Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №240/3953/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/3953/24

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

24 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д., Сушка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Черняхович І.Е. у м. Житомирі) від 27 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року позов задоволено частково.

Так, рішенням суду:

визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невключення додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, до складу грошового забезпечення, з якого визначався розмір виплаченої ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, врахувавши до складу місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір вказаної виплати, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невключення індексації до складу грошового забезпечення, з якого визначались розміри виплачених ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, врахувавши індексацію до складу місячного грошового забезпечення, з якого визначаються розміри вказаних виплат, та здійснити їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а тому вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток.

Крім того, суд вказав на те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому така індексація має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Водночас окружний адміністративний суд не знайшов підстав для задоволення позовної вимоги, що стосувалася включення додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога на оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні.

Відмовив суд і в тій частині вимог, що стосувалися нарахування та виплати військового збору у розмірі 7116,81 гривень, який утриманий з грошового забезпечення за період участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з лютого 2022 року по 20 жовтня 2023 року, а також у видачі позивачці довідки про нараховані та виплачені суми та оновленої довідки про грошове забезпечення, виплачене за 2020-2023 роки.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на таку скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року та ухвалити нове, яким позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги її автор зазначив, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", не є складовою частиною грошового забезпечення, а тому у відповідача відсутні підстави для включення до складу компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток такої додаткової винагороди.

З огляду на викладене апелянт стверджує, що передбачена згадуваною вище постановою Уряду додаткова винагорода не підлягає включенню до місячного грошового забезпечення військовослужбовця, з якого визначається розмір компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Крім того, апелянт вважає, що індексація грошового забезпечення не виплачується при нарахуванні та виплаті грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

У встановлений судом строк представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, у якому просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року - без змін.

Стислий виклад встановлених обставин

ОСОБА_1 протягом періоду з 23 листопада 2004 року по 20 жовтня 2023 року проходила службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20 жовтня 2023 року № 299 ОСОБА_1 з 20 жовтня 2023 року виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Довідкою від 05 лютого 2024 року № 26 про виплачені одноразові додаткові види грошового забезпечення підтверджується те, що під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 було виплачено грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік в розмірі 12381,60 гривень, грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік в розмірі 24301,20 гривень, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 48602,40 гривень та одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 218710,80 гривень.

Інша довідка військової частини НОМЕР_1 від 24 січня 2024 року № 607 свідчить про те, що ОСОБА_1 з лютого 2022 року по січень 2023 року та з квітня 2023 року по серпень 2023 року виплачувалася додаткова винагорода до 30000 гривень, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки скаржник апелює рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, тому апеляційний суд з урахуванням приписів статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України переглядатиме оскаржуване судове рішення в межах доводів апеляційної скарги.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із невключенням відповідачем до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), а також у зв`язку із невключенням індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачці грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Визначаючись із доводами апелянта в частині наявності підстав для обрахунку компенсації за невикористані дні додаткової відпустки з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, колегія суддів враховує наступне.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їхнього соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-XII).

У частині другій статті 9 Закону № 2011-ХІІ наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За умовами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Статтею 9-2 Закону № 2011-XII визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Абзац другий пункту 2 статті 10-1 Закону № 2011-XII встановлює, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року.

Відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абзац 1).

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті (абзац 2).

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У пункті 3 Постанови № 704 зазначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

На реалізацію статті 9 Закону № 2011-XII, приписів Постанови № 704 наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 8 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується:

щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;

одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку: тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня; тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня; тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня; тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.

Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня. Грошове забезпечення за період відпустки виплачується до дня закінчення відпустки включно на підставі наказу командира військової частини.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення (пункт 5 розділу ХХХІ Порядку № 260).

Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Право позивача на грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток апелянтом не заперечується. У той же час, при нарахуванні такої грошової компенсації відповідач не врахував додаткову винагороду, встановлену Постановою № 168.

Так, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв Постанову № 168, пунктом 1 якої у первинній редакції передбачалося, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Редакція Постанови № 168 неодноразово змінювалася.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2023 року № 836 доповнено Постанову № 168 новим пунктом 1-1, який регулює спірні правовідносини у цій справі (на момент звільнення позивачки з військової служби у жовтні 2023 року) та відповідно до якого на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони; військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Також постановою Уряду № 836 доповнено Постанову № 168 пунктом 1-2, відповідно до якого виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Ключовим для правильного вирішення цієї справи в контексті питання, що розглядається, є встановлення того, чи належить додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, до одноразових додаткових видів грошового забезпечення чи така виплачується на постійній основі.

Так, Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 580/9551/23, вирішуючи питання чи є грошова винагорода, установлена Постановою № 168, щомісячним додатковим видом грошового забезпечення чи така винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачив, що:

- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому в Академічному тлумачному словнику слово «постійний» визначається, зокрема як такий, що триває весь час, не припиняючись і не перериваючись;

- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- визначається наказами командирів (начальників).

Отже, за відсутності принаймні однієї із вказаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

При цьому Верховний Суд у вказаній справі врахував, що частина друга статті 9 Закону № 2011-XII відносить до складу грошового забезпечення щомісячні додаткові види грошового забезпечення (зокрема винагороди, які мають постійний характер). Водночас додаткові щомісячні види грошового забезпечення військовослужбовців є чітко унормованими та передбаченими пунктом 2 розділу І Порядку № 260, до яких додаткова винагорода, установлена Постановою № 168, з огляду на її характер та особливості, не включається.

Отже, Верховний Суд за результатами розгляду згаданої вище справи виснував, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Колегія суддів не стверджує про подібність правовідносин у справі № 580/9551/23 та у справі, що розглядається, а використовує указаний у ній підхід для з`ясування правової природи додаткової винагороди, установленої пунктом 1 Постанови № 168.

Також у контексті питання, що розглядається, варта уваги постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 травня 2026 року у зразковій справі № 280/8933/24, у якій йдеться про те, що у пункті 2 розділу І Порядку № 260 чітко зазначено, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану є саме одноразовим додатковим видом грошового забезпечення з урахуванням того, що грошове забезпечення військовослужбовця складається з щомісячних основних видів (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років); щомісячних додаткових видів (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 55 постанови).

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 червня 2026 року у справі № 240/33823/23 та від 09 липня 2026 року у справі № 240/4421/24, ухвалених пізніше і якими змінені підходи до застосування приписів Постанови № 168 при перерахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток військовослужбовця.

У цій постанові зазначено, що до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, включаються додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, проте додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, за своєю правовою природою має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; розмір додаткової винагороди не є сталим, адже виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу участі військовослужбовця у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; визначається наказами командирів (начальників), а відтак, відсутні підстави для включення до складу грошового забезпечення позивача, з якого повинна бути обрахована одноразова грошова допомога при звільненні, грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, додаткової винагороди, яка нараховувалася та виплачувалася позивачу у спірний період відповідно до Постанови № 168.

З огляду на викладене колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що додаткова винагорода, виплата якої передбачена Постановою № 168 на період дії воєнного стану, є тією складовою частиною грошового забезпечення, яка включається до складу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Щодо доводів апелянта, що стосуються невключення індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачці грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, то колегія суддів зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-XII).

Статтею 1 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

На реалізацію положень Закону № 1282-XII постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що така має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік.

Разом із тим судом першої інстанції не враховано той факт, що ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 20 жовтня 2023 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20 жовтня 2023 року № 299.

У 2023 році позивачці виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні, а також грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Водночас пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 2023 рік зупинена дія Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Отже, якщо дію Закону № 1282-XII на 2023 рік призупинено, то відповідно і Порядок № 1078, який розроблений на виконання вимог згаданого вище Закону, також не діє протягом 2023 року.

Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у зазначеній частині неконституційними не визнавалися.

Таким чином, у 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, в тому числі і військовослужбовців, не здійснюється з огляду на імперативні приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03 листопада 2022 року № 2710-IX.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для включення індексації грошового забезпечення при обчисленні грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні (виплачена у жовтні 2023 року), а також грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (виплачено у жовтні 2023 року), позаяк у 2023 році ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, частково відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому приймаються судом як належні.

В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

При цьому неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оцінивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та наявність підстав для скасування рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року в частині задоволених позовних вимог, що стосуються визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, врахувавши до складу місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір вказаної виплати, додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також в частині позовних вимог, які стосуються визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, врахувавши індексацію до складу місячного грошового забезпечення, з якого визначаються розміри вказаних виплат, та здійснити їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи на результат апеляційного розгляду, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 243, 240, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , які стосуються визнання протиправними дій та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, врахувавши до складу місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір вказаної виплати, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум, а також в частині визнання протиправними дій та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, врахувавши індексацію до складу місячного грошового забезпечення, з якого визначаються розміри вказаних виплат, та здійснити їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні таких позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя-доповідач Яремчук К.О.

Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.