Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №520/8451/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 520/8451/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Віятик Н.В.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

24 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2025 №259 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності, а саме накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, «СУРОВА ДОГАНА» відносно начальника групи служби Військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 .

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що в сукупності призвело до неправильного вирішення справи.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів встановила наступне.

Позивач на момент спірних правовідносин проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

27.03.2025 до Військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт ОСОБА_2 , в якому повідомлялося про неприбуття військовослужбовця ОСОБА_1 на службову нараду, призначену на 26.03.2025.

У відзиві Військова частина НОМЕР_1 вказує, що зазначена нарада була організована командиром Військової частини НОМЕР_1 , яким прийнято усний наказ про проведення 26.03.2025 службової наради стосовно переміщення деяких військовослужбовців до іншої військової частини.

Згідно з письмовими поясненнями командира Військової частини НОМЕР_1 (вх. 52548 від 18.08.2025) усна вказівка командира Військової частини НОМЕР_1 про призначення наради була доведена до особового складу (у тому числі і до позивача) через месенджер. Пояснення (аналогічні за змістом) від 18.04.2025, надані військовослужбовцями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в межах службової перевірки.

Факт відсутності позивача на нараді 26.03.2025 сторонами не оспорюється.

Командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ від 29 березня 2025 року № 259, яким позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог статей 11, 14, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за низьку виконавчу дисципліну, особисту недисциплінованість в умовах воєнного стану, що мало місце 26.03.2025 року та накладено дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а саме: «СУВОРА ДОГАНА».

Підставою для прийняття вказаного наказу була неявка військовослужбовця на службову нараду, що є порушенням вимог військової дисципліни.

Вважаючи наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 29 березня 2025 року № 259 протиправним, позивач з метою захисту та відновлення порушених прав звернувся з даним позовом до суду.

За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України” від 24.03.1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут, у редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Згідно з ст.1 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Статтею 68 Дисциплінарного статуту передбачено, що на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Згідно з ч. 1 ст. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Статтею 97 Дисциплінарного статуту визначено, що про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Відповідно до ст. 98 Дисциплінарного статуту, під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Відтак, за порушення військової дисципліни, неналежне виконання обов`язків або вчинення правопорушень, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України підлеглі військовослужбовці можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності за цим статутом.

Як встановлено в ході розгляду справи, відповідачем не надано жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів доведення до відома позивача наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про призначення наради на 26.03.2025 та обов`язкову участь позивача у цій нараді.

Так, матеріали справи не місять розпорядчого документа, який було запроваджено щодо інформування особового складу Військової частини НОМЕР_1 про накази та вказівки командира Військової частини НОМЕР_1 (тобто із використанням застосунків (месенджерів) до телефонних пристроїв); відносно псевдоніма позивача, будь-яких позивних чи умовних назв позивача.

До того ж, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції стосовно визнання письмових пояснень військовослужбовців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про повідомлення особовому складу через месенджер вимог наказу командира Військової частини НОМЕР_1 неналежними доказами, які підтверджують факт доведення до відома позивача вимог даного наказу.

Суд першої інстанції вірно зауважив про відсутність будь-яких скріншотів екранів технічних пристроїв щодо електронного листування стосовно участі саме позивача у призначеній на 26.03.2025 нараді Військовою частиною НОМЕР_1 . Вказаних доказів не надано відповідачем і до матеріалів апеляційної скарги.

Окрім того, як достеменно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, службова перевірка стосовно факту неявки позивача на нараду була призначена вже після винесення оскаржуваного в межах даної справи наказу №259.

Дана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією рапорту начальника першої секції Військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2025 майора ОСОБА_7 , в якому остання доповіла про надходження ухвал про відкриття спрощених проваджень у судових справах щодо оскарження наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 29 березня 2025 року № 259 та від 30 березня 2025 року № 262 і просила прийняти рішення про призначення службової перевірки з метою збирання доказів, що можуть бути використані як належні та допустимі в матеріалах відзивів на позовні заяви у вищезазначених справах.

Таким чином, з`ясування фактичних обставин щодо встановлення події дисциплінарного проступку, наявності вини позивача та належного доведення до нього обов`язкової вказівки про участь у нараді здійснювалося вже після прийняття оскаржуваного наказу №259 від 29.03.2025, виключно з метою формування доказової бази у судових справах.

Вказані обставини свідчать, що станом на момент прийняття спірного наказу у командира військової частини були відсутні належні та допустимі докази події проступку в діях позивача, його обставин та наявності вини військовослужбовця.

З огляду на наведене, результати службової перевірки, ініційованої після накладення стягнення на позивача після відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 є порушенням вимог статей 85, 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких збирання доказів, встановлення складу дисциплінарного проступку, з`ясування вини військовослужбовця та інших істотних обставин має передувати прийняттю рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а не здійснюватися вже після його застосування виключно з метою обґрунтування правомірності оскаржуваного наказу у суді.

Посилання відповідача на належне ознайомлення позивача з наказом під підпис у графі доведення суд вважає необґрунтованим, оскільки ознайомлення позивача із наказом відбулося після його видання та не спростовує допущених відповідачем процедурних порушень під час прийняття оскаржуваного наказу.

При цьому, доказів на підтвердження повідомлення позивача належним чином про нараду, яка відбулася 26.03.2025, ні матеріали справи, ні матеріали апеляційної скарги не містять.

Відтак, у межах спірних правовідносин Військова частина НОМЕР_1 не приймала рішення про призначення службового розслідування щодо порушення позивачем службової дисципліни, а відтак, до прийняття оскаржуваного у цій справі наказу, такого розслідування не проводила.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем правомірності спірного наказу.

В контексті викладеного, судова колегія доходить до переконання, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.