Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №260/9679/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/9679/25 пров. № А/857/36581/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі №260/9679/26 (головуючий І інстанції Микуляк П.П.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 072350013746 від 23.09.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 4 ч. 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу періоди участі у антитерористичній операції з 25.09.2014 р. по 23.01.2015 р. та період здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій та Луганських областях, забезпеченні їх здійснення з 30.03.2018 по 30.04.2018, з 30.04.2018 по 17.08.2018, з 06.02.2019 по 18.06.2019, з 07.07.2019 по 12.09.2019, з 03.07.2020 по 02.11.2020 в кратному розмірі один місяць служби за три місяці та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.09.2025 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду та призначити пенсію з дати подання первісної заяви (15.09.2025).

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу періоди проходження військової служби з 20.11.1990 по 05.12.1990, а також військову службу за мобілізацією з 01.04.2015 по 10.08.2015.

Позовна заява мотивована тим, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому дострокової пенсії за віком, однак рішенням № 072350013746 від 23.09.2025 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.

Представник позивача зазначає, що позивачу не зараховано періоди участі у антитерористичній операції та періоди здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення в кратному розмірі один місяць служби за три місяці.

Як зазначає представник позивача, період проходження військової служби ОСОБА_1 зараховано з 29.11.1988 по 20.11.1990, однак згідно з трудовою книжкою службу в армії ОСОБА_1 проходив з 29.11.1988 по 05.12.1990.

Також відповідно до довідки №5142 від 18.08.2023 позивач проходив військову службу за мобілізацією з 20.08.2014 по 10.08.2015, а відповідачем зараховано період з 20.08.2014 по 31.03.2015.

Представник позивача наголошує, що відповідач не обґрунтував на яких підставах до страхового стажу позивача не зараховано період служби в армії з 20.11.1990 по 05.12.1990 та військову службу з 01.04.2015 по 10.08.2015.

На підставі наведеного представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого в задоволенні позовних вимог просить відмовити, зазначаючи, що період участі у антитерористичній операції та періоди здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій та Луганських областях, забезпеченні їх здійснення, зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі так, як зарахування в пільговому обчисленні один місяць за три не передбачено Законом №1058. У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 23 вересня 2025 року за № 072350013746 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ - 13559341) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) періоди проходження військової служби за мобілізацією з 01 квітня 2015 року по 10 серпня 2015 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення дострокової пенсії від 15 вересня 2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі через порушення норм матеріального, процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на ст. 57 Закону № 1788-XII, п. 2.3 Положення № 530, п. 3 постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 та практику Верховного Суду (постанови від 05.06.2018 у справі № 348/347/17, від 30.07.2019 у справі № 346/1454/17, від 02.04.2020 у справі № 185/4140/17, від 16.06.2020 у справі № 185/7049/16-а) як на підстави для зарахування періодів його військової служби в особливий період до страхового стажу у кратному обчисленні - один місяць служби за три.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до сервісного центру Тячівського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою згідно з п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» про призначення дострокової пенсії за віком.

Разом із заявою ОСОБА_1 подав наступні документи: трудову книжку НОМЕР_2 , диплом від 01.07.1988 НОМЕР_3 , диплом від 05.06.1995 НОМЕР_4 , довідку від 18.12.2024 №258 про роботу у ДП «ЗВВО», довідку від 18.12.2024 №259, довідку від 18.12.2024 №129 про заробітну плату, довідку від 10.12.2024 №195 про період перебування на обліку як безробітний, довідку про доходи від 10.12.2024 №76, довідку про доходи від 10.12.2024 №77, довідку про доходи від 10.12.2024 №75., а також документи про проходження військової служби та участі особи в антитерористичній операції, а саме: довідку від 23.07.2015 № 30/310 про участь в АТО, довідку від 19.09.2018 № 1615 про участь в АТО, довідку від 16.10.2019 № 1976/2 про участь у здійсненні заходів безпеки, оборони і відсічі збройної агресії рф, довідку від 17.08.2020 № 1115 про участь в АТО, витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_5 від 08.09.2014 № 102, довідку від 16.10.2019 № 1976/1 про безпосередню участь в АТО, довідку від 01.12.2020 № 2578 про участь у здійсненні заходів безпеки, оборони і відсічі збройної агресії рф, витяг із наказу командира ВЧ НОМЕР_6 від 01.02.2021 № 20, витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_7 від 17.09.2021 № 178, довідку від 18.08.2023 № 5142 про періоди військової служби, довідку від 18.08.2023 № 5143 про участь в АТО, посвідчення УБД від 20.08.2025, посвідчення від 06.01.2023 серії НОМЕР_8 про статус особи, що проживає у гірському населеному пункті та обліково-послужну картку.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке було уповноважене розглянути подану позивачем заяву.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області № 072350013746 від 23.09.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Відповідачем у вищезгаданому рішенні було зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви до загального страхового стажу зараховано всі періоди. Вік заявника - 55 років 11 місяців. Страховий стаж заявника становить 24 роки 4 місяці 9 днів. Необхідний страховий стаж становить не менше 25 років.

Згідно з оскаржуваним рішенням право на отримання пенсійної виплати заявник набуде 06.10.2034 або при набутті необхідного страхового стажу.

Позивач не погодившись з відмовою відповідача щодо призначення пенсії звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів його участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у пільговому обчисленні «один місяць служби за три» для цілей призначення пенсії відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки Закон №1058-IV не містить положень про можливість кратного обчислення страхового стажу для зазначеного виду пенсії, а норми ст. 57 Закону №1788-XII та Положення № 530 регламентують порядок обчислення вислуги років у межах спеціального пенсійного забезпечення військовослужбовців.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Щодо порядку зарахування періодів проходження позивачем військової служби в особливий період до страхового стажу у пільговому обчисленні "один місяць служби за три" для цілей статті 115 Закону №1058-IV колегія суддів вказує таке.

Основні принципи, засади та механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також порядок призначення і виплати пенсій визначені Законом №1058-IV.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, а також особи, яким встановлено інвалідність унаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних із виконанням військових чи службових обов`язків.

Крім того, право на дострокову пенсію мають особи, яким надано статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.

Зазначеним категоріям осіб дострокова пенсія призначається після досягнення чоловіками 55-річного, а жінками 50-річного віку, за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків та не менше 20 років у жінок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся із заявою про призначення достроково пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV.

З огляду на характер заявлених вимог та обраний позивачем вид пенсійного забезпечення, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини виникли у межах солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та підлягають врегулюванню насамперед положеннями Закону № 1058-IV. Саме цей Закон визначає умови, порядок і межі формування страхового стажу, а також вичерпний перелік правових механізмів, які можуть бути застосовані при призначенні пенсії за цим Законом.

Матеріалами справи стверджується, що, звертаючись із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV, позивач наполягав на зарахуванні періодів проходження ним військової служби в особливий період до страхового стажу у пільговому обчисленні - один місяць служби за три.

Отже, спір зводиться до питання можливості зарахування до страхового стажу для призначення пенсії за Законом № 1058-IV періодів проходження позивачем військової служби в особливий період у пільговому обчисленні - один місяць служби за три.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на зазначене, за своєю правовою природою страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, має самостійне та вичерпне нормативне визначення і підлягає обчисленню виключно за правилами, прямо встановленими цим Законом, що виключає при його обрахунку можливість застосування непередбачених Законом № 1058-IV механізмів.

Абзац третій частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV встановлює, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, після 1 січня 2004 року застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Використання законодавцем формулювання «виключно» свідчить про імперативний та вичерпний характер цього переліку і виключає можливість поширення пільгового (кратного) обчислення стажу на інші види пенсій. Пенсія за віком, передбачена Законом № 1058-IV, не належить до пенсій за віком на пільгових умовах і не є пенсією за вислугу років, а тому не підпадає під сферу дії зазначеного положення. Вона призначається у межах солідарної системи за наявності страхового стажу, обрахованого за правилами статті 24 цього Закону. Отже, системне тлумачення статті 24 свідчить про відсутність законодавчих підстав для застосування кратного обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком.

Повертаючись до доводів позивача, які зводяться до необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 57 Закону № 1788-XII та пункту 2.3 Положення № 530, якими передбачено зарахування часу проходження військової служби в умовах бойових дій у кратному обчисленні - один місяць служби за три, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 57 Закону № 1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Аналогічний за правовою природою підхід закріплено у пункті 2.3 Положення № 530, яким визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди військової служби зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, зокрема за участь у бойових діях у воєнний час, участь в антитерористичній операції або виконання відповідних завдань під час проходження служби у військовому резерві.

Отже, з огляду на зміст вказаних норм, можна виснувати, що вказані приписи безпосередньо пов`язують пільгове обчислення строку служби з призначенням пенсій за вислугу років, тобто зі спеціальним видом пенсійного забезпечення, та не стосуються порядку обрахунку страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Крім того, колегія суддів зауважує, що пункт 2.3 Положення № 530, прийнятий на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ, є підзаконним нормативним актом, який деталізує механізм обчислення вислуги років і прямо виключає його застосування до пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу.

Отже, наведені норми не встановлюють і не можуть встановлювати правил кратного обчислення страхового стажу для цілей призначення пенсії відповідно до Закону № 1058-IV.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що вислуга років і страховий стаж є різними за правовою природою категоріями. Вислуга років застосовується у межах спеціального пенсійного законодавства та відображає тривалість проходження служби незалежно від факту та розміру сплати страхових внесків, тоді як страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та обчислюється виключно за правилами, прямо визначеними Законом №1058-IV. Саме цей Закон встановлює вичерпні умови, порядок і критерії обчислення страхового стажу, що є підставою для призначення пенсій у солідарній системі.

Перенесення правил обчислення вислуги років на правила обчислення страхового стажу означало б змішування різних правових режимів та фактичну зміну законодавчо визначеного порядку формування страхового стажу. Поширення механізму кратного обчислення, встановленого для спеціального виду пенсійного забезпечення, на правовідносини щодо призначення дострокових пенсій за Законом №1058-IV призвело б до застосування норм, які регулюють інший вид пенсійних правовідносин, поза межами їх законодавчого призначення.

Крім того, застосування кратного обчислення на підставі підзаконного нормативного акта у сфері, що врегульована безпосередньо законом, означало б фактичну модифікацію судом закону підзаконним актом, що є неприпустимим з огляду на принцип верховенства права та ієрархію нормативно-правових актів.

Отже, застосування до спірних правовідносин правил кратного обчислення страхового стажу за відсутності прямої норми Закону № 1058-IV фактично означало б зміну встановленого законодавцем порядку формування страхового стажу та розширення обсягу пенсійних прав позивача поза межами визначеного законом правового режиму. Такий підхід суперечив би принципу законності, відповідно до якого органи державної влади та суди зобов`язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.

Оскільки позивач реалізував право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, відтак спірні правовідносини підлягають врегулюванню виключно нормами цього Закону, який не містить положень про можливість кратного (пільгового) обчислення страхового стажу для цілей визначення права на зазначений вид пенсії.

Положення статті 57 Закону № 1788-ХІІ та Положення № 530 регламентують порядок обчислення вислуги років у межах спеціального пенсійного забезпечення військовослужбовців і не змінюють встановленого Законом № 1058-IV механізму формування страхового стажу у солідарній системі.

За таких обставин відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів проходження військової служби в період участі у бойових діях у пільговому обчисленні «один місяць служби за три».

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для такого зарахування обґрунтованим та правомірним, оскільки зроблений за правильного застосування норм матеріального права.

Апеляційний Суд також зауважує, що пункт 2.3 Положення № 530 прямо встановлює застосування пільгового порядку обчислення вислуги років для відповідних пенсій, проте «крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу». Отже, навіть підзаконний нормативний акт, на який покликається позивач, містить пряму вказівку на неможливість поширення механізму кратного обчислення на пенсії, що призначені відповідно до Закону № 1058-IV. Ігнорування цього застереження призвело б до застосування норми всупереч її буквальному змісту та законодавчому призначенню. Отже, твердження позивача про необхідність застосування пункту 2.3 Положення № 530 до спірних правовідносин є суперечливим та не відповідає буквальному змісту і системному аналізу відповідного нормативного регулювання.

Колегія суддів також зазначає, що є помилковими посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 червня 2018 року у справі №348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі №346/1454/17, від 02 квітня 2020 року у справі №185/4140/17, від 16 червня 2020 року у справі №185/7049/16-а, тощо.

У цих справах касаційний суд виходив із положень законодавства, яке регулює зарахування часу проходження військової служби до трудового стажу та вислуги років, а також застосував норми статті 57 Закону № 1788-ХІІ та пункту 2.3 Положення № 530 без урахування спеціальних обмежень, встановлених частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV.

За таких обставин, наведена судова практика не спростовує висновку про те, що правила кратного обчислення строку військової служби, передбачені законодавством для визначення вислуги років, не можуть бути поширені на порядок обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком у межах правового регулювання Закону № 1058-IV.

Апеляційний Суд зауважує, що застосування кратного обчислення страхового стажу без прямої законодавчої підстави фактично означало б штучне збільшення страхового стажу, оскільки період, що підлягає зарахуванню до страхового стажу, збільшувався б не внаслідок фактичної тривалості відповідного періоду або сплати страхових внесків у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а шляхом множення такого періоду. Такий підхід призвів би до включення до страхового стажу періодів у обсязі, який не відповідає їх фактичній тривалості та не передбачений механізмом формування страхового стажу, визначеним Законом № 1058-IV.

Фактично це означало б зарахування до страхового стажу додаткового часу, який не підтверджений ані сплатою страхових внесків, ані прямою нормою закону, що допускає його зарахування на пільгових умовах (у кратному розмірі). Такий підхід суперечив би правовій природі страхового стажу як визначеного законом періоду, що враховується при визначенні права на пенсію у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, та призводив би до розширення обсягу пенсійних прав особи поза межами встановленого законодавцем правового регулювання.

Водночас такий підхід не означає обмеження прав осіб, які проходили військову службу. Періоди проходження військової служби підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до правил, встановлених Законом № 1058-IV, у їх фактичній тривалості, а також враховуються при визначенні права особи на дострокове призначення пенсії.

При цьому зазначене правове регулювання застосовується саме у випадку, коли особа реалізувала право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Обираючи такий вид пенсійного забезпечення, особа погоджується на застосування умов, порядку та механізму обчислення страхового стажу, прямо встановлених цим Законом. Проте пенсійне законодавство України не позбавляє особу можливості реалізувати своє право на інший вид пенсійного забезпечення, якщо для нього законодавством передбачено застосування механізму пільгового (кратного) обчислення строків служби, оскільки пенсійне законодавство України допускає право особи обрати той вид пенсії, який є для неї найбільш сприятливим, за умови відповідності встановленим законом критеріям. Отже, застосований підхід не звужує обсяг пенсійних прав особи, а забезпечує дотримання законодавчо визначених правил формування страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Вищезазначене повністю відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 19 березня 2026 року у справі № 200/8094/24.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року у справі № 260/9679/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк