ухвалено на підставі закону та з урахуванням принципу пропорційності. Передбачених статтю 52 Закону № 1798-VIII обов`язкових підстав для скасування рішення ВРП від 25.11.2025 № 2537/0/15-25 немає. ВРП діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками ВРП про наявність у діях судді складів дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, за умов наявності в його діях умислу, ознак грубого порушення норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, та фактично за наявності змови з особами, які чинили незаконний вплив на здійснення ним правосуддя.

Зокрема, такий висновок обґрунтовано тим, що суддя ОСОБА_1 умисно порушував приписи процесуального законодавства, не досліджував доказів доцільності проживання дитини окремо від матері або позбавлення матері батьківських прав та ухвалив рішення у справах № 495/7932/23, № 495/12719/23, № 495/3746/24 без урахування найкращих інтересів дитини. Під час формування такого висновку дисциплінарний орган врахував у сукупності дії судді ОСОБА_1 під час розгляду наведених справ, показання свідків та підозрюваних, що надані у кримінальному провадженні № 52023000000000211, а також наявність суспільного резонансу внаслідок негативних публікацій щодо дій суддів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області (в тому числі судді ОСОБА_1 ).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у спірному випадку хоча і є підстави вважати, що Перша Дисциплінарна палата ВРП і в подальшому Рада надали в певній мірі оцінку судовим рішенням, ухваленим суддею ОСОБА_1 у справах № 495/7932/23, № 495/12719/23, № 495/3746/24, проте відповідні міркування дисциплінарного органу в цій частині не стали визначальними для висновку про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку. Насамперед дисциплінарний орган виходив із встановлених ним обставин істотного порушення суддею норм процесуального права, що виявилося у неналежному ставленні до вимог закону щодо дотримання територіальної підсудності, залучення органу опіки і піклування у справах, пов`язаних із визначенням місця проживання дитини, у вирішенні спору про позбавлення матері батьківських прав на підставі наявності тільки заяви про визнання позову відповідачем. Наявність означених процесуальних недоліків не можна кваліфікувати як добросовісну суддівську помилку. Отже, сукупність наведених вище порушень норм процесуального права в повній мірі доводить наявність складу дисциплінарного проступку в діях судді ОСОБА_1 . За таких обставин сам по собі недолік, допущений дисциплінарним органом у частині оцінки ухвалених у справах № 495/7932/23, № 495/12719/23, № 495/3746/24 судових рішень, не впливає на правомірність рішення про притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності. Вказане свідчить про правильність кваліфікації дій судді ОСОБА_1 під час розгляду справ № 495/7932/23, № 495/12719/23, № 495/3746/24 як вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що інформація, яка встановлена під час розслідування кримінального провадження, може бути використана для дисциплінарної відповідальності, навіть у разі, коли у кримінальному провадженні недостатньо доказів для доведення вини у скоєнні конкретного злочину. Про можливість використання таких відомостей, зокрема відомостей з протоколів допитів, отриманих у межах кримінального провадження, під час дисциплінарного провадження Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала у постановах від 08 квітня 2021 року (провадження № 11-238сап20), від 13 травня 2021 року (провадження № 11-197сап20), від 14 липня 2022 року (провадження № 11-168сап21) тощо. Також, у розглядуваній ситуації дисциплінарному органу було надано дозвіл на розголошення (використання) відомостей досудового розслідування в межах дисциплінарного провадження згідно з вимогами статті 222 КПК України. Відповідно, підстав вважати, що означені докази були отримані у незаконний спосіб, були підроблені чи спотворені, немає. Ураховуючи викладене, ВРП вважала правомірним використання її Першою Дисциплінарною палатою таких відомостей.

В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у дисциплінарному провадженні для висновку про наявність / відсутність складу дисциплінарного проступку дисциплінарний орган здійснює оцінку доказів не через призму їх належності і допустимості, а через вимогу їх чіткості та переконливості, тобто з погляду звичайної розсудливої людини.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що сама по собі та обставина, що до призначення на посаду члена ВРП ОСОБА_2 працював у НАБУ, не може свідчити про наявність у вказаного члена ВРП будь-якої заінтересованості чи упередженості під час розгляду скарги на суддю ОСОБА_1 . Ця ж обставина сама по собі не утворює ні реального, ні потенційного конфлікту інтересів.

Узагальнюючи викладене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у справі, що розглядається, дисциплінарний орган не оцінював доказів у розрізі їх належності та допустимості в розумінні кримінально-процесуального закону, а лише надав правову оцінку обставинам наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді. Отже, рішення дисциплінарного органу хоч і прийняте на підставі відомостей, здобутих у межах кримінального провадження, проте ґрунтується на самостійних правових підставах та висновках.

З огляду на викладене, Велика палата Верховного суду дійшла висновку, що обираючи вид дисциплінарного стягнення, Перша Дисциплінарна палата ВРП урахувала умисний характер допущених суддею ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, їх істотність та наслідки, що призвели до підриву авторитету правосуддя, негативно вплинули на ступінь довіри суспільства до судової влади загалом, особу судді, зокрема його позитивну характеристику та відсутність дисциплінарних стягнень. З огляду на вказане Перша Дисциплінарна палата ВРП вважала пропорційним у спірному випадку застосувати до судді ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади. ВРП в повній мірі погодилася з такими висновками своєї Першої Дисциплінарної палати.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, у силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України факт учинення ОСОБА_1 істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді, та, як наслідок, правомірність рішень ВРП і Першої Дисциплінарної палати ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади не потребують доказування.

Крім цього, Верховний Суд вказує, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (у тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).

Рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі, за своєю суттю таке рішення є кадровим.

Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 11-777сап19, від 28.10.2021 у справі № 9901/392/20, від 19.09.2024 у справі № 990/33/24.

У преамбулі Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23 йдеться про те, що ці принципи мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів, серед іншого з уваги на те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

Одним зі схвалених є принцип, згідно з яким дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід`ємною частиною діяльності суддів.

У пункті 22 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності (далі - Висновок № 3 (2002) КРЄС), зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

Згідно з пунктом 50 Висновку № 3 (2002) КРЄС кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов`язків та в особистому житті.

Пунктом 33 Висновку № 18 (2015) КРЄС «Позиція судової влади та її відносини з іншими гілками державної влади в умовах сучасної демократії» визначено, що судді повинні поводитися доброчесно як під час виконання своїх функцій, так і в особистому житті, відповідати за свою поведінку, якщо це входить до загальноприйнятих норм.

Права та обов`язки судді визначені у статті 56 Закону № 1402-VIII, яка, серед іншого, закріплює, що суддя зобов`язаний, зокрема, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (пункт 2 частини сьомої цієї статті).

Згідно зі статтею 58 Закону № 1402-VIII питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з`їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.

Статтею 1 Кодексу суддівської етики, затвердженого 18.09.2024 XX черговим з`їздом суддів України, визначено, що суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя.

Суддя не може використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб (стаття 2 Кодексу суддівської етики).

Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об`єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді (стаття 3 Кодексу суддівської етики).

Ці положення міжнародних нормативно-правових актів та актів національного законодавства України визначають, що авторитет судової влади має вселяти довіру суспільства до здійснення правосуддя.

VI. ОЦІНКА СУДУ

Верховний Суд при вирішенні справи за результатом аналізу застосованих норм матеріального права дійшов таких висновків.

Оскільки на дату вирішення Верховним Судом цієї справи за позовом ОСОБА_1 ВРП про оскарження рішення про його звільнення з посади судді, рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 25.11.2024 № 3408/1дп/15-24 та рішенням ВРП від 25.11.2025 № 2537/0/15-25 про кваліфікацію дій ОСОБА_1 як істотного дисциплінарного проступку та його притягнення до дисциплінарної відповідальності переглянуті у судовому порядку та визнані законними і обґрунтованими, Верховний Суд приходить до висновку, що рішення ВРП від 11.12.2025 № 2653/0/15-25 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, тому підстав для скасування вказаного рішення, в тому числі відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII немає.

При цьому, Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані доводи позивача про відсутність у оспорюваному рішенні ВРП мотивів його прийняття, оскільки, як убачається зі змісту цього рішення, у ньому наведено фактичні обставини, відповідні висновки та їх нормативне обґрунтування.

Також, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що відсутні належні та достовірні докази, які б свідчили про наявність поведінки, що порочить звання судді та підриває авторитет судової влади, та дозволяли застосувати найсуворіший вид стягнення; що при прийнятті оскаржуваного рішення мало місце неоднакового ставлення щодо дотримання принципу пропорційності, оскільки такі аргументи позивача вже оцінювалась судом, і Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.06.2026 у справі №990SCGC/51/25 визнала їх необґрунтованими.

До того ж, Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що рішення ВРП про звільнення судді з посади, не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі, за своєю суттю таке

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд дійшов висновку про те, що ВРП, ухвалюючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 1798-VIII, з дотриманням принципів пропорційності та законності. Це рішення відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, містить обґрунтовані мотиви, з яких цей орган дійшов правомірного висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді.

Таким чином, підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

Відповідно до частини першої, пункту другого частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу наведених положень законодавства та доказів, наявних в матеріалах справи, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат відсутні, з огляду на відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 2, 72-78, 241-246, 250, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева,

В.П. Юрченко,

Р.Ф. Ханова,

В.В. Хохуляк,

І.А. Гончарова,

Судді Верховного Суду