Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №120/11222/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/11222/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

24 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Зокрема, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 довідки ТОВ "Елдіам" про заробітну плату за період з вересня 1995 року по грудень 2000 року, довідки ТОВ "Шарон" про заробітну плату за період з січня 2001 року по червень 2001 року, довідки ТОВ "Ксенон" про заробітну плату за період з вересня 2003 року по грудень 2003 року та довідки ЗАТ "Руіз Даймондс" про заробітну плату за період з січня 2004 року по жовтень 2007 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 06.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки ТОВ "Елдіам" про заробітну плату за період з вересня 1995 року по грудень 2000 року, довідки ТОВ "Шарон" про заробітну плату за період з січня 2001 року по червень 2001 року, довідки ТОВ "Ксенон" про заробітну плату за період з вересня 2003 року по грудень 2003 року та довідки ЗАТ "Руіз Даймондс" про заробітну плату за період з січня 2004 року по жовтень 2007 року

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області на отримує пенсію за віком на пільгових умовах, що призначена на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.12.2023 у справі № 120/6546/23.

29.07.2024 представником позивача направлено на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області адвокатський запит про надання копії рішення про призначення ОСОБА_2 пенсії за віком із зазначенням періодів роботи, які були зараховані до загального та спеціального стажу ОСОБА_1 , а також з інформацією про розмір заробітної плати, що приймалась до уваги при визначенні розміру пенсії за кожен з таких періодів.

Однак, з листа Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 06.08.2024, що надійшов у відповідь на вказаний запит слідує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області було виконано рішення Вінницького окружного адміністративного суду Вінницької області від 29.12.2023 у справі № 120/6546/23 в межах повноважень та призначено ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах з 06.02.2023. Крім того, в листі зазначено, що для отримання детальної інформації з питання пенсійного забезпечення ОСОБА_1 слід звертатись до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

07.08.2024 представник позивача, звернулась із відповідним адвокатським запитом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

У відповідь на вказаний адвокатський запит надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 13.08.2024 відповідно до якого відповідач повідомляє, що на підставі рішення суду ним було повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 з урахуванням висновків суду, проте оскільки рішення від 29.12.2023 у справі № 120/6546/23 містить лише зобов`язання зарахувати стаж роботи, проте не містить зобов`язання зарахувати для обчислення розміру пенсії позивача заробітну плату на підприємствах, що розташовані на території російської федерації тому заробітна плата позивача обчислена починаючи з 01.07.2000 за даними, що містяться в індивідуальних відомостях на застраховану особу відповідно до вимог абз. 1 ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач вважає дії відповідача, що полягають у неврахуванні отримуваної ним заробітної плати на підприємствах, що розташовані на території російської федерації при розрахунку розміру пенсії протиправними, у зв`язку із чим звернувся з позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно не врахував при обчисленні розміру пенсії позивача довідки про заробітну плату за періоди його роботи на підприємствах, розташованих на території російської федерації, хоча такі документи були подані разом із заявою про призначення пенсії, відповідали вимогам законодавства та не викликали обґрунтованих сумнівів щодо їх достовірності.

Суд дійшов висновку, що пенсійний орган не здійснив належної перевірки поданих документів, не вжив заходів для з`ясування обставин, які мають значення для правильного визначення розміру пенсії, та фактично переклав на позивача тягар доказування недостовірності відомостей, чим порушив вимоги законодавства про пенсійне забезпечення, принцип пропорційності та право особи на належний соціальний захист.

За таких обставин суд визнав протиправною бездіяльність відповідача та дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання останнього здійснити перерахунок пенсії з урахуванням поданих довідок про заробітну плату з дня її призначення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Положеннями частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно абзаців 4 і 5 частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

В силу правового регулювання підпункту 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Порядку № 22-1).

За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 2.10 Порядку № 22-1).

Повертаючись до фактичних обставин справи, орган пенсійного фонду при обчисленні розміру пенсії позивачу, не врахував довідки про заробітну плату, які були подані ним разом із заявою про призначення пенсії та із заявою про перерахунок пенсії.

Оцінюючи спірні правовідносини варто мати на увазі, що законодавство про пенсійне забезпечення в силу вимог частини 1 статті 4 Закону № 1058-IV базується на Конституції України та складається, серед іншого, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення).

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору (частина 2 статті 4 Закону №1058-IV).

Так, Законом України від 11.07.1995 за № 290/95-ВР ратифіковано Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України у м. Москві 15.04.1994 (далі - Угода від 15.04.1994).

Відповідно до статті 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.

Питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей, згідно статті 9 цієї Угоди, регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 або (і) двосторонніми угодами.

Приписами пунктів 2 і 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода від 13.03.1992) визначено, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 Угода від 13.03.1992).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 за № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", прийнято рішення про

- вихід з цієї Угоди, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві;

- доручено Міністерству закордонних справ України в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з цієї Угоди.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 за № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Таким чином, виникнення правовідносин, зокрема здобуття спірного трудового/страхового стажу із оплатою праці за виконану позивачем роботу, подання і розгляду заяви про призначення пенсії, мало місце до 19.06.2023, тобто до виходу Держави Україна з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.02.1992.

Окрім вказаного, приписами абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993, визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями статті 8 Закону № 1058-ІV.

Як визначено статтею 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-ІV).

За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону № 1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини 16 статті 106 Закону № 1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі №373/2265/16-а.

Такі вимоги визначені і в національному законодавстві російської федерації.

В даному випадку суд зазначає, що надані позивачем довідки для розрахунку розміру пенсії, які також подавались останнім для призначення пенсії за віком, не викликають обґрунтованого сумніву з приводу факту роботи ОСОБА_1 на відповідних підприємствах на території російської федерації, відповідно підтверджують обставину працевлаштування позивача та отримання заробітної плати.

Як встановлено судом першої інстанції, спірні довідки про заробітну плату позивача містять посилання на первинні документи, на підставі яких їх було видано, підписані керівником та/або головним бухгалтером, містять печатки та адреси місцезнаходження відповідного підприємства, відтак підлягають врахуванню при обчисленні розміру пенсії.

В контексті вказаного слід враховувати приписи пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), за змістом якого право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

В межах досліджуваного правого регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання (перерахунок) пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку № 22-1.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, не врахувавши при визначенні розміру пенсії позивача довідки про заробітну плату, обмежився виключно посиланням на неможливість їх врахування, водночас не вжив жодних передбачених законом заходів, спрямованих на перевірку достовірності поданих документів, не витребував додаткових відомостей, не ініціював проведення відповідних звірок та не навів жодних об`єктивних обставин, які б свідчили про недостовірність відомостей, зазначених у таких довідках.

Саме по собі виникнення у пенсійного органу сумнівів щодо достовірності поданих документів не є достатньою правовою підставою для їх неврахування при обчисленні пенсії. Законодавство покладає на орган, який призначає або перераховує пенсію, обов`язок забезпечити всебічний, повний та об`єктивний розгляд усіх поданих документів, а також реалізувати надані йому повноваження щодо перевірки обґрунтованості їх видачі. Натомість відмова у врахуванні документів без здійснення будь-яких перевірочних дій фактично свідчить про невиконання відповідачем покладених на нього законом функцій.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував відомості, викладені у довідках про заробітну плату, або підтверджував відсутність сплати страхових внесків за відповідні періоди роботи позивача. Так само матеріали справи не містять доказів здійснення пенсійним органом будь-яких заходів щодо перевірки зазначених документів чи отримання додаткової інформації від компетентних органів або інших установ.

За таких обставин відповідач фактично переклав негативні наслідки власної бездіяльності на позивача, поклавши саме на нього обов`язок довести достовірність документів, які були належним чином оформлені та подані разом із заявою про призначення пенсії. Такий підхід не відповідає принципам належного урядування, правової визначеності та пропорційності, а також суперечить вимогам статті 77 КАС України, відповідно до якої саме суб`єкт владних повноважень повинен довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Колегія суддів також враховує, що після припинення дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією отримання первинних документів або проведення перевірок безпосередньо на території держави-агресора є істотно ускладненим, а в більшості випадків фактично неможливим. Водночас зазначені обставини не можуть покладатися у провину позивачу та не звільняють відповідача від обов`язку надати належну оцінку вже поданим документам, які відповідають установленим законодавством вимогам та не містять очевидних ознак недостовірності.

Матеріалами справи підтверджується, що факт роботи позивача на підприємствах, розташованих на території російської федерації, встановлений належними доказами, а подані довідки про заробітну плату містять усі необхідні реквізити, посилання на первинні документи, підписані уповноваженими особами та засвідчені у встановленому порядку. Жодних доказів, які б свідчили про недостовірність зазначених документів або спростовували наведені у них відомості, відповідачем не подано.

Трудова діяльність позивача та набуття ним права на врахування відповідного заробітку відбулися в період дії міжнародних договорів України, які регулювали питання взаємного визнання трудового стажу та документів, необхідних для пенсійного забезпечення. Припинення дії таких міжнародних договорів у подальшому не може впливати на вже набуті права особи, оскільки інше означало б надання нормативним актам зворотної дії в часі та порушувало б принцип правової визначеності і легітимних очікувань.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області відомостей про заробітну плату, зазначених у довідках ТОВ «Елдіам», ТОВ «Шарон», ТОВ «Ксенон» та ЗАТ «Руіз Даймондс», здійснено без належного правового та фактичного обґрунтування, а тому така бездіяльність є протиправною. Оскільки зазначені довідки були подані одночасно із заявою про призначення пенсії та перебували у розпорядженні пенсійного органу на момент її призначення, перерахунок пенсії з урахуванням відомостей, що в них містяться, підлягає здійсненню саме з 06 лютого 2023 року, тобто з дня призначення позивачу пенсії.

Отже, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.