Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №813/2570/18 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 813/2570/18 пров. № А/857/27396/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

з участю секретаря судових засідань Клим О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські перспективи» до Виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Департамент економічного розвитку Львівської міської ради та Акціонерне товариство «Українська залізниця» про визнання нечинним рішення,

суддя у І інстанції Брильовський Р.М.,

час ухвалення судового рішення 09 год 51 хв,

місце ухвалення судового рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 28 квітня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські перспективи» (далі – ТОВ «Українські перспективи») звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило:

визнати протиправним та нечинним пункт 1 рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі – Виконком) № 535 від 25.05.2018 «Про затвердження схеми впорядкування земель транспорту у межах м. Львова рекламними конструкціями»;

визнати протиправними та скасувати з моменту його прийняття рішення Виконкому №535 від 25.05.2018 «Про затвердження схеми впорядкування земель транспорту у межах м. Львова рекламними конструкціями» у частині, що стосується рекламних конструкцій ТОВ «Українські перспективи», а саме:

підпункти 3.1.6, 3.1.7, 3.1.8, 3.2.4, 3.2.5, 3.2.6, 3.2.7 пункту 3 рішення Виконкому № 535 від 25.05.2018 «Про затвердження схеми впорядкування земель транспорту у межах м.Львова рекламними конструкціями»;

пункт 4 рішення Виконкому № 535 від 25.05.2018 «Про затвердження схеми впорядкування земель транспорту у межах м. Львова рекламними конструкціями» у частині вул. Луганська (від вул. Стрийської до проспекту Червоної Калини).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі №813/2570/18 позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано підпункти 3.1.6, 3.1.7, 3.1.8, 3.2.4, 3.2.5, 3.2.6, 3.2.7 пункту 3 рішення Виконкому № 535 від 25.05.2018 «Про затвердження схеми впорядкування земель транспорту у межах м. Львова рекламними конструкціями» та пункт 4 рішення Виконкому № 535 від 25.05.2018 «Про затвердження схеми впорядкування земель транспорту у межах м. Львова рекламними конструкціями» у частині вул. Луганська (від вул. Стрийської до проспекту Червоної Калини).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що для розміщення реклами на транспорті дозвіл органів місцевого самоврядування не потрібен, а дія Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, що затверджені рішенням Виконкому від 21.05.2010 №569 (далі – Правила №569), які регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах та які визначають порядок на розміщення та надання дозволів, порядок нагляду, контролю за виконанням вказаних правил, в тому числі демонтажу такої реклами тощо на спірні правовідносини не поширюється.

Водночас суд першої інстанції відхилив доводи Виконкому про те, що прийняття оскаржуваного рішення здійснювалося у порядку контролю за дотримання Типових правил розміщення зовнішньої реклами, в межах повноважень передбачених Правилами №569, оскільки такі регулюють відносини зовнішньої реклами (статті 16 Закону України «Про рекламу»), а не реклами на транспорті (стаття 18 Закону України «Про рекламу»).

У апеляційній скарзі Виконком просив скасувати вказане рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ТОВ «Українські перспективи» у повному обсязі.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що під час розгляду справи суд не врахував відсутності в позивача правовстановлюючих документів на розміщення рекламних конструкцій. При цьому оспорюване рішення прийнято в межах повноважень Виконкому, прийняттю такого рішення передувало створення робочої групи з володільцями спірних ділянок – Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі – АТ «Українська залізниця») в особі регіональної філії «Львівська залізниця».

Наголошує на тому, що АТ «Українська залізниця» на теперішній час не дає згоди на розміщення рекламних конструкцій позивача на спірних ділянках, а тому твердження останнього про втручання в господарську діяльність суб`єктів господарювання з боку відповідача є помилковим.

Додатково звертає увагу на те, що об`єкти реклами позивача підпадають під визначення зовнішньої реклами (розміщені на стаціонарних інженерних спорудах залізничної інфраструктури, а не на транспорті).

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Українські перспективи» підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що конструкції TOB «Українські перспективи» розміщені на об`єктах залізничного транспорту згідно з договорами, укладеними з ДТГО «Львівська залізниця» (правонаступник - ПАТ «Українська залізниця»), що встановлено постановою Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/7366/16-а, яка вступила у законну силу.

З огляду на особливості правового регулювання, що визначені статтями 16, 17, 18 Закону України «Про рекламу», реклама на транспорті є окремим видом та має відмінності від інших, зокрема зовнішньої реклами, у тому числі щодо порядку розміщення, нагляду, демонтажу. Тому для розміщення реклами на транспорті дозвіл органів місцевого самоврядування не вимагається, а дія Правил №569 на спірні правовідносини не поширюється.

Аналогічні висновки були викладені у постанові Галицького районного суду м. Львова у справі №461/7366/16-а від 21.04.2017 за позовом ТОВ «Українські перспективи» до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за участі третьої особи ПАТ «Українська залізниця» про визнання протиправними та скасування наказів Департаменту економічного розвитку про демонтаж конструкцій зовнішньої реклами, які розміщені на підставі договорів товариства з ДТГО «Львівська залізниця» (правонаступник - ПАТ «Українська залізниця»).

Скасовуючи накази Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на демонтаж рекламних конструкцій ТОВ «Українські перспективи», суд дійшов висновку, що розміщення конструкцій ТОВ «Українські перспективи» за адресами відповідно до укладених договорів є рекламою на транспорті, для розміщення якої дозвіл органів місцевого самоврядування не вимагається, а дія Правил №569 на спірні відносини не поширюються.

Відповідач неодноразово вказує, що правовідносини між ТОВ «Українські перспективи» та ПАТ «Українська залізниця» щодо розміщення рекламних конструкцій на об`єктах та землях транспорту врегульовані господарськими договорами між: вказаними суб`єктами, відповідно, погоджується, що дія Правил №569 на вказані відносини не розповсюджується.

Наголошує, що суд першої інстанції на підставі аналізу приписів Закону України «Про рекламу», Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Закону України «Про транспорт», Закону України «Про залізничний транспорт», Земельного кодексу України дійшов вірного висновку про те, що розміщена на землях смуг відведення залізниці реклама, є рекламою, розміщеною на території підприємства залізничного транспорту, а відтак рекламою на транспорті.

ТОВ «Українські перспективи» було відмовлено у позові про зобов`язання ПАТ «Українська залізниця» укласти угоди про внесення змін в частині продовження терміну дії договору та терміну проведення рекламних послуг (Справа 910/6065/18), однак навіть після припинення строку договорів рекламні конструкції ТОВ «Українські перспективи» знаходяться на об`єктах залізничного транспорту, що є у власності ПАТ «Укрзалізниця» (в даному випадку мостах, переїздах, шляхопроводах за адресами, що вказані у оскаржуваному рішенні), що визнається учасниками судового розгляду.

Зобов`язання за договорами №Л/ДН-1-14201п/НЮ про надання рекламних послуг від 01.01.2014 та №Л/П-14227п/НЮ про надання рекламних послуг від 06.01.2014 припинилися частково, оскільки ТОВ «Українські перспективи», як рекламодавець, за умовами вказаних договорів зобов`язаний демонтувати рекламні конструкції після закінчення терміну дії цих договорів або ж відшкодувати витрати залізниці, пов`язані з їх демонтажем (пункти 3.3.10, 3.3.11 Договорів). Отже між ПАТ «Українська залізниця» та ТОВ «Українські перспективи» існують позадоговірні /деліктні взаємовідносини.

Наполягає на тому, що Виконком при ухваленні оспорюваного рішення вийшов за межі своїх повноважень, вирішивши затвердити комплексну схему розміщення рекламних засобів на землях транспорту та демонтувати рекламні конструкції, які розміщенні на землях транспорту (вздовж переїздів та шляхопроводів), в тому числі за адресами, де розміщені конструкції позивача, як реклама на транспорті.

Відтак, оскаржуване рішення є втручанням суб`єкта владних повноважень у двосторонні відносини між ТОВ «Українські перспективи» та АТ «Українська залізниця».\

Окрім того наголошує, що твердження відповідача про те, що конструкції позивача розміщені з порушенням п.3.7.4 ДСТУ 3887-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», ДБН В.2.3-4:2007 «Споруди транспорту. Автомобільні дороги» не знайшли відображення у матеріалах справи.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2025 апеляційну скаргу Виконкому було задоволено. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 в адміністративній справі № 813/2570/18 скасовано та у задоволенні позову ТОВ «Українські перспективи» відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 29.04.2026 касаційну скаргу ТОВ «Українські перспективи» задоволено частково. Скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2025 у справі №813/2570/18 та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому касаційний суд вказав, що пункти 3, 4 оспорюваного рішення Виконкому місять приписи індивідуального характеру, які стосуються конкретних рекламних конструкцій, розміщених на землях та об`єктах визначеного суб`єкта - АТ «Українська залізниця», та спрямовані на врегулювання конкретної ситуації щодо демонтажу та приведення у відповідність до Правил №569 рекламних засобів за вказаними в цьому рішенні адресами, у зв`язку із чим рішення Виконкому №535 від 25.05.2018 у частині пунктів 3-4 є актом індивідуальної дії.

ТОВ «Українські перспективи» є власником рекламних конструкцій, що розміщені за адресами визначеними в підпунктах 3.1.6, 3.1.7, 3.1.8, 3.2.4, 3.2.5, 3.2.6, 3.2.7 пункту 3 та пункті 4 оспорюваного рішення. Незважаючи на те, що вказане рішення безпосередньо позивачу не адресоване, однак його приписи мають безпосередній вплив на права та обов`язки позивача, як власника рекламних конструкцій, розміщених за визначеними у цьому рішенні адресами, оскільки передбачають їх демонтаж та обов`язок приведення у відповідність до встановлених вимог, а відтак таке рішення стосується прав та інтересів позивача і може бути предметом судового оскарження за його позовом. Тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірне в цій справі рішення не стосується прав та інтересів позивача та необґрунтовано відмовив у задоволенні позову з цієї підстави.

Водночас суд апеляційної інстанції фактично не перевірив законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо протиправності підпунктів 3.1.6, 3.1.7, 3.1.8, 3.2.4, 3.2.5, 3.2.6, 3.2.7 пункту 3 та пункту 4 рішення №535, стосовно яких була подана апеляційна скарга Виконкому.

Представник Виконкому у судовому засіданні апеляційного суду підтримала подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ТОВ «Українські перспективи» відмовити.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, 01.01.2014 ТОВ «Українські перспективи» та ДТГО «Львівська залізниця» (правонаступником якого є ПАТ «Українська залізниця») уклали договір № Л/ДН-1-14201п/НЮ про надання рекламних послуг від 01.01.2014, за умовами якого ТОВ «Українські перспективи» на об`єктах залізничного транспорту (окрім інших адрес) розміщено та встановлено у м. Львові: 4 конструкції (розміром 6м х 3м) по вул. Шевченка (станція Клепарів), 2 конструкції (розміром 6м х 3м) по вул. Винниця (вул.Омеляна Ковча), 1 конструкція (розміром 6м х 3м) по вул. Левандівська шляхопровід парна сторона.

Окрім того, 06.01.2014 ТОВ «Українські перспективи» та ДТГО «Львівська залізниця» (правонаступник – ПАТ «Українська залізниця») уклали договір № Л/П-14227п/НЮ про надання рекламних послуг від 06.01.2014, за умовами якого ТОВ «Українські перспективи» на об`єктах залізничного транспорту (окрім інших адрес) розміщено та встановлено у м. Львові: 3 конструкції (розміром 6м х 3м) вул. Пластова - Богданівська біля залізничного переїзду; 2 конструкції (розміром 6м х 3м) вул. Любінська (парна і непарна сторони на залізничному мості); 1 конструкція (розміром 12м х 3м) вул. Луганська непарна сторона; 1 конструкція розміром (6 м х 3 м) вул. Дж.Вашингтона; 1 конструкція розміром (6м х 3м) вул. Шевченка (станція Клепарів), 2 конструкції розміром (6м х 3м) вул. Опришківська, парна та непарна сторона, біля залізничного мосту; 2 конструкції (розміром 6м х 3м) вул. Б.Хмельницького, 176 парна та непарна сторона, біля залізничного переїзду.

21.04.2017 постановою Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/7366/16-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2017, задоволено позов ТОВ «Українські перспективи» до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, за участі третьої особи ПАТ «Українська залізниця» про визнання протиправними та скасування наказів Департаменту економічного розвитку про демонтаж конструкцій зовнішньої реклами, які розміщені на підставі договорів товариства з ДТГО «Львівська залізниця» (правонаступник – ПАТ «Українська залізниця»), скасовано накази Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про демонтаж конструкцій зовнішньої реклами, які належать на праві приватної власності ТОВ «Українські перспективи».

При цьому суд встановив, що рекламні конструкції, які виступають предметом вказаних договорів, належать ТОВ «Українські перспективи» на праві власності та розміщені на землях транспорту. Розміщення конструкцій ТОВ «Українські перспективи» за адресами відповідно до укладених договорів є рекламою на транспорті, для розміщення якої дозвіл органів місцевого самоврядування не вимагається, а дія Правил №569 на спірні відносини не поширюються.

19.02.2018 розпорядженням №44 Львівського міського голови утворено робочу групу з розв`язання проблем перенасичення земель транспорту у межах Львова рекламними конструкціями з представників Управління економіки Департаменту економічного розвитку ЛМР, Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» та представників РФ «Львівська залізниця ПАТ «Укрзалізниця».

25.05.2018 виконавчим комітетом Львівської міської ради прийнято рішення № 535 «Про затвердження схеми впорядкування земель транспорту у межах м. Львова рекламними конструкціями».

Пунктом 1 вказаного рішення передбачено затвердження комплексної схеми розміщення рекламних засобів на землях транспорту у межах м. Львова, а саме:

1.1. На мостах:1.1.1. вул. Богданівська – вул. С. Гайдучка (додаток 1).1.1.2. вул. Джерельна – вул. Хімічна (додаток 2).1.1.3. вул. В. Єрошенка – вул. В. Липинського – вул. Клепарівська (додаток3). 1.1.4. вул. Замарстинівська – вул. Л. Долинського (додаток 4).1.1.5. вул. Генерала В. Курмановича (додаток 5).1.1.6. вул. Опришківська (додаток 6).1.1.7. вул. Тунельна (додаток 7).1.1.8. просп. В. Чорновола (Міський палац культури ім. Гната Хоткевича) (додаток 8).

Згідно із пунктом 2 оспорюваного рішення передбачається забезпечення приведення рекламних засобів у відповідність до вимог комплексної схеми розміщення рекламних засобів на землях транспорту (на мостах) у межах м. Львова у строк до 01.06.2018.

Пункт 3 цього рішення передбачає демонтаж рекламних конструкцій з правої та лівої сторони автомобільних доріг вздовж переїздів та шляхопроводів у термін до 01.07.2018 з метою безпеки руху на залізничних переїздах та шляхопроводах, а саме:

3.1.«На переїздах: 3.1.1. вул. Зелена – вул. Дж. Вашингтона. 3.1.2. вул. Зубрівська, 3.1.3. вул. Левандівська – вул. Повітряна. 3.1.4. вул. Левандівська, 13. 3.1.5. вул. Луганська (магазин “Рукавичка“). 3.1.6. вул. Пластова. 3.1.7. вул. Б. Хмельницького (магазин “Фуршет“). 3.1.8. вул. Т. Шевченка, 180 (за готелем “НТОН“);

3.2. На шляхопроводах: 3.2.1. вул. Городоцька, 168 (ПАТ “Львівський хлібозавод № 1“). 3.2.2. вул. Княгині Ольги – вул. М. Аркаса. 3.2.3. вул. Кульпарківська, 93. 3.2.4. вул. Левандівська (автомобільний міст). 3.2.5. вул. Луганська – вул. Стрийська.3.2.6. вул. Любінська, 74. 3.2.7. вул. Сихівська – вул. Зелена. 3.2.8. вул. Сяйво. 3.2.9. вул. Т. Шевченка – вул. о. Омеляна Ковча».

У пункті 4 оспорюваного рішення передбачено забезпечити приведення рекламних засобів у відповідність до вимог Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету від 21.05.2010 № 569, встановити віддаль між наземними рекламними засобами, розміщеними в одну лінію, не менше ніж 100 м – для великоформатних рекламних засобів вздовж залізничних колій: вул. Брюховицька, вул. Дж. Вашингтона, вул. Тракт Глинянський, вул. Генерала В. Курмановича, вул. Луганська (від вул. Стрийської до просп. Червоної Калини), вул. Рудненська, вул. Тунельна, вул. Т. Шевченка. Термін: до 01.09.2018.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, на час прийняття 25.05.2018 Виконкомом рішення №535 під його дію потрапили рекламні конструкції ТОВ «Українські перспективи» розміщені за такими адресами у м. Львові:

1 конструкція (розміром 6м х 3м) по вул. Єрошенка, біля залізничного мосту, встановлена згідно з договором № Л/П-14227п/НЮ (пп. 1.1.3 п.1, п.2 рішення);

1 конструкція (розміром 6м х 3м) по вул. Варшавська – Єрошенка, на залізничному мості, встановлена згідно з договором № Л/П-14227п/НЮ (пп. 1.1.3 п.1, п.2 рішення);

2 конструкції (розміром 6м х 3м) по вул. Опришківська, парна та непарна сторона, біля залізничного мосту, встановлені згідно з договором № Л/П-14227п/НЮ (пп. 1.1.7 п.1, п.2 рішення);

3 конструкції (розміром 6м х 3м) по вул. Пластова - Богданівська біля залізничного переїзду, встановлені згідно з договором № Л/П-14227п/НЮ (пп. 3.1.6 п.3 рішення);

2 конструкції (розміром 6м х 3м) по вул. Б.Хмельницького, 176, парна та непарна сторона, біля залізничного переїзду, встановлені згідно з договором № Л/П-14227п/НЮ (пп. 3.1.7 п.3 рішення);

4 конструкції (розміром 6м х 3м) по вул. Шевченка (станція Клепарів), встановлені згідно з договором № Л/ДН-1-14201п/НЮ (пп. 3.1.8 п.3 рішення);

1 конструкція (розміром 6м х 3м) по вул. Левандівська, шляхопровід, парна сторона, встановлені згідно з договором № Л/ДН-1-14201п/НЮ (пп. 3.2.4 п.3 рішення);

1 конструкція (розміром 12м х 3м) по вул. Луганська, непарна сторона, встановлена згідно з договором № Л/П-14227п/НЮ (пп. 3.2.5 п.3 рішення);

1 конструкція (розміром 6м х 3м) по вул. Стрийська, парна сторона, встановлена згідно з договором № Л/П-14227п/НЮ (пп. 3.2.5 п.3 рішення);

2 конструкції (розміром 6м х 3м) по вул. Любінська, парна сторона, встановлена згідно з договором № Л/П-14227п/НЮ (пп. 3.2.6 п.3 рішення);

2 конструкції (розміром 6м х 3м) по вул. Зелена – Сихівська, біля залізничного переїзду, встановлені згідно з договором № Л/П-14227п/НЮ (пп. 3.2.7 п.3 рішення);

2 конструкції (розміром 6м х 3м) по вул. Луганська, непарна сторона, встановлені згідно з договором № Л/П-14227п/НЮ та № Л/ДН-1-14201п/НЮ (п 4 рішення в частині адреси вул. Луганська (від вул. Стрийської до просп. Червоної Калини).

Суд першої інстанції слушно звернув увагу на те, що у період з квітень - липень 2018 року територіальними підрозділами регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» ТОВ «Українські перспективи» було виставлено рахунки на оплату за послуги по розміщенню рекламних конструкцій згідно з договорами №Л/П-14227п/НЮ від 06.01.2014 та №Л/ДН-1-14201п/НЮ від 01.01.2014, а також підписано акти наданих послуг, що підтверджує наявність договірних відносини між ТОВ «Українські перспективи» та ДТГО «Львівська залізниця» з приводу надання рекламних послуг станом на час прийняття відповідачем оспорюваного рішення.

Поза тим, рішенням господарського суду Львівської області від 23.09.2021 у справі №910/6065/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.11.2022, було відмовлено у позові ТОВ "Українські перспективи" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання укладеними між сторонами правочинів, а саме угоди про внесення змін до договору від 06.01.2014 № Л/П-14227п/НЮ; угоди про внесення змін до договору від 06.01.2014 № Л/Т-14230п/НЮ; угоди про внесення змін до договору від 01.01.2014 № Л/Е-17883п/НЮ; угоди про внесення змін до договору від 06.01.2014 № Л/МЧЛьвів-14235п/НЮ; угоди про внесення змін до договору від 01.01.2014 № Л/ДН-1-14201п/НЮ; угоди про внесення змін до договору від 27.02.2018 № 47ТУ-12БМЕС-18/10; угоди про внесення змін до договору від 27.02.2018 №48ТУ-12БМЕС-18/10; угоди про внесення змін до договору №ПК/ВокЛьвів-18/25д-ПКЮ від 23.01.2018 у частині продовження терміну дії договору та терміну проведення рекламних послуг до 31.03.2023.

При цьому за час розгляду справи частина рекламних конструкцій ТОВ «Українські перспективи», розміщених на об`єктах залізничного транспорту у м. Львові, а саме: 1 конструкція (розміром 6м х 3м) по вул. Єрошенка, біля залізничного мосту; 1 конструкція (розміром 6м х 3м) по вул. Варшавська – Єрошенка, на залізничному мості; 2 конструкції (розміром 6м х 3м) по вул. Опришківська, парна та непарна сторона, біля залізничного мосту; 3 конструкції (розміром 6м х 3м) по вул. Шевченка (станція Клепарів) були демонтовані.

Станом на час вирішення спору судом першої інстанції строк дії договору №Л/ДН-1-14201п/НЮ про надання рекламних послуг від 01.01.2014 та договору №Л/П-14227п/НЮ про надання рекламних послуг від 06.01.2014 закінчився, однак рекламні конструкції, встановлені позивачем за умовами вказаних договорів, розміщені за адресами, що потрапляють під дію підпунктів 3.1.6, 3.1.7, 3.1.8, 3.2.4, 3.2.5, 3.2.6, 3.2.7 пункту 3 та пункту 4 оспорюваного рішення демонтовані не були. Водночас за умовами вказаних договорів після закінчення терміну їх дії ТОВ «Українські перспективи» зобов`язувалося демонтувати рекламні такі конструкції або відшкодувати витрати, пов`язані з їх демонтажем (пункти 3.3.10, 3.3.11 договорів).

ТОВ «Українські перспективи» не погодилося із правомірністю рішення Виконкому від 25.05.2018 №535 та звернулося до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

Наявність у ТОВ «Українські перспективи» права на оскарження вказаного рішення відповідача підтверджена постановою Верховного Суду від 29.04.2026 у справі, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи та наданих поясненнях, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про те, щ для розміщення реклами на транспорті дозвіл органів місцевого самоврядування не вимагається, а відтак дія Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, як такі що регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та які визначають порядок на розміщення та надання дозволів, порядок нагляду, контролю за виконанням вказаних правил, в тому числі демонтажу такої реклами тощо, на спірні правовідносини не поширюються.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами регламентовано приписами Закону України «Про рекламу» (далі – Закон №270/96-ВР).

Відповідно до визначень термінів, наведених у у статті 1 вказаного Закону, реклама буває таких видів:

внутрішня реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються;

зовнішня реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; реклама на транспорті, реклама, що розміщується на території транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Відтак, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що реклама на транспорті є окремим видом реклами, що має ряд спільних ознак із зовнішньою та внутрішньою рекламою, та водночас має певні особливості, а також окремий порядок регулювання розповсюдження реклами.

Частиною 1 статті 16 Закону №270/96-ВР передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Натомість за приписами частини 1 статті 18 Закону №270/96-ВР розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об`єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами).

За умови розміщення реклами на транспорті з дотриманням вимог безпеки і правил дорожнього руху забороняється вимагати від власників транспортних засобів отримання дозволів, погоджень, інших документів щодо розміщення реклами (частина 3 статті 18 Закону №270/96-ВР).

На підставі наведених правових норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що для розміщення реклами на транспорті отримання дозволів органів місцевого самоврядування, як це передбачено для реклами зовнішньої, не передбачено, а її розміщення погоджується лише з власниками об`єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами).

ПАТ «Укрзалізниця» відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» є публічним акціонерним товариством залізничного транспорту загального користування, утвореним згідно цього ж Закону.

У відповідності до статті 67 Земельного кодексу України (далі – ЗК) до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту.

За приписами статті 68 ЗК до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про транспорт» передбачено, що землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту.

За приписами статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про транспорт».

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Для забезпечення у межах смуги відведення нормальної експлуатації залізничних колій, ліній електропостачання та зв`язку, інших пристроїв та об`єктів залізничного транспорту загального користування, а також у місцях, де є небезпека зсувів, обвалів, розмивів, селей, снігозанесень та інших небезпечних впливів, встановлюються охоронні зони.

Охоронні зони - ділянки землі, прилеглі до земель залізничного транспорту загального користування і необхідні для забезпечення збереження, міцності та стійкості споруд, пристроїв та інших об`єктів залізничного транспорту.

Порядок встановлення охоронних зон, їх розміри і режим користування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із положеннями статті 7 Закону України «Про залізничний транспорт» відносини підприємств залізничного транспорту з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України.

До компетенції цих органів належать: контроль за роботою залізничного приміського пасажирського транспорту і вокзалів, погодження тарифів у приміських сполученнях, погодження питання щодо пунктів зупинок, закриття залізничних станцій для обслуговування пасажирів, автомобільних переїздів через залізничні колії.

На місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування покладається організація виконання робіт з благоустрою привокзальних площ, спорудження та впорядкування під`їздів до залізничних станцій, забезпечення їх телефонним зв`язком та транспортним сполученням з населеними пунктами за місцем розташування станцій, запобігання правопорушенням на залізничному транспорті. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування взаємодіють з підприємствами залізничного транспорту з метою поліпшення використання транспортних засобів власниками вантажів, злагодженої роботи з іншими видами транспорту, розвитку (в тому числі на пайових засадах) транспортної і соціальної інфраструктури щодо обслуговування пасажирів та економіки регіонів.

У відповідності до матеріалів справи предметом регулювання оскаржуваного рішення Виконкому є затвердження комплексної схеми розміщення рекламних засобів на землях транспорту у межах м. Львова, зокрема, на мостах, шляхопроводах, переїздах.

При цьому суд першої інстанції, виходячи із наведених правових норм, на думку апеляційного суду, обґрунтовано вказав на те, що особливості правового статусу земель залізничного транспорту дають підстави для висновку, що розміщення реклами на транспорті не передбачає отримання дозвіл органів місцевого самоврядування, а відтак дія Правил № 569, що регулюють відносини, пов`язані із розміщенням зовнішньої реклами у населеному пункті, на спірні правовідносини не поширюються.

Отже, при ухваленні оспорюваного рішення № 535 «Про затвердження схеми впорядкування земель транспорту у межах м. Львова рекламними конструкціями» від 25.05.2018 Виконком при затверджені комплексної схеми розміщення рекламних засобів на землях транспорту, а відтак визначаючи порядок демонтажу рекламних конструкцій, що розміщенні на землях транспорту (вздовж переїздів та шляхопроводів), у тому числі за адресами, де розміщені рекламні конструкції позивача, вийшов за межі своїх повноважень.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено приписами частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі №813/2570/18 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар

Постанова у повному обсязі складена 24 серпня 2026 року.