Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 23 серпня 2026 р.
Справа: №240/19456/25
Суддя: Яремчук К.О.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/19456/25
Суддя-доповідач Яремчук К.О.
24 серпня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Яремчукa К.О., суддів - Гнап Д.Д. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду (ухвалене суддею Черняхович І.Е. у м. Житомирі) від 10 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
В серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
У позові йшлося про те, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , приймав безпосередню участь у бойових діях та отримав поранення, внаслідок якого перебував на стаціонарному лікуванні у період з 15 липня 2023 року по 21 лютого 2025 року та у відпустці за станом здоров`я.
Проте за період його перебування на лікуванні з 07 жовтня 2024 року по 20 лютого 2025 року відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу додаткову щомісячну винагороду у збільшеному до 100000 гривень розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, а також грошове забезпечення, що, на думку позивача, вказує на протиправність таких дій.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що 14 липня 2023 року ОСОБА_1 отримав поранення та протягом 12 місяців перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці за станом здоров`я (по 31 жовтня 2024 року) позивачу виплачено грошове забезпечення та додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року у збільшеному розмірі до 100000 гривень.
Разом із тим суд зауважив, що перебування позивача на лікуванні у період з 07 жовтня 2024 року по 20 лютого 2025 року, тобто у більш тривалі строки (понад 12 місяців), без відповідного висновку військово-лікарської комісії не породжує у позивача права на виплату грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року у збільшеному розмірі до 100000 гривень, що відповідає приписам пункту 11 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
За таких обставин окружний адміністративний суд не знайшов достатніх підстав для виплати позивачеві грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди за період його перебування на лікуванні з 07 жовтня 2024 року по 20 лютого 2025 року.
Короткий зміст апеляційної скарги
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування апеляційної скарги її автор вказує на те, що приписи пункту 11 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не обмежують виплату грошового забезпечення під час стаціонарного лікування терміном в 12 місяців у разі отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Стверджує, що висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
Крім того, апелянт зазначає, що нормами постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року також не передбачено обмеження виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100000 гривень розмірі терміном у 12 місяців, а лише передбачено, що підставою для її виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва).
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року - без змін.
Стислий виклад встановлених обставин
ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 06 серпня 2023 року № 263/7157 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) встановлено, що 14 липня 2023 року сержант ОСОБА_1 отримав осколкове поранення правої гомілки, акубаротравму за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в Донецькій області.
Внаслідок отриманого поранення позивач у період з 15 липня 2023 року по 21 лютого 2025 року перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) та у відпустці за станом здоров`я, що підтверджується свідоцтвом про хворобу від 11 лютого 2025 року № 341/1, а також довідками військово-лікарської комісії від 29 вересня 2023 року та від 30 жовтня 2023 року.
Згідно з довідкою від 03 травня 2025 року № 1386/5 про суму нарахованого грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_1 виплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову винагороду з розрахунку 100000 гривень за період з липня 2023 року по жовтень 2024 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 26 лютого 2025 року № 24-РС сержанта ОСОБА_1 звільнено у запас на підставі підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я у зв`язку з непридатністю до військової служби).
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01 березня 2025 року № 64 позивача виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 01 березня 2025 року.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах врегульовано Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами першим і другим пункту четвертого статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався та діє дотепер.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнята постанова № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Абзацом 1 пункту 1 Постанови № 168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до пункту 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Із системного аналізу наведених вище приписів слідує, що постановою Уряду № 168 встановлено лише дві умови, що необхідні для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Пунктом 2-1 Постанови № 168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови.
Так, наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 9 розділу ХХХIV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 10 розділу ХХХIV Порядку № 260).
Згідно з пунктом 11 розділу ХХХIV Порядку № 260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
За правилами пункту 9 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
За приписами 15 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що присічний строк перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення встановлений пунктом 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, відповідно до якого загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль.
При цьому встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що після отримання 14 липня 2023 року ОСОБА_1 поранення під час захисту Батьківщини останньому протягом 12 місяців перебування на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці за станом здоров`я виплачено грошове забезпечення згідно з Порядком № 260 та додаткову винагороду відповідно до Постанови № 168 у збільшеному розмірі до 100000 гривень.
Вказана обставина не заперечується сторонами та підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 № 1386/5 про суму нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 .
Разом із тим, як вірно вказав суд першої інстанції, перебування позивача на лікуванні в лікарняних закладах у період з 07 жовтня 2024 року по 20 лютого 2025 року, тобто у строк понад 12 місяців, не породжує у нього права на отримання грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови № 168 у збільшеному розмірі до 100000 гривень.
За наведених обставин окружний адміністративний суд дійшов цілком обгрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати позивачеві грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди відповідно до Постанови № 168 у збільшеному розмірі поза межами присічного строку.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Окрім того, частина перша статті 2 та частина четверта статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На переконання колегії суддів, рішення суду першої інстанції, що оскаржується, відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги, які були підставою для відкриття апеляційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду та не спростовують висновки суду першої інстанції по суті справи, а тому не приймаються судом як належні.
Водночас слід врахувати, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23).
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, немає потреби давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення помилковим.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, тому з урахуванням положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 березня 2026 року - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції (частина 1 статті 329, стаття 331 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя-доповідачЯремчук К.О.
Судді Гнап Д.Д. Сушко О.О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua