Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №560/18604/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/18604/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

24 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково. Зокрема, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 06.08.2025.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відповідь ОСОБА_1 від 06.08.2025 з урахуванням встановлених обставин у цій справі.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 968,96 (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок) гривень за рахунок асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до копії Тимчасового посвідчення (замість військового квитка) № НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 13.01.2017, зазначене посвідчення є дійсним до отримання військового квитка. У ньому міститься відмітка про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача виключено з військового обліку 28.12.2016 на підставі статті 18 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з копією Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 92/25/1628В від 17.07.2025 (номер рішення № 92/25/1628/Р) ОСОБА_1 з 01.06.2025 продовжено III групу інвалідності, а датою повторного оцінювання визначено 01.07.2026.

Відповідно до копії військово-облікового документа «Резерв+», сформованого 06.10.2025 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 , у документі зазначено, що він має інвалідність III групи внаслідок загального захворювання до 01.07.2026, а датою уточнення персональних даних визначено 22.08.2025.

06.08.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив виправити відомості, внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме виключити його персональні дані із системи «Оберіг» та електронного військового обліку як військовозобов`язаного.

Водночас матеріали справи не містять відомостей про розгляд вказаної заяви, а також доказів надання позивачу відповіді за результатами її розгляду.

За таких обставин позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, отримавши заяву позивача від 06.08.2025 щодо внесення змін до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, не розглянув її у встановленому порядку та не надав заявнику відповіді, чим допустив протиправну бездіяльність.

Водночас суд дійшов висновку, що наявні у справі докази не підтверджують існування передбачених законодавством підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача внести до Реєстру відомості про визнання позивача непридатним до військової служби та виключення його з військового обліку, оскільки вирішення цього питання належить до компетенції відповідача за результатами належного розгляду поданої заяви.

З огляду на викладене, суд визнав ефективним способом захисту порушеного права позивача зобов`язання відповідача розглянути його заяву та надати відповідь з урахуванням встановлених судом обставин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції здійснює перевірку законності та обґрунтованості цього рішення виключно в межах оскарженої частини та доводів апеляційної скарги.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII).

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Питання ведення військового обліку громадян України врегульовані Главою VI Закону № 2232-ХІІ.

Так, згідно з частинами першою, п`ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною шостою статті 37 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

На виконання положень частини п`ятої статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.12.2022 № 1487, якою затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Порядок № 1487 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Згідно з абзацом 3 пункту 20 Порядку № 1487 для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Пунктом 22 Порядку № 1487 встановлено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 29 Порядку № 1487 у разі виключення призовників, військовозобов`язаних та резервістів з персонально-первинного військового обліку виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у картках первинного обліку ставляться відповідні відмітки.

Абзацами 3, 19 пункту 79 Порядку № 1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений (пункт 81 Порядку № 1487).

23.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 154, якою затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі Положення № 154).

Відповідно до пункту 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 8 Положення № 154 встановлено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Згідно з абзацом 5 пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Абзацом 2 пункту 14 Положення № 154 передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідає за військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулювання відносин у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти), визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі – Закон № 1951-VIII).

Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону № 1951-VIII).

Згідно з положеннями частин п`ятої, восьмої, дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Статтею 9 Закону № 1951-VIII встановлено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру. Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

16.05.2024 Кабінетом Міністрів України затверджено постанову № 559, якою затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Порядок № 559).

Абзацом 1 пункту 3 Порядку № 559 встановлено, що відомості, зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Згідно з підпунктом 12 пункту 8 Порядку № 559 військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності) відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку).

Отже, з наведених норм убачається, що ведення військового обліку покладається, зокрема, на відповідні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. З метою забезпечення ведення військового обліку громадян України функціонує Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, органами ведення якого, є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін звертається із відповідною заявою до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив виправити відомості, внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, шляхом виключення інформації про нього як про військовозобов`язаного із системи «Оберіг» та електронного військового обліку.

Разом з тим, відповідачем зазначена заява не була розглянута по суті, а відповіді за результатами її розгляду позивачу надано не було.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до наведених вище норм законодавства саме на орган ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладено обов`язок забезпечувати актуальність відомостей Реєстру, розглядати звернення осіб щодо виправлення недостовірних відомостей, перевіряти подані документи та за результатами їх розгляду приймати відповідне рішення.

Отже, після отримання заяви позивача відповідач був зобов`язаний розглянути її у встановленому законом порядку, перевірити наведені у ній доводи, надати оцінку поданим документам, з`ясувати наявність чи відсутність підстав для внесення змін до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо статусу позивача та повідомити його про результати такого розгляду.

Однак зазначених дій відповідач не вчинив. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що заява позивача була розглянута по суті, а також доказів прийняття будь-якого рішення щодо можливості чи неможливості внесення змін до відомостей Реєстру або надання позивачу мотивованої відповіді.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у нерозгляді заяви позивача та ненаданні відповіді на його звернення.

Водночас предметом цього спору не є встановлення судом правильності чи неправильності відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або безпосереднє вирішення питання щодо зміни статусу позивача. Предметом судового розгляду є перевірка правомірності бездіяльності відповідача, який після отримання заяви позивача не виконав покладений на нього законом обов`язок щодо її належного розгляду.

Саме відповідач як орган ведення Реєстру повинен надати оцінку поданим позивачем документам, перевірити відповідність відомостей, що містяться у Реєстрі, фактичним обставинам та прийняти мотивоване рішення щодо можливості або неможливості внесення відповідних змін.

За відсутності такого рішення суд позбавлений можливості перевірити його законність та обґрунтованість, а тому не вправі підміняти суб`єкта владних повноважень при здійсненні покладених на нього законом дискреційних повноважень.

Посилання апелянта на те, що наявність у Тимчасовому посвідченні відповідних відомостей є достатньою підставою для безпосереднього внесення змін до Реєстру, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки такі доводи стосуються вирішення питання по суті заявленого звернення, яке відповідачем взагалі не розглядалося.

З огляду на викладене колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на заяву позивача та зобов`язання відповідача розглянути таку заяву у встановленому законом порядку, надати оцінку викладеним у ній доводам і прийняти відповідне мотивоване рішення.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.