Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №140/13777/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/13777/24 пров. № А/857/33892/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року про відмову у задоволенні заяви про накладення штрафу (головуючий суддя – Сорока Ю.Ю.) постановлену у порядку письмового провадження в м. Луцьк у справі № 140/13777/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року адміністративний позов у справі № 140/13777/24 задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 26 травня 2024 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії;

в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі №140/13777/24 без змін.

24 грудня 2025 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у встановлений судом строк надати звіт про виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволено.

Зобов`язано відповідача у тридцятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали подати до Волинського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у цій справі в частині зобов`язання здійснити з 26 травня 2024 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796, а також провести відповідний перерахунок і виплату пенсії.

03 березня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання судового рішення, штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання судового рішення, штрафу.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення на час звернення заявника із відповідною заявою не сплив, а тому відсутні передбачені частиною другою статті 382 КАС України правові підстави для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу за неподання звіту про виконання судового рішення. За таких обставин заява про накладення штрафу є передчасною та задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року про відмову у задоволені заяви про накладення штрафу скасувати та її вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції під час розгляду питання накладення на керівника відповідача штрафу не врахував те, що відповідачем не повністю виконано рішення суду та продовжується виплата у зменшеному розмірі.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та подану заяву про встановлення судового контролю по виконанню судового рішення, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

На виконання приписів статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до частин першої, другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту та накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, застосування передбачених частиною другою статті 382 КАС України заходів процесуального примусу можливе лише після закінчення встановленого судом строку для подання звіту про виконання судового рішення та за наявності відповідних підстав, зокрема у разі неподання такого звіту або встановлення факту невиконання судового рішення за результатами його розгляду.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що копію ухвали від 18 лютого 2026 року відповідач отримав 18 лютого 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, перебіг встановленого судом тридцятиденного строку для подання звіту про виконання судового рішення розпочався 19 лютого 2026 року та на момент надходження до суду заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу (03 березня 2026 року) не закінчився.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення на час звернення заявника із відповідною заявою не сплив, а тому відсутні передбачені частиною другою статті 382 КАС України правові підстави для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу за неподання звіту про виконання судового рішення.

За таких обставин, як це слушно зауважив суд першої інстанції, заява про накладення штрафу є передчасною та задоволенню не підлягає.

Тому, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про накладення штрафу за невиконанням судового рішення судом першої інстанції не допущено порушення вимог статті 382 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

За таких обставин, з врахуванням статті 316 КАС України, прецедентної практики ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції, правильно встановлено обставини справи та додержано норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року про відмову у задоволенні заяви про накладення штрафу у справі № 140/13777/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний