Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №380/4604/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/4604/24 пров. № А/857/27466/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року (головуючий суддя – Качур Р.П.) постановлену у порядку письмового провадження в м. Львів у справі № 380/4604/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 380/4604/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 13.02.2024 № 134850012145 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.02.2024, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1986 по 16.05.1987 у Львівському середньому професійно-технічному училищі № 58 та службу в Армії з 16.05.1987 по 15.05.1989, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 807 (вісімсот сім) грн 50 коп.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2026 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі № 380/4604/24 скасовано в частині відмовлених позовних вимог, та в цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 25.05.1989 по 13.10.1999 у Жидачівській районній друкарні на посаді складача на рядковідливних складальних машинах (лінотипіст) з оплатою праці по 5 розряду (наказ від 25.05.1989 № 18).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.02.2024, зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 25.05.1989 по 13.10.1999 у Жидачівській районній друкарні на посаді складача на рядковідливних складальних машинах (лінотипіст) з оплатою праці по 5 розряду (наказ від 25.05.1989 № 18 ) відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. У решті оскаржуване судове рішення залишено без змін.

Позивачем 25.04.2026 подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №380/4604/24.

Заява обґрунтована тим, що постанова апеляційного суду набрала законної сили 05.03.2026 року, проте станом на 25.04.2026 року залишається невиконаною.

Позивач на адресу суду подав додаткові пояснення, у яких вказав, що у новій відмові відповідач підтвердив наявність у нього 10 років 4 місяців 20 днів пільгового стажу. Згідно з абз. 2 п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, це дає право на зниження віку на 4 роки, тобто право на пенсію з 01.02.2025 р. (у 56 років). Відмова у призначенні пенсії за наявності визнаного самим ПФУ права на неї свідчить про свідоме затягування виконання рішення суду та некомпетентність керівництва ГУ ПФУ у Волинській області.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю та подання звіту про виконання рішення суду у справі № 380/4604/24.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що з долучених позивачем до заяви доказів, зокрема рішення про відмову у призначенні пенсії від 25.03.2026 № 134850012145 суд встановив, що Головним Управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, на виконання рішення суду у справі № 380/4604/24 зараховано позивачу до страхового стажу період навчання з 01.09.1986 по 16.05.1987, та службу в армії з 16.05.1987 по 15.05.1989, та до пільгового стажу період роботи з 25.05.1989 по 13.10.1999. ГУ ПФУ у Волинській області повторно розглянуто заяву позивача, за результатом розгляду якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, та запропоновано позивачу для вирішення питання щодо призначення пенсії з урахуванням наявного стажу повторно подати заяву про призначення пенсії. За таких обставин, суд дійшов висновку, що судове рішення виконано відповідачем, а позивач, по суті, не згоден із тим, яким чином відповідач його виконав. Суд звернув увагу, що при винесенні рішення у справі № 380/4604/24 питання про призначення пенсії позивачу судом не досліджувалося. Тому суд вважав, що Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в межах покладених судом зобов`язань та відповідно до чинного на момент виконання судового рішення законодавства виконало рішення суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року про відмову у задоволені заяви про встановлення судового контролю та подання звіту про виконання рішення суду у справі № 380/4604/24 скасувати та її вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що за розрахунком самого ПФУ, його пенсійний вік знижується на 4 роки (10 р. / 2,5 р.), що дало йому безумовне право на пенсію з 01.02.2025 (у віці 56 років). Відповідно до практики Верховного Суду, якщо під час розгляду справи або виконання рішення особа набула право на пенсію, вона має бути призначена автоматично за результатами перегляду первинної заяви від 06.02.2024. Відмова ПФУ призначити пенсію навіть з 01.02.2025 та вимога подати нову заяву у 2026 році є актом свавілля, що спрямований на позбавлення його законних виплат за минулий період.

Враховуючи положення статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та подану заяву про встановлення судового контролю по виконанню судового рішення, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до статей 129, 129-1 Конституції України обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічна норма закріплена в ст. 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.1 ст. 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст. 381-1 КАС України, суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, в порядку 382 КАС України.

За приписами частини 1 статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч.2 ст. 382-1 КАС України).

Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.97 у справі «Горнсбі проти Греції»(«Hornsby v. Greece», заява № 18357/91) суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

У рішенні у справі «Трихліб проти України» (рішення від 20 вересня 2005 року, заява № 58312/00) Європейський суд вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції покладає на Договірні Сторони обов`язок організувати правову систему таким чином, щоб їх повноваження відповідали її вимогам. Право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення, призупинення виконання судового рішення може бути виправдане, тільки якщо це є необхідністю для задоволення суспільних потреб або вирішення проблем громадського характеру.

Про важливість забезпечення гарантованого права особи на судовий захист в частині виконання судового рішення також зазначається у Висновку Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) №13 (2010) щодо ролі суддів у виконанні судових рішень, а саме, що ефективне виконання обов`язкового судового рішення є фундаментальним елементом принципу верховенства права. При цьому наголошується, що незалежність судової влади і право на справедливий судовий розгляд є даремними, якщо рішення не виконується.

Проблема невиконання остаточних рішень проти держави розглядалась у пілотному рішенні ЄСПЛ проти України у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04), а також у ряді інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання.

У пункті 53 цього рішення ЄСПЛ зауважив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Войтенка; рішення у справі «Ромашов проти України», № 67534/01, від 27.07.2004; у справі «Дубенко проти України», № 74221/01, від 11.01.2005; та у справі «Козачек проти України», № 29508/04, від 07.12.2006).

ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до неї та вказав, що вони є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв`язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач у своїй заяві покликається на те, що немає належного підтвердження зарахування всіх необхідних періодів для призначення пенсії.

Апеляційний суд такі аргументи позивача приймає до уваги і зазначає, що відповідач доказів на спростування їх не надав, заперечень щодо поданої заяви про встановлення судового контролю до суду не скерував.

Водночас судом апеляційної інстанції враховано приписи п. 2 ч.1 ст. 382 КАС України в яких законодавцем визначено, що в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що у контексті праворозуміння інституту судового контролю за виконанням рішення суду, суд повинен врахувати, що такий контроль передбачено з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, тому суд повинен займати активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

У рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine, заява № 40450/04,) ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до неї та вказав, що вони є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв`язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку наведеним заявником обставинам, враховуючи, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що з метою належного виконання рішення суду необхідно зобов`язати відповідача подати суду звіт щодо вчинення дій на виконання рішення суду.

Враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, що має наслідком скасування ухвали та задоволення вимог заяви.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі № 380/4604/24 скасувати та ухвалити постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області протягом 10 днів з дати отримання цієї постанови, подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2026 року у справі № 380/4604/24.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний