Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №560/20325/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/20325/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

24 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Позивачка звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просила:

1. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу".

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати мені ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 06.03.1985 по 14.03.2014 на посаді секретаря Жердянської сільської ради.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 05.11.2025 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ в розмірі 60% від заробітку зазначеного у довідці Чемеровецької селищної ради "Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 01.01.2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, вислуга, ранг, надбавка за вислугу років)" №11 від 04.11.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що є пенсіонером і отримує пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

05.11.2025 позивачка звернулась із заявою та додатками до неї до ГУ ПФ України в Хмельницькій області щодо проведення перерахунку та переведення на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" з врахуванням довідки про заробітну плату №11 від 04.11.2025.

Однак, ГУ ПФ України у Київській області відмовлено позивачці в здійсненні перерахунку пенсії, так як відсутні підстави для такого перерахування, що підтверджується рішенням від 12.11.2025 року № 968170105174.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №968170105174 від 12 листопада 2025 року про результати розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 05.11.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відмова була формальною і орган не дослідив право позивачки на перехід на інший вид пенсії, проте вважав вимоги про безпосереднє призначення пенсії передчасними, оскільки питання зарахування стажу та оцінки довідок має спершу вирішити орган Пенсійного фонду.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в частині відмови та прийняти нове про повне задоволення позову.

Скаржниця зазначає, що суд першої інстанції неправомірно обрав такий спосіб захисту як повторний розгляд, оскільки її право на пенсію є очевидним, а стаж понад 20 років на посадах у сільській раді повністю підтверджений матеріалами справи та нормами закону, що діяв на момент роботи.

Позивачка наголошує, що повторний розгляд лише затягує відновлення її прав, тоді як станом на 01.05.2016 вона вже мала необхідний стаж для збереження права на пенсію за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ.

ГУ ПФУ у Київській області у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду без змін, стверджуючи, що законодавство про державну службу в чинній редакції не передбачає перерахунку вже призначених пенсій, а позивачка раніше вже отримувала пенсію за спеціальним законом.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

З 14.12.2009 року ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком згідно Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", обчислену відповідно до вимог Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року.

З 01.03.2023 року позивачку було переведено на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивачка 05.11.2025 звернулась із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015. До заяви додано довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №11 від 04.11.2025 видану Чемеровецькою селищною радою Кам`янець - Подільського району Хмельницької області.

За принципом екстериторіальності, за результатами розгляду заяви, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №968170105174 від 12 листопада 2025 року позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії по віку відповідно до Закону № 889-VIII від 10.12.2015 від нової довідки про заробітну плату, в зв`язку з відсутністю правових підстав.

В рішенні зазначено, що Законом України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року можливість здійснення перерахунків уже призначених пенсій державним службовцям не передбачено. ОСОБА_1 14.12.2009 вже було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування". Згідно із Законом України "Про державну службу" №889-VIII перерахунок пенсії державним службовцям не передбачено.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Положення статей 2, 3 Закону №2493-III визначають, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону №2493-III (в редакції станом на 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Пенсійне забезпечення державних службовців станом до 01.05.2016 регулювалося Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-ХІІ).

Водночас з 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VIII (далі - Закон №889-VІІІ), відповідно до статті 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 11 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Так, згідно з ч.1 ст.37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.

Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (діяв до набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII), робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 4 цього Порядку, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Порядок №283 втратив чинність у зв`язку із затвердженням 25 березня 2016 року постановою № 229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби.

Згідно з пунктом 4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" перехід з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання відповідної заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться у пенсійній справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ні Закон № 2493-III, ні Закон № 889-VIII не містять заборони на перехід з пенсії за віком на пенсію державного службовця.

Як вже зазначалось вище, згідно з пунктом 2 Порядку № 283 та пунктом 4 Порядку № 229 робота на посадах в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби. Аналіз Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII свідчить, що право на пенсію за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ зберігається за особами, які на 01.05.2016 мали не менше 20 років стажу на відповідних посадах.

Позивачка стверджує, що на момент зміни законодавства вона відповідала цим вимогам.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення відповідача про відмову у переведенні на інший вид пенсії є протиправним, оскільки пенсійний орган розглянув заяву позивачки формально, не здійснивши належної перевірки її документів.

Також колегія суддів вважає обґрунтованою відмову суду у задоволенні позовних вимог в частині безпосереднього зобов`язання відповідача призначити пенсію та зарахувати стаж.

При вирішенні цього питання колегія суддів керується правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 18 травня 2026 року у справі № 320/5074/23 у подібних правовідносинах. Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що якщо відповідач взагалі не здійснював повноцінного розгляду заяви особи по суті через протиправну відмову на первинному етапі, у суду відсутні підстави для покладання на нього безпосереднього обов`язку здійснити переведення позивача на пенсію державного службовця. Суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження адміністративного органу та здійснювати первинну перевірку і розрахунок пенсійних виплат, оскільки це порушує принципи розподілу повноважень та належної адміністративної процедури.

Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області обмежилося лише формальним посиланням на неможливість перерахунку і фактично не здійснювало правової оцінки наданої позивачкою довідки про заробітну плату № 11 та не вираховувало її страховий стаж, суд першої інстанції об`єктивно не мав змоги підмінити собою пенсійний орган та здійснити первинні розрахунки. Це повністю узгоджується із висновками Верховного Суду у справі № 320/5074/23, згідно з якими належним та ефективним способом захисту порушеного права особи за таких обставин є саме скасування протиправного рішення та зобов`язання органу Пенсійного фонду повторно розглянути заяву про призначення чи перерахунок пенсії з урахуванням правових висновків суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивачки про неефективність обраного судом способу захисту є безпідставними та спростовуються сталою практикою Верховного Суду. Судове рішення першої інстанції спрямоване на досягнення легітимної мети, забезпечує справедливий баланс інтересів сторін і відповідає вимогам процесуального закону.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.