Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №240/5308/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/5308/26

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

24 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Окис Т.О. у м. Житомирі) від 17 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

В лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 його довіритель має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень та одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень за період, протягом якого він приймав безпосередню участь у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України.

Однак відповідач у період з 09 червня 2024 року по 10 вересня 2024 року та з 01 жовтня 2024 року по 01 грудня 2024 року не провів нарахування та виплату одноразової винагороди, а додаткову винагороду виплатив у неповному обсязі.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що надана позивачем довідка про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, сформована відповідно до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 року № 887.

Окружний адміністративний суд зауважив, що така довідка не є тим документом, на підставі якого здійснюється виплата додаткової винагороди, передбаченої приписами постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

Більше того, зазначена довідка визнана нечинною наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27 лютого 2026 року № 41/нод.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не має права на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у збільшеному розмірі.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року та ухвалити нове, яким задвольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що під час проходження військової служби ОСОБА_1 протягом періодів з 09 червня 2024 року по 10 вересня 2024 року та з 01 жовтня 2024 року по 01 грудня 2024 року приймав безпосередню участь у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, перебуваючи на території Курилівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, що підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_1 від 18 грудня 2024 року № 2467/2971.

Відтак, на думку представника позивача, ОСОБА_1 набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі із розрахунку 100000 гривень на місяць за час участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, у якій просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року - без змін.

Стислий виклад встановлених обставин

ОСОБА_1 з 29 грудня 2023 року по 19 червня 2025 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до рапортів тимчасово виконуючого обов`язки командира роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини НОМЕР_1 позивач брав безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення: з 09 по 30 червня 2024 року, з 15 липня 2024 року по 16 серпня 2024 року, з 01 по 05 вересня 2024 року, з 01 по 10 жовтня 2024 року та з 01 листопада 2024 року по 01 грудня 2024 року.

Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України від 18 грудня 2024 року № 2467/2971 ОСОБА_1 у період з 09 червня 2024 року по 10 вересня 2024 року та з 01 жовтня 2024 року по 01 грудня 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, перебуваючи в Харківській області, Куп`янський район, Курилівська сільська територіальна громада.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 08 лютого 2026 року №55\нагд на підставі рапорту помічника командира батальйону з правової роботи військової частини НОМЕР_1 за фактом оформлення довідки (додаток 6) колишньому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 з невірно вказаними періодами безпосередньої участі його у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, призначено службове розслідування.

27 лютого 2026 року командиром військової частини НОМЕР_1 винесено наказ № 41/нод "Про результати проведення службового розслідування за фактом оформлення довідки з невірно вказаними періодами".

Зазначеним наказом передбачено, що виготовлену раніше довідку від 18 грудня 2024 року № 2467/2971 вважати недійсною, а вірним вважати те, що колишній військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України у таких періодах: з 09 по 30 червня 2024 року, з 15 липня 2024 року по 16 серпня 2024 року, з 01 по 05 вересня 2024 року, з 01 по 10 жовтня 2024 року та з 01 листопада 2024 року по 01 грудня 2024 року, а уповноваженій особі наказано виготовити оновлену довідку з періодами, зазначеними у пункті 3 такого наказу.

Згідно з довідками № 1840/2/62 від 09 лютого 2026 року та б/н від 07 лютого 2026 року позивачеві нараховано та виплачено додаткову винагороду в таких розмірах: за червень 2024 року - 81333,33 гривень, за липень 2024 року - 68387,10 гривень, за серпень 2024 року - 66129,03 гривень, за вересень 2024 року - 24666,67 гривень, за жовтень 2024 року - 52580,64 гривень, за листопад 2024 року - 100000,00 гривень, за грудень 2024 року - 8064,52 гривень.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 4 статті 2 цього Закону порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2011-XII).

Пунктом 1 статті 9 цього Закону передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2 та 3 цієї правової норми установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Пунктом 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Постанова № 704), затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

На реалізацію статті 9 Закону України № 2011-ХІІ, Постанови № 704 наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 (далі - Постанова № 168), якою у пункті 1 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

У період виникнення спірних правовідносин пункт 1-1 Постанови № 168 передбачав, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема, Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Пункт 1-2 Постанови № 168 також установлював, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

На реалізацію положень Постанови № 168 Порядок № 260 доповнено новим розділом ХХХІV, який врегульовує особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, згідно з наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44.

Пунктом 1 цього розділу закріплено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою № 168 виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.

Відповідно до пункту 4 розділу ХХХІV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до пункту 9 цього розділу виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;

керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Пунктом 10 розділу ХХХІV Порядку № 260 також передбачено, що накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

На підтвердження періоду перебування позивача безпосередньо в районах здійснення бойових дій під час участі в них або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України відповідач надав рапорти тимчасово виконуючого обов`язки командира роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту, які містять посилання на бойові розпорядження.

Так, ОСОБА_1 на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог надав довідку від 18 грудня 2024 року № 2467/2971.

При цьому така довідка видана за формою згідно з додатком 6 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 року № 887).

Водночас відповідно до абзацу 5 пункту 6 Порядку № 413 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 року № 887) для надання статусу учасника бойових дій особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6.

Отже, суд першої інстанції дійшов цілком обгрунтованого висновку, що метою видачі згаданої вище довідки є необхідність підтвердження наявності в особи права на отримання статусу учасника бойових дій (про що в ній чітко зазначено), а не підтвердження права особи на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 гривень, встановленої Постановою № 168.

Окрім того, окружним адміністративним судом слушно зауважено, що згадувана вище довідка визнана нечинною наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27 лютого 2026 року № 41/нод.

При цьому матеріали справи не містять доказів оскарження та/чи скасування такого наказу, що свідчить про чинність наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27 лютого 2026 року № 41/нод.

З огляду на викладене слід підсумувати, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження виконання ним у спірний період бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям, що унеможливлює виплату додаткової винагороди в збільшеному розмірі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.

Водночас слід врахувати, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23).

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, немає потреби давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідачЯремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.