Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №140/13777/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/13777/24 пров. № А/857/33122/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення (головуючий суддя – Сорока Ю.Ю.) постановлену у порядку письмового провадження в м. Луцьк у справі № 140/13777/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року адміністративний позов у справі № 140/13777/24 задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 26 травня 2024 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено/

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі №140/13777/24 без змін.

24 грудня 2025 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у встановлений судом строк надати звіт про виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволено. Зобов`язано відповідача у тридцяти денний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали подати до Волинського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у цій справі в частині зобов`язання здійснити з 26 травня 2024 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796, а також провести відповідний перерахунок і виплату пенсії.

19 березня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України у Волинський області подало до суду звіт про виконання рішення суду.

23 березня 2026 року, 03 квітня 2026 року та 10 квітня 2026 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 , в яких останній просив прийняти ухвалу про відмову у прийнятті звіту, оскільки розмір пенсії, обчисленої боржником, не відповідає розміру пенсії згідно рішення суду, а також просив встановити новий строк на подання звіту.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Волинський області про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі №140/13777/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

Постановляючи ухвалу про прийняття звіту суд першої інстанції виходив з того, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі №140/13777/24 в частині, щодо якої ухвалою суду від 18 лютого 2026 року встановлено судовий контроль, відповідачем виконано, а поданий звіт підтверджує вчинення ним необхідних дій, спрямованих на реалізацію зазначеного судового рішення.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року про прийняття звіту скасувати; відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про виконання рішення суду. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд фактично визнав рішення виконаним лише на підставі перерахунку пенсії, незважаючи на те, що заборгованість фактично не виплачена. Вважає, що суд першої інстанції, приймаючи звіт про виконання рішення суду за відсутності фактичної виплати присуджених коштів, фактично визнав належним виконанням рішення суду формальне вчинення дій без реального відновлення порушеного права позивача.

Враховуючи положення статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, подану заяву про встановлення судового контролю по виконанню судового рішення та звіт про виконання рішення суду, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічна норма закріплена в ст. 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.1 ст. 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст. 381-1 КАС України, суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із заявою про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, в порядку 382 КАС України.

За приписами частини 1 статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу (частина перша статті 382-3 КАС України).

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (частина третя статті 382-3 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: «Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи».

Суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у цій справі, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 26 травня 2024 року індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії.

З поданого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області звіту про виконання судового рішення судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі №140/13777/24 відповідачем проведено перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 з 26 травня 2024 року із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796. У зв`язку з цим проведено відповідний перерахунок пенсії, починаючи з 26 травня 2024 року.

Згідно зі звітом відповідача, виплата перерахованого розміру пенсії, у тому числі суми доплати за період з 26 травня 2024 року по 20 листопада 2025 року, здійснюється у порядку, встановленому чинним законодавством.

Сума заборгованості, визначена за результатами проведеного перерахунку за період з 26 травня 2024 року по 20 листопада 2025 року, становить 136 909,96 грн та облікована в підсистемі «Реєстр судових рішень» інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, що підтверджується наданими до звіту документами. Виплата зазначеної суми здійснюється за окремою бюджетною програмою відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №821 (далі - Постанова №821), та в межах бюджетних призначень, передбачених на відповідну мету.

Відповідач зазначив, що виплата пенсії позивачу здійснюється у порядку, визначеному Постановою №821, відповідно до якого після виконання судового рішення шляхом проведення перерахунку пенсії визначається різниця між розміром пенсії, який отримує особа, та розміром пенсії, встановленим на виконання рішення суду, а виплата відповідних сум здійснюється за процедурою, встановленою зазначеним Порядком.

Зазначив, що відповідно до пункту 4 Постанови №821 видатки на виплату нарахованих за рішеннями суду сум пенсій за минулий час та перерахованих пенсій за такими рішеннями здійснюються за окремими напрямами, передбаченими у бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету.

Згідно з пунктами 5, 6 Постанови №821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, включеним до відповідного переліку, в межах бюджетних асигнувань, передбачених на відповідний рік. Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду також здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету та бюджету Пенсійного фонду України.

Пунктом 7 Постанови №821 передбачено, що для забезпечення виплат за рішеннями суду виплата пенсій проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням, але не більшій від належної до виплати суми, яка обліковується у відповідному переліку.

Отже відповідач вважає, що Постанова №821 встановлює спеціальний механізм виплати сум, нарахованих на виконання судових рішень, який передбачає здійснення таких виплат у межах бюджетних асигнувань та відповідно до визначеної законодавством процедури.

Водночас зі змісту поданого звіту убачається, що на виконання рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, визначено суму заборгованості, внесено відповідні відомості до Реєстру судових рішень та розпочато її виплату у порядку, встановленому Постановою №821.

Так, у лютому 2026 року позивачу виплачено частину заборгованості, що виникла внаслідок проведення перерахунку пенсії на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі №140/13777/24, а саме: 3 849,00 грн поточної заборгованості та 6 118,00 грн заборгованості за минулий період, що підтверджується наданими відповідачем доказами.

Відповідно до частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль спрямований на забезпечення належного виконання судового рішення, а під час розгляду поданого звіту суд перевіряє фактичне вчинення суб`єктом владних повноважень дій, покладених на нього судовим рішенням.

Оцінюючи поданий звіт та додані до нього документи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем здійснено всі залежні від нього дії щодо виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі №140/13777/24, а саме проведено індексацію та перерахунок пенсії позивача відповідно до вимог судового рішення, визначено суму належних до виплати коштів, внесено відповідні відомості до Реєстру судових рішень та розпочато виплату нарахованих сум у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Щодо доводів апелянта про скасування Постанови №821, апеляційний суд зазначає таке.

Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, зокрема, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.

Таким чином, 08.06.2026 рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/51895/25 набрало законної сили, у зв`язку з чим з 08.06.2026 постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 є нечинною.

Разом з тим, до 08.06.2026 Постанова №821 була чинною і відповідач повинен був керуватися нею у своїй діяльності.

З огляду на те, що на день подання звіту 19 березня 2026 року Постанова №821 була чинною, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про надання відповідачем належних доказів виконання судового рішення, в тому числі в частині проведення пенсійних виплат та відповідність звіту вимогам статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, отже відсутність підстав для його неприйняття.

Щодо доводів апелянта про вилучення відповідачем під час індексації його пенсії заробітної плати з березня 2022 року по вересень 2022 року то апеляційний суд зазначає, що такі обставини не були предметом дослідження судом першої інстанції при вирішенні спору по суті на рішення у справі, про виконання якого позивач просив зобов`язати відповідача подати до суду звіт, а тому такі не входять до предмета судового контролю.

При прийнятті рішення судом апеляційної інстанції також враховано, що частиною першою статті 87 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу строкової служби та членам їхніх сімей, пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом; сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі категорії осіб, передбачені законом; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, пенсій за особливі заслуги перед Україною, встановлених законом, державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», а також на покриття різниці між розміром пенсії, обчисленим відповідно до абзаців першого та третього частини першої, частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (пп. «а» п. 9).

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423 (далі -Положення № 423), Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства лід час надання соціальної підтримки (державна допомога, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що проводяться за рахунок державного бюджету, соціальні послуги), державне регулювання та нагляд за дотриманням норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій у солідарній системі.

Згідно з частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пунктів 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 року № 1152 затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік. У бюджеті Пенсійного фонду України на 2025 рік на видатки за рахунок коштів Державного бюджету України на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду виділено 250 млн. грн. Механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду, який передбачає здійснення виплат за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати визначено пунктом 25 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік”.

Отже виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.

Неодноразово Верховний Суд у своїх рішеннях зазначав, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу на керівника управління не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18 та у справі № 560/523/19 за адміністративним провадженням № K/9901/7195/20 від 23 квітня 2020 року та у справі № 420/70/19 від 07.11.2019 року.

Так, матеріалами справи підтверджено, що Головне управління не відмовлялось від виконання рішення суду, а виконало його у межах своїх повноважень.

Водночас, порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Слід зауважити, що з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати. Метою ж внесення змін до процесуального закону було забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Слід зауважити, що аналізуючи приписи абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України колегія суддів зазначає, що оскільки рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили, не виконується в частині виплати нарахованих грошових коштів, а отже позивач не позбавлений права просити суд першої інстанції застосувати такий інститут, що пов`язаний з виконанням судового рішення, як зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі №140/13777/24 в частині, щодо якої ухвалою суду від 18 лютого 2026 року встановлено судовий контроль, відповідачем виконано, а поданий звіт підтверджує вчинення ним необхідних дій, спрямованих на реалізацію зазначеного судового рішення.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про виконання рішення суду по справі №140/13777/24, а відтак підстави задоволення апеляційної скарги позивача відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

За таких обставин, з врахуванням статті 316 КАС України, прецедентної практики ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції, правильно встановлено обставини справи та додержано норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення у справі № 140/13777/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний