Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №120/6341/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6341/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк М.В.

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

24 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про стягнення податкового боргу.

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області як платник податків. Станом на 10.05.2024 за ним обліковується податковий борг з орендної плати за землю фізичних осіб у розмірі 73 053,49 грн, який виник у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями за 2022 та 2023 роки. У зв`язку з несплатою боргу податковий орган звернувся до суду.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Обов`язок сплати податків платником передбачений п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), відповідно до якого, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (п. 56.1 ст. 56 ПК України).

В силу п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

У той же час згідно п. 287.5 ст. 287 ПК України плата за землю та орендна плата сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено, що податкові повідомлення – рішення №2186918-2409-0205 від 29.12.2022 та №194088-2409-0205 від 28.04.2023, на підставі яких у відповідача виник податковий борг, що є предметом даного спору, були направлені на податкову адресу ОСОБА_1 та вручені відповідачу, про що свідчать наявні у матеріалах справи копії рекомендованих повідомлень.

При розгляді цієї справи доказів оскарження/скасування згаданих податкових повідомлень-рішень до суду не надано. Таким чином, на час ухвалення рішення у справі прийняті контролюючим органом податкові повідомлення - рішення є чинними, а визначені у них податкові зобов`язання вважається узгодженим, а отже визнаються податковим боргом.

За правилами, визначеними п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вказаної норми законодавства, податковим органом надіслано на податкову адресу відповідача податкову вимогу вимога №0008171-1306-0232 від 12.10.2023 форми "Ф" на суму 73053,49 грн. (вручена платнику 18.10.2023).

Як зазначено у п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Проте, що вказана податкова вимога залишилась без виконання. Станом на день розгляду справи суду не надано доказів погашення відповідачем в добровільному порядку існуючої заборгованості в сумі 73053,49 грн.

Що ж до посилання відповідача на положення п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України як на можливість звільнення його від сплати податкового боргу, то суд зважає на наступне.

Дійсно, указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" N 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який в подальшому на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" від 3 березня 2022 року N 2118-IX (надалі також - Закон від 3 березня 2022 року N 2118-IX).

Цим Законом (набрав чинності 7 березня 2022) підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений абзацом першим пункту 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Надалі у зв`язку з набранням чинності Законом України від 12 травня 2022 року N 2260-IX абзац перший пункту 69 підрозділу 10 розділу XX викладений у редакції, відповідно до якої установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Крім того, підпункт 69.1 пункту 69 Перехідних положень ПК України викладений у такій редакції:

"У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні".

В подальшому дана норма зазнавала чергових змін, які в цілому важливого значення до обставин цієї справи не мають, оскільки звільнення платника податків від відповідальності, передбаченої ПК України, у разі відсутності у нього можливості виконати вчасно свій податковий обов`язок, про що йде мова в п.п. 69.1 п. 69 Перехідних положень ПК України, в жодному разі не стосується обставин судового стягнення узгодженого податкового зобов`язання.

В даному випадку звернення контролюючого органу до суду з відповідним позовом про стягнення з платника податку податкового боргу не є тією мірою відповідальності, яка визначена згаданими вище положенням податкового законодавства.

Тобто в межах цього спору п.п. 69.1 п. 69 Перехідних положень ПК України до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.

Що ж до посилання відповідача на п. 2 Розділу ІІ Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов?язків, визначених п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 29.07.2022 № 225 (далі Порядок), то з цього приводу суд враховує, що процитовані відповідачем у своєму відзиві норми цього Порядку стосуються фізичних осіб, які є самозайнятими особами. Більше того, для підтвердження неможливості платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій обов`язок такий Порядок вимагає подання відповідних документів до контролюючого органу для прийняття відповідного рішення.

Проте жодних доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій щодо реалізації вимог цього Порядку останнім до матеріалів справи надано не було.

В даному випадку, предметом розгляду цього позову є саме стягнення податкового боргу (тобто узгодженого податкового зобов`язання), а предметом доказування - обставини, що свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку. При цьому питання підстав виникнення такого боргу, а також правомірності винесення податкових повідомлень-рішень суб`єкта владних повноважень, не є предметом розгляду у даній справі.

Податкові повідомлення-рішення №2186918-2409-0205 від 29.12.2022 та №194088-2409-0205 від 28.04.2023, на підставі яких виник податковий борг в загальній сумі 73053,49 грн. відповідачем не оскаржувалися в адміністративному чи судовому порядку, є чинними, а тому визначені у них зобов`язання належить сплатити платникові.

Сплата податків і зборів є конституційним обов`язком громадянина (ст. 67 Конституції України), а тому не може вважатися невиправданим втручанням у право мирного володіння майном, на що безпідставно наголошує відповідач.

Стаття 61 ПК України передбачає, що контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів покладено, зокрема, на податкові органи.

Відповідно до п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Беручи до уваги, що відповідач у встановлені законом строки не сплатив податковий борг у розмірі 73 053,49 грн, а факт його наявності підтверджується матеріалами справи, слід дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для їх повного задоволення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.