Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №600/4839/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/4839/25-а

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Тетяна Миколаївна

Суддя-доповідач: Гнап Д.Д.

24 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О.

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в загальній сумі 379 454,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачкою обліковується заборгованість, яка виникла із податкового зобов`язання з податку на дохід фізичних осіб, військовому зборі, адміністративних штрафів, акцизному податку, яка у добровільному порядку не була сплачена. У зв`язку з цим позивач просив стягнути вказаний податковий борг у судовому порядку.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що податковий борг підтверджується актом перевірки та обліковими картками платника, а оскільки заборгованість не була сплачена у добровільному порядку після направлення податкової вимоги, вона підлягає стягненню у судовому порядку.

ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідачка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.

Скаржниця зазначає, що податковий борг є неузгодженим, оскільки правомірність нарахування грошових зобов`язань була предметом судового оскарження у справі № 600/4997/25-а.

Апелянт наголошує, що на момент ухвалення рішення про стягнення боргу суд першої інстанції не перевірив факт узгодженості цих зобов`язань, чим порушив норми статті 56 Податкового кодексу України.

Також відповідачка вказує на порушення процедури проведення перевірки та надсилання документів за неналежною адресою, що позбавило її можливості захистити свої права на етапі нарахування податків.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У період з 24 по 28 березня 2025 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 , за результатами якої 04 квітня 2025 року складено акт перевірки.

На підставі зазначеного акта 08 травня 2025 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 визначено податкові зобов`язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 379 454,32 грн.

У зв`язку з несплатою визначених податкових зобов`язань за ОСОБА_1 , згідно з даними податкового обліку, сформувалася заборгованість, яка, за розрахунком відповідача, становила 379 454,32 грн та включала суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору, акцизного податку, адміністративних штрафів та штрафних санкцій.

У зв`язку з наявністю податкового боргу контролюючим органом сформовано та направлено ОСОБА_1 податкову вимогу про його сплату. Однак у добровільному порядку визначена контролюючим органом сума заборгованості сплачена не була.

З огляду на несплату податкового боргу Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулося до суду з позовом у справі № 600/4839/25-а про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 379 454,32 грн.

Водночас ОСОБА_1 оскаржила в судовому порядку податкові повідомлення-рішення, на підставі яких контролюючим органом було визначено відповідні податкові зобов`язання та сформовано спірну заборгованість, у справі № 600/4997/25-а.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі № 600/4997/25-а податкові повідомлення-рішення, на підставі яких було визначено податкові зобов`язання ОСОБА_1 та сформовано податковий борг, визнано протиправними та скасовано. Зазначене судове рішення набрало законної сили.

ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з огляду на таке.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом визнається сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу, грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Суд першої інстанції припустився помилки, не врахувавши, що станом на момент розгляду справи про стягнення боргу тривав судовий спір щодо правомірності самих нарахувань (справа №600/4997/25-а).

Колегія суддів зазначає, що за умови оскарження податкових повідомлень-рішень у судовому порядку, зафіксовані в них суми не набули статусу податкового боргу, а отже, не могли бути предметом примусового стягнення.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, відповідно до якої під час судового розгляду спору щодо наслідків податкової перевірки суд насамперед має надати оцінку доводам, які можуть зумовлювати протиправність прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень, та лише після цього — доводам щодо наявності порушень податкового законодавства по суті.

У цій справі встановлено, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких контролюючим органом визначено ОСОБА_1 податкові зобов`язання та сформовано спірну суму податкового боргу, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі № 600/4997/25-а визнано протиправними та скасовано. Зазначене судове рішення набрало законної сили. Отже, правова підстава для визначення відповідних податкових зобов`язань та, відповідно, для стягнення сформованого на їх підставі податкового боргу відсутня.

За таких обставин, позовні вимоги податкового органу про стягнення 379 454,32 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 знайшли своє повне підтвердження під час розгляду справи. Суд першої інстанції помилково стягнув суми, які на момент розгляду були неузгодженими, а на момент апеляційного перегляду — скасовані судом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п.п. 1,4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 та статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове судове рішення. Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року — скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову Головного управління ДПС у Чернівецькій області у повному обсязі.

VI. СУДОВІ ВИТРАТИ

Частиною 6 статті 139 КАС України вказано, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин на користь відповідачки за рахунок бюджетних асигнувань позивача підлягає стягненню 8537,72 грн., як витрат по сплаті судового збору, підтверджених платіжною інструкцією №Х9С5-26ХА-С3М1-27КЗ від 11.03.2026, наявною в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Чернівецькій області відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі - 8537 (вісім тисяч п`ятсот тридцять сім) гривень 72 копійки.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.