Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №347/91/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 347/91/26 пров. № А/857/29775/26

Восьмий апеляційний адміністративний суду у складі: судді-доповідача Сала П.І., суддів Димарчук Т.М., Москаля Р.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6491539 від 10.01.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, а провадження у відповідній справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за перевищення швидкості руху транспортним засобом у населеному пункті: рух зі швидкістю 76 км/год при допустимій - 50 км/год.

Позивач з таким обвинуваченням патрульних поліцейських не погоджується та вважає, що на показник швидкості, зафіксований вимірювальним засобом, могла вплинути та обставина, що цей засіб перебував не на штативі, а вібрація приладу могла дати більшу похибку, ніж передбачено свідоцтвом про повірку.

На думку позивача, вимірювання швидкості руху приладом TruCam з рук поліцейського прямо суперечить вимогам ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", а тому отриманий з нього доказ (відеозапис та фотофіксація) не може бути допустимим доказом на доведення винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06.05.2026 позов задоволено повністю.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6491539 від 10.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 340 грн, винесену поліцейським взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області капралом поліції Даценко Н.І., а провадження щодо позивача у відповідній справі про адміністративне правопорушення закрито.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції на користь позивача витрати на сплату судового збору в розмірі 665,60 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що лазерний вимірювач швидкості транспортного засобу TruCAM LTI 20/20 № ТС 000804, який у розумінні положень статті 40 Закону України "Про Національну поліцію" є технічним засобом з виявлення та/або фіксації правопорушень, що не був закріплений (розміщений) в порядку, передбаченому цією статтею Закону, а знаходився в руках поліцейського, не може вважатися технічним засобом, що здійснює вимірювання швидкості, результати якого можуть розглядатися судом як доказ у справі. Використання уповноваженою особою лазерного вимірювача швидкості транспортного засобу TruCAM в спосіб тримання в руках, не може бути визнати таким, що відповідає нормам статті 40 Закону України "Про Національну поліцію", оскільки за змістом цієї норми технічний засіб може бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель. Значення слів "монтований/розміщений" в контексті наведеної статті закону слід розуміти так, що технічний засіб має бути або ж вмонтований, або ж розміщений стаціонарно (статично), що виключало б можливість його руху (механічного (регулярного чи випадкового) коливання предмета навколо точки рівноваги) під час вимірювання швидкості. При цьому використання технічного засобу в ручному режимі (тримання в руках) законодавством не передбачено.

В апеляційній скарзі Департамент патрульної поліції просить зазначене судове рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність його висновків обставинам справи та наявним у ній доказам.

Стверджує, що технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень поліцейський може використовувати або у спосіб, визначений абз. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", або у інший, не заборонений законодавством спосіб. При цьому звертає увагу, що за своїми технічними характеристиками лазерний вимірювач швидкості TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання, що, зокрема, підтверджується листом ДП "Укрметртестстандрат" від 01.07.2025 № 22-38/30. Такий вимірювач, крім основного ручного режиму роботи, може бути встановлений і на триногу для проведення вимірювань швидкості транспортного засобу в автоматичному режимі. Разом з тим алгоритми обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху транспортного засобу в межах максимально допустимої похибки, як в ручному, так і в автоматичному режимах, яка становить +/- 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год та +/- 1% в діапазоні від 201 до 320 км/год.

Крім того, апелянт зазначає, що положеннями статті 40 Закону України "Про Національну поліцію" не передбачено імперативних приписів щодо використання поліцією виключно змонтованих технічних приладів. Водночас поняття "автоматична" та "не автоматична фіксація" за своєю суттю та характером мають різні юридичні значення. Зокрема, автоматична відеофіксація порушень правил дорожнього руху здійснюється за допомогою технічних засобів, які забезпечують, саме в автоматичному режимі фотозйомку або відеозапис подій, що містять ознаки адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Проте, у даному випадку, вимірювання швидкості руху транспортного засобу здійснювалось поліцейським за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM, який за своїми технічними характеристиками та принципами використання не належить до приладів автоматичної фіксації. Тобто порушення позивачем швидкісного режиму фіксувалось не в автоматичному режимі, що свідчить про безпідставність висновку суду першої інстанції щодо необхідності стаціонарного вмонтування приладу TruCAM.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що однак не перешкоджає апеляційному перегляду відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України.

В судове засідання, призначене на 20.08.2026, учасники справи не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи: ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2026 про призначення справи до апеляційного розгляду була доставлена 04.08.2026 в електронні кабінети позивача та скаржника, що засвідчується довідками про доставку електронного листа.

За приписами ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Норма аналогічного змісту міститься у ч. 3 ст. 268 КАС України, якою встановлено особливості повідомлення учасників справи в окремих категоріях термінових адміністративних справ, зокрема передбачених статтею 286 КАС України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на викладене, враховуючи скорочені строки розгляду справ цієї категорії та можливість вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

При цьому суд застосовує положення ч. 3 ст. 243 КАС України щодо строків складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів встановила, що постанова серії ЕНА № 6491539 від 10.01.2026 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесена посадовою особою УПП у Вінницькій області - поліцейським взводу № 2 роти № 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області, капралом поліції Даценко Н.І.

Вказаною постановою водія ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за те, що 10.01.2026, о 14 год 03 хв, керуючи транспортним засобом "LEXUS GX 460" д.н.з. НОМЕР_1 , позивач рухався на ділянці автомобільної дороги М-21 (251 км), в селі Перемога Хмільницького району Вінницької області, зі швидкістю 76 км/ год, при дозволеній швидкості руху 50 км/год в межах населеного пункту, позначеного дорожнім знаком 5.49 "Початок населеного пункту", чим порушив п. 12.4 ПДР України.

Швидкість руху вимірювалася за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000804).

Свідоцтвом № 22-01/33536 від 07.04.2026 про повірку законодавчого регульованого засобу вимірювання техніки підтверджено, що зазначений лазерний вимірювач швидкості відповідає вимогам технічної документації. Діапазон вимірювання швидкості: від 2 км/год до 300 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості руху в ручному та автоматичному режимах: +/- 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год та +/- 1% в діапазоні від 201 до 320 км/год/

Крім того, згідно із експертним висновком Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 18.09.2024 № 04/04/02-15478/ВН, у приладі правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES, визначений пунктом 5.2 ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015 (у режимі ECB, визначеному ДСТУ ISO/IEC 10116:2019, із довжиною ключа 128 біт).

Також, відповідно листа ДП "Укрметртестстандарт" від 01.07.2025 № 22-38/30 щодо роботи приладів "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam" та "Вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam I" (далі - прилади TruCam) в ручному режимі, прилади TruCam конструктивно створені для утримування в руках під час вимірювань швидкості руху транспортних засобів. Їхнє основне призначення - це експлуатація в ручному режимі за утримування приладу в руках за безпосередньої участі оператора. Метрологічні та технічні характеристики приладів TruCam відповідають вимогам національного стандарту "ДСТУ 8809:2018 Метрологія. Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відеофіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги". Прилади TruCam можуть працювати як в ручному режимі, так і в автоматичному. Алгоритми підрахунку одного результату вимірювань передбачає близько 70 окремих незалежних вимірювань швидкості. Тільки у разі, якщо ці проміжні результати збігаються, прилад TruCam формує остаточний результат вимірювань. В іншому випадку прилад бракує таке вимірювання (наприклад у разі тремтіння приладу, за неналежного прицілювання на цільовий транспортний засіб і т.і.). Алгоритми роботи під час вимірювань як в автоматичному режимі (закріплення чи то на тринозі чи іншим способом) так і в ручному режимі (утримування в руках) однакові. В обох режимах неналежні результати вимірювань бракуються. У разі наявності чинного свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки дозволяється використовувати прилади TruCam за призначенням як в ручному режимі так і в автоматичному режимі. Значення максимально допустимих похибок під час вимірювань зазначені у свідоцтві про повірку.

Отже, надані відповідачем відеозаписи, здійснені лазерним вимірювачем швидкості ТЗ TruCAM LTI 20/20 № ТС 000804, в розумінні положень статті 251 КУпАП можуть мати доказову силу у питанні встановлення та доведення факту перевищення позивачем швидкості руху в населеному пункті та порушення внаслідок таких дій правил дорожнього руху.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо недотримання уповноваженою особою патрульної поліції процедури використання вказаного приладу, які стали підставою для задоволення позову, та враховуючи доводи апелянта, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 14 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" (далі - Закон № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону № 3353-XII).

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно з п. 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Отже, у населених пунктах організований інтенсивний дорожній рух, що вимагає підвищеної уваги до забезпечення безпеки на проїзній частині, тому в таких місцях на всіх ділянках доріг (крім житлових зон і територій підприємств) встановлено максимально допустиме обмеження швидкості руху в 50 км/год. Це обмеження максимальної швидкості руху вводиться знаком 5.51 "Початок населеного пункту" і скасовується знаком 5.52 "Кінець населеного пункту".

Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Як визначено положеннями п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно із ст. 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні. Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці. Строки та порядок зберігання матеріалів фото- і кінозйомки, відеозапису та результатів їх аналізу встановлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

За положеннями частин першої, другої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься у тому числі частина перша статті 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таким чином, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Статтею 283 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа), розглянувши справу про адміністративне правопорушення, виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Системний аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 20.05.2020 справа № 524/5741/16-а).

Так, доданим до відзиву на позовну заяву відеозаписом від 10.01.2026, зробленим приладом TruCAM LTI 20/20 із серійним номером ТС 000804 підтверджено, що 10.01.2026 о 14:03:35 год позивач ОСОБА_1 керував автомобілем марки "LEXUS GX 460" д.н.з. НОМЕР_1 , на автодорозі М-21 251 км (в межах с. Перемога Хмільницького району Вінницької області)) та рухався зі швидкістю 76 км/ год, при дозволеній швидкості руху 50 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України.

Посилання на вказаний відеозапис міститься в оскаржуваній постанові серії ЕНА № 6491539 від 10.01.2026.

Отже, факт порушення позивачем правил дорожнього руху доводиться належним та допустимим доказом.

При цьому апеляційний суд не може погодитися з твердженнями позивача, які підтримані судом першої інстанції, про те, що прилад TruCAM не вправі використовуватися працівниками поліції в ручному режимі.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:

1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;

2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;

3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;

4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння;

5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото-і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Отже, вжите у цій нормі дієслово "може" вказує про надання поліції дискреційних повноважень (права), а не встановлення імперативного обов`язку вчиняти відповідні дії. У правовій системі та законодавчій техніці поняття "дискреція" (дискреційне право) означає можливість суб`єкта владних повноважень самостійно, на власний розсуд, оцінювати доцільність і обирати варіанти поведінки в межах закону. Відтак зазначену норму не можна тлумачити як таку, що зобов`язує поліцію безумовно у всіх випадках монтувати чи розміщувати технічні засоби (прилади) по зовнішньому периметру доріг та будівель.

Крім того, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 є засобом вимірювальної техніки, а не пристроєм, що здійснює автоматичну фото- та відеозйомку. Він належить до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. При цьому, як видно з матеріалів справи, для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху з похибкою ±2 км/год.

Також колегія суддів звертає увагу на положення ч. 2 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", згідно з якою інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці. Тобто, її зміст додатково переконує в тому, що у цьому контексті йдеться саме про стаціонарно змонтовані і працюючі в автоматичному режимі технічні прилади та засоби.

Водночас загалом диспозиція частини першої статті 40 зазначеного Закону дозволяє (узаконює) використання органами поліції фото- і відеотехніки, у тому числі техніки, що працює в автоматичному режимі, а також технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень (яким є прилад TruCam LTI 20/20).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною, зокрема, у постанові від 24.12.2019 у справі № 459/1801/17, основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалами, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення

Оскаржувана постанова серії ЕНА № 6491539 від 10.01.2026 містить посилання на доказ вчинення позивачем адміністративного порушення, а саме відеозапис з приладу вимірювання швидкості TruCAM № ТС 000804.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За правилами ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема: 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною другою цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи висновки, викладені в мотивувальній частині цієї постанови, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06.05.2026 скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Разом з тим колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права внаслідок незалучення належного відповідача.

З матеріалів справи видно, що позивач заявив позовні вимоги до Департаменту патрульної поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

28.01.2026 уповноваженим представником Головного управління Національної поліції у Вінницькій області до суду було подано клопотання про заміну Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на належного відповідача - Управління патрульної поліції у Вінницькій області, як структурного підрозділу Департаменту патрульної поліції.

Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06.04.2026 зазначене клопотання задоволено та замінено первинного відповідача на Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції.

Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами надіслано залученому відповідачу, який скористався своїми процесуальними правами. При цьому відзив на позовну заяву було подано інспектором з правового забезпечення батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капітаном поліції Грінченком Д.М., який на підставі довіреності від 30.12.2025 уповноважений діяти як в інтересах Департаменту, так і його структурних підрозділів.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про безпідставність тверджень апелянта щодо розгляду справи без залучення належного відповідача.

Оскільки судом апеляційної інстанції задоволено апеляційну скаргу суб`єкта владних повноважень, який поніс судові витрати лише у виді судового збору за подання апеляційної скарги, сплачений ним судовий збір з позивача не стягується.

Водночас, зважаючи на відмову у задоволенні позову, позивач втрачає право на відшкодування будь-яких понесених у цій справі судових витрат.

Керуючись ст.ст. 139, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 06 травня 2026 року у справі № 347/91/26 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.

Повний текст постанови складено та підписано 24.08.2026.

Суддя-доповідач П. І. Сало

судді Т. М. Димарчук

Р. М. Москаль