Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №560/20187/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/20187/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

24 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, третя особа. яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Служба у справах дітей Хмельницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулась до суду з позовом до Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, третя особа. яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Служба у справах дітей Хмельницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідачі своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористались та не подали відзиви на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області від 21 квітня 2016 року, встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьком та матір`ю ОСОБА_3 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.10.2021 у справі №686/20936/21 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Як вказує позивач, вона разом із сином проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що належить її брату, яким у свою чергу надано згоду (засвідчену нотаріусом) на реєстрацію їх місця проживання за вказаною адресою.

В листопаді 2025 року позивач звернулась до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання її малолітнього сина - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду заяви позивача рішенням відповідача у реєстрації місця проживання малолітньої дитини відмовлено. Підставою для відмови зазначено: п.п. 3, п. 87, п.33 Постанови №265.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг, врегульовані Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05 листопада 2021 року №1871-IX (далі - Закон №1871-IX).

Так, пунктами 7, 11, 12 статті 2 Закону №1871-IX визначено, що: орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи; реєстраційна дія - внесення органом реєстрації до реєстру територіальної громади відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування), зняте з реєстрації місце проживання, задеклароване місце проживання/виключення з реєстру територіальної громади інформації про задеклароване місце проживання, скасування реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання (перебування)/задекларованого місця проживання/зміненого місця проживання (перебування) з подальшою передачею таких відомостей до відомчої інформаційної системи. Реєстраційна дія є завершеною після отримання органом реєстрації підтвердження про внесення відповідної інформації до відомчої інформаційної системи; реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Статтею 3 Закону №1871-IX встановлено, що декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою:

1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом;

2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою;

3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.

Загальні вимоги до декларування та реєстрації місця проживання (перебування) особи визначені статтею 5 Закону №1871-IX.

Так, частиною четвертою вказаної статті передбачено, що задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.

Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону №1871-ІХ декларування місця проживання дитини віком до 14 років здійснюється одним із її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.

Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону №1871-IX дитина віком від 14 до 18 років самостійно декларує місце свого проживання за місцем проживання її батьків або інших законних представників чи одного з них без надання згоди такими особами.

На виконання вимог частини другої статті 4, частини першої статей 9 і 11, частини восьмої статті 18, частин п`ятої та сьомої статті 21, частини другої статті 22, частин четвертої та шостої статті 24 і частин третьої та сьомої статті 26 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 07 лютого 2022 року №265, якою затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі - Порядок №265).

Так, згідно з пунктом 16 Порядку №265 місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.

Відповідно до пункту 17 Порядку №265 згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку.

Пунктом 33 Порядку №265 передбачено, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

Підстави відмови органу реєстрації в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), визначені пунктом 87 Порядку №265.

Зокрема, згідно з пунктом 3 пункту 87 Порядку №265 орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості.

Відповідно до пункту 90 Порядку №265 рішення про відмову в декларуванні/ реєстрації/ знятті із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання приймається в день звернення особи, законного представника (представника), уповноваженої особи житла або уповноваженої особи спеціалізованої соціальної установи, іншого надавача соціальних послуг з проживанням, в яких зазначеним особам надаються соціальні послуги відповідно до Закону України "Про соціальні послуги", про що орган реєстрації інформує таких осіб із зазначенням підстав для відмови засобами поштового, телефонного або електронного зв`язку, в тому числі засобами Порталу Дія.

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). При поданні заяви про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини одним із батьків, письмова згода другого з батьків надається шляхом зазначення про це у відповідному полі заяви у присутності особи, яка приймає заяву.

Як вбачається зі встановлених у даній справі обставин, станом на день звернення до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання сина позивача, останній не досягнув 14 років.

Отже, для проведення відповідачем дій, пов`язаних із реєстрацією місця проживання сина позивача за бажаною адресою, необхідно було отримати згоду другого з батьків дитини, оскільки обов`язковою умовою реєстрації місця проживання особи віком до 14 років є наявність волевиявлення обох батьків (законних представників) на проведення такої реєстрації.

Проте, як свідчать обставини справи, позивачем усупереч вимогам частини четвертої статті 5, частини четвертої статті 7 Закону №1871-ІХ та пунктів 16, 17, 33 Порядку №265 не було долучено до заяви про реєстрацію місця проживання її дитини письмової згоди його батька (останній перебуває на території рф).

Як зазначено вище, норми пункту 33 Порядку №265 передбачають, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Отже, згода другого з батьків на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини не надається лише у випадках, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування.

Тобто, для вирішення питання щодо здійснення реєстрації місця проживання малолітньої дитини без згоди батька позивач мала надати відповідачу відповідне рішення суду, яким би було визначено місце проживання її дитини, або рішення органу опіки та піклування, з цього питання.

Проте жодного з названих вище документів під час звернення із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини позивач відповідачу не надала.

Наведене свідчить про те, що відповідач за відсутності згоди батька або рішення суду про визначення місця проживання малолітньої дитини чи рішення органу опіки та піклування, яким би було визначено місце проживання малолітньої дитини, не міг здійснити реєстрацію місця проживання малолітньої дитини за поданою позивачем заявою. А тому відповідач правомірно відмовив у проведенні такої реєстраційної дії.

Підсумовуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у даних спірних відносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством, яке регулює спірні відносини.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.