Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №260/9236/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/9236/25 пров. № А/857/31967/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О. І.,

Запотічного І. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року (головуючий суддя Іванчулинець Д.В.), ухвалене в порядку письмового провадження в м. Ужгород, у справі № 260/9236/25 за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського відділу Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа – Закарпатська митниця, про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

17.11.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника – адвоката Мельник Ярослава Юрійовича (далі – представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Ужгородського відділу Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), третя особа – Закарпатська митниця, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби у Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лящевського Олександра Ростиславовича про відкриття виконавчого провадження № 75202529 від 04 червня 2024 року.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виконавче провадження за №74283016, в рамках якого винесено постанову від 26.02.2024 року про відкриття виконавчого провадження, закінчено та не відновлювалося. Натомість 04.06.2024 року було відкрито, а не відновлено, нове виконавче провадження №75202529 на підставі виконавчого листа, пред`явленого стягувачем. Із заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження не убачається, що строк пред`явлення даного виконавчого документа до виконання переривався. Натомість, Державним виконавцем Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лящевським Олександром Ростиславовичем в порушення норм закону було відкрито виконавче провадження №75202529, а тому такі дії є протиправними, а постанова такою, що підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Закарпатська митниця подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року та у задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що постанова в справі про порушення митних правил № 0200/30500/21 від 23 березня 2021 року про стягнення штрафу з громадянина ОСОБА_1 винесена Закарпатською митницею Держмитслужби як органом, уповноваженим розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, відповідає вимогам, встановленим законом, набрала законної сили та пред`явлена на виконання з дотриманням встановлених Законом України «Про виконавче провадження» строків. Проте, внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , які полягали у наданні виконавцю рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2021 року по справі № 303/2616/21, яким скасовано постанову Закарпатської митниці в справі про порушення митних правил № 0200/30500/21 від 23 березня 2021 року, яке в свою чергу було скасовано постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року, введено в оману державного виконавця. У зв`язку з чим, старшим державним виконавцем Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Микульця Ніколєттою Іванівною було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 25 березня 2024 року. З метою забезпечення надходження до державного бюджету коштів у вигляді штрафу накладеного на ОСОБА_1 митницею повторно звернуто до примусового виконання зазначений виконавчий документ та 04 червня 2024 року державним виконавцем Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Закарпатської митниці Держмитслужби № 0200/30500/21 від 23 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та стягнення з останнього штрафу у розмірі 333050,10 грн.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки таке є законним та обґрунтованим.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що постановою Закарпатської митниці Держмитслужби у справі про порушення митних правил №0200/30500/21 від 23.03.2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 333 050,10 гривень.

Не погоджуючись вищевказаною постановою ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №0200/30500/21 від 23.03.2021 року.

Рішенням Мукачівського міськрайонний суду Закарпатської області від 03 червня 2021 року в справі № 303/2616/21, яке набрало законної сили 15.06.2021 року, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову у справі про порушення митних правил №0200/30500/21 від 23.03.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 333050,10 гривень. Провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрито.

09 січня 2024 року державним виконавцем Мукачівського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Камінським А.С. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання про стягнення із ОСОБА_1 333050,10 грн. на користь Закарпатська митниця на підставі Постанова Держмитслужби.

26 лютого 2024 року Ужгородським відділом державної виконавчої служби у Ужгородському районі Закарпатської області зареєстровано заяву про примусове виконання виконавчого документа від 16.02.2024 року.

26 лютого 2024 року постановою старшого державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби у Ужгородському районі Закарпатської області Микульця Н.І. відкрито виконавче провадження № 74283016 про стягнення із ОСОБА_1 333 050,10 грн. на користь Закарпатська митниця на підставі Постанова Держмитслужби.

25 березня 2024 року постановою старшого державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби у Ужгородському районі Закарпатської області Микульця Н.І. закінчено виконавче провадження № 74283016 про стягнення із ОСОБА_1 333050,10 грн. на користь Закарпатська митниця та проставлено відмітку ДВС на Постанові Держмитслужби.

03 червня 2024 року відповідачем зареєстровано заяву про примусове виконання виконавчого документа № 7.7-20/20-04/8.15/2835 від 21.05.2024 року.

04 червня 2024 року постановою державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби у Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лящевським Олександром Ростиславовичем відкрито виконавче провадження № 75202529 про стягнення із ОСОБА_1 333050,10 грн., на користь Закарпатська митниця, на підставі оскаржуваної постанови Держмитслужби.

31 жовтня 2025 року адвокатом Я. Мельником, представником боржника Шандор Т.Т. направлено заяву до Керівника ДВС Плиска А.С. із проханням надати для ознайомлення матеріали трьох виконавчих проваджень № 73755437, 74283016, 75202529.

05 листопада 2025 року адвокатом Я. Мельником, представником боржника Шандор Т.Т. в приміщенні ДВС здійснено ознайомлення із матеріалами виконавчих проваджень, що підтверджується підписом на заяві від 31.10.2025 року, звідки, як стверджує позивач, стало відомо що Постановою Восьмого апеляційного суду від 31 серпня 2021 року в справі № 303/2616/21 апеляційну скаргу Закарпатської митниці Держмитслужби задоволено. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2021 року у справі № 303/2616/21 скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Оскільки матеріали виконавчого провадження №75202529 не містили доказів щодо направлення постанови державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби у Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лящевського О.Р. про відкриття виконавче провадження № 75202529 від 04.06.2024 року боржнику ОСОБА_1 , що і стало підставою поновлення судом строків звернення до суду про оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, з якою не погодився позивач, про що подав позов.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження», в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 39 Закону №1404-VIII визначено підстави та порядок закінчення винонавчого провадження.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 41 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі визнання судом постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною чи скасування постанови у встановленому законом порядку, а також у разі надходження рішення про скасування заходів забезпечення позову, заяви стягувача про відновлення виконавчого провадження за рішенням про встановлення побачення з дитиною виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня після одержання виконавцем відповідного рішення.

З наведених норм Закону № 1404-VIII убачається, що наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Разом із цим, Закон № 1404-VIII передбачає можливість відновлення виконавчого провадження.

Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Отже, постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене у разі задоволення скарги та скасування такої постанови.

Як убачається з матеріалів справи, 25.03.2024 року постановою старшого державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби у Ужгородському районі Закарпатської області Микульця Н.І. закінчено виконавче провадження № 74283016 про стягнення із ОСОБА_1 333 050,10 грн. на користь Закарпатської митниці та проставлено відмітку ДВС на Постанові Держмитлужби.

Як це убачається з оскаржуваної постанови, підставою закінчення виконавчого провадження слугувало рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2021 року по справі № 303/2616/21, яким скасовано постанову Закарпатської митниці в справі про порушення митних правил № 0200/30500/21 від 23 березня 2021 року та яке, як це убачається з долученої до матеріалів копії, набрало законної сили 15.06.2021, про що є відмітка суду з проставленою гербовою печаткою та підписом головуючого судді з покликанням на п.5 ч.1 ст. 39 та ст. 40 Закону №1404-VIII.

Аналіз зазначених обставин та норм чинного законодавства, які врегульовують спірні правовідносини, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку про те, що Закарпатська митниця, як сторона у виконавчому провадженні №74283016 вважаючи, що наявні всі підстави для вчинення виконавчих дій та стягнення із ОСОБА_1 333 050,10 грн згідно постанови митниці та безпідставність чи то помилковість дій при винесенні такої постанови з покликанням на скасування постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2021 року по справі № 303/2616/21, яким скасовано постанову Закарпатської митниці в справі про порушення митних правил № 0200/30500/21 від 23 березня 2021 року, не була позбавлена права оскарження постанови старшого державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби у Ужгородському районі Закарпатської області Микульця Н.І. про закінчення виконавчого провадження № 74283016 від 25.03.2024 року.

Разом з тим, 03 червня 2024 року відповідачем по справі зареєстровано заяву про примусове виконання виконавчого документа № 7.7-20/20-04/8.15/2835 від 21.05.2024р. за підписом начальника управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Державна митна служба України Закарпатська митниця О. Петренка.

Отже, Закарпатська митниця в особі уповноваженого представника О. Петренка за наявності чинної постанови про закінчення виконавчого провадження № 74283016 від 25.03.2024 року з підстав п.5 ч.1 ст. 39 та ст. 40 Закону №1404-VIII про стягнення із ОСОБА_1 333 050,10 грн повторно пред`явила виконавчий документ до органу ДВС всупереч Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державним виконавцем ДВС Лящевським О.Р. при відкритті виконавчого провадження № 75202529 від 04.06.2024 року допущено протиправні дії, оскільки повторно, всупереч ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за вище окреслених обставин та підстав, у зв`язку з чим така постанова підлягає скасуванню.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності дій державного виконавця щодо винесення спірної постанови про відкриття виконавчого провадження № 75202529 від 04 червня 2024 року, що має наслідком позов задовольнити, а таку постанову визнати протиправною та скасувати.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 287, 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Закарпатської митниці залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі № 260/9236/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний