Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №120/6637/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6637/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

24 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Агрономічної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 січня 2026 року позов задовлено.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Агрономічної сільської ради від 29.04.2025 №3504 та зобов`язав Агрономічну сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11.04.2025 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

11.04.2025 року позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду під городництво площею 0,10 га, зазначивши суміжну земельну ділянку (кадастровий номер: 0520680200:01:004:1953) для ідентифікації бажаного місця розташування земельної ділянки.

За результатами розгляду клопотання позивача відповідач рішенням від 29.04.2025 №3504 відмовив у передачу земельної ділянки в оренду, оскільки згідно з Планом зонування території села Агрономічне Вінницького району Вінницької області (зонінг) земельна ділянка, щодо якої позивачем подано заяву про її поділ, знаходиться в Зоні КС 5 – перспективна зона розміщення об`єктів 5 класу санітарної класифікації, зона призначена для розташування складських підприємств, що є невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимог позову та наявність підстав для їх задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Приписами ч. 1 ст. 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

За змістом ч. 1 ст. 36 ЗК України громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.

Отже, законом передбачено право громадян України на отримання у строкове платне користування (оренду) земельних ділянок для ведення городництва із земель державної і комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права врегульовано статтею 124 ЗК України. Так, частинами першою-третьою цієї статі визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до абз. 16 ч. 2 ст. 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі: передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм висновується, що передача земельних ділянок в оренду для городництва здійснюється без застосування процедури земельних торгів та в порядку, що передбачений ст. 123 ЗК України.

У свою чергу частиною першою зазначеної статті установлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

В силу приписів ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для відмови в наданні позивачеві дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду слугувало те, що земельна ділянка, щодо якої позивачем подано клопотання, знаходиться в Зоні КС 5 – перспективна зона розміщення об`єктів 5 класу санітарної класифікації, зона призначена для розташування складських підприємств, що є невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

При цьому, відповідач здійснює посилається на рішення Агрономічної сільської ради №106 від 18.05.2016, яким затверджено план зонування села Агрономічне Вінницького району Вінницької області.

В даному випадку, судом першої інстанції вірно зауважено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року у справі № 128/2833/17, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року та постановою Верховного Суду від 27 березня 2024 року, визнано протиправним та нечинним рішення Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області від 21 серпня 2015 року "Про затвердження генерального плану села Агрономічне Вінницького району Вінницької області".

Отже, визнання в судовому порядку нечинним рішення, яким затверджено генеральний план села Агрономічне Вінницького району Вінницької області, саме по собі призводить до втрати чинності рішенням цього ж органу місцевого самоврядування, яким затверджено план зонування території, оскільки план зонування території є складовою генерального плану та розробляється в складі такого генерального плану.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано виснував про відсутність підстав розцінювати План зонування села Агрономічне як належну містобудівну документацію.

Також, із інформації КП "ДСС" судовою колегією встановлено, що в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №120/11385/24 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Агрономічної сільської ради про визнання протиправним та нечинним рішення Агрономічної сільської ради від 18 травня 2016 року № 106 "Про затвердження плану зонування села Агрономічне Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області".

Рішенням суду від 13.03.2025 по справі №120/11385/24 відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідне рішення суду набрало законної сили.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позову щодо визнання протиправним та нечинним рішення Агрономічної сільської ради від 18 травня 2016 року № 106, суд виходив із того, що із набранням законної сили рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року у справі № 128/2833/17, яким визнано нечинним рішення Агрономічної сільської ради від 21 серпня 2015 року "Про затвердження генерального плану села Агрономічне Вінницького району Вінницької області", втрачає чинність і рішення Агрономічної сільської ради від 18 травня 2016 року № 106 "Про затвердження плану зонування села Агрономічне Вінницького району Вінницької області".

Таким чином, в межах розгляду справи №120/11385/24 суд дійшов висновку, що неможливо визнати нечинним рішення відповідача, яким затверджено план зонування села Агрономічне, адже таке рішення втратило чинність з набранням законної сили рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року у справі № 128/2833/17, яким визнано нечинним рішення відповідача про затвердження генерального плану села Агрономічне.

Враховуючи наведені вище обставини, слід дійти висновку, що відмова в наданні позивачу в оренду земельної ділянки із посиланням на невідповідність її місця розташування Плану зонування села Агрономічне, який є нечинним, не може вважатись обґрунтованою відмовою у наданні в оренду спірної земельної ділянки.

Отже, на момент прийняття рішення №3504 від 29.04.2025 план зонування території не був чинним нормативним актом, а тому не міг бути правовою підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача.

При цьому, відповідачем не надано жодних доказів затвердження іншого генерального плану чи плану зонування території села Агрономічне, який би був чинним станом на дату прийняття оскаржуваного рішення. Матеріали справи не містять відомостей про наявність будь-якої іншої містобудівної документації, яка у встановленому законом порядку визначала б функціональне призначення відповідної території та могла б слугувати законною підставою для відмови позивачу.

Будь-яких інших обґрунтованих підстав для відмови у наданні позивачу в оренду спірної земельної ділянки, оскаржуване рішення не містить.

При цьому, посилання апелянта на чинність плану зонування села Агрономічне Вінницького району Вінницької області, як такого, що є окремим нормативним актом, судовою колегією відхиляються, оскільки вказаний факт встановлений судовими рішеннями у справах №120/10511/24 та №120/11385/24, які набрали законної сили.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необґрунтованість та протиправність рішення Агрономічної сільської ради від 29.04.2025 №3504 та, як наслідок, наявність підстав для його скасування.

При цьому, зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, але завжди з урахуванням фактичних обставин справи.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 02.07.2020 у справі № 825/2228/18 та від 31.07.2020 у справі № 810/2474/18.

Тобто, в кожній конкретній справі, що стосується відмови у наданні громадянину дозволу на розроблення документації із землеустрою суд, констатуючи незаконність наданої відмови, повинен впевнитись у тому, що за встановлених обставин справи не існує законних перешкод для надання такому громадянину відповідного дозволу.

Таким чином, оскільки з матеріалів справи вбачається існування обставин, що безпосередньо впливають на вирішення питання про можливість у наданні позивачу в оренду земельної ділянки, суд приходить до переконання, що у даному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути його клопотання (заяву) з урахуванням оцінки, наданої судом в цьому рішенні.

Як наслідок, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним та скасував рішення Агрономічної сільської ради від 29.04.2025 №3504 та зобов`язав відповідача повторно розглянути клопотання (заяву) позивача від 11.04.2025 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.