Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №120/1274/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1274/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

24 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.01.2024 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" за заявою від 24.01.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.01.2024 про перехід на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу", з урахуванням правової позиції, викладеної судом у рішенні.

Не погодившись із судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У своєму відзиві позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення змінити та доповнити, зобов`язавши відповідача призначити і виплачувати позивачу з 24.01.2024 пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII на підставі поданих довідок про складові заробітної плати.

Водночас колегія суддів не бере до уваги вимоги позивача щодо зміни та доповнення рішення суду першої інстанції, оскільки позивач в апеляційному порядку вказане рішення не оскаржувала та апеляційної скарги не подавала. Відзив на апеляційну скаргу не є самостійним засобом апеляційного оскарження судового рішення, а тому заявлені у ньому вимоги про зміну рішення суду першої інстанції не підлягають розгляду судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

24.01.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою щодо переходу на інший вид пенсії, а саме з пенсії по інвалідності призначеної згідно Закону № 1058-ІV на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу" № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Рішенням від 25.01.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило позивачу в переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 889-VIII, оскільки вказаним Законом не передбачений даний вид пенсії.

Листом від 29.01.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило позивача про прийняте рішення від 25.01.2024 та про відсутність підстав для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 889-VIII.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII за умови дотримання передбачених цією нормою вимог, тоді як відмова пенсійного органу була мотивована виключно тим, що Законом № 889-VIII не передбачено такого виду пенсії, без дослідження наявності у позивача необхідного страхового стажу, стажу державної служби та інших умов для її призначення.

Оскільки відповідач не надав оцінки всім обставинам, що мають значення для вирішення питання про переведення позивача на інший вид пенсії, суд визнав спірне рішення протиправним та скасував його, зобов`язавши пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції здійснює перевірку законності та обґрунтованості цього рішення виключно в межах оскарженої частини та доводів апеляційної скарги.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України № 1058-IV визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Тому, призначення особі, яка отримує пенсію, призначену на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсії на підставі іншого закону, зокрема, Закону України "Про державну службу", в розумінні Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є призначенням пенсії з інших підстав.

01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу

.Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII: мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV, особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

За змістом частини 1 статті 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Частиною 1 статті 32 Закону № 1058-IV передбачено, що особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: до досягнення особою 23 років включно 2 роки; від 24 років до досягнення особою 26 років включно 3 роки; від 27 років до досягнення особою 31 року включно 4 роки; для осіб 32 років і старших 5 років.

Отже, умовами для призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, є наявність у цих осіб не менше 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та страхового стажу, передбаченого частиною 1 статті 32 Закону № 1058-IV.

Пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII не встановлені жодні вікові обмеження щодо призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII особам, які мають відповідний страховий стаж і стаж державної служби, передбачені цими нормами.

Однак, відповідно до вказаних норм для призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ особи, які визнані інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі та мають стаж роботи на державній службі не менше 10 років, повинні перебувати на державній службі.

Тому, за умови перебування на державній службі на день встановлення інвалідності та наявності стажу державної служби 10 років позивачка має право на призначення пенсії по інвалідності на умовах статті 37 Закону № 3723-XII.

Колегія суддів зазначає, що підставою для відмови позивачу у переведенні з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію по інвалідності державного службовця слугувало виключно те, що Законом № 889-VIII не передбачено такого виду пенсійного забезпечення. Інших підстав для відмови спірне рішення від 25.01.2024 не містить.

Разом з тим такий висновок пенсійного органу ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, оскільки пунктами 10 та 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII за визначеними у них категоріями осіб збережено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. Зазначена стаття, яка продовжує застосовуватися до таких осіб, передбачає, зокрема, можливість призначення пенсії по інвалідності I або II групи за наявності встановлених законом умов.

При цьому доводи апелянта про те, що обов`язковою умовою призначення такої пенсії є досягнення позивачем пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV, є необґрунтованими, оскільки пункти 10 та 12 розділу XI Закону № 889-VIII не встановлюють вікових обмежень щодо призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII особам, які відповідають установленим законодавством вимогам.

Отже, сама по собі відсутність у Законі № 889-VIII окремої норми про пенсію по інвалідності державного службовця не виключає можливості її призначення на підставі статті 37 Закону № 3723-XII, а тому не могла бути самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви позивача.

Водночас при прийнятті рішення від 25.01.2024 пенсійним органом не було досліджено наявність у позивача сукупності передбачених законом умов для призначення такої пенсії, зокрема необхідного стажу державної служби та інших обставин. Відтак питання про наявність у позивача права на пенсію по інвалідності державного службовця фактично не було вирішено відповідачем по суті.

За таких обставин скасування спірного рішення та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача від 24.01.2024 з урахуванням правової оцінки суду є належним способом захисту порушеного права. Таке зобов`язання не є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу, оскільки суд не вирішує замість відповідача питання про призначення пенсії, а покладає на уповноважений орган обов`язок належним чином розглянути заяву, дослідити всі юридично значимі обставини та прийняти відповідне рішення у встановленому законом порядку.

Отже, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.