Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №309/3743/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 309/3743/25 пров. № А/857/40234/26

суддя в 1-й інстанції – Кемінь В.Д.

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кушнір В.О.,

суддів Ільчишин Н.В., Носа С.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Плесак М.В.

представника позивача не з`явився

представника відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 09 липня 2026 року у справі №309/3743/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

1.1. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення за ст.126 ч.1 КУпАП серії ЕНА №5828950 від 29.09.2025 року.

1.2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 09 липня 2026 року позов задоволено повністю.

1.3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що процедура притягнення позивача до адміністративної відповідальності була проведена із дотриманням вимог КУпАП, позивачу було забезпечено можливість реалізації його процесуальних прав, а докази, покладені в основу постанови, були доведені до його відома та надані для ознайомлення. Відтак, постанова у справі про адміністративне правопорушення є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

1.4.ПОЗИЦІЯ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

1.5. МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ТА ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Учасники справи у судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

2.1 ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5828950 від 29.09.2025 року позивача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Згідно оскаржуваної постанови 29.09.2025 року о 10:29:42 на трасі М06 790км. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, рухався зі швидкістю 79км/год в зоні дії знаку 3.29 "обмеження максимальної швидкості руху транспортного засобу 50км/год", чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху транспортного засобу на 29 км/год. Швидкість у транспортного засобу вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортного засобу TruCam TC 008401, при цьому не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив абз.«а» п.2.4 ПДР керування транспортного засобу особою, не пред`явила посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірна постанова була винесена без будь-яких доказів вини позивача, не надано доказів порушення позивачем абз.«а» п.2.4 ПДР України, зокрема вказав, що у постанові зазначені всі реквізити посвідчення водія ОСОБА_1 РР8201959, тобто у поліцейського були відомості про наявність у позивача водійського посвідчення. Також суд визнав, що порушена процедура розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема не надано водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.

2.2. ДОВОДИ ТА МОТИВИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», установлюють Правила дорожнього руху України (далі - ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України установлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.

Приписами підпункту «б» пункту 12.9 ПДР України визначено, що водієві забороняється:

- перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Положеннями ч.1 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п.2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п.2.4 Правил дорожнього руху України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 32 цього Закону поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, зокрема, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність документів, зазначених у пункті 2.1 ПДР України, кореспондується з обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Згідно із положеннями ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідачем до матеріалів справи додано зокрема відеозапис з нагрудної камери поліцейського.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши вказаний відеозапис, встановив, що представником поліції було належним чином повідомлено причину зупинки транспортного засобу позивача та заявлено вимогу про надання для ознайомлення посвідчення водія. На вказану вимогу ОСОБА_1 відмовився надати представнику поліції для ознайомлення посвідчення водія ні у вигляді фізичного бланку посвідчення водія встановленої форми, ні в електронній формі через мобільний застосунок «Дія», що свідчить про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Апеляційний суд критично оцінює доводи суду першої інстанції щодо того, що у поліцейського були відомості про наявність у позивача водійського посвідчення, адже адміністративна відповідальність відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП настає зокрема за не пред`явлення у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явлення електронного посвідчення водія.

Згідно аналізу відеозапису з нагрудної камери поліцейського судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не було надано на вимогу поліцейського, посвідчення водія для ознайомлення з останнім, що містить у собі склад адміністративного правопорушення.

Натомість, як підтверджується відеозаписом, позивач демонстрував поліцейському у мобільному застосунку «Дія» виключно документ, що посвідчує особу, а не електронне посвідчення водія. При цьому поліцейський неодноразово роз`яснював позивачу, що відповідно до пункту 2.1 «а», пункту 2.4 Правил дорожнього руху України та статті 16 Закону України «Про дорожній рух» він зобов`язаний пред`явити саме посвідчення водія відповідної категорії, а також попереджав про настання адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП у разі невиконання цієї законної вимоги.

Судом встановлено, що відомості щодо наявності у позивача посвідчення водія були отримані поліцейським виключно шляхом перевірки інформації в інформаційно-пошуковій системі Національної поліції України (ІПНП).

Разом із тим, суд погоджується із твердженнями відповідача, що встановлення поліцейським факту видачі особі посвідчення водія або перевірка відповідної інформації за державними інформаційними базами жодним чином не звільняє водія від встановленого законом обов`язку мати при собі та пред`явити на законну вимогу поліцейського посвідчення водія.

Верховний Суд у постанові від 09.08.2019 у справі №760/20247/16-а дійшов висновку, що право поліцейського перевіряти документи кореспондується з обов`язком водія мати їх при собі та пред`явити на вимогу поліцейського. При цьому сам факт непред`явлення посвідчення водія для перевірки є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 537/2324/17, від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 29.04.2020 у справі №310/4923/17.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час дослідження вищезазначеного відеозапису колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 під час розгляду справи про винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення було заявлено клопотання про використання ним свого конституційного права на захист. У зв`язку з цим, ним заявлено ще одне клопотання про відкладення розгляду справи щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у зв`язку з тим, щоб позивач міг реалізувати зазначене право шляхом залучення до справи адвоката або спеціаліста у галузі права, так як чинного договору про надання правової допомоги у нього наразі немає.

Обидва клопотання були відхиленні працівником поліції який розглядав справу про винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Оцінюючи вказані дії відповідача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Справи, які віднесено до компетенції Національної поліції, відповідають вимогам ч.4 ст.258 КУпАП - постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення. Працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанову у справах про адміністративні правопорушення з порушенням ПДР на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до частини 9 статті 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Положення цієї частини не застосовуються у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), а також правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.

Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1-126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Судом було встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 виявив бажання скористатись правовою допомогою. Однак, відповідачем на порушення права особи скористатися правовою допомогою відмовлено у клопотанні про відкладення розгляду справи для можливості укласти відповідний договір про надання правової допомоги.

Наведене свідчить, що відповідачем під час винесення постанови були грубо порушені норми діючого законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на правову допомогу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такими діями відповідач порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить переконання, що постанова серії ЕНА №5828950 від 29.09.2025 року, винесена поліцейським, інспектором 2 взводу 4 роти УПП бат. УПП в Закарпатській області Митровка Р.Я., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП, не може вважатися законною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

2.3. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки висновок суду першої інстанції по суті спору є правильним, а наведений мотив підлягає заміні, рішення суду першої інстанції належить змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а апеляційну скаргу - задовольнити частково.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, —

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 09 липня 2026 року у справі №309/3743/25 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 09 липня 2026 року у справі №309/3743/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. О. Кушнір

судді Н. В. Ільчишин

С. П. Нос

Повне судове рішення складено 24.08.26