Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №560/8956/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/8956/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

24 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.12.2024 №2561 та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії в разі втрати годувальника, з урахуванням висновків суду в цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Хмельницькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач є братом по матері ОСОБА_2 - солдата військової частини НОМЕР_1 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Урожайне Донецької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.09.2024 по справі №686/22248/24, яке набрало законної сили 29.10.2024, встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на утриманні ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент його смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_3 26.11.2024 направлено до Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області пакет документів для призначення позивачу пенсії в разі втрати годувальника.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області від 06.12.2024 №2561 позивачу відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника.

Не погоджуючись з такими діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить із наступного.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ(далі - Закон №2262-ХІІ).

Згідно частини 3 статті 1 Закону №2262-XII члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Частиною 5 статті 2 Закону №2262-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби.

Відповідно до статті 29 Закону № 2262-XII пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Частинами першою, другою статті 30 Закону № 2262-XII визначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Відповідно до пункту «а» частини 4 статті 30 Закону № 2262-XII непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема: діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків.

Зі змісту цих норм слідує, що перелік непрацездатних членів сім`ї, яким може бути призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника, є вичерпним. Вони не містять норм, згідно яких до непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім`ї.

З огляду на положення пункту «а» частини четвертої статті 30 Закону №2262-ХІІ слідує, що право на пенсію в разі втрати годувальника набувають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, зокрема, брати, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Тобто є два випадки для призначення пенсії відповідно до положення пункту «а» частини четвертої статті 30 Закону №2262-ХІІ: особа яка не досягла 18 років або старша цього віку, якщо вона стала особою з інвалідністю до досягнення 18 років. Відтак право на призначення пенсії такого виду можливе за умови наявності виписки з акта огляду МСЕК та висновку МСЕК про те, що така особа була визнана особою з інвалідністю до досягнення 18 років.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю та перебував на утриманні ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач 20.11.2024 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника, відповідно на момент звернення позивачу виповнилось повних 47 років.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023№ 10-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 (далі Порядок №3-1).

Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ Порядку №3-1 до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи: 1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (якщо пенсія померлому годувальнику органом, що призначає пенсію, не призначалась); 2) витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю/ з визнанням судом безвісно відсутнім (якщо годувальник помер (загинув) / пропав безвісти у період проходження служби) або його копія; 3) свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим; 4) документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім`ї з померлим годувальником, які передбачені пунктом 12 цього розділу; 5) документи про перебування непрацездатних членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу; 6) документи померлого годувальника, які передбачені підпунктом 4 пункту 2 цього розділу; 7) документи, що підтверджують право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, які передбачені підпунктами 5-7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону); 8) документи про обставини загибелі чи смерті годувальника в висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду у встановленому порядку.

Алгоритм дій органу, що призначає пенсію визначається розділом ІV Порядку №3-1і.

Аналіз сукупності наведених норм розділу 4 Порядку свідчить про наявність механізму усунення формальних неточностей та перешкод у реалізації права на пенсійне забезпечення.

При цьому орган, що призначає пенсію зобов`язаний письмово повідомити заявника або посадову особу уповноваженого органу (структурного підрозділу), про відсутність документів, строк подання додаткових документів для призначення пенсії та/або надіслати уповноваженому органу (структурному підрозділу) повідомлення про перелік документів, які необхідно подати додатково, та строк їх подання.

Невиконання таких вимог органом, що призначає пенсію, призводить до позбавлення особи, яка звертається з заявою про призначення пенсії, права надати у строк додаткові документи та унеможливлює призначення пенсії з дня прийняття заяви про призначення пенсії.

Наразі, матеріали справи не містять інформації про те, що територіальний орган пенсійного фонду при прийнятті заяви про призначення пенсії повідомив посадову особу уповноваженого органу - ІНФОРМАЦІЯ_4 або позивача, про відсутність документів, строк подання додаткових документів для призначення пенсії та/або підтвердження надсилання ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлення про перелік документів, які необхідно подати додатково, та строк їх подання.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала відсутність у наданих документах медичних документів про визнання позивача особою з інвалідністю, яка настала до досягнення ним 18 - річного віку.

Згідно копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №442443 від 06.04.2021, наявної в матеріалах справи, позивачу, за результатом повторного огляду встановлено ІІІ групу інвалідності безтерміново, причина інвалідності - загальне захворювання.

Однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження часу та причин встановлення позивачу групи інвалідності первинно.

При цьому, згідно пункту 3 Розділу ІІ Порядку №3-1 орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду МСЕК непрацездатних членів сім`ї, які досягли 18-річного віку та яким право на пенсію в разі втрати годувальника надається внаслідок їх інвалідності.

У матеріалах справи відсутні документи, які відповідач на виконання зазначеної норми, зобов`язаний додати до заяви. Не надані такі документи і відповідачем в ході розгляду справи.

Зазначене свідчить про недотримання пенсійним органом вимог Порядку 3-1, що призвело до не встановлення всіх обставин, які мають значення для прийняття обґрунтованого, вмотивованого та законного рішення, відтак оскаржуване рішення прийнято без з`ясування всіх обставин справи.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність оскаржуваного рішення пенсійного органу критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Відтак, судова колегія погоджується з обраним судом першої інстанції способом поновлення порушених прав позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії в разі втрати годувальника, з урахуванням висновків суду в цьому рішенні.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.